Завдяки СБУ Єлєна Бережная отримала 14 років в'язниці🔥
Вона фактично була однією з ключових осіб, які з 2014 р. активно блокували процеси декомунізації в Києві.

Протягом 2007-2014 рр. вона була помічницею регіоналів Дмитра Святаша та Володимира Олійника. Створила низку проросійських "антифашистських" ГО від імені яких спамила зверненнями та подавала в суди на захист проспектів Ватутіна та Московського.

Бережная не вилазила з ефірів російських блогерів, ЗМІ та постійно робила українофобські заяви. Фактично кожна зміна назви вулиці не обходилось без її спроб об'єднати ватніків Києва задля накрутки голосів проти перейменування.

Я вже мовчу, що вона регулярно координувала акції аля "Безсмертний полк" створюючи картинку "русского Кієва". Але на жаль затримали Єлєну Бережную лише у березні 2022 р. і до цього часу вона перебувала в СІЗО.

Олег Слабоспицький

Білгород-Дністровська міська рада, що на Одещині, обманює у офіційних відповідях.

Дошка Пушкіну на місці.
Робимо звернення до СБУ.

У нас на "Історичній правді" важливий новий текст! Юрист і військовослужбовець ЗСУ Сергій Рябенко написав аналітичну статтю про те, яким був статус Східної Галичини у 1918-1939 роках. Спойлер - це була окупація, а згодом анексія. При цьому польська влада не виконала взяті на себе зобов'язання перед українським населенням краю і "світовою спільнотою". І тому всі дискусії про те, чи мали право українці, зокрема й зі зброєю в руках боротися проти окупантів - риторичні. Мали, бо Львів, Луцьк, Тернопіль, Ковель, Рівне, Бережани тощо - це не Польща. І тому боротьба українських патріотів за визволення з-під влади чужої держави - законна і справедлива. Читайте! Посилання буде у коментарях.

І про певні недопрацювання.
Сподіваємося, що і це питання незабаром буде вирішено.

https://yug.today/chomu-u-rumunomovnomu-seli-na-pivdni-odeshchyny-dosi-zalyshaietsia-vulytsia-prysviachena-vyzvolyteliam-vid-rumunii/?fbclid=IwY2xjawHJHZJleHRuA2FlbQIxMQABHfJ1ffH_SF8ZAwH-IzOZp1abzR9xPKn_uSTQEcFIrsBdY3aC2pul5f3nKg_aem_fcBf5nIGM526HCpRa5Ck_Q

З історичних причин дослідженнями теми УПА в Україні фахово почали займатися лише після відновлення незалежності. Становлення історіографії цього питання починається десь у 2000-ні. Воно набуло нових темпів та масштабів з відкриттям архівів в Україні.

Розвиток досліджень теми мав би тривати й зараз, але їх перервала війна. Вік багатьох дослідників УПА (близько 40 і менше) та їх громадянська позиція, стали причиною того, що багато з них зараз на війні - Іван Патриляк, Володимир Мороз, Володимир Бірчак, Ігор Марчук, Руслан Забілий, Сергій Волянюк, Сергій Рябенко, Олександр Дарованець, Олександр Пагіря, Марина Мірзаєва (це лише ті кого я знаю особисто). Декого на жаль вже нема в живих саме через війну (місяць тому не стало Владислава Сапи - 32 роки).

Тим часом їх старші колеги, які ніколи спеціально не займалися темою УПА, вирішили підписати спільне комюніке з польськими дослідниками в якому головними винуватцями та ініціаторами польсько-українського конфлікту назвали саме українських повстанців. Відтак у тексті чимало помилок, неточностей, перекручень, некритичних запозичень тез польської історіографії, зумовлених саме тим, що його автори незнайомі з джерельною базою історії УПА чи навіть її новішими опрацюваннями. На диво серед них два представники Українського католицького університету (Ярослав Грицак та Олександр Зайцев), які чомусь проігнорували результати важливого проєкту того ж університету з ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту під керівництвом Ігоря Галагіди.

Текст комюніке від 2024 року не особливо відрізняється від написаного 30 років тому в 1994, а серед його підписантів є ті самі особи. Але історіографія теми, зокрема українська, не зупинилася на місці, вона розвивається і в деяких моментах українські дослідники випереджають польських колег (підрахунок кількості жертв, публікація первинних документів, дослідження місцевого виміру теми).

Тому звертаюся до українських істориків імена, яких містить документ - не поспішайте з підписаннями якихось спільних позицій, перш ніж зануритеся глибше у дослідження теми, яким вони присвячені. Або перш ніж повернуться з війни, ті хто займався її дослідженнями.

Володимир В'ятрович

На Google Maps проведено заміну назви міста Первомайськ на Луганщині на Сокологірськ.

У Києві міжвідомча робоча група з деколонізації та декомунізації розглянула черговий перелік об’єктів, які пропонують повністю або частково демонтувати.

Загалом фахівці пропонують усунути з міського простору шість об’єктів.

✔️ пам’ятники Михайлу Булгакову та Дмитру Мануїльському;
✔️ знак «Київ – місто-герой» (із зображенням п’ятикутної зірки) на Старообухівському шосе.
✔️ пам’ятний камінь на честь 100-ліття Леніна;
✔️ меморіальні дошки Петру Чайковському та інше.

Напрацьовані рекомендації будуть оформлені у проєкт рішення та винесені на розгляд найближчого засідання міської ради.

На Google Maps більше немає міста Молодогвардійська, що на Луганщині.

Відтепер - Отаманівка.