✅ 21 вересня мій другий День Народження. Три роки тому, 108 азовців повернули з полону. Серед них був і я.

Сотні побратимів досі перебувають у нелюдських умовах. Щодня вони зазнають катувань і тортур.
Пам'ятаємо кожного, боремось за всіх.

Продовжую відрядження на Донеччині.

Вручив Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня Денису «Редісу» Прокопенку - нагороду, якою його відзначив Президент України.

Також державні та відомчі нагороди отримали гвардійці 1-го корпусу НГУ «Азов».

Заслухав доповідь Редіса про оперативну обстановку. Результати виконання завдань підрозділами корпусу на ввіреній ділянці фронту є беззаперечним свідченням професійності та сили українських військових.

З 4 серпня, коли підрозділи корпусу взяли під своє управління Добропільський напрямок, ворог зазнав значних втрат: понад 3980 ліквідованих окупантів, 73 взятих у полон, сотні одиниць знищеної техніки (танків, ББМ, автомобілів та мотоциклів), гармат і майже 900 ліквідованих ворожих дронів.

І головне: за цей час військовослужбовці корпусу спільно з іншими підрозділами Сил оборони проводили не лише оборонні, а й пошуково-ударні дії, в результаті чого було звільнено та зачищено 8 населених пунктів: Грузьке, Рубіжне, Нововодяне, Петрівка, Веселе, Золотий Колодязь, Володимирівка, Панківка.

Дякую кожному воїну за стійкість і мужність.

Дякую командиру - за лідерство.

Історій кілька. Не хочу зупинятись на трагічних (їх занадто багато у цій війні) і на героїчних (за собою не помічав). Перша історія — філософська. Уявіть: середина квітня 2022 року. Маріуполь. Зруйновані авіацією та артилерією будівлі Азовсталі. Під час тимчасового припинення вогню бійці намагаються в руїнах розшукати залишки їжі, води, медикаментів. У приміщенні розтрощеного медпункту, на столі я помітив ялинкові прикраси. Крихкі скляні кулі та фігурки, ще совєтського виробництва, лежали серед уламків скла та шматків бетону.

Мене вразив цей контраст. У той момент ці тендітні мирні іграшки для мене стали символом людського життя посеред руйнувань жорстокої війни. І так стало мені жаль цей символ минулого мирного життя, що вирішив я їх врятувати. У кутку кімнати стояв масивний сейф, куди я помістив іграшки й продовжив свої пошуки. Минуло кілька діб, і під час чергового тимчасового припинення вогню я знову завітав до цієї кімнати. Сейф було пошкоджено уламками. Від іграшок лишилась купка скла. На підлозі лежала одна ціла кулька. Минулого разу я не помітив її, й тепер серед бетонних блоків і уламків стелі лежала крихка кулька, як життя серед суцільної смерті. Вона, перебуваючи в епіцентрі вибуху, залишилась цілою, а ті, яких я намагався вберегти, були знищені. Так і люди: одна людина буде ховатись від небезпек і загине, а інша — перебуватиме в епіцентрі подій, буде боротись, ризикувати — і смерть омине її.

Друга історія — приклад чорного гумору. Під час виходу із Азовсталі ми знищували шеврони, одяг із емблемами Полку, щоб ворог не мав задоволення від наруги над нашою символікою. Я знищив все, крім своєї перепустки. Це був перший мій азовський документ, це була пам’ять. У полоні всі документи було вилучено, проте перепустку вдалось зберегти. Врешті, під час одного із обшуків, на початку вересня 2022 року, її було вилучено. При цьому відбувся наступний інтелектуальний діалог між огрядним охоронцем і мною:
— Какова …уя у тебя єго удостовереніє?!
— Це перепустка.
— Зачем, б….ть, тебе чужой документ?!
— Це мій документ, ето наш «азовскій» пропуск.
— Ето ти на фото?
— Да.
— Б…я!
Товстун, спантеличено, ще раз дивиться на мене й похапливо ховає «трофей» у свою кишеню. Так і хотілося сказати цьому дотепнику: «Хочеш похудеть? Спросі меня, как!».

📍Інстаграм Доцента

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ