Так повелося, що сенс слова "свобода" приходив до українців не через підручники, а через століття й століття боротьби — через війни, репресії, повстання у таборах, революції.
Свобода, яка дістається людині не за фактом народження, — важка, вкрита потом і викликає втому. Але кожен, хто пізнав її вагу хоч раз, знає, що без неї набагато гірше.
Свобода народжується з гідності. Українці витворювали свою гідність у підпіллі, засланні, акціях спротиву, у боях та на Майданах.
Вони продовжили плекати її і під час війни — вдалині від дому, який можуть більше не побачити. В укритті, під ревіння сирен і звуки вибухів. У операційній прифронтового міста, під час багатогодинної операції. У холодному сховку на найвіддаленішому ВОПі. У хаосі й гарячці штурму, коли все навколо одночасно наче застигло й летить із шаленою швидкістю. В окупації — під шаленим тиском, коли здається, саме повітря чорне й неможливо повністю вдихнути. У полоні — розділяючи з іншими полоненими крихти їжі й людяності.
У тих, хто відчув ціну Свободи й Гідності, неможливо вкрасти їх чи на щось виміняти. Неможливо відкотити цей процес назад.
Ми не знаємо про майбутнє нічого конкретного, крім того, що буде ще багато болю, сліз, вогню й боротьби. Але ми знаємо: відмовитись від Гідності й Свободи неможливо, бо тоді це буде не Україна і не українці.
Отже, шлях у нас лише один. І якщо ми зробимо все правильно — у кінці нас чекає перемога і спокій, про який мріяли всі попередні покоління на нашій землі.
А поки подякуйте тим, хто зараз щитом стоїть між нами й ворогом, і згадайте тих, хто повернувся на щиті, віддавши життя у цій боротьбі.
З Днем Гідності та Свободи! Будьмо варті самих себе.
Фото: вітання з Днем Гідності та Свободи від активістів руху "Жовта Стрічка" лунають із Сімферополя, Севастополя, Бахчисарая, Донецька, Мелітополя та Генічеська
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏9👏1
Упродовж десятиліть масове вбивство українців штучним голодом не лише навмисно замовчувалося, за нього можна було розплатитися волею і життям. Так виросли діти, які спочатку вважатимуть страждання своїх батьків і їхніх батьків ледь не вигаданими, просто тому, що ті мовчали, намагаючись їх захистити.
Хтось встиг дізнатися правду вже за Незалежності, ще від своїх рідних, які нарешті змогли заговорити. Комусь усе-таки розказали про минуле, взявши обіцянку ніколи про це не говорити з іншими. Хтось дізнався вже з книжок дослідників, із томів Книги пам'яті жертв Голодомору, бо не було кого запитати у сім'ї. А хтось став тим, хто не знайшов там даних про своїх і вніс їх у реєстр жертв Голодомору, котрий досі поповнюється.
Голодомор важко визнавався іншими країнами та міжнародними організаціями як геноцид. Згадка про Голодомор — гарантований спосіб викликати гидку істерику у російських "державців". Та все ж українцям вдалося відновити розірвану нитку пам'яті. Вдалося зробити так, щоб онуки й праонуки щороку для домашніх завдань питали у дідусів і бабусь про те, що вони побоялися розказувати своїм дітям. Вдалося зробити загальнонаціональну акцію "Запали свічку".
Сьогодні зупиніться і вшануйте хвилиною мовчання жертв Голодомору.
Запаліть свічку, якщо не на вікні, то в серці. Згадайте втрати своєї сім'ї, а якщо не маєте збережених даних — присвятіть хоча б годину пошуку. Прочитайте про тих, хто, незважаючи на пекельний жах навколо, допоміг у ті далекі роки брату, сестрі, сусідам, незнайомцю. Хто проніс знання про геноцид, не зважаючи на загрозу бути вбитим за нього. Хто у скрутні перші роки Незалежності витрачав свої кошти, сили і життя, аби їздити по селах і збирати по крихтах спогади ще живих очевидців.
Щоб отримати своє майбутнє, ми маємо добре пам'ятати своє минуле. Пам'ятати тих, хто заподіяв нам зло. Наше минуле кристально ясно показує нам, що будь-який "мир" з кровожерною імперією обертається не миром, а "чорними дошками" , пустими очницями вибитих вікон у завалених хатах і тисячами безіменних могил, частина з яких буде віднайдена лиш через 90 і більше років.
Нас і досі хочуть знищити. Досі хочуть примусити мовчати. Досі щодня вбивають цивільних і військових, дітей і літніх людей, чоловіків і жінок. Але сьогодні ми маємо достатньо сил, щоб давати відсіч і не давати світу боягузливо відвертатися від наших страждань.
Багато хто з нас вже багато років ставить біля свічки свою зброю.
Пам'ятайте про це, і боріться. Бо просто пам'яті недостатньо.
Хтось встиг дізнатися правду вже за Незалежності, ще від своїх рідних, які нарешті змогли заговорити. Комусь усе-таки розказали про минуле, взявши обіцянку ніколи про це не говорити з іншими. Хтось дізнався вже з книжок дослідників, із томів Книги пам'яті жертв Голодомору, бо не було кого запитати у сім'ї. А хтось став тим, хто не знайшов там даних про своїх і вніс їх у реєстр жертв Голодомору, котрий досі поповнюється.
Голодомор важко визнавався іншими країнами та міжнародними організаціями як геноцид. Згадка про Голодомор — гарантований спосіб викликати гидку істерику у російських "державців". Та все ж українцям вдалося відновити розірвану нитку пам'яті. Вдалося зробити так, щоб онуки й праонуки щороку для домашніх завдань питали у дідусів і бабусь про те, що вони побоялися розказувати своїм дітям. Вдалося зробити загальнонаціональну акцію "Запали свічку".
Сьогодні зупиніться і вшануйте хвилиною мовчання жертв Голодомору.
Запаліть свічку, якщо не на вікні, то в серці. Згадайте втрати своєї сім'ї, а якщо не маєте збережених даних — присвятіть хоча б годину пошуку. Прочитайте про тих, хто, незважаючи на пекельний жах навколо, допоміг у ті далекі роки брату, сестрі, сусідам, незнайомцю. Хто проніс знання про геноцид, не зважаючи на загрозу бути вбитим за нього. Хто у скрутні перші роки Незалежності витрачав свої кошти, сили і життя, аби їздити по селах і збирати по крихтах спогади ще живих очевидців.
Щоб отримати своє майбутнє, ми маємо добре пам'ятати своє минуле. Пам'ятати тих, хто заподіяв нам зло. Наше минуле кристально ясно показує нам, що будь-який "мир" з кровожерною імперією обертається не миром, а "чорними дошками" , пустими очницями вибитих вікон у завалених хатах і тисячами безіменних могил, частина з яких буде віднайдена лиш через 90 і більше років.
Нас і досі хочуть знищити. Досі хочуть примусити мовчати. Досі щодня вбивають цивільних і військових, дітей і літніх людей, чоловіків і жінок. Але сьогодні ми маємо достатньо сил, щоб давати відсіч і не давати світу боягузливо відвертатися від наших страждань.
Багато хто з нас вже багато років ставить біля свічки свою зброю.
Пам'ятайте про це, і боріться. Бо просто пам'яті недостатньо.
💔9🙏4
Травмувалися шестеро людей: двоє 13-річних хлопчиків, дві 24-річні жінки, 40-річний і 80-річний чоловіки.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬8
Надзвичайна подія сталася у неділю, 23 листопада, в центрі села Балабине. Правоохоронець (за нашими даними – капітан підрозділу спеціального призначення Національної поліції Кудловський Андрій Петрович), перебуваючи поза службою та напідпитку, почав на вулиці розмахувати автоматом.
До чоловіка, який поводився неадекватно, підійшли військовослужбовці, щоб з'ясувати причини його поведінки та вгамувати. Після чого ситуація різко загострилася. Між Кудловським та військовими виникла словесна сутичка, а потім він почав стріляти з автомата – спершу в землю, а згодом і в напрямку військових.
За даними ДБР, після того, як військовослужбовці його роззброїли, правоохоронець повернувся додому, взяв табельну зброю і знов вийшов на вулицю. Повернувшись на місце конфлікту, він здійснив ще кілька пострілів у бік (очевидці кажуть, що в спини) військових, але вже цілячись на ураження.
У результаті троє військовослужбовців отримали вогнепальні поранення.
Одним з військових, що намагалися вгамувати п'яного поліцейського, є Юрій Охапкін – до повномасштабного вторгнення та служби у ЗСУ голова осередку Демократичної Сокири у Кам'янському на Дніпропетровщині. Наразі Юрій знаходиться у реанімації. Його стан важкий, але стабільний.
Відомо, що ДБР повідомило капітану Кудловському про підозру у закінченому замаху на вбивство, вчиненому відносно більше ніж двох осіб (ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України). Наразі вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу.
Ми офіційно заявляємо, що пильно стежимо за цим слідством, тримаємо ситуацію на контролі і дуже не радимо правоохоронцям покривати такого персонажа у своїх рядах. А судячи з останньої заяви запорізького Нацполу, такі спроби будуть.
Зам'яти чи спустити це на гальмах не вийде. Ви нас знаєте.
Ваша єдина можливість відновити довіру до правоохоронців, крім дореформування структури Нацполіції і МВС як такого – це, для початку, провести всебічне, оперативне та ретельне розслідування, наслідком якого має стати справедливе покарання винного. Сподіваємось, ви цю можливість не пропустите. Or else.
Шановні друзі і підписники – ваші репости будуть дуже доречними. Нам потрібен розголос. Такі справи бояться уваги і світла.
Також, якщо маєте можливість, підтримайте збір на реабілітацію поранених військових.
5168745651170612 (картка Юрія Охапкіна)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬5
Демократична Сокира Одеса | D7 NEWS
Комунарський районний суд Запоріжжя відправив поліцейського, який поранив трьох військових (зокрема нашого Юрія Охапкіна), до СІЗО без права внесення застави.
Водночас стало відомо, що правоохоронці відкрили провадження і проти самих потерпілих військових. Їм закидають нанесення тілесних ушкоджень.
Продовжуємо уважно стежити за перебігом розслідування, щоб справу не намагалися "збалансувати" зустрічними звинуваченнями.
Водночас стало відомо, що правоохоронці відкрили провадження і проти самих потерпілих військових. Їм закидають нанесення тілесних ушкоджень.
Продовжуємо уважно стежити за перебігом розслідування, щоб справу не намагалися "збалансувати" зустрічними звинуваченнями.
🙏5
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢4🤬2
Сьогодні День ракетних військ та артилерії.
День вогню таких температур, які краще не уявляти, день пороху, диму і богів війни.
І так їх звуть не тільки тому, що вони керують одним з найстрашніших видів озброєння, який буквально розносить на друзки не тільки ціль, а й все навколо. Міняючи часом місцевість настільки, що років через 30 люди починають у місцях їхніх влучань рибу в ставках ловити (ні, там не було ставків до того).
А й тому що розбиратися в ньому, переміщувати його вчасно і заряджати - це треба мати дійсно надприродні здібності. Бо, здається, в нашій номенклатурі зараз знайдеться вся історія розвитку артилерійської справи, від балісти до балістики. Бо усе воно цінне і завжди має бути в русі і приховане від ворога. Бо треба воїстину залізна спина, щоб працювати на "Богдані". Бо це чудові люди, яким ми завдячуємо можливістю жити.
Нехай ваша робота завжди буде влучною, техніка справною, а боєприпаси у достатку.
Дякуємо за службу, честь вам допомагати.
Пам'ятаємо тих, хто більше не з нами.
День вогню таких температур, які краще не уявляти, день пороху, диму і богів війни.
І так їх звуть не тільки тому, що вони керують одним з найстрашніших видів озброєння, який буквально розносить на друзки не тільки ціль, а й все навколо. Міняючи часом місцевість настільки, що років через 30 люди починають у місцях їхніх влучань рибу в ставках ловити (ні, там не було ставків до того).
А й тому що розбиратися в ньому, переміщувати його вчасно і заряджати - це треба мати дійсно надприродні здібності. Бо, здається, в нашій номенклатурі зараз знайдеться вся історія розвитку артилерійської справи, від балісти до балістики. Бо усе воно цінне і завжди має бути в русі і приховане від ворога. Бо треба воїстину залізна спина, щоб працювати на "Богдані". Бо це чудові люди, яким ми завдячуємо можливістю жити.
Нехай ваша робота завжди буде влучною, техніка справною, а боєприпаси у достатку.
Дякуємо за службу, честь вам допомагати.
Пам'ятаємо тих, хто більше не з нами.
❤6
Мабуть, поєднання цих двох днів найточніше відображає нашу макабричну реальність.
Бо сама ймовірність того, що десь в Україні діти можуть встати цього дня і знайти під подушкою солодощі та подарунки, забезпечується цілодобовою важкою роботою на ЛБЗ.
Здавалося б, настільки чорно-білі події давно лишилися у архаїчних казках і легендах. Але виявилося, що вони цілком реальні, і жити в них – зовсім не казково. Навіть цей текст писався під звуки роботи ППО.
І єдине, що тримає високо наші шанси на існування у цій страшній дійсності – наша ставка на Збройні Сили України. "Вчора" і "сьогодні", як категорії часу, у нас є тільки завдяки ним. І якщо ми зробимо все правильно, буде і "завтра". А потім ще одне і ще.
Збройні сили України не з'явилися самі по собі, це живі люди. Наші сусіди, колеги, родичі, знайомі і незнайомі. Сини, доньки, матері і батьки, брати і сестри. Живий щит, який береже наші життя ціною власного життя без сну, без своїх рідних, без відпусток, з болем, у крові, сльозах і поту.
І ніхто з нас не зможе повернути їм цей час. Бо як можна повернути комусь втрачену секунду першого кроку сина? Скільки коштують 1000 днів без можливості читати особисто казку на ніч доньці? По якому курсу виміряти сумарну цінність кількох років сну без коханої людини? Скільки відсотків нараховується за чиюсь неможливість бачити світанок зі свого порогу, робити улюблену справу?
І як компенсувати те, що хтось навчився спати під КАБи, не плакати на похованнях і холодно дивитись на червоне у моніторі? Як повернути чиєсь життя?
Для цього не існує міри. Але це не має нас зупиняти.
Ми можемо і маємо підтримувати свої Збройні сили. Не ШІ-листівками і пустими словами раз на рік, не прапорцем на аватарці. Справжньою повагою, донатом, або ставши на їхнє місце. Бо це – наша гарантія на те, що буде "завтра".
Учора, сьогодні і повсякчас ми неймовірно вдячні Збройним Силам України.
За можливість бачити світанки і мати свята. За привілей працювати, вчитися і відпочивати. За можливість малодушно погратися у зневіру на кілька днів. І за цукерки під подушкою.
Зі святом, наші неймовірні Збройні Сили України.
Маємо за честь допомагати вам.
Фото: 117 ОВМБр
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤12👍1
У частині міста зникло світло та водопостачання. Інформація про постраждалих відсутня.
МВА
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬6
День найбільшого й найрізноманітнішого виду наших Збройних сил, де поруч служать танкові й механізовані бригади, піхотні й артилерійські підрозділи, розвідники усіх напрямів, інженери, ППО, зв'язківці та РЕБісти, і навіть армійська авіація. Кого тільки немає.
"Сухопутка"– це система такої складності й масштабу, що її можна порівняти з цілими арміями не одного десятка держав цього світу. І порівняння буде не на користь цих держав.
Це сотні тисяч людей, які щодня і щоночі тчуть широкий і страхітливий гобелен війни: тримають оборону, штурмують, розносять позиції противника, прикривають, вгризаються в землю, будують мережі зв'язку й логістики.
Пліч-о-пліч з іншими видами ЗСУ своїми діями вони визначають долю не лише України, а й майбутній світовий порядок. У їхній владі давно всі головні елементи: земля, небо, вода, вогонь і життя ворогів. Останнє на цьому світі вони довго не затримують.
Вітаємо всіх воїнів Сухопутних військ України! Дякуємо за захист і можливість бачити світанок.
Честь вам допомагати. Пам'ятаємо тих, хто не з нами.
Фото: 53 ОМБр
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤8
Унаслідок атаки пошкоджено двоповерховий будинок та п'ять приватних домоволодінь.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬5
Ми б хотіли контррозвідників привітати оригінально. Але думаємо, вони прочитали цей текст ще до публікації 😅
Про левову частину вашої роботи ми ніколи не дізнаємось. Як і про тих з вас, хто її виконував. Узагалі, коли навколо нічого не стається – це часто найкращий знак, що ви все зробили правильно.
Тож вітаємо українських "контріків" з професійним святом.
Бажаємо успіху і раптовості в операціях, поменше паперової роботи, а натомість – побільше гарних ідей, через які засмучуються і покращуються вороги. Нехай ви завжди будете на два кроки попереду.
Дякуємо за захист. Честь вам допомагати.
Пам'ятаємо тих, хто не з нами.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥8❤2
Удар стався на мосту в Одеському районі. Усередині авто перебувала жінка разом із трьома дітьми. Внаслідок атаки водійка отримала несумісні з життям поранення та померла дорогою до лікарні.
Діти зазнали травм різного ступеня та психологічного шоку — наразі вони перебувають під наглядом лікарів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬9
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬9
ДСНС
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬10😢5
На двох пляжах в Одесі виявили плями, схожі на нафтові, та мертвих птахів.
Забруднення зумовлено рослинною олією, яка потрапила в акваторію Чорного моря після російської атаки по порту "Південний".
Забруднення зумовлено рослинною олією, яка потрапила в акваторію Чорного моря після російської атаки по порту "Південний".
😢10🤬2
Загинув 57-річний чоловік, ще двоє отримали травми: 48-річного чоловіка доставили до лікарні, 68-річному чоловіку на місці надали медичну допомогу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬8
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
П'ятьох потерпілих, зокрема всіх неповнолітніх, госпіталізували. Один дорослий у важкому стані, інші — у стані середньої тяжкості. Семимісячний малюк зазнав інгаляційного отруєння.
ОВА
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬9
Якщо хтось ще скаже, що не чекає від наступного року хорошого, у нас почне сіпатися око. Хоча ніхто не зможе дізнатися – око сіпається від цієї фрази чи від подій 2025 року.
Цей рік дійсно був важким для українців. Можна, втім, перефразувати і сказати, що цей рік реактивними темпами лікував нашу меншовартість, бо витримати такий рівень складнощів можуть тільки дійсно міцні люди.
Або можна сказати, що цього року зимові свята знову набули того сенсу і ваги, яку мали у середньовіччі, серед злої зимової пітьми.
Бо навкруги згусла така щільна темна завіса – хоч сокиру вішай, даруйте за такий очевидний виверт від нас. Темрява і цілком фізична, через ураження інфраструктури, і психологічна. Неначе хтось у цій грі підняв рівень до надскладного і застосував закляття "туман війни".
Але ви не розгубилися – ви просто дістали світло з себе.
Ті, хто мав можливість – протягнули гірлянди, наробили солом'яних павуків, різдвяних звізд, засвітили свічки. Заспівали старовинних святкових пісень. Вбралися у яскраві маски і шати, аби колядувати, а сьогодні й завтра багато хто з вас буде щедрувати й маланкувати.
А ще ми знаємо вас – ви, шановні українці, весь рік допомагали одне одному.
Ви возили "волонтерку" і часом волонтерів, ганяли машини, ремонтували їх. Ви допомагали розбирати завали і шукали житло людям та їхнім улюбленцям. Ви були за кермом потяга що запізнився через обстріли лише на годину, ремонтували інфраструктуру, вчили дітей у сховищах.
Ви донатили на військо, а багато з вас стали його частиною, якщо не були й до того.
Ви були на позиціях, на найдальшому опорнику, у підвалі, у пекельно жаркому чи так само пекельно промерзлому полі. У місцях, про які ми дізнаємось лиш через роки. У майстерні над платами, за пультом дрона, у кабінеті, за кермом вантажівки. На стабпункті, у медеваку, у госпіталі – в білому халаті і на ліжку.
Ми знаємо, що ви робили усе, що могли. І були невдоволені тим, що не можете більше.
І тепер ви усі просто не маєте права сумніватися в собі, бо ви все ще у цій точці часу і простору. Дякуємо вам і сподіваємось, що 2026 не просто буде для всіх нас кращим, а ми його таким зробимо.
З прийдешнім Новим роком усіх, хто творить це неймовірне диво – цілу країну, яка відмовляється піддаватися тиску, що зламав би хребет будь-якій іншій.
Зі святом вас, найкращі люди в світі!
Цей рік дійсно був важким для українців. Можна, втім, перефразувати і сказати, що цей рік реактивними темпами лікував нашу меншовартість, бо витримати такий рівень складнощів можуть тільки дійсно міцні люди.
Або можна сказати, що цього року зимові свята знову набули того сенсу і ваги, яку мали у середньовіччі, серед злої зимової пітьми.
Бо навкруги згусла така щільна темна завіса – хоч сокиру вішай, даруйте за такий очевидний виверт від нас. Темрява і цілком фізична, через ураження інфраструктури, і психологічна. Неначе хтось у цій грі підняв рівень до надскладного і застосував закляття "туман війни".
Але ви не розгубилися – ви просто дістали світло з себе.
Ті, хто мав можливість – протягнули гірлянди, наробили солом'яних павуків, різдвяних звізд, засвітили свічки. Заспівали старовинних святкових пісень. Вбралися у яскраві маски і шати, аби колядувати, а сьогодні й завтра багато хто з вас буде щедрувати й маланкувати.
А ще ми знаємо вас – ви, шановні українці, весь рік допомагали одне одному.
Ви возили "волонтерку" і часом волонтерів, ганяли машини, ремонтували їх. Ви допомагали розбирати завали і шукали житло людям та їхнім улюбленцям. Ви були за кермом потяга що запізнився через обстріли лише на годину, ремонтували інфраструктуру, вчили дітей у сховищах.
Ви донатили на військо, а багато з вас стали його частиною, якщо не були й до того.
Ви були на позиціях, на найдальшому опорнику, у підвалі, у пекельно жаркому чи так само пекельно промерзлому полі. У місцях, про які ми дізнаємось лиш через роки. У майстерні над платами, за пультом дрона, у кабінеті, за кермом вантажівки. На стабпункті, у медеваку, у госпіталі – в білому халаті і на ліжку.
Ми знаємо, що ви робили усе, що могли. І були невдоволені тим, що не можете більше.
І тепер ви усі просто не маєте права сумніватися в собі, бо ви все ще у цій точці часу і простору. Дякуємо вам і сподіваємось, що 2026 не просто буде для всіх нас кращим, а ми його таким зробимо.
З прийдешнім Новим роком усіх, хто творить це неймовірне диво – цілу країну, яка відмовляється піддаватися тиску, що зламав би хребет будь-якій іншій.
Зі святом вас, найкращі люди в світі!
❤12🎉2
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍5