З історичних причин дослідженнями теми УПА в Україні фахово почали займатися лише після відновлення незалежності. Становлення історіографії цього питання починається десь у 2000-ні. Воно набуло нових темпів та масштабів з відкриттям архівів в Україні.

Розвиток досліджень теми мав би тривати й зараз, але їх перервала війна. Вік багатьох дослідників УПА (близько 40 і менше) та їх громадянська позиція, стали причиною того, що багато з них зараз на війні - Іван Патриляк, Володимир Мороз, Володимир Бірчак, Ігор Марчук, Руслан Забілий, Сергій Волянюк, Сергій Рябенко, Олександр Дарованець, Олександр Пагіря, Марина Мірзаєва (це лише ті кого я знаю особисто). Декого на жаль вже нема в живих саме через війну (місяць тому не стало Владислава Сапи - 32 роки).

Тим часом їх старші колеги, які ніколи спеціально не займалися темою УПА, вирішили підписати спільне комюніке з польськими дослідниками в якому головними винуватцями та ініціаторами польсько-українського конфлікту назвали саме українських повстанців. Відтак у тексті чимало помилок, неточностей, перекручень, некритичних запозичень тез польської історіографії, зумовлених саме тим, що його автори незнайомі з джерельною базою історії УПА чи навіть її новішими опрацюваннями. На диво серед них два представники Українського католицького університету (Ярослав Грицак та Олександр Зайцев), які чомусь проігнорували результати важливого проєкту того ж університету з ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту під керівництвом Ігоря Галагіди.

Текст комюніке від 2024 року не особливо відрізняється від написаного 30 років тому в 1994, а серед його підписантів є ті самі особи. Але історіографія теми, зокрема українська, не зупинилася на місці, вона розвивається і в деяких моментах українські дослідники випереджають польських колег (підрахунок кількості жертв, публікація первинних документів, дослідження місцевого виміру теми).

Тому звертаюся до українських істориків імена, яких містить документ - не поспішайте з підписаннями якихось спільних позицій, перш ніж зануритеся глибше у дослідження теми, яким вони присвячені. Або перш ніж повернуться з війни, ті хто займався її дослідженнями.

Володимир В'ятрович

На Google Maps проведено заміну назви міста Первомайськ на Луганщині на Сокологірськ.

У Києві міжвідомча робоча група з деколонізації та декомунізації розглянула черговий перелік об’єктів, які пропонують повністю або частково демонтувати.

Загалом фахівці пропонують усунути з міського простору шість об’єктів.

✔️ пам’ятники Михайлу Булгакову та Дмитру Мануїльському;
✔️ знак «Київ – місто-герой» (із зображенням п’ятикутної зірки) на Старообухівському шосе.
✔️ пам’ятний камінь на честь 100-ліття Леніна;
✔️ меморіальні дошки Петру Чайковському та інше.

Напрацьовані рекомендації будуть оформлені у проєкт рішення та винесені на розгляд найближчого засідання міської ради.

На Google Maps більше немає міста Молодогвардійська, що на Луганщині.

Відтепер - Отаманівка.

У місті Кременчук, після дозволу Мінкульту, нарешті демонтують черговий пам'ятник комуністам.

Це один з головних об'єктів на декомунізацію на Полтавщині.

https://kg.ua/news/zamist-pamyatnika-matrosam-u-kryukovi-mozhe-zyavitisya-krugova-rozvyazka

Юрій Бойко виліз в ТікТок зі скавчанням про знесення пам'ятників, перейменування міст, ліквідацією МП та російською мовою.

Нагадуємо, що ця потвора досі має звання - Герой України.

Чому цей виродок досі не під слідством?

На Google Maps більше немає селища з назвою Новопсков.

Відтепер воно - Айдар.

Також на Google Maps нарешті змінили назву села Червоне на Галицьке!

Сподіваємося, що найближчим часом буде оновлено назви вулиць для Львова.
Бо багато зміг ще не внесено.

Речник ГУР Андрій Юсов написав допис на підтримку якнайбільш швидкої декомунізації/деколонізації.

У Харкові буде перейменовано парк імені Маяковського.

Також на Google Maps оновлено назви населених пунктів на Миколаївщині.

Як приклад, зникло село з назвою - Новоросійське. Тепер воно Козацьке.