Красочные кадры на ночь от подразделения аэроразведки “Shadow”: зрелищная комплексная воздушная охота на оккупантов с помощью скидов и дронов-камикадзе. Российские солдаты здесь как зомби - дезориентированы, беспомощны и, кажется, мертвы еще даже при жизни.

❗️На відео підготовка чергової партії дронів "Дикі шершні", які ви профінансували

Навіть в своєму інтерв'ю The Economist Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний зазначив, що безпілотники мають стати частиною нашої відповіді росіянам.

"Нам потрібно полювати на російські дрони за допомогою власних дронів-мисливців, оснащених сітками. Ми повинні використовувати сигнальні приманки, щоб залучити російські плануючі бомби. А ще треба засліпити теплові камери російських безпілотників вночі за допомогою стробоскопів", - зазначив Залужний.

Нагадуємо, що FPV-дрони "Дикі Шершні" виготовляються за підтримки спільнот Цензор.НЕТ та Бутусов+. Будь ласка, за можливості, закиньте хто скільки може хлопцям на нові дрони.

Моно-банка:
send.monobank.ua/jar/E5kHzqvBb

ПриватБанк: 4731219611037825

PayPal: donate@svoboda-ukrainy.com

#дикішершні

@censor_net| Ми у Facebook та Twitter

Загинув у бою смертю героя Андрей Кудабеков - Бек. Унікальна сильна особистість, велична постать визвольної боротьби за Україну, громадянин, патріот Чернігова.

Багато хто знав його за публічною діяльністю - він створив центр тактичної підготовки, активно займався міською політикою у Чернігові, був відомим блогером. Комунікабельний, відкритий. Створив відому у місті меблеву фабрику. Але насправді усе життя він йшов своїм шляхом Воїна.

Він почав військову службу у 3-му полку спецназ. Потім перерва на мирне життя. Бек став активним учасником Майдану, був у перших рядах 18-20 лютого 2014-го року, давав відсіч бандитам 18 лютого у Маріїнському парку з особистим травматичним пістолетом. Потім воював у спецназі у період АТО, служив чесно. Але робити кар'єру в армії не міг, оскільки категорично не сприймав брехню, некомпетентність, самодурство, які на жаль, розповсюджені в армії. Таких самостійно мислячих, критичних, які відповідають на несправедливі образи багато начальників не люблять.

Перед початком російського вторгнення Андрій служив за контрактом у приватній військовій компанії в Африці. Але одразу як Росія розпочала війну на знищення України, Бек кинув усе, розірвав контракт і приїхав на захист рідного Чернігова. У найважчі дні, коли російські війська майже повністю оточили місто, він писав у фейсбуці пости, які надихали на боротьбу, він беззаперечно вірив у перемогу, вірив, що ворог буде розбитий.

А головне - у складі добровольчої бойової групи Бек бив окупантів, захищаючи рідне місто, його група спецпризначення вела результативну роботу, наводячи на російські колони артилерію, авіацію, Байрактари, встановлюючи міни. Вони взяли багато трофейної російської бойової техніки. Брав участь у пошуку російських повітряних терористів, яких збивали над містом.

Шолом одного з російських пілотів, який скинув бомби на житловий квартал Чернігова, Андрій мені подарував. З деякими фрагментами черепа бандита, який розбився через невдале приземлення біля місця бомбардування. Ми часто спілкувались. Бек командував спецпідрозділом, який сам створив. Його турбувало, що деякі командири заважають виконувати бойові завдання, намагаються його дискредитувати, і головне - не відзначають належними нагородами його бійців. Бек діяв активно, він не чекав узгоджень, не вважав, що чиясь байдужість дає йому підстави сидіти на місці. Андрій кожного дня робив усе належне для знищення російських окупантів. Я бачив відео його роботи, про яку згодом можна буде розповісти. Він ризикував, ризикував заради виконання завдань, заради того, щоб зберегти життя своїх бійців.

Андрій Кудабеков, герой спецназу, герой Чернігова, герой України, йому було 49 років. Честь, друже. Для тебе це було особливо важливе слово.

"Ух ты, красотища, все сожгли! Так их FPV-дроны работают"

Разрушительные последствия атаки расположения военнослужащих ВС РФ, предположительно во временно оккупированной части Херсонской области.

На нескольких фрагментах видео от российских солдат видно как горит автопарк и дом, который они "освободили" от прежних владельцев, мирных жителей, а также запечатлен утренний "разбор полетов". Оккупанты сетуют на ночную атаку множества дронов-камикадзе, а также кассетных снарядов.

Підбірка кадрів знищення техніки та позицій ворога на Авдіївському напрямку. Професійна робота екіпажів дронів-камікадзе групи аеророзвідки SOLOVEY 144 ОБ ТРО.

Ураження російської піхоти та техніки противника протитанковими мінами ТМ-62 на Авдіївському напрямку в районі села Водяне, Донецька область.

Працюють оператори дронів 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Очередные окопные сказки от российских солдат, захваченных в плен. Можно лишь удивиться железной выдержке военнослужащей ВСУ с позывным "Танго", вынужденной слушать байки про "у нас не было задачи убивать" и "сожалею, что так случилось".

❗️Битва за Авдіївку 2 листопада: склалась критична обстановка та виникла реальна загроза втратити місто

Частина 1

Обстановка:
Сьогодні російські війська перетнули лінію залізної дороги біля села Степове та почали штурмові дії біля самого села на півночі від Авдіївки. Російська піхота закріпились за залізницею, накопичується для розширення плацдарму та для атаки на Авдіївський коксохімічний завод - ключовий комплекс споруд, який контролює підступи до Авдіївки. Захоплення заводу буде означати поступове, але невідворотнє складання оборони та захоплення міста. Раптом виявилось, що за час війни у Авдіївці жоден керівник не побудував тилової лінії оборони, і окопуватись треба зараз, готових позицій нема.

Продовжуються штурмові дії росіян південніше Авдіївки, де вони розширюють прорив в районі пісчаного кар'єра біля села Опитне, що є другим напрямком охоплення Авдіївки. Тут загроза також посилюється.

У бойових діях безпосередньо у місті Авдіївка українські війська мають успіх. 110-та механізована бригада майстерно відбила усі атаки росіян, повністю відновила кілька позицій, які ворог захопив під час масованих штурмів 10-19 жовтня, і навіть покращила свої позиції на деяких напрямках. Загрози заходу противника у місто на даний момент нема.

Чому Авдіївка - тактична пастка для росіян?
Зараз багато хто згадає сценарій втрати Сєверодонецьку, Лисичанську, Соледара та Бахмута. Але ситуація в Авдіївці в тактичному плані відрізняється.

По-перше, 110-та механізована бригада демонструє виняткову боєздатність та надійно втримує місто, не дозволяючи противнику зачепитись за міську забудову. Противник просувається північніше та південніше від позицій бригади.

По-друге, наші війська мають набагато більш вигідні в плані тактики позиції, і добре тримають фланги прориву. Російські війська наступають північніше Авдіївки по вузькому коридору у низині шириною до 4 км. З цього коридора вони намагаються перерізати наші шляхи постачання до Авдіївки шириною у 8 км. Більшість ротацій та резервів противника зазнає ураження ще під час висування, оскільки українські війська надійно утримують фланги, та контролюють панівні висоти зі зручними секторами обстрілу. Російська піхота несе значні втрати, і ворогу вести наступ та утримувати позиції набагато важче ніж нам оборонятись.

По-третє, якщо стабілізувати оборону північніше Авдіївки, то навіть у позиційній обороні російські війська будуть нести втрати, у рази вищі за наші. Обстановка під Авдіївкою для російських військ несе набагато більше ризиків, ніж для нас.

По-четверте, російські війська не мають великої чисельної переваги, українці мають значну кількість людей та техніки. Але щоб використати усі переваги нашого становища потрібно стабілізувати оборону.

Частина 2

Що робити?
У нашого командування є кілька сценаріїв дій.

Перше. Бахмутсько-соледарський сценарій - шукати якісь підрозділи та направляти їх одне за одним у "контратаки", тобто лобові зіткнення з наступаючим противником, які зводяться до швидкого розміну живої сили та на тимчасово обладнані рубежі, де піхота якось має сама зариватись, що призводить до швидкої втрати боєздатності. Рахувати наші сили за кількістю людей за звітом БЧС та по кількості прапорців на карті. Усі просування противника виправдовувати його великою перевагою в силах, а не недоліками управління. Головне тут постійно доповідати, що робиться усе можливе, а зусилля по відновленню становища докладені.

Друге. Нормальний сценарій. Повернути управління військами південніше та південніше міста до рук командування 110-ї бригади, яке володіє обстановкою та має відповідальність за результат, як це і було раніше під час основних штурмів. Потрібна єдина система розвідки, єдина система. Передати для закріплення на заводі як мінімум два батальйони, з відповідальними командирами з адекватним бойовим досвідом та авторитетом. Командування частин, які не здатні побудувати оборону у напрямку Степове, треба негайно міняти на більш перевірених та більш досвідчених. Такі комбриги та комбати у резерві ГШ є. Щодо якості резервів: якщо хтось думає, що батальйон - це будь-який натовп з шестисот мобілізованих з випадковими командирами на чолі, то це так не працює, резерви потрібні не випадкові, а керовані. Перевагу у війні створюють саме командири тактичної ланки.

Стабілізація оборони дозволить з усіх боків обжати російський плацдарм в районі Степове та заводу, та налагодити планомірне знищення російської піхоти. Хай сидять там як у тирі. У тій низині вони не зможуть накопичити сили, і це буде великий тир для наших гармат.

Верховний Головнокомандувач Зеленський провів багато засідань ставки по Авдіївці. Але передусім треба відверто сказати - криза в Авдіївці не є наслідком великої переваги росіян чи їхньої великої переваги - це і криза наших деяких управлінських рішень ті підходів, які не дають нам можливість реалізувати свої переваги.

Для громадянського суспільства:
Якщо ми хочемо утримати Авдіївку - значення якої набагато вище навіть за Бахмут, нам потрібно допомогти воїнам 110-ї механізованої бригади максимальною кількістю дронів та потрібен монтаж відеокамер спостереження на різних об'єктах. В наших силах перетворити кризу на перемогу, потрібна максимальна концентрація зусиль.