Сталевий авторитет та приклад для всіх підлеглих бійців. Без сумніву, один із кращих військових сучасності. Людина, яка уособлює собою слово «Азов».

Сьогодні 32 роки виповнюється Герою України, командиру «Азову», підполковнику Денису «Редісу» Прокопенко.

В «Азові» командир це не той, кого призначили за званням. Не той, хто «дослужився» до посади. Для нас командир — це людина, на яку ми рівняємось щодня, з якої беремо приклад, до якої прислухаємось. Це той, в чиїх наказах ми не сумніваємось ані на секунду.

З 2014 року «Редіс» пройшов важкий, сповнений випробувань шлях: від рядового солдата до командира роти, батальйону, а згодом і полку. Він завжди був справжнім лідером, який здатен не тільки давати накази та ставити задачі, але й, найголовніше — бути відповідальним за ввірений йому особовий склад та прийняті ним рішення.

Ця здатність брати відповідальність в надзвичайно складних ситуаціях найяскравіше проявилася під час надважких боїв у Маріуполі, керування обороною якого взяв на себе «Редіс».

Це вже другий день народження нашого командира, який він зустрічає в полоні. У минулому році це були стіни московської в'язниці. Нині — Туреччина.

Наше головне бажання у цей день — якомога швидше повернення «Редіса» додому. На нього чекають не лише бійці «Азову». Не тільки рідні, близькі, друзі. На його повернення чекає вся Україна, служінню якій він присвятив своє життя.

Докладаємо всіх зусиль, аби жадане всіма визволення «Редіса» нарешті відбулося.

З днем народження, командире!

ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ ТА ЗЛОВІСНІ СПІВПАДІННЯ.

Звернув увагу, що конституцію сучасної республікансько - демократичної "пост - УРСР" прийняли в той самий день коли відбулись наступні події :

Битва під Берестечком, яка завершилась найкрупнішою поразкою України під час Хмельниччини. Звісно наші тоді проявили героїзм, програли через зраду тогочасних "любих партнерів" - татар, взяли потім реванш під Батогом. Але....

Знаменита "Чорна рада" описана пізніше в однойменному романі. Після неї Руїна, яка вже тривала, пройшла певну точку неповернення і набула щє страшнішого характеру.

Було підписано супернесправедливий для Німеччини "Версальський мир", який розколов Європу, заклав підстави для Другої світової і фактично унеможливив сумісні дії європейців проти більшовизму. Для України все це мало більш ніж драматичні наслідки.

Стрьомно все це якось. Хто святкує вітаю але особисто я зачекаю доки приймуть нову конституцію після реставрації Гетьманату.

Ті хто висувають тези такого плану...Вони хоча б в мережі подивились, що таке 50 тире 100 тисяч військових.

Від 10 до 20 "веселкових" бригад?

Між іншим, сам факт "веделки" в 50 000 осіб свідчить, що на реальний стан справ їм не просто наплювати але й вони цього не приховують, відкрито вважаючи українців за бидло нездатне раціонально мислити.

Якщо ти не володієш інформацією 50 або 100, то ти не володієш інформацією в принципі і ніяких рішень приймати не можеш.

З днем ВМС — фундаментального елементу нашої величі та виживання!

Україна приречена бути морською державою через те, що приречена бути державою великою. Тигр або ведмідь не проживе на одному квадратному кілометрі. Так само і країна наших параметрів не виживе, не осягнувши домінування понад Чорним морем. Це не питання політичного вибору, а виживання.

А вже заради того, щоб бути впевненими в майбутньому, українці приречені розгортати свій вплив в напрямку Перської затоки та Каспія (за заповітами Липи й Колодзинського). Від просування на Середземне море теж нема куди дітись (хоча вище згаданий Юрій Липа попереджав про складнощі цього шляху).

І всюди моря й боротьба за них.

Без ВМС немає морської могутності. Без морської могутності неможлива великодержавна Україна. А Україна, що не стане великодержавною, приречена на загибель.

Не маємо іншого шляху.

@EdYurchenko 🎓

В Росії немає духу життя, нема радості життя. Її всі бояться, як бояться бісів.

©️ Святитель Іоанн Шанхайський

В день пам'яті св. Іонна Шанхайського поблагаємо святителя про молитву за перемогу Русі - України над  безбожним необільшовизмом.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, АМЕРИКА!

4 липня свій день народження відзначає держава, яка розпочала свій шлях як республіка добре озброєних християн європейського походження, що не любили, коли центральний уряд лізе в їх справи, і цінували свободу, але не рівність.

Багато часу пішло від того далекого 4 липня, але ідеали батьків-засновників не вмерли.

Останні рішення Верховного суду та тверда позиція американських патріотів і, що особливо важливо, обраної ними влади багатьох штатів, свідчить про те, що істинний американізм живий.

Дух революціонерів Вашингтона, піонерів-першопроходців, солдат Форреста та Кастера, "Великого покоління" яке виграло Світові війни, не вмер. Він живе в нових поколіннях американських патріотів. І він, без сумніву, переможе.

Америка ще здивує світ. Здивує своїм швидким одужанням та підйомом.

@EdYurchenko 🎓

​​«Пам'ятайте, демократія ніколи не триває довго. Незабаром вона виснажується, виснажується і вбиває себе. Ще ніколи не було демократії, яка б не здійснювала самогубства.

Даремно говорити, що демократія менш пихата, менш горда, менш егоїстична, менш амбіційна, менш жадібна, ніж аристократія чи монархія. Насправді це неправда і ніде в історії не з'являється.

Ці пристрасті однакові у всіх людей, при всіх формах простого правління, і, якщо їх не стримувати, викликають однакові наслідки шахрайства, насильства і жорстокості.»

Джон Адамс, 2-й президент США, один з Батьків-засновників

@EdYurchenko🎓

ХРАНИТЕЛЬКА ПОЛУМ'Я ТАЄМНОЇ УКРАЇНИ.

З днем народження, Ваша Світлість!

5 липня ми відзначаємо день народження ясновельможної гетьманівни Олени-Отт Скоропадської.

Я мав радість особисто бачити цю жінку, яка самим фактом свого існування єднала скалічену лівацькими експерементами Україну сучасну з Україною справжньою, традиційною, козацькою та гетьманською.

Мініатюрна делікатна жіночка похилого віку втілювала в собі дух того, за що ми ведем боротьбу і того, на чому мріємо збудувати майбутнє.

Шарль Морас казав: "Доки в країні нема короля, його заміщує армія".
Остання з гетьманського роду покинула нас в 2014 році, саме тоді, коли в боях з необільшовизмом почало народжуватись реальне бойове військо Русі-України. Не думаю, що це було співпадінням.

Та, хто була хранителькою полум'я Таємної України, передала його новому поколінню національної аристократії.

Помолимось за нашу гетьманівну та пам'ятаймо: істинним монументом на її честь мусить стати відновлена православна гетьманська Русь-Україна.

@EdYurchenko 🎓

ВИННИЧЕНКО, ПЕТЛЮРА, СКОРОПАДСЬКИЙ: ХТО ЗРАДНИК, А ХТО – ОК. ЕДУАРД ЮРЧЕНКО У КАБІНЕТІ ЕКСПЕРТІВ

У новому випуску програми Кабінет експертів Едуард Юрченко, резидент Кабінету експертів, філософ та нині військовослужбовець. Він детально розповідає, що на час УНР серед політичних лідерів не було майже нікого, хто б міг заперечити і остаточно закрити будь-які зв’язки з Російською імперією та її урядом.

Під час розмови розтлумачили діяльність політичних і взагалі ключових осіб – Скоропадський, Петлюра та Винниченко. Це ті, про кого ми так багато чули зі шкільних підручників. Однак реальність така, що ці діячі не такі вже й герої, про яких вам розповідали. Пан Едуард говорить, що його ставлення до цих людей особливо не змінилось під час теперішньої війни Росії проти України. Як раніше не сприймав, так і зараз. Проте, у випадку Володимира Винниченка, ставлення стало ще більш критичне.

«Якби я писав підручник з історії пару років тому, то виставляв би його просто як невдаху, але тепер я налаштований виставляти його як зрадника», – зазначив філософ.
ДИВІТЬСЯ НОВИЙ ВИПУСК ⭕️

»ОСТАННЯ ДОНЬКА«

Повірте мені, панове, хотів би я святкувати день народження Олени Скоропадської в інших умовах. Поте маємо, що маємо.

Й в часи, коли, можливо, минають останні години до Судного Дня, ми тим не менш вшановуємо пам'ять останньої доньки Гетьмана.

Все своє життя, Її Світлість присвятила плеканню пам'яті про свого батька. Усі сили свої направила вона на те, аби темряву брехні навколо постаті Гетьмана завжди пронизував промінчик світлої правди. Й, як вона свого часу зберегла ці знання, почуття, пережиті хвилини поряд з Його Світлістю - так й ми сьогодні плекаймо пам'ять та надію на відновлення величі Української Монархії в сутінках Армагеддону!

З днем народження, Ваша Світлосте! Ми пам'ятаємо!

Гетьманські Пензлі

Ігор Гуменюк пішов на радикальні дії від відчаю. І в цьому винна система, яку не можна не назвати злочинною.

8 (вісім) (!) років під вартою без вироку. Чому взагалі не існує законодавчої заборони на таке? Так можна влаштувати людині й довічне ув'язнення, без доказу провини. Між іншим в СІЗО сидіти набагато важче ніж в колонії і більша суворість режиму "критої" визнається навіть офіційно.

Якщо винен саджайте, якщо не винен відпустить. Якщо немає доказів то не винен, бо існує презумпція невинності.

Злочин держави породжує злочин особистості так само як насильство породжує насильство. І винна в такому випадку не особистість.

ВСІХ З РІЗДВОМ ІОАННА ПРЕДТЕЧІ.

Іоанн Предтеча був "найбільшим з народжених жінкам". Саме він (після Богородиці) є втіленням того найкращого, що може досягти людина лишаючись людиною.

Але сьогодні я хотів би звернути увагу на нього, як на автора найкоротшого і найлаконічнішого кодексах воїнської поведінки.

В Євангелії від Луки є момент коли до нього прийшли воїни і запитали "що нам робити?" Він відповів : " нікого не кривдіть, не обмовляйте і будьте задоволені своєю платнею."

"Не кривдіть" - воїн носій сили і не повинен зловживати нею, особливо по відношенню до завідомо слабших.

"Не обмовляйте" - воїн представник влади і він не повинен висувати несправедливі звинувачення.

"Будьте задоволені платнею" - воїн повинен утримуватись від мародерства. Саме це малось на увазі в ті часи, а не вимога бути в обов'язковому захваті від фінутримання.

Просто і геніально. Абсолютно актуально й зараз.

Можливо варто було б обрати св. Іоанна Хрестителя патроном служби по роботі з особовим складом.

Йти проти течії, яка несе у прірву, здатні далеко не всі. Але ті хто на це наважуються будуть будувати майбутнє та створювати правила гри.

Залишається лише обрати з ким йти, з тими хто веде у прірву, чи з тими хто обрав протилежний шлях?

Ідейний канал акцентує увагу на тих хто обрав інший шлях, знайомить з ідеями протилежними самознищенню, розповідає про альтернативну історію та багато іншого.

Підписуйтеся на Ідейний Канал та знайомтеся з альтернативою ліволіберальному світогляду.

https://youtu.be/TGORq7E0FXs

Мав цікаву розмову про ситуацію навколо України та Вірменії. Зачепили різну тематику : від історії україно - вірменських стосунків до сучасних геополітичних викликів.

ПОВЕРНЕННЯ КОМАНДИРА.

Українські воїни Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко, Денис Шлега нарешті будуть із рідними. Вони повернулись в Україну.
Слава Україні!

​​ПОВЕРНЕННЯ СВЯЩЕННОГО ОСТРОВА АХІЛЛЕСА ТА ПРИХОВАНИЙ ВИМІР БИТВИ

Сьогодні, коли знову згадали про острів Зміїний, хотів би нагадати свій матеріал річної давнини. Досить важливий матеріал.


Зараз, коли перша реакція на звільнення острова Зміїний вляглась, варто звернути увагу на сакральний і символічний аспект.

Справа в тому, що острів цей дуже не простий за своїм значенням для античної цивілізації. В різноманітних давньогрецьких джерелах він описується як священний острів героя Ахіллеса. Крім того, на ньому були віднайдені і ретельно дослідженні залишки давньогрецького храму, присвяченого Ахіллу.

Згідно з античною традицією, острів було піднято з глибини богинею Фетидою, матір'ю Ахіллеса. Левка, тобто "світлий", як називали острів елліни, став місцем перебування героя після його земної смерті. Фактично, з точки зору дохристиянської еллінської традиції, він і зараз, певним чином володіє островом.

Важливо усвідомлювати, хто такий Ахіллес, який є досить непростим напів-богом. Він народився через пророцтво, згідно з яким мусив стати могутнішим за батька. Саме через це закоханий в Фетіду Зевс відмовився від неї і віддав її земному царю Пелею.

Вона не хотіла підкорюватись і, використовуючи свої божественні сили, перетворювалась на вогонь, воду, лева, змію тощо. Але цар Пелей все ж оволодів нею силою, приборкавши богиню. В якомусь сенсі це можна розуміти не просто як перемогу чоловічого над жіночим, але й як тріумф воїнської маскулінності над гінекократичним магізмом.

Породжений внаслідок такого екстремального союзу Ахіллес був обраним для того, щоб принести грекам-ахейцям перемогу в Троянській війні. Проблема була в тому, що на цій війні він мусив загинути, і його життя мусило стати жертвою за його перемогу.

Мати-богиня намагалась зупинити це, але доля виявилась сильнішою. Ахілл відправився на війну, чудово усвідомлюючи, що ціною безсмертної слави буде його життя. Його вибір став радикальною маніфестацією військово-аристократичних цінностей, фундаментом яких є подолання страху смерті.

Ахіллес – це архетиповий герой та ультрамаскулінний воїн. І саме острів, який в давнину вважався його володіннями, став епіцентром протистояння між Україною-Руссю, що втілює в собі аристократичні цінності, та псевдо-державою бунтівних рабів, що несуть з собою хаос, руйнування та рівняння по нижчим.

Цікаво, що сумнозвісний Олександр Дугін надав великого значення острову, але чомусь почав заявляти, що острів присвячений Апполону. Звісно це не підтверджується ніякими серйозними дослідженнями, але тут цікаво інше: Апполон був ворогом Ахілесса і фактично вбив героя, направивши руку троянського царевича Паріса. Тобто Дугін цілком свідомо намагається вивернути архетипові речі, намагаючись символічно віддати острів Ахілла його вбивці.

Можна було б посміятись на цим, але я хотів би нагадати, що до того як опуститись до рівня кремлівського агітатора, Дугін займався досить небезпечними речами оккультного характеру. Саме це, а не досить примітивні компіляції на геополітичну та ідеологічну тематику, є головним в цій персоні і, можливо, пояснюють його кар'єрні успіхи. Захоплення чекістської верхівки оккультизмом самого мрачного контрініціатичного толку – річ занадто відома.

В будь якому разі, сьогодні ми можемо бачити, що архетипи й символи мужності і перемоги вислизнули зі спітнілих кінцівок бунтівних необільшовицьких холопів, і ніякі чорномагічні звернення до руйнівних сил їм не допоможуть.

На даний момент це максимум, який варто було висвітлювати. Той хто знає — не каже, а ті хто кажуть – не знають.

@EdYurchenko 🎓

КОРОТКО ПРО МОЇ ОЧІКУВАННЯ.

Треба спокійно визнати, що Захід хворий. Хворий на небажання приймати світ таким, який він є і завжди буде.

І він або одужає і знову стане тим Заходом, який панував над  планетою останні сторіччя, або його просто з'їдять. Бо ніякі гроші чи технології не допоможуть, якщо немає духу спустити гачок.

P.S. Хороша новина в тому, що в новому світі тотального перерозподілу "залізом та кров'ю" Україна вже є ледь не найбільш адаптованою країною європейської культури. Це досить страшне майбутнє, але воно вже належить нам.

​​Ми боремося в Кореї для того, щоб нам не довелося воювати в Уїчиті, в Чикаго, в Новому Орлеані або в бухті Сан-Франциско.

Г.Трумен

25 червня 1950 року розпочалась Корейська війна. Замість того, щоб "висловлювати занепокоєння", більшовикам тоді просто взяли і надерли дупу, при тому, що ними керували тоді Йосип Вісарионович разом з Мао, а не це "незрозуміло що з кремля".

P.S.: попередня цитата не тільки нагадує нам ті часи, але й ненавязливо натякає, що на події в світі треба вчасно реагувати, якщо не хочеш, щоб "події" взяли тебе за дупу.

P.P.S.: в тій війні проти більшовизму взяв участь, зокрема, Люксембург (після завершення Друрої Світової він щє мав купу економічних та соціальних проблем, між іншим), який послав контингент з 44 бійців, які реально приймали участь в бойових діях та несли втрати.

@EdYurchenko🎓

"Доброта по відношенню до поганих хлопців зазвичай обертається жорстокістю по відношенню до добрих"

(Натан Бедфорд Форрест, генерал - лейтенант кавалерії Конфедеративних штатів).

​​ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ: ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Сьогодні, 14 липня, «прогресивна громадськість» святкує народження політичного порядку, який досі вважається нормативним для більшості держав ЄС, РФ, КНР та й значного числа країн світу.

Але якщо ми відкинемо пропагандистські нісенітниці про «визволення з тенет мракобісного абсолютизму» і спробуємо проаналізувати ситуацію спокійно, ми побачимо чіткі ознаки зародження тоталітарної держави.

В суто історичному контексті взяття Бастилії мало б оцінюватися радше як щось трагікомічне. Визволених з «оплоту тиранії» було аж декілька осіб (серед них жодного політв’язня). Більшість загиблих склали старі ветерани з залоги, їх по-звірячому вбили після капітуляції. Отже, ніякого реального бою не відбулось. Єдиним відчутним успіхом стало захоплення амуніції, що дозволяло перетворити бунт столичної черні та завезених депутатами «тітушок» із локальної проблеми в перспективу реальної кривавої бійні, яка звісно не могла призвести до реальної перемоги над королем, але перетворювала цивільне населення Парижу в заручників. Схожа історія приблизно на сто років пізніше вилилась в сумнозвісну трагедію «Паризької комуни».

Тим не менше, в 1789 році розрахунок ліваків виявився правильним. Король не збирався розгортати громадянську війну і затверджувати свою владу ціною крові власних підданих. Трюк зі взятим у заручники Парижем спрацював. Нова революційна влада отримала карт-бланш на революційні перетворення і почала закладати спільний фундамент для ГУЛАГУ з Освенцимом.

По-перше, від початку революції одразу було взято курс на розрив з релігійним фундаментом держави та суспільства. Хоч «Якщо нами не буде правити Бог, нами будуть правити тирани» було проголошено під час революції американської, на яку французькі революціонери нібито збиралися рівнятись.

Для нової революційної державності релігія була чимось середнім між небажаним «пережитком минулого» та інструментом державної політики (що несильно й приховувалось). За перші роки революції тричі (!) вводилась обов’язкова державна релігія (якщо рахувати й атеїстичний культ розуму). Зрозуміло, що при такому підході державна влада перетворювалась в аналог божества на землі. Фактично вперше в історії людства, адже в стародавніх язичницьких монархіях обожнювалась не держава, а постать монарха або династія, що обмежувало держвладу нормами конкретної традиції. Після 1789 року обмеження були неможливими в принципі.

По-друге, революція розвивалась шляхом агресивної «підгонки» реальності під теорію. Такий собі соціальний конструктивізм «на максималках». Реалізація утопії неминуче підвищувала необхідність все більшого і жорстокішого втручання держави в життя суспільства. Більш того, не існувало способу якось обмежити це.

По-третє, візитною карткою тоталітаризму є те, що він поглинає суспільство як таке. Тоталітарна влада, на відміну від авторитарної, не відтісняє осіб або групи від влади, вона їх примушує до перетворення на гвинтики. Це принципова різниця.

Всі ці істерично-масові демонстрації лояльності в стилі сучасної КНДР та БЛМ вперше були «обкатані» саме під час ВФР.

По-четверте, держава-бог неминуче вимагатиме догми жрецтва, інакше вона не здатна імітувати справжню релігію. Так було породжено обов’язкові загальнодержавні ідеологеми.

Певні ідеї щодо реформування суспільства перетворились в «вічні та священні принципи». Шизофренічність ситуації підсилювалась тим, що народу, який проголошувався «джерелом влади», фактично відмовлялось у праві на відмову від вищезгаданих догм. І не варто списувати це на конкретний історичний момент. Сучасний світ теж лякають «популізмом, що загрожує демократії» (хоча таке формулювання – оксюморон).

І, нарешті, п’ятим пунктом можна вважати хвалену ідею рівності. Саме вона породжує концепцію «громадянина-гвинтика», який можна використовувати як замінний елемент тоталітарної машини. Позбавлена раси, роду, релігії та навіть статі людська (?) істота вже стає реальністю, початок створення якої сягає недоброї пам’яті 14 липня 1789 року.

@EdYurchenko 🎓