Абсолютно безглузда марність війни, не лише матеріальна, але й моральна та духовна, є надзвичайно приголомшливою для тих, хто змушений її терпіти. Завжди такою була (незважаючи на поетів) і завжди такою буде (незважаючи на пропагандистів) — проте це не означає, що з нею не доводилось і не доведеться стикатись у злому світі. Але людська пам’ять така коротка, а покоління — ефемерні, що вже за якихось 30 років зостанеться лише декілька людей або й зовсім не залишиться нікого, хто б особисто пережив той досвід, який єдиний безпосередньо проникає в саму суть. Обпечена рука найкраще навчає, що таке вогонь.

Іноді мене жахає сама лиш думка про загальну кількість людських страждань по всьому світі зараз: мільйони розлучених, розгублених, виснажених марними днями - не кажучи вже про тортури, біль, смерть, втрати, несправедливість. Якби страждання можна було побачити, майже вся ця темна планета була б огорнута щільним мороком туману, схована від здивованого погляду небес! І продуктом всього цього буде переважно зло — з історичного погляду. Але історична перспектива, звісно, не єдина. Усі речі й вчинки мають цінність самі по собі, незалежно від їхніх «причин» і «наслідків». Жодна людина не здатна оцінити, що насправді відбувається в теперішньому sub specie aeternitatis [з точки зору вічності]. Усе, що ми справді знаємо, і то значною мірою з особистого досвіду — це те, що зло трудиться з величезною силою й постійними успіхами — та марно: воно завжди лише готує ґрунт, у якому несподівано проростає добро. Так воно є загалом, і так воно є у наших життях.

З листа №64 до Крістофера Толкіна, Нортмур-роуд 20, Оксфорд. 30 квітня 1944 року

Ентропія — це рух Всесвіту до розпаду.

Світ невпинно змінюється на гірше!

Коли цикл цивілізації підходить до кінця… важко щось змінити… Головне — не піддаватися потокам епохи… і бути готовим до майбутнього.