«Вікна повилітали, повилітали двері, люди побігли в укриття. Когось я бачив поранило, жаль, що було. Там хтось йогою займався, босоніж взагалі біг. Офісна будівля звичайна, нічого там військового немає»

«Ми видавництво, ми видаємо книжки, у нас там був склад, є склад книжок. Навпроти нас психологічний простір, там кімнати, де психологи працювали з людьми. На другому поверсі дитячий садок. І там ще якась клініка була. До речі, у нас сьогодні день народження у видавництві, 5 років. І росіяни такий нам подарунок влаштували до дня народження»

«У нас була нарада. Ми обговорювали освітню програму. І раптом свист дуже такий, вибух. Один, другий, третій. Ми вибігли в кімнату там, між двома стінами. Я вже подумала — все. Почала думати, де ключі, що якщо раптом все тут рухне. Лють і злість неймовірна. Як можна, як це можна робити? Зараз із персоналу самі мужні залишились, бо треба ж прибирати комусь»

«Кожним таким ударом росіяни знову й знову доводять, що сильний тиск на них потрібен. І що ми всі разом у Європі маємо побудувати надійний захист від російських дронів і ракет, щоб жодна країна не була наодинці проти цієї загрози. Лише спільними й сильними діями можна здолати цих терористів.»

«Ми перебували в кав'ярні, ми просто працювали, як зазвичай. І потім все, вибух, я почула, що скло летить, і всі просто побігли толпою, я навіть телефон не встигла взяти. Потім всі почали кричати, що лягайте на підлогу. Ще вибух був, другий, третій, і ми побігли вниз. Це був шок»