ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АТИЛЛИ МОГИЛЬНОГО.

Незвичний поет з незвичним ім'ям. Наш сучасник, який народився в 1963 році та пішов зовсім не старим, в 2008.

Поет дуже дуже київський, для якого Київ був не стільки високим символом, скільки реальним рідним регіоном і для якого "Україна починалась з Відрадного".

Його життя та творчість були тісно пов'язані з рідним Солом'янським районом, що був для нього не просто місцем проживання, а малою батьківщиною, невід'ємною частиною Київа яка тим не менш лишалась сама собою.

Його не приймав "совок", не приймала й постсоветська доба цинічної ліберальщини - ці дві сторон однієї плебейської - деградантської медалі. Мабуть це зіграло не останню роль в тому, що поет пішов так рано.

Але не пішли його вірші, спогади про нього. Він цікавий новому поколінню читачів, серед яких чимало тих хто був малими дітьми в рік його смерті (є і зовсім юні, які народились пізніше).

Ним пишаються патріоти його улюбленого Києва та не менш улюбленої Соломянки. В якомусь сенсі Атилла Могильний здобув повноцінне визнання саме зараз (в тому числі і офіційне).

Але все ж пішов він занадто рано і зробити міг значно більше....поетів треба не тільки пам'ятати але й берегти за життя.

Аттила Могильний — хранитель київських контурів.

16 вересня 1963 народився Аттила Могильний (1963–2008) поет, що зробив Київ героєм власної поезії. Він жив на Відрадному у Солом’янському районі, звідки він відчував цілу Україну.

«Україна починалася з Відрадного,
оточеного пустирями,
де в корпусах розбитих машин
виростали ожини й легенди…»

У його словах метафізика Києва: і середньовічні тіні, і дахові тіні з гітарами, і затятість киян, «приречених ставати першими на шляху».

Аттила Могильний це голос Солом’янського району, який і досі звучить у вечірніх вулицях, між каштанами і дахами Відрадного.

Аттилу Могильного не можна втиснути у рамки «нафталінової» традиції, його письмо не викликає відчуття забронзовілості й далекої часової дистанції, радше навпаки: він органічно вписується в сучасність, наче пересічний хіпстер із Подолу — у потертій вінтажній шкірянці, з кавою та збіркою поезії в руках.

Його поезія — жива й рухлива — досі веде діалог із містом, а читачеві довіряє найпотаємніше, сприймаючи його як щирого друга. І навіть сьогодні, читаючи його тексти, ніби відчуваєш, що він десь поруч, по-тихому присутній поміж нас — досі блукає вулицями Києва і вдивляється у знайомі горизонти: спостерігає…

@lossolomas_kyiv

​​МИХАЙЛОВЕ ДИВО ТА РУСЬ-УКРАЇНА

Сьогодні за святоотцівським календарем вшановується пам'ять дива св. Архангела Михаїла в Хонех, а українці відзначають народне свято "Михайлове диво". Згідно з народними уявленнями, воно є одним з основних моментів переходу від літа до осені.

Це свято має досить цікаву історію та передісторію. Спочатку, в місці, де пізніше відбулись події явлення св. Михаїла, був язичницький храм, де поклонялись змієподібному чудовиську. В першоджерелах воно визначається як «єхідна». Святі апостоли під проводом св. Іоанна Богослова вбили істоту силою молитви. За деякий час на цьому місці виникло чудодійне джерело, появу якого вони передрекли. При цьому попередили, що місце буде присвячене св. Михайлу Архангелу.

Набагато пізніше заможний язичник отримав чудесне зцілення своєї дочки від води з джерела. Він увірував, охрестився разом з родиною та побудував над джерелом храм на честь святого Михаїла.

Через 90 років від побудови церкви при ній оселився преподобний Архип Херотопський (так називалась місцевість до дива). З підліткового віку він служив при церкві, виконуючи службу паламаря і ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Архип прославився не тільки аскезою, але й успішною проповідницькою діяльністю. Безліч язичників наверталося під його впливом, що й викликало ненависть ворогів християнства.

Спочатку вони намагались засипати джерело і вбити Архипа. Але тих, хто намагався доторкнутись до нього, охопив паралич, а з води джерела пішов вогонь.

Потім вони намагались спрямувати течію найближчої ріки так, щоб затопити джерело, змішавши його води з її водами. Тоді вода пішла в протилежному напряму.
Але навіть після цього вони не заспокоїлись.

Негідники розгорнули цілі масштабні роботи, щоб запруднути дві відносно крупні річки поблизу і спрямувати їх води на храм та джерело. Преподобний Архип присягнувся не лишати храм і, якщо знадобиться, загинути разом з ним. По його молитві на допомогу прийшов сам святий Михаїл Архангел.

Він наказав водам зупинитись, через що вони встали, подібно до стіни. Потім архангел вдарив по скелі, утворивши велику щілину, в яку хлинули води. З цього моменту там фактично змінилась місцевість. Місто було перейменоване в Хони (дослівно "щілина").
Таке явне відкрите диво вразило тогочасний цивілізований світ і навернуло до істинної віри безліч людей...

Але Русь-Україна має свою історію цього свята. Її вдалось відновити завдячуючи дослідженням сучасного українського історика Олександра Алфьорова.

Князь Олег (в хрещенні Михаїл) Святославович, засновник однієї з найвпливовіших гілок Київської династії – Ольговичів, запровадив культ дива в нашій країні. На честь свого небесного покровителя він зобразив іконографічне зображення "Чудо святого архангела Михаїла в Хонех" на своїй печатці. Та й загалом поширював згадку про це диво. Так йому почало надаватись особливого значення в межах династії і всього нашого народу.

В цей день, згідно з традиційними українськими уявленнями, відмовлялись від праці та проводили ритуальні трапези для всієї родини. Залишки їжі не можна було викидати, їх роздавали нужденним. Великим гріхом вважалось брехати та пліткувати саме в цей день. Уважно слідкували за природою, адже в дні переходу від літа до осені можна було передбачити яким буде погода наступного сезону.

Вітаю всіх зі святом та нагадую, що навіть в безвихідній ситуації ми можемо уповати на молитви та пряму допомогу небесного заступники нашої землі св. Михайла Архангела. Ворогам Русі-України варто було б зрозуміти, що всі їх багаточисельні зусилля знищити її – безсилі, як і спроби безбожників зруйнувати храм на його честь.

Небесних Сил Архистратиже, повсякчас молимо тебе ми, недостойнi, щоб твоїми молитвами охороняв i покровою духовної твоєї слави захищав нас, що усердно припадаємо до тебе i взиваємо: вiд напастей спасай нас як старшина Небесних Сил.

@EdYurchenko 🎓

"ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ" СТОРІЧЧЯ

Абсолютно несподівано сталося підписання історичного документа.

Саудівська Аравія та Пакистан підписали Стратегічну угоду про взаємну оборону (SMDA).

У документі затверджено, що напад на одну з країн розглядається як агресія проти двох та обох держав, у такому разі зобов'язуються надати одна одній військову допомогу із застосуванням всіх можливих засобів.

Угоду підписали спадковий саудівський принц Мухаммед бін Салман та прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф.

Нагадую, що Пакистан єдина офіційно ядерна ісламська держава. Саудівська Аравія теж має досить сильну ядерну програму. Крім того, Пакистан — це надійний союзник Туреччини, і до перетворення Саудівсько-Пакистанського дуалізму в тюрксько-арабсько-пакистанський тріалізм лишився один крок.

Думаю, що проект угоди лежав в "шухлядці" Саудитів, як "останній довід королів" на випадок, якщо Ізраїль дозволить собі забагато. І ось це сталось.

Атакувавши Катар, Ізраїль поховав результати колосальної роботи, проробленої республіканськими елітами США і перетворив партнера на ворога. Водночас він запустив породження справжнього ісламського сунітського Левіафану.

Успішна битва, яка запустила програш у війні. Причому війні на знищення.

Якби я був єврейським націоналістом, відтепер я ставив би на діаспору, а не на спроби збереження національної держави.

Цікавий був проект...

https://youtu.be/wquGrUlIME8?si=OiPEzEeP6VQOGxC6

Деякий час назад, короткочасно знаходячись в Києві, зміг прийняти участь в записі матеріалу на цікаву але маловідому тему.

Пошкреби ліберашку і знайдеш більшовика.
https://www.facebook.com/share/p/1CmPrVmQat/

СЛОВО КОМАНДИРА КОРПУСУ.

Сьогодні той самий день, коли кожен із нас питає себе — чи достатньо? Чи достатньо ми зробили для захисту та оборони України? Чи достатньо ми зробили в пам'ять про наших полеглих побратимів? Чи достатньо ми робимо заради звільнення наших полонених, що перебувають у російській неволі?
В наших реаліях ми маємо постійно витискати з себе максимум, робити більш ніж достатньою, докладати всіх зусиль, щоб досягти бажаного результату, повністю реалізувати свій потенціал і досягти поставлених цілей. Хочеться, щоб кожен українець та українка лягали спати і прокидалися із цими думками.

Кожен, кому знайоме це відчуття, знаходить у собі сили щодня продовжувати боротьбу та робити неможливе. З почуття обов'язку, в ім'я справедливості та з честю.

Вітаю з Днем захисника України кожного і кожну, хто щодня проливає піт і кров. Наша війна триває, і нам є за що і за кого боротися.

Тримаємо стрій, знищуємо окупантів!

© полковник Денис Прокопенко, командир 1-го корпусу НГУ "АЗОВ".

Запрошую вас підписатися на добірку Telegram-каналів, де можна знайти змістовну аналітику про актуальні події. Це простір для тих, хто прагне бачити ширшу картину та осмислювати актуальні процеси крізь призму природного порядку і християнської етики.

Тут ви знайдете не просто інформацію, а цілісне бачення того, що відбувається навколо, у світлі вічних принципів і цінностей. Якщо для вас важливо відділяти суттєве від другорядного, шукати відповіді на складні питання та формувати власне незалежне мислення - ця добірка стане надійним орієнтиром.

Приєднуйтесь до теки за посиланням: https://news.1rj.ru/str/addlist/6lRpLScPl903MzE6

Відзнака Головнокомандувача "Хрест Військова честь".

Приємно.

Але найголовнішою нагородою, після нашої перемоги, буду вважати відзнаку за участь в визволенні Зеленого клину. (Після шеврону "Азов" звісно, він найвища з нагород).

Битва при Пуатьє, також відома як битва при Турі, відбулась 10 жовтня 732 року поблизу від міста Тура у центральній частині Французького регіону. У цій битві франкські війська під командуванням мажордома держави Меровінгів Карла Мартела, одержали рішучу перемогу над силами Омейядського халіфату під керівництвом валі Андалусії Абдур-Рахмана ібн Абдалаха.

Ця велика перемога не тільки поставила крапку у багаторічній експансії арабів у Європу, ставши першим кроком у звільненні європейцями Піренейського півостріву (Територія сучасної Іспанії), а й сформувала передумови для консолідації франків в єдину націю, затвердивши Каролінгів як панівну європейську династію.

Омейядский Халіфат, найпотужніша мусульманська держава того часу, так і не зміг в повній мірі оправитись від поразки, та після періоду поступової стогнації, розпався.

Вітаю всіх європейців з цією славною датою! Твердо віримо у те, що великі досягнення Європи минулого стануть поштовхом для пробудження людей і Нового Відродження!

https://youtu.be/6m7Hgl4Io5o?si=hrLtZpgqJEZfF7qh

Цікава бесіда з воїном українського війська та козацьким націоналістом, донським козаком за національністю.

Про спільне майбутнє наших народів та відсутність цього майбутнього для РФ.

Бо факти нашої історії говорять, що істнували ми як велика держава й як велика нація за Великих Київських Князів і упали з упадком князівської влади. Після нашого першого „лихоліття“ пристали ми до Литви й Польщи тоді, коли там була сильна монархічна влада й підняли повстання проти Польщи тоді, коли там влада Короля ослабла, та запанувала шляхецько-республіканська демократія.

Державою й нацією стали ми знов за Гетьмана Богдана, що єдиний із посеред Гетьманів був не тільки на словах а й наділі „самодержцем руським“.

І не виконавши його заповіту, не сотворивши після його смерти власної наслідственної монархії, після послідньої спроби Гетьмана Івана Мазепи стати „самовладним князем в Україні“, перехилились ми цілою вагою — власне маси народньої — на бік монархії московської, проти якої підняли всенародне повстання тільки тоді, коли Царя в Петербурзі не стало.

Трудно втім усім бачити врожденне демократичне республіканство.

©️ В'ячеслав Липинський, "Листи до братів-хліборобів"

​​Сьогодні День народження короля Англії, Шотландії та Ірландії Яківа ІІ Стюарта.

Чоловік трагічної та романтичної долі, він був останнім католиком на британському столі і останнім монархом, який царював на підставі Божественного права королів, а не сумнівного політичного консенсусу.

Його прихільники, якобіти (від імені Яків) продовжували активну боротьбу до смерті його старшого онука – «молодого претендента» Чарльза Едуарда Стюарта. За цей час Британія пережила декілька масштабних повстань і безліч якобітських заколотів. Десятки років династія зберігала симпатії найширших верств британців.

Якобітізм, став свого роду правим рухом до появи терміна правий.

Вони виступали за Божественне право королів проти примату парламенту, за національну самобутність проти денаціоналізуючої централізації (що привернуло до них шотландських патріотів) за традиційні права й вільності проти бюрократії та за релігійний мир між католиками та протестантами проти перетворення церкви в «державний департамент культу».

Характерно, що сучасні прихільники неореакції та «Темного просвітництва» бачать в якобітах свої попередників і першопочатківців «правізни» в англо-американському контексті. Непогана відповідь тим хто вважає якобітів «консервативним недорозуміннім"

Основний принцип якобітізма чудово пояснено в тексті невеличкої нео-якобітської листівки початку минулого сторіччя:

«Сенс існування для партії якобітів сьогодні є забезпеченням принципу спадкового, на відміну від парламентського, права на трон цих королівств.

Представник старшої лінії все ще живе, і кожен день все ясніше і ясніше показує, як сьогодні, коли соціалістичні і революційні доктрини загрожують повалити весь закон і порядок...

Суверенові необхідно мати більш високий титул на трон, ніж просто паперовий, який в будь-який момент можна розірвати на шматки.

Це робиться для того, щоб навчити націю, де шукати Володаря, чиї претензії на правління виходять від одного тільки Бога, і прищепити в уми людей трохи того духу вірності і лицарства, який надихнув серця стількох хороших і хоробрих чоловіків і жінок в минулому, щоб протистояти помилковим і непрактичним ідеям «свободи» і рівності"

Не треба боятись!

Древні, від філософів-стоїків до воїнів-вікінгів, вчили слідувати за Долею. Християнство вчить, що Господь ніколи не дає нам випробувань не по силі. Найталановитіший опонент християнства, Фрідріх Ніцше, вчить нас amor fati (любові до долі, з усіма її випробуваннями).

Неможливо стати героєм, не пройшовши крізь битви. Неможливо стати святим, не пройшовши спокуси. Не буває перемог без випробувань.

Русь-Україна входить в добу планетарної кризи, маючи хліб (на фоні початку голоду) і безпрецедентну кількість зброї та досвідчених воїнів (на фоні початку тотальної війни).

Ми не маємо права уникнути свого Призначення, цього Господь не пробачить, незважаючи на всю свою милість.

"Слухняного доля веде, неслухняного тягне"

@EdYurchenko 🎓

​​ЗЛАТА (ХРИСІЯ) МОГЛЕНСЬКА – СВЯТА, ЩО ЄДНАЄ ПРАВОСЛАВНІ БАЛКАНИ

31 жовтня ми вшановуємо святу мучницю Злату (в грецькій традиції Хрисію) Могленську. Майбутня свята народилась та жила в македонському селі розташованому в межах Могленської єпархії.

Вона була зовсім юною дівчиною, коли турок з сусіднього селища викрав її, щоб примусити до переходу в іслам та одружитись на ній. Типова, як не жахливо прозвучить це, ситуація для народів, поневолених османами. Християнське населення захоплених країн було повністю беззахисним в таких ситуаціях.

Тисячі і тисячі дівчат і жінок таким чином були вирвані з власних родин та націй. Можливо, коли небудь дослідники зможуть оцінити масштаб цього "етнічного вампіризма", жертвами якого стали народи Східної Європи.

Але Злата не зрадила своєї Крові та Віри.

Спочатку її умовляли, потім залякували, потім почали катувати. Вона страждала вже декілька місяців, коли турки залякали її родичів і примусили їх вмовляти її підкоритись.

Злата рішуче відповіла: "Ви, оскільки мене схиляєте відректися від Христа – Істинного Бога, не є більш моїми батьками і сестрами, і я не хочу знати вас за таких надалі, але замість вас я маю Отцем Господа мого Ісуса Христа, Його матір'ю Пані мою Богородицю, братами ж і сестрами всіх святих.»

Після цього турки просто показились. Про примус до одруження вже не йшлось. Вони хотіли лише зречення від православної віри. Житіє святої, записане видатни діячем православного традиціоналістського руху Св. Нікодимом Святогорцем, свідчить, що її в прямому сенсі різали живцем, палили обличчя вогнем, намагались не тільки причинити їй страждання, але поневічити красу православної християнки, яка не підкорилась іновірцям.

В кінцевому результаті її закатували, пошматуваши живцем. Свідком її мучництва став афонський протоігумен Тимофій, який повідомив про це представників духівництва, зберігши память про її подвиг.

Але її історія на цьому не скінчилась.

В 1912 році, під час Першої Балканської війни, місто Скоп'є перебувало в облозі турецького війська, яке переважало захисників в багато разів. Населенню загрожувала різанина, а місту – знищєння. Врятувати захисників могло лише диво.

Коли здавалось, що все вже втрачено, перед православними воїнами з'явилась прекрасна дівчина, яка переконувала їх бути хоробрими та перемогти іновірних загарбників. Захисників міста охопило небачене натхнення, і в жорстокому бою вони здобули перемогу. Безліч свідків стверджували, що це була саме Св. Злата Могленська, яка здійснила диво, щоб врятувати православне місто.

Велике диво, здійснене Святою, було визнане одразу декількома помісними церквами. Взагалі, варто підкреслити, Св. Злата вважається власною національною Святою македонцями, сербами, болгарами та греками. Ці народи неоднарозово воювалии між собою, конфліктували в справах світських та церковних, але Свята Злата завжди єднала їх пошаною до себе.

Не треба забувати й про те, що своє диво вона здійснила саме тоді, коли всі православні нації Балкан з'єднались для того, щоб дати відсіч турецьким загарбникам.

Для нас, українців, культ Святої Злати повинен мати особливе значення, оскільки саме ми можемо стати геополітичним центром, який допоможе нашим балканським братам віднайти примирення та протистояти загрозам вже нового тисячоліття.

Без миру та безпеки Південно-Західного Інтермаріуму, Русь-Україна не зможе сама бути в безпеці.

Свята мучниця Злата Могленська – моли Бога за нас!

@EdYurchenko🎓

​​ГАВРИЇЛ (УРГЕБАДЗЕ): "ХРИСТИЯНИНУ НЕ ЛИЧИТЬ СКИГЛИТИ"

2 листопада православні вшановують святого Гавриїла Самтаврійського (Ургебадзе), одного з найбільш відомих та улюблених святих сучасної Грузії.

Преподобний Гавриїл пройшов свій земний шлях у важкі часи безбожного більшовизму, лише останні декілька років він жив в незалежній Сакартвело. Все його життя стало не лише чернецьким подвигом аскези та любові до людей, але й боротьбою проти брехні атеїстичного тоталітаризму.

Існує безліч історій про його любов до людей, Божу допомогу за його молитвами та аскетичні подвиги. Але сьогодні хотілося б зупинитись на тому, як він протистояв злу і неправді в умовах, коли всім це здавалось неможливим. Це не давалось йому легко – його віддавали під суд, катували, переслідували та кидали до психіатричної лікарні. Але він не здавався.

Найбільш відомим випадком протистояння св. Гавриїла та більшовицької системи був випадок, коли на першотравневій демонстрації 1965 року він підпалив великий портрет Леніна. Його побили так, що він отримав 18 (!) переломів. Під час допитів, жорстоко покалічений чернець вперто повторював: ««Причина (мого вчинку) полягає в тому, що потрібно поклонятися розп'ятому Христу, а не Леніну. Не можна обожнювати земної людини.  Не "слава Леніну!", а "слава Тобі Боже, слава Тобі" ».

Скандал вийшов загальносоюзного масштабу, щоб не роздмухувати його ще більше, преподобного Гавриїла проголосили божевільним та кинули до психлікарні. Але він стійко витримав всі випробування і після звільнення продовжив мужню проповідь православної віри.

Загалом, у своїй боротьбі він гармонійно поєднував мужність з почуттям гумору та посмішкою. Він розумів, що простим людям правду так приймати легше. Водночас зло, як намагається поневолити душі страхом,  завжди боїться бути смішним.

Одного разу він сидів на проспекті Руставелі в Тбілісі, поруч з ним лежали ікони, а в руках він тримав хрест. Він сміливо і голосно проповідував. Міліціонери кілька разів зажадали, щоб він припинив проповідь, але він нібито не чув їх. Нічого не діяло, і його посадили в коляску мотоцикла і повезли в дільницю.

Отець Гавриїл скористався цим шансом, встав на повний зріст в колясці мотоцикла і на ходу почав проповідь громовим голосом: «Любіть Господа нашого Ісуса Христа! Любіть животворний хрест! » Нісся мотоцикл, і ряса старця Гавриїла майоріла  як прапор. «Що ви робите ?!», – гнівно запитували міліціонери. «Так це ви мені влаштували прогулянку по місту», – відповідав святий. Вони зупинили мотоцикл і сказали: «Іди, будь ласка!»

В цьому випадку яскраво проявився метод старця – комуністи в боротьбі з ним поводили себе якщо не жорстоко, то по дурному, а слава та авторитет ченця тільки зростали.

Сьогодні, коли новітній необільшовицький тоталітаризм, під гаслами «політкоректності», знову забороняє слово правди не тільки для християн, але й для всіх людей, що зберегли залишки сумління та здорового глузду, приклад преподобного Гавриїла повинен мати для нас особливе значення.


Обрані цитати святого, борця не тільки за правду і віру, але й за свою земну Батьківщину:

«Християнину не личить скиглити».

«Горе тому ченцеві або черниці, кому не болить за бідами свого народу».

«Чернець повинен бути твердим, захищати правду, тому, що правда - це сам Бог».

«Краще бути стократ блудником, ніж єретиком».

«Сакартвело воскресне, як Лазар. Поки в Сакартвело не буде коронованого царя, нічого доброго не буде».

«Сакартвело — земний уділ Божої Матері. Не залишайте батьківщину у важкі часи, не гнівіть Матір Божу!» (варто додати, що земними уділами Богородиці також вважаються Афон та Русь)».

«Опановуючи людиною, демон насамперед забирає розум».

«Треба любити всіх. Але якщо не можеш, хоча б бажай всім добра».

«Сакартвело відродиться, але через великі випробування. Коли скажуть — вже все скінчено — тоді воскресне і засяє!»

@EdYurchenko 🎓

Лише декілька днів пройшло після перемоги соціаліста Мамдані, на виборах в Нью-Йорку, а ринок нерухомості у Флориді б'є всі рекорди.

Воно й недивно, адже майже 800 000 ньюйоркців( за даними J.L. Partners) планували мігрувати в випадку його обрання, щє до 25 відсотків населення не виключають вірогідність міграції.

Звісно їхати вони будуть далеко не тільки до Флориди але цей штат явно буде одним з основних напрямків міграції. Крім того, нерухомість масово скупляють самі флоридці, логічно очікуючи радикального подорожчання.

Загалом, влада та бізнес таких штатів, як Техас, Флорида, Північна та Південна Кароліна та Джорджія, вже "потирають руки" очікуючи потік платоспроможних громадян та потенційних клієнтів. Саме ці штати, скорш за все приймуть основний потік внутрішніх мігрантів.

"Зохран Мамдані - не тільки найкращий флоридський ріелтор але й топ - агітатор республіканської партії !" - схоже саме так він увійде в історію.

​​Ідея лівих — це ідея рівності, а рівняння можливе лише по нижчим. Для лівих сила злочинна, а слабкість праведна за визначенням. Чи було місце в цьому майбутньому у народа-воїна?

Це не гарне гасло, це просто констатація факту.

Всі нормальні люди розбіглись з наших земель задовго до того, як ми лише почали формуватись. Зона фронтиру, зона безперервної війни, унікальне місце, яке було цікавим всім загарбникам і як плодючі землі, і як географічна розв'язка.

Війна була для нашого народу нормальним станом, а мир — аномалією. Так склалось. Це реальність, подобається вона нам або ні.

Українець по природі своїй хижак. В світі, де рабом бути престижно, а аристократом соромно, йому місця не було.

Ліва "народницька" інтелігенція приклала титанічні зусилля, щоб переконати лева в тому, що він баран. Вона щиро вірила, що тим самим перетягує наш народ на сторону "добра", яке неодмінно повинно перемогти згідно з законами "прогресу". Так вчили божевільні ліві теорії, яких вони нахапались в чужинців.

На щастя, "народники" програли. Вони гарненько загадили формальну "українську ідею" й "інтелігентський" рівень культури. Але реальний українець лишився сам собою і його хижа натура чудово проявила себе в 2022 році, коли советська московська корова, яка уявила з себе ведмедя, полізла бодатись.

Світові ліві теж програли, новий світ буде визначатись правом сильного і інструментами формування будуть зброя, фанатизм віри і воля до опору, виживання та панування.

Зараз, нам може здатись, що все навколо погано. Ми можемо бачити, що світові надсили не зацікавлені в нас або відверто ворожі. Нас можуть переконувати, що ми слабкі і в світі сильних нам не вижити (нічого не пропонуючи в якості альтернативи). Нам дійсно буде важко.

Але наш народ призначений для такого життя і саме такого світу. В ньому ми можемо загинути, але можемо й перемогти. В світі, де народи перетворені в баранів, лева терпіти не стали б, скільки "демократичними гаслами" не розмахуй.

Неможливо втекти від самого себе. Навіть ще більш неможливо ніж від долі. Отже будемо просто самі собою й цей шлях сам приведе до перемоги.

@EdYurchenko 🎓

11 ЛИСТОПАДА - РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ​​СЕРЕНА К’ЄРКЕГОРА .

(На жаль, публікую трохи з запізненням)

Переконаний прихильник абсолютної монархії та ворог демократизму в усіх проявах (це в сторіччі коли вся інтелігенція стекала рожевою слиною "народництва" та прогресизму), який присвятив перше ессе критиці фемінізму (тоді це була лише вимога юридичної рівноправності для жінок  — суфражизм)  та конфліктував з державною церквою через те, що вважав її занадто сучасною (в сторіччя секуляризації та "віри в прогрес"  знов ж таки).

Саме ця людина, разом з Шопенгауером  (монархістом і консерватором, між іншим), фактично почала сучасну філософію.

Ось вам і "культурне домінування лівих".

Правим не треба нічого "прочитувати з правого боку" чи "переосмислювати". Треба своє знати.

@EdYurchenko🎓