У Кропивницькому невідомі облили червоною фарбою пам'ятник "борцям за владу рад".

Велике питання до місцевої влади, що він досі там робить

А це центр міста Лубни на Полтавщині сьогодні.

Демонтувати цю зірку із серпом і молотом доволі просто.

Хто проведе демонтаж - отримає від нас винагороду.

З приватних джерел у владних кабінетах дійшла інформація. Міськвиконком Кременчука не планує зносити пушкіна.

Вважається що зміна назви, вже є кроком. А зносити бюст, не планують. Аргумент головний - не закладений бюджет і непопулярність цього кроку. Також голоси, що це не на часі…

Що з цим не так?

По перше, назву хочуть з бульвару Пушкіна пролобіювати нейтральну назву (бульвар фонтанний) і для того створено безліч проукраїнських варіантів для розпорошення голосів, а планують систематично вкидувати голоси на варіант «фонтанний». Тому просимо підтримати варіант «бульвар українського відродження» номер 12 у списку, як комплексне рішення (є вулиця соборна (соборності), що веде до площі незалежності, а від нього буде йти бульвар українського відродження, що буде унікальним проукраїнським комплексом назв). https://poll.kremen.org.ua/poll/show/1670

По друге, просимо владу Кременчука все ж задуматися над знесенням постаменту.

У місті Городок на Хмельниччині більше немає макету радянського ордена із серпом і молотом.

А Альошку хто демонтовувати буде?

В Одесі знову обмалювали Катрін цвай.

Вже збилися з рахунку вкотре.

Чернівецька міська рада, ви обіцяли прибрати могилу орка Боброва з центру на кладовище.

Може вже нарешті виконаєте обіцянку?

Є хороший комуністичний трофей зі степів Слобожанщини. З фронтового села.

Хотілось би, аби він якось приніс користь.

Ваші ідеї.

Музей? Аукціон і гроші на фронт? Збір на вуличні покажчики з іменами героїв і знищення цього символу?

Трохи про те, як радянські пам'ятники псують простір.

Це місто Володимир.

Чекаємо на демонтаж.

А збиті американські винищувачі це точно те чим ми маємо пишатися?

Та і сам Кожедуб був проти ідеї незалежності України.

Ліпше було підняти питання перейменування цього закладу. Героїв війни дуже багато, які заслужили, аби їх іменами назвали цей заклад.

Український інститут національної пам'яті?

У Ковельській громаді на Волині теж перейменовано низку вулиць.

Але знову не всі, які треба. Є ще десяток.

https://konkurent.ua/publication/106142/u-kovelskiy-gromadi-pereymenuvali-mayzhe-50-vulits-ta-provulkiv/

У Кривому Розі перейменовано майже 200 вулиць

http://krivbass.city/news/view/u-krivomu-rozi-zatverdili-novi-nazvi-vulits-spisok

У Полтаві знову обмалювали погруддя Ватутіну.

Зачекалося воно вже не демонтаж.

У Кропивницькому готуються перейменувати 57 вулиць, назва яких пов’язана з державою-агресором, комуністичним тоталітарним режимом, імперськими та радянськими ідеологемами.

Потенційні назви тут:
https://suspilne.media/305604-belgorodska-rostovska-vologodska-u-kropivnickomu-perejmenuvati-57-vulic/

Київ, Харків, Одеса, Житомир, Полтава, Кременчук, Білгород-Дністровський, Тульчин, Дніпро, Кривий Ріг, Нікополь та інші
міста, де досі не демонтовано пам'ятники Пушкіну.

Вже навіть російський уряд натякає, що наявність даних монументів - це по суті маркер того, що це російська земля.

Коли вже нарешті процес зарухається?

У тому ж Харкові чи Житомирі це взагалі справа десятка людей і кількох хвилин.

Сьогодні свій День народження відзначає 92-га бригада імені Івана Сірка.
Вітають, дякують, висловлюють шану і повагу.

А чи знаєте Ви скільки у Харкові вулиць названих на честь полеглих воїнів 92-ої? Лише 1 ОДИН (!) маленький провулок Володимира Усенка.

І то, це стало можливим лише тоді, коли повноваження в межах декомунізації перейшли до ОДА. Харківська міська рада немає до цього жодного стосунку.
Отака шана і повага.

Марія Тахтаулова

Наші дівчата створили проект, де будуть розповідати про нові жіночі топоніми, які утворилися в рамках дерусифікації.

Підписуйтеся.

Ми ж готуємо більш глобальну рубрику.
Будемо розповідати про те, на чию честь нові назви у великих українських містах.

#локальнідіячки

Нещодавно, в місті Ковель було перейменовано вулицю Жуковського на честь Катерини Бородюк. Але хто ця жінка?

Своє дитинство Катерина провела в селі Велика Вільшаниця, що на Львівщині. У 16 років, за непохитну любов до Україні та її народу - виселена в Магадан, де відбувала покарання - 8 років суворого режиму.

Після звільнення, доля у 1961 році привела її до Ковеля. Там вона влаштувалась в ательє та створила родину. Але жінка продовжувала активну патріотичну громадську діяльність. Стала активісткою громадської організації "Союз Українок". Її голос завжди лунав на заходах у місті, а молодь дослухалась до слів Катерини.

У своїх промовах жінка неодноразово наголошувала, яка складна та жорстока була боротьба за свободу України.

Померла Катерина Бородюк на 93-му році життя, 27 квітня 2020 року.