Сто років тому, 4 лютого 1924 року в Трускавці в українській інтелігентній родині народилася Дарка Гусяк – членкиня ОУН, одна з особистих зв’язкових головнокомандувача УПА Романа Шухевича, політв’язень радянського режиму.

Її життя від самого початку присвячене боротьбі за право бути українкою на своїй землі. Ще підлітком вона чула історію про долю Василя Біласа і Дмитра Данилишина (членів ОУН, які були родичами по матері Дарки – їх стратили за вироком польського суду 1932 року). З приходом «перших совітів» репресували і батька Дарки – його сліди загубилися в Архангельську 1940 році.

Саму Дарку до підпільної роботи залучив двоюрідний брат Роман Різняк. У 1947 році разом з мамою Марією та Мартою Пашківською під виглядом переселенців вони оселилися у селі Грімне Комарнянського району: вдень шили одяг, а вночі облаштовували в хаті криївку, займалися справами організації. В цій криївці деякий час переховувався Роман Шухевич – так Дарка познайомилася з провідником, а згодом стала його зв’язковою. На Великдень 1948 року в лісі, при великій кількості повстанців її прийняли в члени ОУН. Присягу приймав Роман Шухевич.

Їй, як і іншим трьом зв’язковим Шухевича, дали максимально можливий на той час термін – 25 років таборів. Дарці тоді було 26. Вийшла вона 51-річною жінкою, але такою ж незламною і нескореною. Вона дочекалася свого часу – падіння радянської імперії і відновлення незалежності України. І, на схилі літ, із притаманними їй енергією і запалом, знову приєдналася до боротьби.

Про неймовірну долю цієї дивовижної жінки читайте в нашій каруселі.

Джерело: Український інститут національної пам'яті