Після зачистки Київщини українські солдати та вся країна побачила вбитих у спину цивільних на вулицях Бучі, Ірпеня та інших міст. Побачили братню могилу із 300 мирними жителями, закатовані родини разом із жінками та дітьми, трупи на вулицях зі зв'язаними руками та слідами від куль в потилицю.

Ми ще не бачили, але можемо бути впевнені, що такі ж звірства окупанти робили і на захоплених територіях Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Донеччини, Херсонщини та Запоріжжя.

Це не армія – це терористи. Російські тварі не знають що таке честь та гідність військового. Що таке чесний бій. Вони вміють тільки вбивати, грабувати та гвалтувати беззбройних цивільних.

Після масового геноциду українців на власній землі будь-які перемовини з рф є дикістю. Капітуляція і наша дефіляда в Москві з подальшим розпадом "ерефії" стануть гарантією того, що спроби знищення української нації та тваринна жорстокість росіян не повторюватимуться на нашій землі кожні три-п‘ять років.

Кров невинно вбитих українців не можна вчергове забути!

Печальна доля "армії" ОРДЛО устами двох ополченців - полонених "Азову".

Перший: вийшов в магазин, видали п'ять патронів, відправили в Маріуполь.
Почув від командира наказ стріляти по мирним, адже вони можуть бути військовими, а далі послідувало "одетие пакета на голову".

Другий - "досвідчений" ополченець ще з 2014 року. Розчарований в "республіканському" командуванні любитель форми ЗСУ, бо вона "очень качественная и теплая".
З історією, як в голівудському блокбастері, про страх перевдягнених в укропів ополченців застрелити одне одного, бо заплуталися хто є хто.

Таке трапляється, коли раби приходять "звільняти" вільних людей, замість того, аби звільнити себе.

Вполювали російський вертоліт. Трохи пошкоджений, але після ремонту буде готовий до бою. Знищувати русню з їхньою ж технікою вдвічі приємніше.