"Украинским детям в детских садах и школах насаждают ненависть к русскому языку, русским людям и России в целом, в книгах демонстрируют непрезентабельный образ русских военных. Почему украинский военнослужащий всегда симпатичный, презентабельно одетый, а русский всегда с бутылкой водки и сигаретой?"

Так звана "уповноважена з прав людини в РФ" Тетяна Москалькова в інтерв'ю пропагандистському каналу ставить дуже логічне питання: чому російський солдат завжди виглядає як останній бомж?

Кремлівський "політолог" Марков радіє навіть тим ночам в Україні, коли цивільна інфраструктура страждає не від російських ракет і дронів, а від природної стихії. Яким же упоротим кровожерливим дегенератом треба бути, щоб таке написати?

З традиційної рубрики "Зустрічай героїв, Росія!"

"Ветеран" повернувся з України у чебуречну Челябінська і тепер культурно відпочиває: розгромив усе кафе, розмахував пістолетом, погрожував відвідувачам та персоналу. Скоро у всіх містах Росії.

Деякі відомі на даний момент обставини вбивства російськими агентами полковника СБУ Івана Воронича

Вбивство здійснили два російських агенти, вони дійсно знайдені по гарячих слідах після злочину. Докази іх причетності очевидні, і сумніву не викликають, оскільки росіяни їх використали як одноразових. На обмін росіяни їх забирати б не стали, цінності вони ніякої для ФСБ не мають, вони діяли за гроші і крім замовника не знали нічого. Тому обидва ліквідовані при спробі чинити спротив та втікти. Тепер навіть прах їх розсіється без вісті.

Особи злочинців: виконавець - Гулализада Хагані, забезпечення - Нармін Гулієва. Вони обидва мають паспорти Азербайджану, але насправді тісно пов'язані з кримінальними угрупованнями в Росії.

Гулієва в'їхала в Україну 15 травня з Молдови через пункт перетину Маяки-Удобне.

Хагані намагався перетнути офіційно державний кордон на тому самому пункті перетину Маяки-Удобне 27 лютого 2025-го року. Але оскільки у базах даних українських правоохоронців він був зазначений як мафіозі, у в'їзді в Україну йому офіційно відмовили та заборонили в'їзд до 2030-року. Тобто вбивця опинився та діяв в Україні нелегально.

Ціллю кілерів був саме Іван Воронич. Іван був одним з керівників 5-го управління контррозвідки СБУ, яке було створено у 2015-му році для диверсійних операцій на тимчасово окупованих територіях, і знищило десятки найвідоміших командирів російських військ та спецслужб. Останні роки Воронич служив в іншому підрозділі СБУ, але ворог, очевидно, давно хотів помститись полковнику, і Воронич залишався серед найбільших ворогів Росії.

За попередніми даними, на жаль, полковник Воронич проживав за місцем реєстрації у своїй квартирі, яка зазначена в усіх базах даних. В результаті росйські агенти встановили спостереження за під'їздом та через короткий час вистежили офіцера та організували вбивство.

Це другий за час повномасштабного вторгнення випадок організованого замаху російських спецслужб у Києві проти державних посадовців, який достовірно підтверджений та доведений. Раніше, також у цьому році, російські агенти зчинили у Києві замах на життя військовослужбовця ЗСУ, він дивом вижив. Теракти були і в інших міцстах України і проти військових і проти відомих волонтерів, які роблять вагомий внесок у перемогу.

Російські спецслужби давно ведуть кампанію терора в Україні, і, очевидно, масштаби засилання агентури, яку вербують у кримінальних колах, будуть збільшуватись. Цілком вирогідно, що широкомасштабні напади та вбивства громадян Азербайджану в РФ пов'язані якраз з тим, що російські спецслужби намагаються примусити певних людей вести терористичну діяльність проти України.

Викликає занепокоєння організація безпеки інших відомих офіцерів СБУ, які також брали активну участь у ліквідації ватажків окупантів. Один з них - полковник Роман Червінський, якого суд запроторив під домашній арешт, і таким чином, ускладнив організацію охорони та безпеки Червінського.

Усім офіцерам ЗСУ та СБУ, деяким відомим громадським діячам, треба продумати заходи безпеки, і при можливості не проживати за місцями реєстрації або адресами, які публічно відомі, оскільки російські спецслужби, безумовно, будуть продовжувати засилати нові групи найманих вбивць.

А помста за справжнього українського героя полковника Воронича далеко не завершена, далі буде, і відплата ворогу буде не раз.

ЙОБЛИК☠️ДНЯ

Історія, від якої захоплює подих! Екіпаж 82-міліметрового міномета 93-ї бригади Холодний Яр захопили у полон росіяни. Це сталося на позиціях на Кліщіївському напрямку. Через рясну “зеленку” і брак піхотинців окупантам вдалося просочитися до позиції міномету. Вони вирішили взяти бліндаж штурмом, закидували “нірку” гранатами і поранили одного бійця. Та холоднярці відстрілювалися, тримали оборону і не давали росіянам зайти. Потім протягом двох годин тривали перемовини з противником. Загарбники закликали здатися, але українські військові тягнули час. Аж поки окупанти не знайшли бензин і не почали заливати ним бліндаж, щоби підпалити.

Як це — ходити під прицілом окупанта? Як переховуватися з ворогом в одному бліндажі й надавати йому першу допомогу? Яку роль у визволенні мінометників зіграли дронарі підрозділу “Радість” 3 мехбату? Про все це дивіться у відео https://youtu.be/h_WwjWsqJCA

🔴На одній з гарячих ділянок фронту група наших піхотинців тривалий час знаходиться на позиції глибоко в тилу ворога. Один з бійців цієї групи на цей день знаходиться на позиції безперервно 210 діб, другий - 200 діб.

Люди тримаються завдяки сталевій волі, навичкам, та екстраординарним психо-фізичним якостям командира позиції - він на позиції на цей день безперервно 170 діб. СТО СІМДЕСЯТ ДІБ людина воює, керує, слідкує, мотивує, переконує, надихає, виживає. Це вже не просто місія, це вже справжній епос.

Позиція тримається тільки тому, що бійці поважають командира, і отримують дієву підтримку побратимів, командирів рот, батальйону, бригади, корпусу, які роблять усе можливе для їх підтримки. Але зробити диво неможливо, оскільки навіть прекрасні командири не можуть відкинути ворога, якщо для поставлених завдань не вистачає поповнень навіть щоб втримати фланги.

Навколо цієї позиції наші оператори дронів, артилеристи та мінометники поклали за ці місяці величезний цвинтар російських штурмових груп.

Кілька разів російські штурмовики накатувались на позицію, і тоді героїчні піхотинці знищували ворога у ближньому бою.
Людей не кинули, і вони вірять, що їх страждання не минули даремно.

Вони давно перетнули усі межі витривалості.
Вони давно перетнули усі можливі вимоги та прохання.
Вони давно заробили на усі найвищі нагороди та відзнаки.
Вони знають, що вивести їх буде вкрай складно і вкрай ризиковано, але для цього варто зробити усе можливе.

Людей треба відводити.

Але якщо не надійде посилення для проведення рятувальної операції, якщо бригада не отримає необхідне поповнення, якщо командування на місці не отримає свободу дій для відходу - це буде вкрай соромно по відношенню до звитяги героїв-піхотинців, які є зразком виконання військових обов'язків.

«Дите, сука, войну прошло, пидар ты горбатый! Эта чума сраная унесла жизнь моего брата!»

Окупована частина Луганської області. Жінки виховують п'яного закривавленого водія на Audi. Той влаштував "спецоперацію" на трасі, збивши "героя сво". Поруч валяється його відірвана рука.

“Полз по болоту, трупы лежали, я раненый полз. Дрон-камикадзе, в поле, там никуда не денешься. Они там летают каждую минуту, а надо было 2 километра пройти”

Денис Мамишев, військовослужбовець 210-го мотострілецького полку ЗС РФ, записав відео в евакуаційному поїзді. Зі слів медсестри, поранених величезна кількість: "Еще больше народа будет, еще 400 человек. Все будет забито. Я тут е*нусь.”