Цей текст Євген Сверстюк написав відразу після похорону товаришки Алли Горської. Власне, це промова з прощання, викладена на папері. Ясна річ, що й мови про публікацію в УССР не було. Стаття потрапила на Захід і була надрукована там. Тепер ми повертаємо її в Україну: "Виразне, радісне, світле обличчя Алли несе з собою свято. А її сміх підноситься над усім так само, як її велична вродлива постать височіє і біліє у будь-якій численній юрбі. І завжди знаєш, що в душі її освітиться якась фанатично віддана любов до всього доброго, чесного і порядного. І завжди віриш, що погляд її невпинно шукає навколо щось значне і гідне поваги. А кожен її рух і жест сповнений погорди до полохливої ницости, лукавої корисливости та всіх дешевих мідяків, на які люди розмінюють своє єдине життя та ще й втягують до цього нечестивого торгу ближнього.". Читайте - https://www.istpravda.com.ua/articles/2024/04/24/163868/

Це величезна ганьба, що в травні 2025 року є такі об'єкти в Харкові.

https://dumka.media/ukr/suspilstvo/1746106090-aktivisti-pogrozhuyut-vlasnoruch-pribrati-pam-yatnik-radyanskim-soldatam-v-harkovi

З днем української Одеси!