Спільний військовий потенціал, координація оборони та спецслужб, спільна система ПРО для протидії військової агресії з боку РФ - так ще у 2016 році бачив зміцнення обороноздатності України через зміцнення обороноздатності геополітичного простору Інтермаріуму Олександр Маслак. Про це він писав у статті "Стратегія країн Інтермаріуму в умовах глобальної турбулентності".

Вже тоді було зрозуміло, що потрібно формувати оборонний союз з державами Балтії та Польщею, які природно зацікавлені у стримуванні РФ і зміцненні обороноздатності України.

Олександр Маслак загинув в ніч з 6 на 7 вересня 2017 року в автокатастрофі. Він не побачив, як саме країни Балтії, Польща, Словаччина та Чехія першими прийдуть на допомогу Україні під час повномасштабного російського вторгнення, яке підкріплюється ядерним тероризмом з боку РФ.

Події 2022 року демонструють, що концепція Інтермаріуму має під собою не лише економічні розрахунки та політичні зв'язки, але і фундамент крові та спільної боротьби проти ворога. А першим, хто малопомітно для більшості клав перші цеглини будівлі Інтермаріуму був Олександр Маслак.

Історичний момент. 8 вересня. Азовці спецпідрозділу ГУР МО "KRAKEN" у Балаклії повертають державний прапор на своє законне місце.

І так буде по всій Україні!

Коментарі зайві.

«Все уже было. Сто лет назад. Это называлось "Великое отступление" 1915 года.

Русская армия уходила не только из Галиции. Уходила с территории самой империи - Польши и Прибалтики. Причём, уходя из Галиции, армия вывела ещё 300 тысяч русин, русских галичан. Деникинские подразделения держали мост, по которому шли беженцы», — пише у своєму телеграм-каналі один російський пропагандист.

Варто нагадати, що сталося з тими «300 тисячами російських галичан», які пішли на схід із військами російської імперії у 1915 році, і про які зараз згадала російська пропаганда.

По-перше, це були етнічні українці, які виступали за союз із російською імперією. Їх тоді називали "москвофілами". Це дуже цікавий і мало вивчений феномен, але коротко і спрощено його можна пояснити тим, що в російській імперії ця група українців бачила православних єдиновірців, здатних захистити регіон від поляків-католиків та їхнього впливу. Приблизно так, як частина сучасних західних «правих» бачить у путіні та його чекістській росії захисників традиційних цінностей та промінь світла в царстві постмодерну.

А по-друге, відступ цих горе-москвофілів із Заходу України з російськими військами закінчився для них катастрофічно. «Братушки-росіяни» знову виступили у жанрі «русские своих не бросают» і залишили кілька десятків тисяч людей без найменшої підтримки. Відступаючі не мали навіть води, пили воду з боліт, почалася епідемія холери. Про це добре пише сучасний російський, між іншим, історик Сергій Бєляков у книзі «Весна народів: росіяни та українці між Булгаковим та Петлюрою».

Ті ж, хто зумів вижити на шляху вглиб російської імперії, зустріли там тільки рабство і голод: «російських галичан», як їх називає російська пропаганда, фактично продавали на аналогах невільницьких ринків у домашню прислугу. Діти потрапляли до дитбудинків, де над ними всіляко знущалися: били, не годували.

Більшість галичан-москвофілів, що вижили під час «великого отступления», тоді дісталася аж до Ростова. Жили вони там у жахливих умовах. Жодної обіцяної допомоги від держави, якій вони повірили, і з армією якої відступали зі своєї рідної землі, вони не отримали. Їх просто кинули та забули.

Нинішніх українців, які повірили росії, колаборантів, які зараз тікають із російськими військами з міст Харківської області, чекає те саме, що і їхніх ідейних предків 100 років тому. Злидні, голод, смерть.

І так, ця історична аналогія російських пропагандистів влучна ще в одній деталі: до Львова після того «великого отступления» російська імперія тоді так більше й не повернулася.

Як не повернуться російські окупанти і до звільнених українською армією міст Харківської області.

5-й день контрнаступу українських сил у Харківській області. Операція у самому розпалі, і озвучувати всі здобутки наших військових поки не можна. Але дещо можна констатувати вже зараз.

По-перше, дії ЗСУ будуть вивчати в усіх провідних військових академіях світу. Просування на 50 км, понад 20 звільнених населених пунктів, 2500 кв. км відвойованих територій — результат професійного планування, злагоджених дій та відваги українських воїнів.

В авангарді контрнаступу на Харківщині борються й азовці. Саме бійці зі спецпідрозділу ГУР МО «KRAKEN» підняли український прапор над Балаклією.

По-друге, звільнення Куп'янська, який відіграє важливу роль в логістиці росіян. Втрата цього міста призведе до катастрофічних для окупантів наслідків на цій ділянці фронту. І майже одразу з’явилася можливість зайти та втримати Ізюм, Лиман, Бурлук.

По-третє, в результаті блискавичних дій української армії окупаційні війська поблизу Ізюму ризикували опинитися в котлі та були змушені тікати. Міф про «непереможну» армію РФ перетворився у «Просто воюем как умеем» - від чергової інформпомийки ДНР Безсонова.

Слава українським воїнам! Харківщину буде звільнено!

Гарячі кадри з Харківського напрямку!

На відео ССО "Азов" Харків спільно з 14 ОМБр проводять успішну контрнаступальну операцію. Результат – розбита ворожа тактична група. Із 30 росіян більшість 200 та кілька 300. Плюс до того – знищений БМП-2, танк та склад БК.

Відео з особистих архівів бійців ССО "Азов" Харків. Робота в тилу ворога під час контрнаступу в області, зачистка звільнених територій. І у фіналі – вихід на кордони з росією.

Балаклія – одне з міст Харківщини, якому азовці з підрозділу «KRAKEN» повернули прапор України.

Як все було – деталі операції на відео.

Просим обратить внимание, НИКАКОЙ ПАНИКИ НЕТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Белгород, погранзастава.

Вересень 2022. Росіяни у звільненому Куп‘янську під контролем азовця Костянтина Немічева проводять «роботу над помилками» – замальовують триколори на в‘їзді в українське місто, повертають українські національні кольори.

Російський ленд-ліз працює. На відео бійці ТрО "Азов" Дніпро показали черговий трофей. БМП-3 тепер працюватиме на Україну!

Пташка з Азовсталі жива!

Катерина Поліщук - медик-доброволець полку «Азов». Саме вона виконала Гімн Українських націоналістів на Азовсталі. Дівчина не лише рятувала життя, а й підтримувала моральний дух бійців.

Із травня Пташка перебуває у полоні росіян. Днями її змусили дати інтерв’ю російським пропагандистам. Катерина сказала українською, що ні про що не шкодує: ні про свій вибір захищати Україну, ні про рішення залишатися у Маріуполі до кінця.

Україна має зробити все, щоб Пташка та всі полонені з Азовсталі повернулися додому!