Полтава

Триває демонтаж покажчиків зі старими назвами. Цього разу - Героїв Сталінграду.

Мінкульт виступає за введення санкцій проти російського мультсеріалу «Маша та Ведмідь».

Підтримуємо. Далбайоби-батьки, які вмикають це своїм дітям, мають страждати.

@privatnamemarnya

Як Рада Європи тягне в Україну «русскій міръ», та плює на могили жертв Голокосту та Маріуполя

Вчора, під тиском поки невідомих мені функціонерів та/чи експертів Ради Європи (уповноважених від Єврокомісії за наші переговори щодо членства у ЄС по «першому кластеру» - дотримання фундаментальних прав і свобод людини), змусили віце-прем’єра з питань євроінтеграції Тараса Качку та Голову Державної служби з етнополітики і свободи совісті Віктора Єленського зняти з розгляду Верховної Ради урядовий законопроєкт №14120. Це проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з оновленням офіційного перекладу Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов». І важливо зазначити – сталося це вже вдруге (перший раз уряд вже подавав і змушений був відкликати цей документ у 2024 році - під тим самим тиском з Брюсселю та Страсбургу).

Тож давайте розберемось по суті. Вищезгадану Хартію Україна ратифікувала ще у 2003 році – рівнесенько за часів перебування при владі таких відомих друзів Москви, як тодішній глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук та прем’єр-міністр Віктор Янукович. До скандального мовного закону Ківалова-Колєсніченка (2012) ще залишався довгий шлях, але підґрунтя для нього вже було закладено саме тоді.
Справа у тому, що ратифікована Україною Хартія була… підробкою! Тобто, її український текст виявився навмисно перекрученим перекладом – його зробили з російського варіанту, який навіть не був мовою оригіналу (офіційні мови оригіналу Хартії – англійська та французька). Завдяки цьому «російськомовному» посередництву сталося класичне шахрайство.

По-перше, згідно з справжнім змістом, Хартія захищає мови, носіями яких є люди, що перебувають у меншості, тобто допомагає зберегти живі історичні рідні мови тим, кому загрожує забуття і втрата. Хартія не займається відродженням мертвих мов чи підтримкою мов, яким зникнення не загрожує. Натомість, у перекладеному з російської тексті було підмінено поняття – термін “minority languages” переклали як «мови національних меншин» . Через це під час ратифікації в Україні помилково визначили, що Хартія застосовується до мов національних меншин, а не до тих мов, які реально потребують захисту з огляду на їхній уразливий стан .

Відповідно, по-друге – якщо прибрати з цієї формули людей (носіїв мови) і говорити просто про мови меншин, то вийде, що під захист підпадає будь-яка мова, яка не є мовою більшості населення країни. Адже навіть у 2003 році більшість українців вже стверджували, що їхня рідна мова – українська. І тому – вуаля! – завдяки російському перекладу з’ясувалося, що в першу чергу захисту в Україні потребує російська мова, бо ж це мова меншості – хіба не розумієте? Саме так: серед 13 мов, визначених Україною при ратифікації Хартії у 2003-му, опинилася і російська, хоча вона точно не є мовою, що зникає. Власне, 11 із тих 13 мов (включно з російською) мали статус офіційних мов у сусідніх державах і явно не були під загрозою зникнення .

На це шулерство пізніше й посилався одіозний «мовний» закон Ківалова-Колєсніченка. Завдяки викривленому перекладу та хитрому формулюванню, той закон 2012 року фактично використав ідеї Хартії як інструмент подальшої русифікації України . Якщо це шахрайство вдалося протягнути через Верховну Раду у 2003-му, то на решту нюансів уже ніхто уваги не звертав. Російську ж бо «захистили» – а якісь інші мови москвоблюдів тоді вже мало цікавили.

А дарма, бо у дегенеративному тексті тієї «нібито Хартії» Україна також брала на себе зобов’язання сприяти і захищати неіснуючу «єврейську» мову та таку ж фіктивну «молдавську» мову.
Дуже імовірно, що у першому випадку саме Москва нав’язала своїм посіпакам у Києві такий дикуватий термін - щоб мати додаткову нагоду поширювати на Заході наратив про «вроджений антисемітизм українців». Мовляв, бачите – ці українці спеціально хочуть позбавити євреїв можливості зберігати ідиш – історичну мову предків, і користуватися івритом – своєю сучасною мовою.

Стосовно другого, то «молдавська» – це суто «совєцька» вигадка. Такої мови теж не існує – є румунська, і крапка. Проти фальшивого конструкту «молдавської мови» довго боролася проєвропейська молдовська опозиція, яка врешті прийшла до влади і на державному рівні ліквідувала цей покруч, повернувши назву мові на «румунську» . Тож офіційний Кишинів в 2023 році законодавчо виправив цю радянську кривду, і звернувся до УкраЇни з проханням підтримати це рішення - саме адже «молдавська мова» активно використовується Кремлем у безперервній кампанії з дестабілізації молдовської демократії і спробах забезпечити реванш проросійської пʼятої колони. Але, як бачимо, вороги молдовської незалежності засіли не лише у Москві, але й також у Страсбурзі і Брюсселі.

Але повернемось до перекладеної під диктовку Москви ХартіЇ. У перелік мов, що потребують захисту, у 2003 році також не потрапили мови українських греків – урумська та румейська (румеїка). Вибачте за черговий напад конспірології, але і тут я бачу «руку Кремля». Адже ці дві мови – кримські за походженням. Саме з Криму Катерина II свого часу викинула автохтонне грецьке населення – у 1778 році десятки тисяч кримських греків і вірмен були силоміць переселені царською Росією з Криму до щойно заснованих поселень Приазов’я . Греки мусили будувати нове життя навколо свого центру на Азові – міста Маріуполь – та в навколишніх грецьких селах (названих на честь залишеної батьківщини: Урзуф, Ялта, Гурзуф тощо). І от тепер імперія Путіна прийшла цих греків просто вбити – знищити їхні села і сам Маріуполь.

Саме на викорінення описаного вище шахрайства і був розроблений згаданий законопроєкт про оновлений переклад Хартії. Роботу розпочали ще за міністра культури Олександра Ткаченка, а завершили – за Миколи Точицького (МЗС у січні 2024 року представило остаточний варіант нового перекладу). Тоді ж, наприкінці 2024-го, цю ініціативу вперше було подано Урядом до Верховної Ради. Перелік мов у новій редакції був ширшим і повнішим порівняно з чинною ситуацією. По суті, він “покриває” мови усіх українських етнічних меншин і спільнот, мови яких ми маємо зберігати і підтримувати в нашій державі – за одним винятком.
За винятком тієї однієї мови, яка ніколи не знала в Україні жодних утисків чи загроз, якою і сьогодні, на жаль, говорить і пише аж занадто багато громадян України. Більше того, на тимчасово окупованих територіях ця мова фактично «зжирає» всі інші мови і культури.
Саме тому «русскій язикъ» аж ніяк не може бути об’єктом дії Хартії – захищати треба не його, а від нього.

Відповідно, в урядовому проєкті пропонувалося вилучити російську і молдавську мови з переліку захищених, «єврейську мову» замінити на іврит та ідиш, а також додати до списку захисту чеську мову (раніше чеської не було).
Новий перелік виглядав би так: білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька (сучасна грецька), німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська, іврит та, за доповненнями Комітету ВРУ - ідиш, урумська та румейська.
Як бачимо, російської мови в цьому списку нема – і правильно, адже вона туди за визначенням не повинна потрапляти. Російська – це державна мова величезної країни-агресора, вона не є мовою якоїсь малочисельної вразливої групи, тому не потребує опіки Хартії . До речі, ще у 2021 році Конституційний Суд України в своєму рішенні прямо зобов’язав органи влади «встановити однозначність у питанні офіційного перекладу Хартії українською мовою», тобто виправити ту давню махінацію.

Але, як виявилося, у Москви знайшлися несподівані союзники – у Брюсселі та Страсбурзі. Вдаючись до прямого шантажу українських урядовців – мовляв, «скорочення» переліку захищених мов заблокує переговори щодо членства України в ЄС – якісь майже анонімні «експерти» і бюрократи з євроструктур уже вдруге змушують Україну відмовитися від корекції тексту Хартії (і «по літер»і, і «по духу»).

Їм байдуже до захисту мовних прав представників братніх нам народів, що вільно живуть в Україні – від поляків до чехів.
Їм байдуже до долі унікальних мов українських греків, яких імперія Катерини позбавила дому тоді, а імперія Путіна прийшла просто вбити зараз.
Їм байдуже до нашого прагнення зберегти мовно-культурний спадок східноєвропейської єврейської цивілізації, яку нищили в УкраЇні зондеркоманди гітлерівських СС.
Кому там у Страсбурзі та Брюсселі цікаві ці українські поляки, греки чи євреї? Очевидно, нікому.

Головне – не чіпайте «русскій язикъ»!

Так ми і не чіпаємо. Ми використовуємо своє легітимне і суверенне право захистити своїх громадян від мови-вбивці, яка вимагає знищення всіх інших мов там, куди вона приходить на багнетах носіїв «русского міра» – нацизму ХХІ століття. І якщо згода з рашизмом є передумовою для наших переговорів щодо членства в ЄС, то щось дуже не так і з переговірниками, і з самим Євросоюзом.

Україна – єдина країна Ради Європи, що ратифікувала Хартію з навмисно спотвореним перекладом: «мови національних меншин» замість «міноритарні мови».
Уповноважена з захисту державної мови Олена Івановська прямо наголошує: російська не потребує нашого захисту, навпаки, її включення до Хартії – це дивний парадокс.
Хартія має охороняти мови, яким загрожують реальні небезпеки - як от кримськотатарській після російської окупації Криму, а не мову колишньої метрополії, саме через домінування якої поневолені московськими імперіями народи ледь не втратили свої рідні мови і власні культури.

Отже, Україна зобов’язана виправити аферу з перекладом Хартії та вилучити російську мову зі списку тих, що потребують підтримки. Це відновить історичну справедливість і прибере інструмент для кремлівських маніпуляцій. Якщо ж нам натякають, що заради членства в ЄС ми мусимо залишити все як є – тобто фактично надати мові злочинного «русского міра» особливий захист – то постає питання: а чи потрібна нам така Європа, і чи потрібні ми їй?

Микита Потураєв

Пам'ятник Пушкіну в Одесі - вчора вночі закрили комунальники.

Чекаємо на офіційну комунікацію про те, які подальші плани міської адміністрації.

Але головне питання - чому не демонтаж? Що заважає виконати розпорядження голови обласної адміністрації від липня 2024 року(!!!)

Це не демонтаж. Це збереження від патріотичної громадськості, яка прагне його знесення.

Фото: Суспільне Одеса

Як щойно стало відомо, парламентська більшість на прохання урядоаців знімає з розгляду на пленарному засіданні урядовий (!) законопроєкт 14120, який мав нарешті замінити спотворений переклад Європейської Хартії регіональних і міноритарних мов і викреслити російську мову з числа мов, на які поширюється дія Хартії в Україні.

Знімає начебто через тиск неназваних російських лобістів у Раді Європи.

Російське лобі в Раді Європи - не новина, але українська влада має керуватися виключно українськими національними інтересами. Цей закон, ухвалити який парламент що зв'язаний відповідно до рішення Конституційного Суду, давно назрів і перезрів.

Верховна Рада і уряд мають виявити суб'єктність і самоповагу, а не піддаватися тиску анонімних лобістів російських інтересів. Бо інакше ця влада сама мимоволі перетворюється на російських лобістів.

Ми маємо нарешті покінчити з ганебною спадщиною Табачника і Ківалова-Колесниченка й ухвалити цей законопроєкт.

Володимир В'ятрович

Згурівська громада, Київщина

Серп і молот буде демонтовано в листопаді цього року.

Лише зараз затримали близького друга харківських терористів, які вбили під час мирної ходи 4 харків'ян біля Палацу Спорту - Олега Радера.

Як не дивно, він теж збирався робити теракт. Але як він весь цей час міг вільно жити в Харкові?

Харківський колаборант Олег Радер, якому дали 5 років за захоплення будівлі обладміністрації в 2014 році, знову за своє.

Він мав закласти СВП за координатами, які очікував від свого російського куратора, але контрррозвідники СБУ не дали йому це зробити.

П.С. На цьому фото він підрихтований невідомими патріотами років 7 тому.