А влада міста Балаклія, що на Харківщині, те, що вулиці іменами росіян досі не перейменовано, аргументує тим, що досі військові частини досі не надали подання щодо вулиць іменами героїв.

У Балаклії ледь не найбільш проблемні ситуація з вулицями на Харківщині.

В Івано-Франківській області перейменували останню необхідну вулицю!

Вулицю Сірика перейменовано на Театральну у місті Івано-Франківськ.

Це лише 2 область, яка повністю очистилася від радянських та імперських назв.

Сподіваємося, що сусідня Тернопільська область теж нарешті незабаром закриє це питання.

Сподіваємося, що найближчим часом це питання в місті буде вирішено.

https://dumka.media/ukr/suspilstvo/1760100202-vlada-balakliyi-poyasnila-chomu-vulitsi-mista-y-dosi-nosyat-imena-rosiyskih-diyachiv

Міністерство культури вивело з реєстру радянське одоробло у центрі міста Виноградів, що на Закарпатті.

Дослідження виявили, що жодних поховань там немає.

Звернулися до голови громади щодо необхідності демонтажу пам'ятника радянським окупантам.

До речі, питання вулиці Міська Барбари в Харкові не винесли на розгляд міської топонімічної комісії.

Знову затягують процес.

Сьогодні вчергове оновили мапу з кількістю вулиць, які треба перейменувати в розрізі областей.

Процес перейменування триватиме і надалі.

Ще понад +-20 громад в процесі. Чекаємо на затвердження рішень.

На днях Інститут національної пам'яті оприлюднив два переліки - тих російських діячів, які можуть бути вшановані у публічному просторі і тих, які є носіями імперської чи інших форм російської ідеї. Як не дивно, письменник Короленко потрапив у "білий" список. Про цього чоловіка варто, отже, прочитати, щоб зробити власні висновки - https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/05/6/161301/

Вибач синку що відмовився від ганебного диспуту на вулиці:
(фрагмент листа із зверненням до сина)

Сьогодні мені дзвонила п. Лариса Крадожон із Вишгородського відділу супровіду ветеранів війни. Саме у неї і в п. Ю.Семенко я знаходжуся на обліку як ветеран війни. Вона сказала мені усно (документа немає), що нашу вулицю Першого Травня перейменовують в Травневу, тому що я сам відмовився щоб її перейменували на честь мого сина Героя України Святослава Горбенко. Таку інформацію з її слів їй надала людина з оточення Родіона Старенького. З цього приводу повідомляю офіційно, що я не відмовлявся і це ВІДВЕРТА БРЕХНЯ. На тому зборі вулиці, де були (деяки представники – є фото, яке вони виклали після цих «зборів вулиці» здається в ф/б. Потім прибрали. Але в тексті яке супроводжували це фото були запропоновані кілька варіантів назви, там було написано. Назви на честь Героя України молодшого лейтенанта Святослава Горбенко навіть на тих зборах не пропонували. Не було цього в тексті.
Єдине від чого я дійсно відмовився: це йти на ці збори і вислуховувати все це очно. В мене хворе серце і мені досить ганьби і принижень. Вже до початку великої війни в 2021 році були такі «збори вулиці» і нас з дружиною запросили раптово на них. На цих зборах капітан Іван Татауров запропонував назвати вулицю Першого Травня на честь нашого сина. Ми з дружиною в очі вислухали про те від сусідів: як люди не хочуть міняти свої документи на будинки і переписувати вулицю. Думаю, Ви уявляєте що з дружиною ми відчували і яку біль і ганьбу пережили. То ж коли вже в 2025 році наша староста пані Альона запропонувала мені йти і ще раз вислуховувати ці пропозиції, я відмовився бо якщо серцю стане погано ніхто з них не допоможе. Оце – Вам правда.
Моя позиція така : носити імя Героя України як назва вулиці – це Честь для цієї вулиці, а не примус. Батькі полеглого Героя України не повинні принижувати Його Пам'ять і Честь і свою Честь теж прохаючи своїх сусідів і земляків називати вулицю іменем свого полеглого сина. Якщо мої сусіди цього не розуміють, то я їм це пояснювати не збираюся. Вони дорослі люди і мають своїх дітей. Як вони хочуть щоб називалася наша вулиця вони самі вибрали без мене - і моєї участі. Мені ж приймати участь в такому їх виборі, без поваги до Пам’яті сина і до мене - не личить. А вислуховувати різні пропозиції в яких навіть сина не згадують – це також приниження. То ж даруйте – я в таких спектаклях не учасник. Але визнаючи їх право бути собою і робити СВІЙ ВИБІР, я НАПОЛЯГАЮ на тому, що не треба прикривати його посиланням на мене, і вигадувати те, ЩО Я НЕ СХОТІВ. НЕ СХОТІЛИ - ВОНИ і перший з них громадянин Старенький, який в свойому листі фактично продемонстрував СПРАВЖНЄ СТАВЛЕННЯ і як до ПАМ’ЯТІ СВЯТОСЛАВА і до мене, як його батька і ветерана війни.
Завершуючи лист, скажу, що я : 1) розумію причину нахабства і неповаги з боку Р.Старенького з Вашого листа (бо навіть Ви не можете на нього впливати); 2) я не обирав Р.Старенького головою нашої сільради і не згоден з його некваліфікованими і хамськими діями (які між іншим порушують не тільки норми діловодства, а й державну політику і Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 3) оскільки діяльність гр. Старенького не знаходить належну оцінку ні в громаді, ні в державі – я ОФІЦІЙНО заявляю що я персонально більше не визнаю своїм сільським головою цього громадянина і не вважаю після його хамства для себе можливим звертатися до нього за допомогою і вирішенням будь яких побутових питань за місцем проживання. А одже мені нічого не лишається як звертатися в інші державні органи з цими питаннями, які на місці я вирішити не можу. І навіть якщо громадянин Старенький Радіон влаштовує всіх мешканців всіх 4-х сіл, головою яких він якимось дивом обраний, мене він не влаштовує і не буде влаштовувати ніколи. Як мене як ветерана і батька Загиблого Воїна України в його очах немає, так і його як сільського голови і особи для мене не має від нині і навіки. Амінь.
Вибач, Святославе, синку… Що не став просити що б вулицю в Старих Петрівцях називали твоїм іменем.

Сергій Горбенко