У місті Сміла, що на Черкащині, сьогодні було перейменовано ще 2 вулиці.

Але це не все. У місті досі ще є робота. А загалом на Черкащині до перейменування лишилося аж 100 вулиць.

Сьогодні вчергове оновили мапу з кількістю вулиць, які треба перейменувати в розрізі областей.

Процес перейменування триватиме і надалі.

Ще понад +-20 громад в процесі. Чекаємо на затвердження рішень.

Підтримати нашу команду, яка дотискає цей процес можна сюди:
https://send.monobank.ua/jar/9Rja7mSToj

Ви часто питаєте: чому МП заборонили законом, а їм хоч би хни?

Заборонили насправді вже понад рік тому. Шанс розірвати з РПЦ у них був - вони ним не скористались. Тому зараз тривають суди. Черговий - завтра.

Їхня головна стратегія - тягнути час, сподіваючись, що «руській мір» таки прийде на наші терени (наївні! По-перше, не прийде - ЗСУ не дозволить. По-друге, приклад донецького Іларіона, якого узькі поперли з кафедри й відправили «на спокій» до Криму, нічого їх не навчив).
Хоча от митрополит Онуфрій, позбавлений громадянства, вже далеко не такий оптимістичний, як раніше.
Майже щонеділі на обіді після служби він хіба що не прощається.
«З кінця літа різко почав вручати всім підряд церковні нагороди, відзнаки, щедро роздає сани. Якось навіть пролунала фраза: "Невідомо, чи наступної неділі ми зустрінемось отак всі разом, за столом"», — розповідає наш інсайдер із середини УПЦ МП.

Найбільш «відбиті» оголосили себе «новомучєніками» за віру Христову і служать по хатах. Їм це навіть подобається.
Але для більшості максимально болючим є не фізичне виселення з храму, а втрата грошових потоків з цим повʼязаних.
Особливо, якщо храм - історична памʼятка чи/та знаходиться в особливому місці. «Потоків» не від продажу свічок (це смішно), але від донаторів. Як каже одна розумна людина: «Майже в кожного приходу УПЦ МП є свій Вадим Новинський. Питання лише в масштабі». Істину глаголіт - погоджуюсь повністю.

Втім, управа на УПЦ МП є. І це не про суди, а про свідому місцеву владу. На Львівщині і Франківщині їм просто порозривали договори аренди на користування землею. І все. Фініта ля комедія.
Чому так не відбувається в інших регіонах - питання.

Наша Леся Федів (ну, і я трошки своїми редакторськими лапами приклалась) детально вам розписали:

- Чому закон «про заборону УПЦ МП» де-факто не працює?
- Чого найбільше бояться в УПЦ МП і чого очікують?
- Допоки російська церква діятиме в Україні?

Читайте


А в понеділок на закритій зустрічі з журналістами, я питала Президента що далі з Онуфрієм, якого він позбавив громадянства. Депортація? Але як, він же в Україні народився. У нас немає «права землі», але був 1991 рік.
От, що з ним тепер робити?
Депортуєш - здійметься крик про «порушення релігійних свобод», Новинський з Робертом Амстердамом тільки поаплодують.
Та і куди його? До кордону з Білоруссю?
Не депортуєш - дивно виглядає: влада сказала «А», але не говорить «Б».
Коротше( почали ми «за здравіє, а закінчили за упокій», бо з Онуфрія збилися на Труханова (ті новини ви всі вчора читали). Але домовились, що продовжимо)
Тут має бути хештег Україна без російської церкви


https://lb.ua/society/2025/10/29/704070_hrest_mp_yak_yogo_nareshti.html

І детальніше про ситуацію на Чернігівщині.
Чекаємо на демонтаж.

https://cheline.com.ua/news/society/na-chernigivshhini-diti-pokladali-kviti-do-pam-yatnika-z-serpom-i-molotom-481084

Полтава

Триває демонтаж покажчиків зі старими назвами. Цього разу - Героїв Сталінграду.

Мінкульт виступає за введення санкцій проти російського мультсеріалу «Маша та Ведмідь».

Підтримуємо. Далбайоби-батьки, які вмикають це своїм дітям, мають страждати.

@privatnamemarnya

Як Рада Європи тягне в Україну «русскій міръ», та плює на могили жертв Голокосту та Маріуполя

Вчора, під тиском поки невідомих мені функціонерів та/чи експертів Ради Європи (уповноважених від Єврокомісії за наші переговори щодо членства у ЄС по «першому кластеру» - дотримання фундаментальних прав і свобод людини), змусили віце-прем’єра з питань євроінтеграції Тараса Качку та Голову Державної служби з етнополітики і свободи совісті Віктора Єленського зняти з розгляду Верховної Ради урядовий законопроєкт №14120. Це проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з оновленням офіційного перекладу Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов». І важливо зазначити – сталося це вже вдруге (перший раз уряд вже подавав і змушений був відкликати цей документ у 2024 році - під тим самим тиском з Брюсселю та Страсбургу).

Тож давайте розберемось по суті. Вищезгадану Хартію Україна ратифікувала ще у 2003 році – рівнесенько за часів перебування при владі таких відомих друзів Москви, як тодішній глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук та прем’єр-міністр Віктор Янукович. До скандального мовного закону Ківалова-Колєсніченка (2012) ще залишався довгий шлях, але підґрунтя для нього вже було закладено саме тоді.
Справа у тому, що ратифікована Україною Хартія була… підробкою! Тобто, її український текст виявився навмисно перекрученим перекладом – його зробили з російського варіанту, який навіть не був мовою оригіналу (офіційні мови оригіналу Хартії – англійська та французька). Завдяки цьому «російськомовному» посередництву сталося класичне шахрайство.

По-перше, згідно з справжнім змістом, Хартія захищає мови, носіями яких є люди, що перебувають у меншості, тобто допомагає зберегти живі історичні рідні мови тим, кому загрожує забуття і втрата. Хартія не займається відродженням мертвих мов чи підтримкою мов, яким зникнення не загрожує. Натомість, у перекладеному з російської тексті було підмінено поняття – термін “minority languages” переклали як «мови національних меншин» . Через це під час ратифікації в Україні помилково визначили, що Хартія застосовується до мов національних меншин, а не до тих мов, які реально потребують захисту з огляду на їхній уразливий стан .

Відповідно, по-друге – якщо прибрати з цієї формули людей (носіїв мови) і говорити просто про мови меншин, то вийде, що під захист підпадає будь-яка мова, яка не є мовою більшості населення країни. Адже навіть у 2003 році більшість українців вже стверджували, що їхня рідна мова – українська. І тому – вуаля! – завдяки російському перекладу з’ясувалося, що в першу чергу захисту в Україні потребує російська мова, бо ж це мова меншості – хіба не розумієте? Саме так: серед 13 мов, визначених Україною при ратифікації Хартії у 2003-му, опинилася і російська, хоча вона точно не є мовою, що зникає. Власне, 11 із тих 13 мов (включно з російською) мали статус офіційних мов у сусідніх державах і явно не були під загрозою зникнення .

На це шулерство пізніше й посилався одіозний «мовний» закон Ківалова-Колєсніченка. Завдяки викривленому перекладу та хитрому формулюванню, той закон 2012 року фактично використав ідеї Хартії як інструмент подальшої русифікації України . Якщо це шахрайство вдалося протягнути через Верховну Раду у 2003-му, то на решту нюансів уже ніхто уваги не звертав. Російську ж бо «захистили» – а якісь інші мови москвоблюдів тоді вже мало цікавили.

А дарма, бо у дегенеративному тексті тієї «нібито Хартії» Україна також брала на себе зобов’язання сприяти і захищати неіснуючу «єврейську» мову та таку ж фіктивну «молдавську» мову.
Дуже імовірно, що у першому випадку саме Москва нав’язала своїм посіпакам у Києві такий дикуватий термін - щоб мати додаткову нагоду поширювати на Заході наратив про «вроджений антисемітизм українців». Мовляв, бачите – ці українці спеціально хочуть позбавити євреїв можливості зберігати ідиш – історичну мову предків, і користуватися івритом – своєю сучасною мовою.

Стосовно другого, то «молдавська» – це суто «совєцька» вигадка. Такої мови теж не існує – є румунська, і крапка. Проти фальшивого конструкту «молдавської мови» довго боролася проєвропейська молдовська опозиція, яка врешті прийшла до влади і на державному рівні ліквідувала цей покруч, повернувши назву мові на «румунську» . Тож офіційний Кишинів в 2023 році законодавчо виправив цю радянську кривду, і звернувся до УкраЇни з проханням підтримати це рішення - саме адже «молдавська мова» активно використовується Кремлем у безперервній кампанії з дестабілізації молдовської демократії і спробах забезпечити реванш проросійської пʼятої колони. Але, як бачимо, вороги молдовської незалежності засіли не лише у Москві, але й також у Страсбурзі і Брюсселі.

Але повернемось до перекладеної під диктовку Москви ХартіЇ. У перелік мов, що потребують захисту, у 2003 році також не потрапили мови українських греків – урумська та румейська (румеїка). Вибачте за черговий напад конспірології, але і тут я бачу «руку Кремля». Адже ці дві мови – кримські за походженням. Саме з Криму Катерина II свого часу викинула автохтонне грецьке населення – у 1778 році десятки тисяч кримських греків і вірмен були силоміць переселені царською Росією з Криму до щойно заснованих поселень Приазов’я . Греки мусили будувати нове життя навколо свого центру на Азові – міста Маріуполь – та в навколишніх грецьких селах (названих на честь залишеної батьківщини: Урзуф, Ялта, Гурзуф тощо). І от тепер імперія Путіна прийшла цих греків просто вбити – знищити їхні села і сам Маріуполь.

Саме на викорінення описаного вище шахрайства і був розроблений згаданий законопроєкт про оновлений переклад Хартії. Роботу розпочали ще за міністра культури Олександра Ткаченка, а завершили – за Миколи Точицького (МЗС у січні 2024 року представило остаточний варіант нового перекладу). Тоді ж, наприкінці 2024-го, цю ініціативу вперше було подано Урядом до Верховної Ради. Перелік мов у новій редакції був ширшим і повнішим порівняно з чинною ситуацією. По суті, він “покриває” мови усіх українських етнічних меншин і спільнот, мови яких ми маємо зберігати і підтримувати в нашій державі – за одним винятком.
За винятком тієї однієї мови, яка ніколи не знала в Україні жодних утисків чи загроз, якою і сьогодні, на жаль, говорить і пише аж занадто багато громадян України. Більше того, на тимчасово окупованих територіях ця мова фактично «зжирає» всі інші мови і культури.
Саме тому «русскій язикъ» аж ніяк не може бути об’єктом дії Хартії – захищати треба не його, а від нього.

Відповідно, в урядовому проєкті пропонувалося вилучити російську і молдавську мови з переліку захищених, «єврейську мову» замінити на іврит та ідиш, а також додати до списку захисту чеську мову (раніше чеської не було).
Новий перелік виглядав би так: білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька (сучасна грецька), німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська, іврит та, за доповненнями Комітету ВРУ - ідиш, урумська та румейська.
Як бачимо, російської мови в цьому списку нема – і правильно, адже вона туди за визначенням не повинна потрапляти. Російська – це державна мова величезної країни-агресора, вона не є мовою якоїсь малочисельної вразливої групи, тому не потребує опіки Хартії . До речі, ще у 2021 році Конституційний Суд України в своєму рішенні прямо зобов’язав органи влади «встановити однозначність у питанні офіційного перекладу Хартії українською мовою», тобто виправити ту давню махінацію.

Але, як виявилося, у Москви знайшлися несподівані союзники – у Брюсселі та Страсбурзі. Вдаючись до прямого шантажу українських урядовців – мовляв, «скорочення» переліку захищених мов заблокує переговори щодо членства України в ЄС – якісь майже анонімні «експерти» і бюрократи з євроструктур уже вдруге змушують Україну відмовитися від корекції тексту Хартії (і «по літер»і, і «по духу»).