Замість вулиці Вавилова у місті Луцьк, відтепер є вулиця Незалежності!

Замість бульвару Дружби Народів у Луцьку - бульвар Івана Газюка!

Іван Газюк - український військовий 1992 року народження був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду головного сержанта 3 штурмового взводу 2 штурмової роти штурмового батальйону.

Загинув 25 листопада 2022 під час виконання бойового завдання щодо захисту суверенітету та незалежності України в районі населеного пункту Бахмут Донецької області.

Замість вулиці Бородіна у Луцьку - вулиця Ігоря Небося!

Ігор Небось - капітан Служби безпеки України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2023, посмертно).

У селищі Стара Вижівка, що на Волині, було перейменовано вулицю Ватутіна іменем Євгена Коновальця!

У селищі Стара Вижівка на Волині, вулицю названу іменем священника московського патріархату перейменували на Захисників України!

У селищі Стара Вижівка, що на Волині, вулицю Колгоспну було перейменовано на Пластову!

Дякуємо місцевій філії УІНПу за таку потужну роботу!

У Харкові з'явився свій кейс "Булгакова", або "Бабеля".

Цими днями було демонтовано дошку пану Чичибабіну, який був етнічним росіянином, писав вірші російською мовою, але був дисидентом.

На дошці було написано російською мовою про те, що він був русскім поетом (фото дошки на цій світлині).

Після відновлення незалежності він неодноразово критикував цей факт і навіть напис вірш "Плач об утраченной родине".

Живі ще люди, які пам'ятають особисто його українофобію.

Ось цитата звідти, повний вірш можна загуглити:

С мороза душу в адский жар
впихнули голышом:
я с родины не уезжал —
за что ж ее лишен?
Какой нас дьявол ввел в соблазн
и мы-то кто при нем?(с)

Але зараз піднялася хвиля обурення серед певних кіл, які написали листа до міського голови Харкова. І на моє обурення, підтримка листа щодо відновлення дошки була від місцевої філії Українського інституту національної пам'яті.

Виникає питання, як Інститут може захищати російськомовну дошку російському поету, який був українофобом?

Хоч навіть і дисидентом.

Ось ще 1 його вірш про його самоідентифікацію:

У меня — такой уклон:
я на юге — россиянин,
а под северным сияньем
сразу делаюсь х#хл#м…
Так живу, веселый путник,
простодушный ветеран,
и со мной по вечерам
говорят Толстой и Пушкин
на родном языке.(с)

А ось і лист

Ось ще.

Тому пан Терехов і не заперечує щодо перейменувань у Харкові обласною адміністрацією.

Бо тут лишилися вулиці Чичибабіна, Людмили Гурченко, 23 Серпня, Академіка Павлова, Жуковського, Ахматової, Зубарєва, Ощепкова і величезна низка інших.

Ще одне особисте свіже підтвердження українофобії Чичибабіна.

Дуже багато людей ще пам'ятають його антиукраїнські висловлювання на публічних заходах у Харкові.

Яке відновлення дошки?

Схаменіться!

АПД. Пишуть, що підтримка листа Інститутом національної пам'яті на захист Чичибабіна є вигадкою авторів.

То ж перепрошуємо за це. (Там де ми не праві, ми визнаємо)

Що є ще більш цікавим. Що означає, що автори звернення до Терехова брешуть.

Але ця історія дуже гучно підняла питання постаті Чичибабіна у Харкові.

Бо де-факто за поглядами це Булгаков.
Лише харківський.

У селищі Стара Вижівка, що на Волині, вулицю, яка носила ім'я совєцького партизана Федорова, було перейменовано іменем Героя України - Олександра Мацієвського!

У селищі Рокині, що на Волині, з'явилася вулиця Ніла Хасевича.

український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР.

Детальніше про нього тут:
https://www.radiosvoboda.org/amp/nil-khasevych-holovny-khudozhnyk-upa/31263521.html

У селі Купичів, що на Волині, з'явилася вулиця Івана Антонюка.

Іван Антонюк - громадський діяч, краєзнавець, лейтенант, командир 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Народився у селі Купичів.

З 4 березня 2009 року очолював «Молодий Народний Рух» на Волині.
Був ініціатором відновлення пам'ятника загиблим воякам УПА в Купичеві.
Учасник Революції гідності.

У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата (механіка-водія БМП) до командира роти. Мав позивний «Антоніо».

Співавтор книги «Там де воскресла Україна. Вовчак».