У Дніпрі демонтовано погруддя Федорову, який брав участь у бойових діях проти УНР та українських повстанців на Волині.

​У ніч з 7 січні на 8 січня у селі Ясіня українські активісти роззброїли угорський жандармський батальйон, який мав перешкодити самовизначенню українців. Сема ця яскрава подія стала початком історії Гуцульської республіки – українського утворення за  Карпатами.

У листопаді 1918 року Австро-Угорщина припинила своє існування. Її народи вирішували свою долю самостійно. Українці теж не пасли задніх. 1 листопада у Львові було зірвано спробу поляків на ліквідацію нашої державності. Українці бувшої Дунайської монархії кували своє щастя. Угорці хотіли асимілювати українців на Закарпатті. Вони проводили політику мадяризації, а місцеві москвофіли були більш успішними на Галичині. Попри все на Закарпатті були люди, які боролися за возз’єднання всіх наших земель. Найбільше представників національно свідомого руху було на Гуцульщині. Гуцули проявили себе умілими вояками під час Великої війни, але попри все вони знали про своє українське походження.

8 листопада 1918 року народні збори мешканців Ясіня та навколишніх сіл проголосували за возз'єднання закарпатської Гуцульщини з Україною та обрали Гуцульську Народну Раду (ГНР). До неї ввійшли 42 депутати, яку очолив Степан Клочурак (офіцер австро-угорської армії, мабуть, один з не багатьох хто зміг піднятися по соціальному ліфті). До складу Ради входили 42 члени — 38 українців, 2 німці та 2 євреї. Сучасники зазначають, що в маленькій державі був дивовижний, мало не ідилічний, лад. Громадський суд вів староста містечка. Винним присуджував упродовж кількох днів допомагати нужденним — рубати дрова вдовам, немічним і сиротам. Школи в республіці були українські, діяв народний хор, а в Народному домі громадянам читали лекції на різні цікаві теми. Стежили, щоб убогі громадяни не були обділені харчами. За вирубкою лісу теж пильнували, аби не знищувати даремно дерев.
Після того як гуцули розбили угорських жандармів, Степан Клочурак отримав підтримку Галицької армії та зміг очистити від угорців усю територію між Сигітом та Ясіня. На жаль, в Сигіті українці вступили в контакт з румунами, які ставили на мету приєднати Закарпаття, яке колись було частиною Трансильванії. Були спроби угорських повстань на території республіки, які хотіли перешкоди національній єдності.

У травні 1919 року, ЗОУНР зазнало поразок від поляків, румуни завдали удару в спину українцям, а українці Закарпаття були вимушені приєднатися до Чехословаччини, бо ця країна не мала імперських упереджень до українців. Степан Клочурак очолив закарпатську сотню в складі Галицької армії.

У чому значення Гуцульської республіки? У факті того, що українці заявили в історії, що Закарпаття це наша земля. Територія, яка попри історичну ізольованість пам’ятала про своє коріння. Саме завдяки діям гуцулів удалося провести з’їзд українців у Хусті, який заявив, про возз’єднання Закарпаття з Великою Україною. Один із представників Гуцульської республіки раз сказав: «Най живе один великий український народ від Тиси аж по Чорне море і гори Кавказа! Най живе і пишається наша велика одноцільна Українська Республіка!».

Зараз хлопці зі 128 бригади продовжують боротьбу за українську державу, як це робили їх прадіди понад сто років тому. Можливо історії нам раніше не усміхалася, але зараз ми отримаємо те за що вони боролися.

@OstanniyCapitalist

Уряд Естонії виділив майже один мільйон євро, щоб демонтувати радянські військові пам'ятники на території країни

Про це пише "Європейська правда" з посиланням на ERR.

Дякую всім за інформацію.

Беремо в роботу.

Ще одна громада на Полтавщині перейменувала вулиці.

Новогалещанська

https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/2023/01/09/soborna-ta-sonjachna-sche-odna-gromada-na-kremenchuchchini-perejmenuvala-vulici_10113982.html

Кожного разу коли хтось щось каже проти перейменування російських вулиць - треба тикати обличчям в цей і подібні папірці.

На окупованих територіях вулиці стають совково/російськими.

І хоч ці декларативні папірці нічого не значать, проте вони системно працюють над стиранням нашої історії.

Ганьба тим громадам, де досі є вулиці Пушкіна, Горького, Толстого, Лермонтова тощо.

А цих громад ще тисячі.