Під час аеророзвідки на Півдні країни бійці 131-го окремого розвідувального батальйону виявили три гаубиці «Мста-Б» росіян. Передали координати воїнам 406-ої ОАБр, які й завдали удар та відправили на металобрухт чергову партію ворожої артилерійської техніки.

...Штурм завершився швидко, наші групи взяли усю посадку, вірніше, зрізані обстрілами кущі та розворочені окопи та нори.

Солдат В. був у складі групи, яка діяла за тридцять метрів праворуч, він в мене провідник. У В. бородка, вуса, він невисокого зросту, міцний, і дуже стрункий як усі, хто має виживати в цих дуже вузьких звивистих траншеях.

По цій стежці у посадці ще сьогодні зранку пересуватись було не можна, щоб взяти цю панівну висоту батальйон воював та копав під маскувальними сітками цілий місяць, бо там на гребні у 100 метрах був ворог. Росіяни і зараз стріляють з кулеметів, але тепер вони вибиті у низину у 400-х метрах, і кулі в нас не можуть влучити. І тому йдемо в повний зріст по тропі - тепер це наші сто метрів.

В. раптом каже:

- Не дивіться, бо буде страшно.

Чотири бійця назустріч на ношах виносять товариша. За дві години до атаки біля нього влучив російський снаряд. Він був єдиним загиблим у батальйоні у той бойовий день.

- Йому був 21 рік...

Заходимо у розбиті російські окопи на правому фланзі. Суцільні вирви, завали, уламки зброї. Бригада добре підтримала піхоту. Кидається в очі, що В. постійно намагається йти попереду свого взводного, він не хоче щоб командир ризикував першим.

Потім йдемо назад разом на точку евакуації. В. бере свою та трофейну зброю та автомат загиблого, потім свій рюкзак, і тут він теж виходить вперед.
- Обережно, не сходіть з тропи.

Ми йдемо під трасерами на вечірньому небі, і я виконую його команди, бо він на цьому полі господар, усі інші - у гостях. Проходячи повз довгі ходи в окопах думаєш про одне - який же це важкий труд - бути піхотою, яка притягує снаряди, міни, коптери, жару, холод, піхотою, яка потребує підтримки від усіх, але покладається лише на себе.

Разом з штурмовою групою ми заїжджаємо до комбата, молодого офіцера, якому нема і тридцяти. Бійці висувають вперед В.:

- Подивіться, коли машина підірвалась, мені сюди влучило.

В. показує комбату бронежилет, край плити біля серця уражений уламком, його самого не зачіпило. Вони були у пеклі, але вижили та виконали поставлене завдання. Тепер я розумію, що В. сьогодні врятувала бронеплита та доля.

Старший групи каже:

- Командире, ми "задвухсотіли" кількох, але ми сьогодні не зробили багато, інші одразу почали тікати. Ми готові знову йти вперед.

Комбат усім дякує, обіймає по черзі кожного та кожному тисне руки:

- Ви всі все зробили правильно, гордіться собою. Гордіться сьогодні, завтра, післязавтра, даю вам відпочинок. А потім знову будемо працювати і будемо йти далі. Ви себе ще покажете.

Воіни радісними вигуками вітають слова командира. Як прикро, що тут на дворі командного пункту не можна вмикнути софіти та камери, щоб записати, як запалює усіх навколо велич справжнього бойового побратимства.

Саме вони повернули Україні сьогодні ціле поле. Це - земля української піхоти, яку вони крок за кроком дарують усім нам. Ось що ними рухає.

- Друже В., тобі скільки років, скільки ти на війні? - за звичкою намагаюсь розговорити сміливого солдата.

- Мені 19. Я на війні один місяць. Доброволець.

Він відповів короткою чергою. У світлі ліхтарика я бачу його очі, в них гордість від перемоги і кілька майже безсонних ночей під вогнем.

- Дякую тобі, брате, відпочивай...

https://www.youtube.com/watch?v=KLdsB1tOyqg

🔴 О 21:00 вийду у прямий ефір!
Ставте ваші питання у коментарях під цим дописом або у чаті ютуба. Спонсорам каналу бонус - пріоритетна відповідь.

https://youtube.com/live/i9qUQmtkM5Q

Винахідники з російської армії вирішили створити "екологічний" захист для БМП-3 з колод.

Але, як то зазвичай буває, коли не думаєш головою, то саме по ній і прилітає.

Российский военнослужащий Алексей Мильчаков призвал на канале своего подразделения убивать всех украинцев, включая маленьких детей, чтобы они не продолжили борьбу с Россией когда вырастут. Вот это и есть настоящая «цель СВО», которую ведёт Путин. Ждём, когда ООН и другие правозащитные организации заметят и осудят этот прямой призыв российского военного к геноциду украинского народа.

Коли ворог контролює панівні висоти на окремій ділянці фронту, це значно ускладнює просування наших військ під час наступу. Відповідно, вибиття окупантів з цих позицій є дуже важливим та складним процесом.

Бійці стрілецького батальйону 24-ї ОМБр імені короля Данила продемонстрували, як вони за допомогою ударних FPV-дронів на Горлівському напрямку успішно вирішують такі завдання.

🔴 Вже в ефірі! Долучайтеся!

https://www.youtube.com/watch?v=i9qUQmtkM5Q

Доброго ранку, Україно!

Наші бійці влучним пострілом з міномета відправляють окупанта до праотців.

На Луганщині рота ударних безпілотних авіаційних комплексів «АХІЛЛЕС» 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка вразила ворожий ЗРК «Бук-М1-2».

Ще раз можемо переконатись у важливій ролі безпілотників у цій війні. Дрон вартістю всього кілька сот доларів вражає ціль за $100 млн!