Оголошення про організацію перших парламентських виборів у постасадівській Сирії можна оцінити вкрай позитивним сигналом у напрямку політичної стабілізації країни. З моменту падіння режиму Башара Асада та партії Баас, нова сирійська влада активно веде роботу над відновленням державницьких інститутів та прийнятті нової конституції. Перші результати цілком прийнятні для президента Сирійської республіки Ахмеда аш-Шараа, який встиг закріпити законодавчо свій статус глави держави, а що головніше - здобути міжнародне визнання власної легітимності від США і Заходу.

Хоча проведення самих парламентських виборів ще під великим питанням, насамперед через відсутність контролю центральної влади над третиною території Сирії. Триваюче збройне протистояння з курдами на сході та друзами разом з Ізраїлем на півдні підтримає безпекову ситуацію в країні, що може стати причиною відтермінуванню виборів на пізніший період. Парламент складатиметься з 210 депутатів, 70 з яких призначить президент. Останнє говорить про посилення повноважень Ахмеда аш-Шараа, ставлячи під ще більший сумнів демократичність нового режиму.

Якщо відкинути авторитарні тенденції нової влади Сирії, то нові вибори стануть необхідним кроком у бік початку політичного та економічного відновлення держави після довгої громадянської війни, яка фактично ще триває.

Радник з питань національної безпеки є радником прем'єр-міністра Швеції з питань зовнішньої політики та політики безпеки, який відповідає за аналіз, координацію та керівництво роботою з питань національної безпеки в урядових установах. У його розпорядженні є офіс, що складається приблизно з 70 осіб. Він відповідає за кризове управління та координацію розвідувальних дій, а також обслуговує Раду національної безпеки, яку очолює прем'єр-міністр.

Ця посада з'явилась у 2022-му році і першим, у листопаді, її обійняв Генрік Ландергольм-політик з Поміркованої коаліційної партії (головна партія в чинному уряді) з певним військовим і дипломатичним бекграундом і друг дитинства чинного прем'єр-міністра Швеції Ульфа Крістерссона.

Його відставка у 2025-му і подальше слідство щодо нього зумовлено низкою скандалів, зокрема із втратою важливих документів.

З огляду на те, що створення самої посади і призначення на неї друга прем'єр-міністра було ініціативою чинного уряду - така скандальна відставка була відчутним для уряду ударом, тож, вірогідно, аби уникнути повторних скандалів було прийнято рішення призначати на цю посаду кар'єрних дипломатів, котрі не мають зв'язку з якоюсь із урядових партій.

На цій посаді Ландергольма мав замінити саме такий кар'єрний дипломат - Тобіас Тиберг: колишній посол Швеції в Афганістані (2017-2019) і Україні (2019-2023). Однак його призначення теж призвело до скандалу, оскільки через годину після його призначення почали надходити компрометуючі фото, що призвело до поспішної відставки. Таким чином він пробув на цій посаді менше доби.

Тепер на цю посаду призначено Нікласа Кварнстрема: дипломата з понад 20-річним стажем, котрий працював у КНР, при ООН, у Сингапурі, а також займав низку провідних посад у МЗС Швеції, пов'язаних з Азійсько -Тихоокеанським регіоном.

Беручи до уваги попередні скандали - варто вважати, що цього разу уряд і Säpo (Служба державної безпеки Швеції) мали б ґрунтовно підійти до питання обрання кандидата на цю посаду, оскільки нездатність прем'єр-міністра призначити на цю посаду відповідну людину може бути як негативно сприйнята суспільством, так і свідчитиме про недостатню експертність в прийнятті рішень уряду щодо питань національної безпеки.

Також варто звернути увагу на заміну основної спеціалізації радника з питань національної безпеки: якщо Тиберг мав досвід роботи у дип.місії у Москві і посла в Україні, що свідчило про те, що основною загрозою уряд визначає Російську Федерацію, то Кварнстрем є спеціалістом з Китайської Народної Республіки, що можна розцінювати як зміну пріоритетів в плані визначення урядом основної загрози для національної безпеки. Однак я схильний роцінювавати це радше як розширення пріоритетів політики безпеки Швеції: Росія залишається центральною загрозою, але Китай та глобальна боротьба за владу в Азії тепер отримують чіткіше місце в порядку денному національної безпеки.