Відео моєї лекції для січеславської Просвіти на тему "Націоналізм і традиційне суспільство".

​​Державність козацької доби нерідко сприймається, як республікансько-демократична. Насправді, це має під собою надзвичайно обмежені підстави. По перше, треба розрізняти устрій козацтва, як, власне, січову та гетьмансько-козацьку державність, яка народилась в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

В першому випадку можна впевнено казати про державне утворення орденського типу (на кшталт Тевтонського або Лівонського орденів), яке некоректно ототожнювати з республікою в звичайному розумінні цього слова. В другому випадку ситуація стає ще більш красномовною: від самого початку утворення Козацької держави на Городовій Україні в еволюції гетьманської влади чітко проглядаються монархічні тенденції. З перших років гетьманування Богдана Хмельницького джерела фіксують титулування його як суверенного монарха — «Dux Cohortium Zaporoviensium», «Princeps», «Божою милостею великий государь Великия Росии» та ін.

Подібні тенденції зберігались і при наступних гетьманах, тому цілком правомірним видається порівняння гетьманства з елекційними (виборними) монархіями тогочасних країн Європи. Ще більш виразно монархічний характер гетьманської влади проявлявся в ті періоди, коли окремі гетьмани здійснювали спроби встановлення спадкового гетьманства з перспективою утворення володарської династії в козацькій Україні.

Я теж смішарік

Всіх з 23 лютого!

Славетний день перемоги військ друга українців – імператора Вільгельма – над більшовицьми дикунами під Псковом та Нарвою!

Сьогодні на А-Радіо дискутували про станове суспільство.

​​Консервативні симпатії Толкіна не є секретом. Але їх нерідко вважають чимось на кшталт сентиментальної симпатії до всього старовинного, не надаючи їм реального політичного значення. Тим не менш недостатня політизованість «професора» пов’язана не з його аполітичністю чи поміркованістю, а з тим, що в Європі його часу не було сил, достатньо правих та консервативних (точніше традиціоналістичних), аби пригорнути його щирі симпатії.

Толкін ненавидів демократію в усіх її проявах, зокрема і в комуністичному. Цікаво, що він, цілком в дусі крайньо правої позиції вважав ці явища різними стадіями однієї хвороби. Навіть фашизм не пригорнув його симпатій саме через те, що був занадто масовим і демократичним. В цьому позиція Толкіна дивовижно нагадує Юліуса Еволу.

Нерідко йому приписують симпатії до демократії на підставі певної ідеалізації ним способу життя хоббітів, як свого роду ідеальних «простих людей». Але йому імпонувала в них ідея спокійного життя, що базується на традиціях замість законів та добрій згоді замість державного примусу. В хоббітів немає королів і аристократів не тому, що в них рішення приймає більшість, а тому що в них відсутнє політичне життя елітарного рівня. Їх самоврядування це просто мінімальна організація побуту громади.

Так само ідея свободи, по Толкіну, є цінною саме в протиставленні її безособовій демократичній державі але, водночас, не передбачає ані рівності, ані відходу від традиції як системи регулювання життя.

В «великому світі», за межами Шира, Толкін явно звеличує монархію та аристократію і, більш того, не бачить їм альтернативи.

Про його релігійність навіть казати нічого не треба. Людина, яка прийняла католицизм як більш традиційну форму християнства в протестантській Англії і, мало того, вкрай негативно сприймала модерністські реформи в межах самого католицизму, просто не може не визнаватись християнським традиціоналістом.

Толкіна нерідко вважають ледь не інтернаціоналістом через критику Британської імперії. Але в тому і проблема, що критикував він її (і навіть Великобританію саму по собі) з позицій етнічного націоналізму, залишаючись при цьому палким патріотом Англії.

В національному питанні Толкін був попередником таких сучасних рухів як альт-райти або ідентаристи. Негативно ставлячись до шовінізму, він однозначно підтримував націоналізм в його етнічному вимірі.

Звісно, матеріал величезний і в форматі коротенької замітки викладений не може бути суто з технічних міркувань. Але деякі речі ми можемо окреслити чітко.

Толкін був за Традицію проти бюрократії та законодавства сучасного зразка. За релігію проти секулярності. За монархію та аристократію проти демократії. За етнічний націоналізм проти космополітичних держав модерного зразку. Ідею рівності він вважав чимось на кшталт синоніму дияволопоклонства.

І…Цікаво, як би він поставився до сучасної боротьби за толерантність?

Едуард Юрченко, грудень 2018

Філософ-традиціоналіст в телеграм: https://news.1rj.ru/str/EdYurchenko

Сьогодні за запрошенням громадського буду брати участь у панельній дискусії «Цінності 2020», щодо створення у Верховній раді міжфракційного об‘єднання за сімейні цінності.

Моїм оппонентом буде ЛГБТ-активіст Тимур Левчук, що «одружений» на іншому ЛГБТ-активісті.

Вхід вільний, тож запрошую всіх підписників та друзів прийти та підтримати мене.

Тривалість: 1 год. 20 хв
Коли: 26 лютого о 19:00
Де: Urban Space 500 (вулиця Бориса Грінченка, 9,).

На жаль у останній момент з незрозумілих причин івент відмінили. Приношу свої вибачення тим, хто змінив свої плани, щоб приїхати.

Мій вчорашній виступ під Мін освіти на акції проти Ганни Новосад. Максимум неполіткоректності.

27 лютого – день коронації великого короля Генріха IV, засновника династії Бурбонів на столі Франції.

Гімн «Хай живе Генрі IV»

​​Прошу пробачення у всіх кого образив свідомо чи не свідомо.
Сам прощаю всіх хто свідомо чи не свідомо образив мене.
Бог простить.

"Ніхто мене не любить - піду у феменістки"

​​Протягом останніх 60000 років, генетична дивергенція людей була переважно переважаючим процесом. Очевидно, що поділ сучасних людей на виразні підвиди - основна закономірність. Цей процес заслуговує вшанування з боку екології та техно-індустріальної акселерації. Незважаючи на надії нинішньої секулярної "Церкви", його неможливо усунути.

Нік Ленд

​​ВСІХ З ПОЧАТКОМ ВЕЛИКОГО ПОСТУ!!!

«Життя нам дане не на сум, а на радість, і тому кожен повинен намагатися завжди бути веселим: це освіжає всі сили людини, уяву, пам'ять, розум.

При смутному ж і похмурому, сумному настрої все в душі буває здавлене, зціплене, а це тільки і потрібно дияволові: він особливо на безрадісно налаштованих, сумних і похмурих нападає ».

Ієросхимонах Микола (Царіковскій), духівник Києво-Печерської лаври (1829-1899)

3 березня Україна та всі українці згадують про одного з ключових фундаторів власної національної ідеї - Міколу Міхновського. Згадують у ювілей остаточного виходу в світ стрижня його позиції - роботи-промови "Самостійна Україна". Але в цей день варто також згадати є, що Міхновський не просто прагнув створення самостійної української держави, але й намагався перетворити українців в імперську націю! Особливо цікавим є те, що ця ідея Міхновського носила характер не теоретичної конструкції, а цілком практичного плану, який міг бути реалізований навесні 1917 року.

Дізнатись більше⏩http://pokrov.world/eduard-yurchenko-mihnovskyj-ukrayinskyj-imperialist-%E2%84%96-1/

​​Природна еліта — це складне утворення в межах органічної спільноти, такої як плем’я чи нація, утворене внаслідок довгого та складного розвитку, побудованого на засадах взаємовпливу, генетичного, культурного, історичного та соціально-політичного факторів.

Навіть поверхневе ознайомлення з історією України свідчить про те, що, починаючи від найдавніших періодів її історії і закінчуючи модерною добою українського державотворення, вирішальну роль в її долі відігравала українська (проукраїнська) природна еліта. Більш ніж важливим є те, що занепад природної еліти українства неминуче обертався не тільки кризою його спроб державотворення, але й культурною та, навіть, біологічною кризою українства, як етнічного явища.

З іншого боку, періоди нашої історії, коли природна еліта переживала свій якісний та кількісний розквіт, однозначно відмічені державотворчими успіхами українства та його максимальною експансією в культурному, біологічному та загально етнічному розуміннях.