​​Економія на науці: зрада чи дибілізм?

Основні аргументи прихильників такої «економії» зазвичай зводяться до двох аргументів: по-перше, на науці припустимо економити у важкі часи, по-друге, вона, мовляв, неефективна.

Але ж для того, щоб оцінювати ефективність вітчизняної науки, варто врахувати те, що ми є унікальною в світі країною, де в епоху розвитку новітніх технологій кількість науковців падає. За роки незалежності їхня чисельність в Україні зменшилася більш ніж у 4 рази. Дослідників у нас приблизно втричі менше, ніж у країнах ЄС. Тоді як в усіх країнах світу кількість науковців зростає – це просто неминучий процес в умовах переходу до науковоцентричної економіки. Звісно, науковець – професія творча і, на відміну від робітників, кількість є для неї не настільки вирішальним фактором. Але ж науковці – живі люди, які здатні проводити лише певну кількість досліджень. Вони не автомати і якщо їх мало, то й кількість відповідної продукції зменшиться. Отже, логічно, що принаймні по кількісним показникам вітчизняна наука повинна демонструвати низький результат. Але в тому й справа, що вона примудряється зберігати ефективність.

Помітним показником динаміки розвитку науки є кількість фахових публікацій. Так, в Україні вона зросла в останні роки на 23,7 %. Щоправда, в цілому в світі йдеться про рази, але ж усюди (включно з країнами Африки на південь від Сахари) витрати на науку та кількість науковців зростають. Наприклад, Південна Корея витрачає на науку приблизно в 25 разів більше, а по публікаціях випереджає лише в 10 разів. Тобто наші науковці є в 2-3 рази «пліднішими» за цим показником.

Чи можлива економія на науці в принципі? Адепти сучасної влади стверджують, що всюди в світі науку фінансує переважно не держава. Але всі без винятку (аж ніяк не соціалістичні) розвинені країни виділяють величезні кошти зі свого державного бюджету на наукові дослідження (наприклад, США – 139,7 млрд. дол. (!), Німеччина – 30,3 млрд. дол., Японія – 27,7 млрд. дол., Франція – 19,3 млрд. дол., Південна Корея – 16,4 млрд. дол., Великобританія – 10,8 млрд. дол.). Інша справа, що вартість замовлень на наукові дослідження і розробки з боку недержавного сектору в цих країнах, як правило, ще більша.

Нормою для країн ЄС є виділення на науку біля 3 % ВНП, а в таких державах, як Швеція або Ізраїль приблизно 4 % ВНП. Якщо необґрунтовано низькі витрати в абсолютних цифрах можна спробувати списати на економічні проблеми, то у відсотках точно ні. Бідність передбачає меншу кількість фінансів, але не відміну від життєво важливих функцій.

Крім того, чи створені умови для того, щоб приватні інвестори вкладали в науку? Яким чином можна це простимулювати?

Справа в тому, що такі стимули, причому саме за ініціативою вчених, були прописані у прийнятому ще в 1991 р. Законі України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічну діяльність», але відповідні статті незабаром були вилучені за наполяганням Мінфіну, який боявся зменшення податкових надходжень до бюджету. Потім у законі «Про інноваційну діяльність» були прийняті норми, що стимулюють інноваційні проекти – це теж сприяло би підвищенню попиту на науку. Але пильні фінансисти спочатку двічі просили відстрочити введення їх у дію на рік, а потім просто скасували, приймаючи закон про черговий бюджет. Так що «лобіювання» підтримки науки було й триває, воно не раз навіть увінчувалось успіхом – до того, що відповідні положення приймалися Верховною Радою України, але ці закони або просто ігнорувалися економічним блоком виконавчої влади, або незабаром ним же скасовувалися.

До того ж не варто забувати, що навіть якщо бізнес почне вкладати в науку, його цікавитимуть саме прикладні проекти, тоді як принципові прориви здійснює саме фундаментальна наука. В неї приватні підприємці вкладають кошти на відносно недовгий строк і під конкретний результат. Але ж саме тому й інвестують в фундаментальну науку держави. Національний розвиток не вимірюється інвестиційним циклом в 5-10 років.

⏩Детальніше читайте тут

​​«Бог є любов, але Бог не є рівність. Рівність вигнало б і справедливість, і любов, вигнало б моральність.
Чи любить чоловік дружину за рівність?
І мати любить свою дитину за рівність?
Хіба друзі люблять один одного за рівність?
Нерівність - основа справедливості і стимул любові.
Поки живе любов, ніхто не згадує про рівність.
Поки панує справедливість, ніхто не думає про рівність.
Коли йде любов, люди кажуть про справедливість і мають на увазі рівність.
Коли за любов'ю йде і справедливість, починають говорити про рівність і мають на увазі аморальність, тобто вигнану моральність підміняють порочністю.
На могилі любові виростає справедливість, на могилі справедливості зростає рівність.»

© Св. Микола Сербський

Ілюстрація: «Людовік XVI особисто роздає милостиню»

Так воно іноді буває, панове...

​​"Зв'язок між демократичним блоком і революційним схожа на зв'язок між фермером Боббі Реєм з Аппалачіві і його сином Дуайтом.

Дуайт - важкий підліток, ніхто не сперечається. Боббі ні краплі не схвалює те, чим він займається.

Вони навіть часто кричать один на одного і пару раз билися. Іноді вони можуть не говорити місяцями, і якось раз Боббі дав Дуайту сокирищем по голові з такою силою, що топорище зламалося.

Однак Боббі і Дуайт - одна сім'я.

Якщо за Дуайтом прийде поліція, Боббі буде захищати його.

Так, Дуайт якось раз застрелив якогось хлопця в графстві Кемпбелл, але Боббі це зовсім не цікаво."

©Кертіс Ярвін

​30 березня пішов в вічність Дмитро Іванович Донцов — метр українського традиціоналізму, послідовний борець проти проникнення лівацької чуми в український національний рух,прихільник старої істинно нашої України.

України князів та гетьманів, мудрої, мужньої та шляхетної еліти... України великої, імперської та феодальної.

Дмитро Іванович кинув виклик антиукраїнській брехні про «вічно пригнобленого українця-раба».

Він відкрив правду Прадідів Великих: правду про українця вільного та пануючого.

Він не проявляв себе як явний монархіст. Але з симпатією ставився до монархії й активно співпрацював з гетьманським рухом (незважаючи на прикрі непорозуміння з Липинським).

Його спадщина ще чекає на опрацювання і не тільки в національному, але й у всесвітньому масштабі.

Я впевнений, що пану Донцову є що сказати повстанцям проти сучасного світу.

Адже традиціоналістська складова його спадщини знадобиться не тільки українцям!

Нехай найкращим монументом стане Донцову відроджена у всій величі Традиційна Україна-Русь, слава якої засяє по всьому світові.

Світові консервативної революції, що перемогла.

Світові натхненному вічними ідеалами Вірності, Ієрархії та Честі!

НАЦІОНАЛ-ТРАДИЦІОНАЛІЗМ ДМИТРА ДОНЦОВА ЯК ОРИГІНАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ФОРМА ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ

https://telegra.ph/NACІONAL-TRADICІONALІZM-DMITRA-DONCOVA-YAK-ORIGІNALNA-UKRAINSKA-FORMA-TRADICІONALІZMU-03-30

Вкрай рідко роблю репости...але тут особливий випадок

Щойно Верховна Рада в порушення норм регламенту прийняла зміни до обігу земель с/г призначення, або іншими словами - розпродаж с/г земель. Виключення зробили для земель державної і комунальної власності.

Чому з порушенням? Бо позачергове засідання, скликане на 30 березня, офіційно закінчилось в 00.00 31 березня. А голосування в другому читанні було в 00.43 31 грудня. Тобто це мертвонароджений закон.

​​Зверніть увагу на зворушливу єдність "старих" та "нових" облич: порошенківці, зеленківці, вакарчуківці – всі разом проти українців 🤬

П.С.: виявляється, їх єдність не тільки навколо ЛГБТ-ідеї реальна.

​​ЗАКОН ПРО РИНОК ЗЕМЛІ ЗАБЛОКОВАНО!!!

У Верховній Раді України зареєстровано проекти постанов, які блокують підписання ухваленого вчора закону про ринок землі. Відповідна інформація оприлюднена на сайті парламенту.

Автором одного проекту постанови (№2178-10-П) про скасування рішення Верховної Ради від 31 березня про прийняття в цілому як закону проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (№2178-10 від 10.10.2019)" є позафракційний народний депутат Антон Поляков.

У пояснювальній записці до свого проекту постанови він, зокрема, зазначає, що під час ухвалення закону про ринок землі "було допущено порушення ряду вимог Конституції України та Регламенту Верховної Ради України щодо процедури прийняття парламентом законів".

Автором майже аналогічного за назвою проекту постанови №2178-10-П1 є позафракційний депутат Оксана Савчук.

Як відомо, у разі реєстрації в парламенті подібних постанов, голова Верховної Ради не може підписати та передати на підпис президенту закон, якого це стосується, доки проект постанови не буде розглянуто на засіданні парламенту та відхилено.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/10938881-u-radi-zablokuvali-pidpisannya-zakonu-pro-rinok-zemli.html

​​Сьогодні день народження великого Жозефа де Местра.

Одного з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерела ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....

До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)

«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»

«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»

«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»

«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»

«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»

«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»
«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»

«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»
«Уміння чекати - великий секрет успіху.»
«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»

Далі все залежатиме від економічних можливостей держав. Навіть якби ми хотіли сісти на карантин на літо, яка економіка це витримає? У такому разі шкода суспільству від економічних втрат може бути вищою, ніж внаслідок смертей людей через ускладнення від COVID19, як би страшно це не звучало. До того ж, важливо не забути про інших хворих. Наприклад, через закриття кордонів онкохворі не можуть отримати необхідну їм допомогу за кордоном, яку в Україні не можуть надати. Моя подруга з онкологією мала летіти в Австрію отримати циклічне лікування, але зараз нікуди не може вилетіти. Уявіть скільки людей з іншими хворобами не можуть отримати лікування. Яка паралізована зараз країна. Виходить, що ми платимо життям людей з одними хворобами за життя людей, які можуть потенційно бути інфіковані SARS-CoV-2?

Новина:
⏩https://m.censor.net.ua/resonance/3186210/trivalst_karantinu_zalejit_ne_vd_vrusu_a_vinyatkovo_vd_ekonomchnogo_stanu_t_chi_nsho_derjavi_vrusolog

​​Сучасна демократія сформувалась водночас з приходом індустріальної доби. Це – масова демократія, механізм реалізації якої формувався в суспільстві принципово іншому, (пост) сучасному.

Сьогодні вона перебуває в стані глибокої кризи, що є загальновизнаним фактом.

Зокрема велику увагу до цього питання приділяє однин з найкрупніших сучасних футурологів Елвін Тофлер:

«Справа в тому, що побудова нової цивілізації на руїнах старої передбачає створення нових, відповідніших політичних структур...» – писав він в ще в 1980 році.

На десять років пізніше він написав: «Демократія приречена пережити вирішальне десятиріччя. Оскільки ми знаходимось наприкінці доби масової демократії, але це єдиний її різновид, який поки що засвоїв індустріальний світ».

Але сором’язливо визнаючи те, що масова демократії це поки що єдина демократія відома світові, він тим не менш, мріє про створення принципово нової демократії, яка б мала можливість існувати в постіндустріальних умовах.

Значно цікавішим є його визнання того, що в умовах кризи масової демократії непропорційно великий вплив переходить до так званих «вирішальних меншин», інтереси яких не співпадають або, навіть, напряму протирічать інтересам більшості.

В умовах високо динамічного постіндустріального суспільства «більшість» легко може стати іграшкою або, навіть, жертвою невеликих або добре зорганізованих спільнот.

«В минулому більшість мала здатність приборкати або знищити небезпечних екстремістів. А якщо цієї об’єднаної більшості нема?»
Республікансько-демократичний механізм їм протистояти не здатний, хоча б в силу своєї повільності та фактичного зникнення самого поняття «політичної більшості».
В цих умовах ефективним гарантом захисту прав основної частини населення може бути лише сильний та незалежний лідер.
Але кращого механізму, ніж династична передача влади для забезпечення незалежності лідера – не існує.
Виборний голова неминуче перетворюється в ставленика тих чи інших сил.
В умовах, коли масова демократія була життєздатна виборний голова держави міг в тій чи іншій ступені представляти загальнонаціональний інтерес, але сьогодні це стає технічно неможливим і закладає фундамент повернення на історичну сцену дещо призабутої постаті спадкового монарха.

​​5 квітня – День народження Олександра Маслака

Геніальної людини і Філософа з великої літери. Певнен, масштаб його постаті щє буде оцінено по справжньому. Мабуть він був одним з небагатьох фахівців в світі, які могли адекватно проаналізувати той шторм який зараз розгортається.

Те що я мав честь називати його другом вважаю одним з найбільших своїх досягнень в житті.

Коротко про ситуацію, яка відбувається у нашій державі і як ми проґавили становлення диктатури.

Пост не мій, але переконливо рекомендую прочитати.

⏩https://telegra.ph/DERZHAVNIJ-PEREVOROT-YAKOGO-MI-NE-POM%D0%86TILI-04-06

Мої статті 👇🏻👇🏻👇🏻