Репост: Андрій Топчій
–––
НА РІЧНИЦЮ ЗАГИБЕЛІ ЛЕГЕНДАРНОГО БІЙЦЯ 1-Ї ОШР ДУК «МІФА»
Василь Сліпак був унікальною людиною в усіх аспектах. На жаль, ми знаємо про нього занадто мало.
Відомий оперний співак, жив у Франції, спочатку волонтерив, потім воював, загинув за Україну на Східному фронті. Ось основні моменти які ми готові перерахувати в розмові про нього.
Але насправді все значно масштабніше і складніше.
Так, Василь Сліпак був відомим оперним співаком. Але не просто відомим, а оперною зіркою загальноєвропейського масштабу. В Паризьку національну оперу він попав через унікальне поєднання рідкісного за можливостями голосу та надвисокого професіоналізму.
Трохи менше 20 років він прожив у Франції неодноразово відмовляючись від французького громадянства, оскільки не уявляв собі постійне життя поза Україною.
Так, він активно волонтерив. Тільки почалось це задовго до війни.
Вже на початку 90-х Василь влаштовував концерти для неповнолітніх, що опинились за гратами, намагаючись підтримати їх в поверненні до нормального життя. Крім того він приймав активну участь в церковному житті, як в Україні так і українській громаді Франції. Взагалі духовна музика є важливою частиною його творчого спадку.
Так. Він воював і загинув за Україну. Але всі чудово розуміли. Що як артист і діяч він навіть більш потрібен ніж на фронті.
Як чоловік, можу бути на війні, а як артист – можу робити максимальну промоцію України у Франції.
Він навіть не мав можливості постійно знаходитись на передовій, бо був потрібен для справи на сценах Європи. Тим не менш він не уявляв собі мирного життя в той час коли інші проливають кров.
Василь Сліпак став легендою, щє за життя... легендою в якій не було ані краплі вигадки.
Пам’ятаємо загиблих. Вічна шана. Однак, не варто забувати про бійців, які і сьогодні своїми життями зберігають територіальну цілістність нашої Держави на передньому краю фронту. Наш спокій. Бійці Добровольчого Українського Корпусу продовжують з честю боронити Україну. Вічна шана та уклін їм.
сторінка 1-ї ОШР ДУК ПС у Фейсбук cutt.ly/4iBQZjR
сторінка 1-ї ОШР ДУК ПС у Інстаграм @1OSHRDUKPS
–––
@EdYurchenko🎓
–––
НА РІЧНИЦЮ ЗАГИБЕЛІ ЛЕГЕНДАРНОГО БІЙЦЯ 1-Ї ОШР ДУК «МІФА»
Василь Сліпак був унікальною людиною в усіх аспектах. На жаль, ми знаємо про нього занадто мало.
Відомий оперний співак, жив у Франції, спочатку волонтерив, потім воював, загинув за Україну на Східному фронті. Ось основні моменти які ми готові перерахувати в розмові про нього.
Але насправді все значно масштабніше і складніше.
Так, Василь Сліпак був відомим оперним співаком. Але не просто відомим, а оперною зіркою загальноєвропейського масштабу. В Паризьку національну оперу він попав через унікальне поєднання рідкісного за можливостями голосу та надвисокого професіоналізму.
Трохи менше 20 років він прожив у Франції неодноразово відмовляючись від французького громадянства, оскільки не уявляв собі постійне життя поза Україною.
Так, він активно волонтерив. Тільки почалось це задовго до війни.
Вже на початку 90-х Василь влаштовував концерти для неповнолітніх, що опинились за гратами, намагаючись підтримати їх в поверненні до нормального життя. Крім того він приймав активну участь в церковному житті, як в Україні так і українській громаді Франції. Взагалі духовна музика є важливою частиною його творчого спадку.
Так. Він воював і загинув за Україну. Але всі чудово розуміли. Що як артист і діяч він навіть більш потрібен ніж на фронті.
Як чоловік, можу бути на війні, а як артист – можу робити максимальну промоцію України у Франції.
Він навіть не мав можливості постійно знаходитись на передовій, бо був потрібен для справи на сценах Європи. Тим не менш він не уявляв собі мирного життя в той час коли інші проливають кров.
Василь Сліпак став легендою, щє за життя... легендою в якій не було ані краплі вигадки.
Пам’ятаємо загиблих. Вічна шана. Однак, не варто забувати про бійців, які і сьогодні своїми життями зберігають територіальну цілістність нашої Держави на передньому краю фронту. Наш спокій. Бійці Добровольчого Українського Корпусу продовжують з честю боронити Україну. Вічна шана та уклін їм.
сторінка 1-ї ОШР ДУК ПС у Фейсбук cutt.ly/4iBQZjR
сторінка 1-ї ОШР ДУК ПС у Інстаграм @1OSHRDUKPS
–––
@EdYurchenko🎓
Був нещодавно в етері "Радіо Марія", де коротко розповів про лібералізм.
Кому цікаво послухати — аудіозапис буде нижче, тут же викладу основні тези.
———
Сутність лібералізму. Лібералізм сьогодні. Коротко і просто.
Лібералізм розпочинався як ідеологія максимальної свободи людини. В ідеї свободи немає нічого поганого і вона присутня в християнстві. Але лібералізм ставить в центр абстрактну людину без нації, родини, культурної традиції та навіть статі. Оскільки таких абстрактних людей не існує класичний лібералізм почав зсуватись вліво.
Зараз ми бачимо огидний гибрід лібералізму з неомарксизмом. Від першого взята демагогія про «свободу», а від друого тоталітарні методи, які призводять до руйнування тієї самої свободи
Чим лібералізм загрожує Церкві?
Лібералізм має трактування людини абсолютно нехристиянське і, навіть, неприродне. Це призводить до закономірного конфлікту, який помітно підсилився після ліво-соціалістичної мутації лібералізму.
Окрема загроза це проникнення лібералізму всередину церкви, коли антихристиянський зміст обертає в псевдо-християнські форми. Наприклад, можна згадати останню скандальну заяву ЛГБТ-активістки лібералки Супрун.
Лібералізм і гендерна ідеологія.
Логічно повязані, бо лібералізм відкидає природні відмінності між людьми, як і гендеризм. Стать самим фактом свого існування доводить абсурдність ліберальної ідеології.
Лібералізм і Стамбульська конвенція.
Сама суть «Стамбульської конвенції» витікає з мутованого ліво-лібералізму, який прагне втручатись в життя родин під предлогом «боротьби з домашнім насильством». Гендеристські елементи в конвенції на цьому фоні це просто вже вішенка на торті.
Чим лібералізм загрожує українцям.
Лібералізм загрожує всім націям планети і в першу чергу націям християнського світу. Це прямий шлях до втрати культурної ідентичності, руйнування природних соціальних інститутів і в кінцевому ітозі до біологічної загибелі народу.
@EdYurchenko🎓
Кому цікаво послухати — аудіозапис буде нижче, тут же викладу основні тези.
———
Сутність лібералізму. Лібералізм сьогодні. Коротко і просто.
Лібералізм розпочинався як ідеологія максимальної свободи людини. В ідеї свободи немає нічого поганого і вона присутня в християнстві. Але лібералізм ставить в центр абстрактну людину без нації, родини, культурної традиції та навіть статі. Оскільки таких абстрактних людей не існує класичний лібералізм почав зсуватись вліво.
Зараз ми бачимо огидний гибрід лібералізму з неомарксизмом. Від першого взята демагогія про «свободу», а від друого тоталітарні методи, які призводять до руйнування тієї самої свободи
Чим лібералізм загрожує Церкві?
Лібералізм має трактування людини абсолютно нехристиянське і, навіть, неприродне. Це призводить до закономірного конфлікту, який помітно підсилився після ліво-соціалістичної мутації лібералізму.
Окрема загроза це проникнення лібералізму всередину церкви, коли антихристиянський зміст обертає в псевдо-християнські форми. Наприклад, можна згадати останню скандальну заяву ЛГБТ-активістки лібералки Супрун.
Лібералізм і гендерна ідеологія.
Логічно повязані, бо лібералізм відкидає природні відмінності між людьми, як і гендеризм. Стать самим фактом свого існування доводить абсурдність ліберальної ідеології.
Лібералізм і Стамбульська конвенція.
Сама суть «Стамбульської конвенції» витікає з мутованого ліво-лібералізму, який прагне втручатись в життя родин під предлогом «боротьби з домашнім насильством». Гендеристські елементи в конвенції на цьому фоні це просто вже вішенка на торті.
Чим лібералізм загрожує українцям.
Лібералізм загрожує всім націям планети і в першу чергу націям християнського світу. Це прямий шлях до втрати культурної ідентичності, руйнування природних соціальних інститутів і в кінцевому ітозі до біологічної загибелі народу.
@EdYurchenko🎓
👍1
У Новій Каховці горить п'ятиповерхівка.
За попередньою інформацією, палій посварився з дружиною і в якості помсти підпалив квартиру на п'ятому поверсі, після чого вогонь перекинувся на весь дах.
@EdYurchenko🎓
За попередньою інформацією, палій посварився з дружиною і в якості помсти підпалив квартиру на п'ятому поверсі, після чого вогонь перекинувся на весь дах.
@EdYurchenko🎓
Прочитав у Херсоні надактуальну лекцію. Як це було – дивіться у репортажі 👇🏻👇🏻👇🏻
https://youtu.be/NcP_d2_FuTk
https://youtu.be/NcP_d2_FuTk
Продовжую ідеологічний тур на Півдні України.
Сьогодні подискутували на тему «Що таке націоналізм?».
Дивитись:
https://youtu.be/0H-d3WWeYzY
Сьогодні подискутували на тему «Що таке націоналізм?».
Дивитись:
https://youtu.be/0H-d3WWeYzY
Ніколи, скільки себе пам'ятаю, не могли ми собі уявити державу без Короля. Коли не було у нас Його, ми були рабами. З темряви рабства дивилися ми на лики своїх Царів, і пам'ять про них світила в ночі рабства нашого, а надія, що ще буде у нас Король, була подібна до надії, яку людина довгої холодної зими покладає на весну, коли і землю, і її саму зігріють теплі промені сонця що повернулось.
Дмітрій Льотич
@EdYurchenko🎓
Дмітрій Льотич
@EdYurchenko🎓
Коротко про вибори в Польщі.
Перемога правого кандидата на президентських виборах, безумовно, є перемогою для Інтермаріуму, Європи та України.
По-перше, в тотальному світовому протистоянні лівих та правих – праві отримали перемогу.
По-друге, збереження актуальної націонал-консервативної лінії обумовлює незалежний курс Польщі від євробюрократії, яка є жорстко ліво-ліберальною та водночас зорієнтованою на компроміс з путінською РФ.
Третє, і найважливіше для України, це збереження і потенційне укріплення протрампівського курсу проти євробюрократичного, що гарантує проукраїнську позицію Польщі.
Четверте, це збереження потужного політичного режиму зорієнтованого на традиційні цінності. Не варто забувати, що посол Польщі в минулому році приймав участь в українській прородинній ході, яка є своєрідним протиставленням гей-параду.
Але святкуючи перемогу, ми не повинні розслаблятися.
Перемога нашого союзника є, на жаль, не впевненою і протистояння триває. Крім того, президент Дуда, при всій повазі, лише поміркований правоцентрист (як і Трамп) і його політичний успіх грає позитивну роль як певне перехідне рішення, що прокладає шлях повноцінній традиціоналістичній реставрації.
Отже – боротьба триває!
Перемога правого кандидата на президентських виборах, безумовно, є перемогою для Інтермаріуму, Європи та України.
По-перше, в тотальному світовому протистоянні лівих та правих – праві отримали перемогу.
По-друге, збереження актуальної націонал-консервативної лінії обумовлює незалежний курс Польщі від євробюрократії, яка є жорстко ліво-ліберальною та водночас зорієнтованою на компроміс з путінською РФ.
Третє, і найважливіше для України, це збереження і потенційне укріплення протрампівського курсу проти євробюрократичного, що гарантує проукраїнську позицію Польщі.
Четверте, це збереження потужного політичного режиму зорієнтованого на традиційні цінності. Не варто забувати, що посол Польщі в минулому році приймав участь в українській прородинній ході, яка є своєрідним протиставленням гей-параду.
Але святкуючи перемогу, ми не повинні розслаблятися.
Перемога нашого союзника є, на жаль, не впевненою і протистояння триває. Крім того, президент Дуда, при всій повазі, лише поміркований правоцентрист (як і Трамп) і його політичний успіх грає позитивну роль як певне перехідне рішення, що прокладає шлях повноцінній традиціоналістичній реставрації.
Отже – боротьба триває!
Чекіст Путін привітав євромарксіста Макрона з днем «взятія Бастілії».
Досить характерний момент. Сьогодні день, який об‘єднує різноманітну нечість. Від ватників до ЛГБТ-активістів, від ліванутих псевдонаціоналістів до адептів святого космополітичного риночку.
Сьогодні всі, хто ненавидить Божий та природній порядок, на якому тисячоліттями будувалась ненависна їм європейська цивілізація, можуть святкувати свій шабаш.
14 липня 1789 року будо прокладено магістральний шлях до Голодомору, ЛГБТ-тоталітаризму, комуністичних концтаборів та BLM-двіжухи водночас.
Це унікальне «свято», коли різні відтінки лайна об‘єднуються в зворушливій єдності.
А ми – праві – повинні залишатися людьми. Навіть тоді, коли тріумф двуногих шматів лайна здається тотальним.
Досить характерний момент. Сьогодні день, який об‘єднує різноманітну нечість. Від ватників до ЛГБТ-активістів, від ліванутих псевдонаціоналістів до адептів святого космополітичного риночку.
Сьогодні всі, хто ненавидить Божий та природній порядок, на якому тисячоліттями будувалась ненависна їм європейська цивілізація, можуть святкувати свій шабаш.
14 липня 1789 року будо прокладено магістральний шлях до Голодомору, ЛГБТ-тоталітаризму, комуністичних концтаборів та BLM-двіжухи водночас.
Це унікальне «свято», коли різні відтінки лайна об‘єднуються в зворушливій єдності.
А ми – праві – повинні залишатися людьми. Навіть тоді, коли тріумф двуногих шматів лайна здається тотальним.
Чи потрібно Україні падіння Лукашенко?
Останні події в Беларусі привернули увагу значної частини українського суспільства. Варто було б подивитись на них з власне української точки зору і без зайвих емоцій.
По-перше, немає сенсу протиставлення «про-російського» Лукашенко та «анти-російської опозиції». Той самий опозиційний лідер Бабарико очолював банк, який був російським підприємством-«дочкою». З чого б йому бути «анти-російським»? Він має міцні і прагматично обумовлені зв’язки з російською верхівкою.
По-друге, мотивація Лукашенко при протистоянні РФ цілком нормальна та зрозуміла. Він диктатор та не хоче ділитись владою, зокрема і з Путіним. Отже, на відміну від мутних «демократичних» діячів, ми можемо розраховувати, що він реально пручатиметься подальшій інтеграції з Росією.
Більш того, є реальна вірогідність, що спроби його скинути інспіровані як раз Путіним. Саме через його небажання «зливатись» під Кремль.
І питання не в тому, чи є він «ватником», а в цілком нормальному бажанні влади, до якої ідеологія взагалі не має відношення. Це надійніше за будь-яку «принципову позицію».
По-третє, опозиція не демонструє ніяких ознак сили, що здатна реально взяти владу або, тим більше, реагувати на потенційну російську анексію. У них нема ані лояльних силовіків, ані управлінської вертикалі. Взагалі нічого.
Максимум на що вони можуть розраховувати – це трошки «качнути» режим Лукашенка. Але реальне захоплення влади або протистояння зовнішньому ворогу з їх боку – це ненаукова фантастика.
Також варто пам’ятати, що значна частина цілком собі ватних білоруських силовіків здатна підтримати Лукашенко в протистоянні Путіну з міркувань особистої відданості, або з точки зору бачення його «лідером слов‘янського світу». А ось гіпотетичній новій владі прийдеться спиратись на таких саме гіпотетичних національно-свідомих представників силових структур.
Четверте. Лукашенко ніколи не займав принципово про-російської позиції в нашому конфлікті. Більш того, він активно співпрацював з Україною під час гарячої фази україно-російської війни. Він прагматик і йому не вигідно з нами сваритись.
З іншого боку, треба визнати, що тиск Росії на нього є сильним, а актуальна українська влада (як і попередня) по здатності впливати на події в Білорусі нагадує нам здатність євнуха стати батьком.
Отже, програма максимум дляУкраїни – це збереження білоруського суверенітету та недопущєння прямої окупації країни. В цьому аспекті наші інтереси обєктивно співпадають з лукашенківськими.
Таким чином, мусимо резюмувати: падіння Лукашенка і його режиму Україні нічого крім неприємностей не принесе.
Суто емоційне співчуття протестувальникам або обурення діями місцевих силовікив нічого спільного з українським націонал-прагматизмом не мають і свідчить радше про незрілість нашого громадянського суспільства, яке продовжує дивитись на світову політику очима наївного підлітка.
Останні події в Беларусі привернули увагу значної частини українського суспільства. Варто було б подивитись на них з власне української точки зору і без зайвих емоцій.
По-перше, немає сенсу протиставлення «про-російського» Лукашенко та «анти-російської опозиції». Той самий опозиційний лідер Бабарико очолював банк, який був російським підприємством-«дочкою». З чого б йому бути «анти-російським»? Він має міцні і прагматично обумовлені зв’язки з російською верхівкою.
По-друге, мотивація Лукашенко при протистоянні РФ цілком нормальна та зрозуміла. Він диктатор та не хоче ділитись владою, зокрема і з Путіним. Отже, на відміну від мутних «демократичних» діячів, ми можемо розраховувати, що він реально пручатиметься подальшій інтеграції з Росією.
Більш того, є реальна вірогідність, що спроби його скинути інспіровані як раз Путіним. Саме через його небажання «зливатись» під Кремль.
І питання не в тому, чи є він «ватником», а в цілком нормальному бажанні влади, до якої ідеологія взагалі не має відношення. Це надійніше за будь-яку «принципову позицію».
По-третє, опозиція не демонструє ніяких ознак сили, що здатна реально взяти владу або, тим більше, реагувати на потенційну російську анексію. У них нема ані лояльних силовіків, ані управлінської вертикалі. Взагалі нічого.
Максимум на що вони можуть розраховувати – це трошки «качнути» режим Лукашенка. Але реальне захоплення влади або протистояння зовнішньому ворогу з їх боку – це ненаукова фантастика.
Також варто пам’ятати, що значна частина цілком собі ватних білоруських силовіків здатна підтримати Лукашенко в протистоянні Путіну з міркувань особистої відданості, або з точки зору бачення його «лідером слов‘янського світу». А ось гіпотетичній новій владі прийдеться спиратись на таких саме гіпотетичних національно-свідомих представників силових структур.
Четверте. Лукашенко ніколи не займав принципово про-російської позиції в нашому конфлікті. Більш того, він активно співпрацював з Україною під час гарячої фази україно-російської війни. Він прагматик і йому не вигідно з нами сваритись.
З іншого боку, треба визнати, що тиск Росії на нього є сильним, а актуальна українська влада (як і попередня) по здатності впливати на події в Білорусі нагадує нам здатність євнуха стати батьком.
Отже, програма максимум дляУкраїни – це збереження білоруського суверенітету та недопущєння прямої окупації країни. В цьому аспекті наші інтереси обєктивно співпадають з лукашенківськими.
Таким чином, мусимо резюмувати: падіння Лукашенка і його режиму Україні нічого крім неприємностей не принесе.
Суто емоційне співчуття протестувальникам або обурення діями місцевих силовікив нічого спільного з українським націонал-прагматизмом не мають і свідчить радше про незрілість нашого громадянського суспільства, яке продовжує дивитись на світову політику очима наївного підлітка.
Тероризм і мазохізм.
Концентрована неадекватність реакції влади у випадку з луцьким «терактом» та пізніші інциденти свідчать про вкрай цікаву, але неприємну тенденцію.
В незалежності від того, чи влаштували в Луцьку цирк, чи просто мова йшла про некомпетентність монструозного рівня (плюс дебільна показуха, звісно), ситуація явно виходить з під контроля.
Випадок у Полтаві – яскравий приклад цього. Звичайний крадій автотранспорту в ситуації затримання легко знайшов вихід у взятті заручника. Звісно, хлопець він не простий, як то кажуть «духовитий». Недарма відвоював і, навіть, викликає симпатію своєю лихістю (на відміну від лівака-дегенерата, який прикривався дітьми та вагітною жінкою).
Але тут питання не в його особистих якостях, а в спонтанності ситуації з захопленням заручників. Ті, хто має проблеми з законом отримали чіткий меседж – «бери заручників, бо спрацює».
Нагадую, це в країні, яка перенасичена нелегальною зброєю, перебуває в кризі та наповнена людьми, що мають реальний бойовий досвід.
Особисто я схиляюсь до того, що правляча верхівка вирішила «замутити» маленький страшненький теракт для подальшого закручування гайок.
Але таланту для повноцінної інтриги не вистачило і замість «підпалу рейхстагу» вийшло БДСМ-шоу з владою в ролі жертви.
Весь цей кіпіш з президентом рекламуючим маргінальний фільм, істерикою в ЗМІ та цирком зі «штурмом» наприкінці, продемнстрував лише слабкість. Виникає асоціація з мазохістом, що прийшов в специфічний клуб та бігає з прооханнями його «віддомінувати».
Якщо врахувати наростаюче бажання в суспільстві виплеснути агресію, порівняння є не таким же і смішним.
Головна проблема в тому, що судячи з епідемії «мінувань» страждатиме не стількі влада, скількі те саме суспільство і його окремі представники.
Я абсолютно не здивуюсь, якщо завтра почнуть захоплювати заручників просто по пьяному ділу, з хуліганських побуджень. А потім підтягнуться по справжньому небезпечні відморозки.
Резюмуючи, можна сказати, що в черговий раз психостатеві проблеми дегенеративної верхівки лягають на весь народ, який на участь в цьому, як я вже казав, БДСМ-шоу – не підписувався.
Концентрована неадекватність реакції влади у випадку з луцьким «терактом» та пізніші інциденти свідчать про вкрай цікаву, але неприємну тенденцію.
В незалежності від того, чи влаштували в Луцьку цирк, чи просто мова йшла про некомпетентність монструозного рівня (плюс дебільна показуха, звісно), ситуація явно виходить з під контроля.
Випадок у Полтаві – яскравий приклад цього. Звичайний крадій автотранспорту в ситуації затримання легко знайшов вихід у взятті заручника. Звісно, хлопець він не простий, як то кажуть «духовитий». Недарма відвоював і, навіть, викликає симпатію своєю лихістю (на відміну від лівака-дегенерата, який прикривався дітьми та вагітною жінкою).
Але тут питання не в його особистих якостях, а в спонтанності ситуації з захопленням заручників. Ті, хто має проблеми з законом отримали чіткий меседж – «бери заручників, бо спрацює».
Нагадую, це в країні, яка перенасичена нелегальною зброєю, перебуває в кризі та наповнена людьми, що мають реальний бойовий досвід.
Особисто я схиляюсь до того, що правляча верхівка вирішила «замутити» маленький страшненький теракт для подальшого закручування гайок.
Але таланту для повноцінної інтриги не вистачило і замість «підпалу рейхстагу» вийшло БДСМ-шоу з владою в ролі жертви.
Весь цей кіпіш з президентом рекламуючим маргінальний фільм, істерикою в ЗМІ та цирком зі «штурмом» наприкінці, продемнстрував лише слабкість. Виникає асоціація з мазохістом, що прийшов в специфічний клуб та бігає з прооханнями його «віддомінувати».
Якщо врахувати наростаюче бажання в суспільстві виплеснути агресію, порівняння є не таким же і смішним.
Головна проблема в тому, що судячи з епідемії «мінувань» страждатиме не стількі влада, скількі те саме суспільство і його окремі представники.
Я абсолютно не здивуюсь, якщо завтра почнуть захоплювати заручників просто по пьяному ділу, з хуліганських побуджень. А потім підтягнуться по справжньому небезпечні відморозки.
Резюмуючи, можна сказати, що в черговий раз психостатеві проблеми дегенеративної верхівки лягають на весь народ, який на участь в цьому, як я вже казав, БДСМ-шоу – не підписувався.
Всіх з днем св. Рівноапостольної княгині Ольги вітаю!
Для України-Русі це не тільки хиистиянське, але й національне свято.
Окреме вітання всім Ольгам та жінкам інших імен, які мають до неї особливу пошану.
Тропар, глас 1: Піднісши свій ум на крилах богопізнання, преславна Ольго, Ти злинула вище видимого світу, осягнувши Бога, Творця вселенної. Знайшовши Його, Ти прийняла у хрещенні нове життя і повсякчас перебуваєш у нетлінності, втішаючись плодами життєдайного дерева.
Кондак, глас 4: Похвалім сьогодні Бога, доброчинця всіх, що прославив на Русі-Україні Ольгу богомудру, щоб за її молитвами подав прощення гріхів душам нашим.
Для України-Русі це не тільки хиистиянське, але й національне свято.
Окреме вітання всім Ольгам та жінкам інших імен, які мають до неї особливу пошану.
Тропар, глас 1: Піднісши свій ум на крилах богопізнання, преславна Ольго, Ти злинула вище видимого світу, осягнувши Бога, Творця вселенної. Знайшовши Його, Ти прийняла у хрещенні нове життя і повсякчас перебуваєш у нетлінності, втішаючись плодами життєдайного дерева.
Кондак, глас 4: Похвалім сьогодні Бога, доброчинця всіх, що прославив на Русі-Україні Ольгу богомудру, щоб за її молитвами подав прощення гріхів душам нашим.
Заява 61 окремої піхотної єгерської бригади:
"....командування 61 опєбр високо оцінило здатність, так званого Полтавського Рембо, приховано діяти на відкритій місцевості в екстремальних психологічних умовах.
При інших обставинах йому було би запропоновано підписати контракт для проходження служби у 61 опєбр"....
МОЛОДЦІ 👍
Від себе додам, що хоча цей хлопець є злочинцем, але він чоловік хоробрий і рішучий, та до країни небайдужий - обов’язок виконав в свій час.
Це трагедія і, водночас, провина суспільства, що такий хлопець опинився по той бік закону.
Зараз головне, щоб він лишився живий та не сів занадто надовго. Потім створити йому умови для соціальної реабілітації і нормального повернення в суспільство.
Україна не може втрачати таких чоловіків, а право на помилку має кожен.
"....командування 61 опєбр високо оцінило здатність, так званого Полтавського Рембо, приховано діяти на відкритій місцевості в екстремальних психологічних умовах.
При інших обставинах йому було би запропоновано підписати контракт для проходження служби у 61 опєбр"....
МОЛОДЦІ 👍
Від себе додам, що хоча цей хлопець є злочинцем, але він чоловік хоробрий і рішучий, та до країни небайдужий - обов’язок виконав в свій час.
Це трагедія і, водночас, провина суспільства, що такий хлопець опинився по той бік закону.
Зараз головне, щоб він лишився живий та не сів занадто надовго. Потім створити йому умови для соціальної реабілітації і нормального повернення в суспільство.
Україна не може втрачати таких чоловіків, а право на помилку має кожен.
Євнухоїдна недодержава
За останню добу промайнуло дві, формально не пов'язаних між собою події, які надзвичайно яскраво характеризують сутність того в що перетворили «державу» в нашій країні.
Перша, малопомітна, але знакова. Поруч затонулого танкера «Дельфін» знайшли натурального дохлого дельфіна. Всі метушаться, тушку везуть в лабораторію, влада занепокоєна екологічною обстановкою.
⏩Читати продовження
@EdYurchenko🎓
За останню добу промайнуло дві, формально не пов'язаних між собою події, які надзвичайно яскраво характеризують сутність того в що перетворили «державу» в нашій країні.
Перша, малопомітна, але знакова. Поруч затонулого танкера «Дельфін» знайшли натурального дохлого дельфіна. Всі метушаться, тушку везуть в лабораторію, влада занепокоєна екологічною обстановкою.
⏩Читати продовження
@EdYurchenko🎓
Telegraph
Євнухоїдна недодержава
За останню добу промайнуло дві, формально не пов'язаних між собою події, які надзвичайно яскраво характеризують сутність того в що перетворили «державу» в нашій країні. Перша, малопомітна, але знакова. Поруч затонулого танкера «Дельфін» знайшли натурального…
Святий Ілля - священник та воїн, що не пізнав смерть.
Сьогодні ми відзначаємо день св.Іллі, одного з найбільш шанованих православних святих та найбільш близького до християн зі святих старозаповітних.
Ілля Пророк є святим унікальним з багатьох причин.
Він поєднував в собі різні дари й призвання: пророкував, здійснював священницьке служіння, чудотворив,здійснював аскетичні практики, викривав віровідступництво та знищував ворогів Господа фізично, як воїн в прямому розумінні цього слова (наприклад 450 жреців баала він вбив особисто).
Важко знайти, щось подібне в усій православній традиції. Святі зазвичай досить чітко класифіковані за суттю свого подвижництва і , наприклад, харизма проповідника рідко поєднується з воїнським подвигом, а мужність мучня з мудрістю богослова. Звісно поєднання бувають але рідко і не декілька одразу.
В якомусь сенсі Ілля Пророк був предтечею всіх християнських святих в незалежності від образу їх святості. Цікаво, що з постаттю Іоанна Предтечі його теж тісно повязують.
Унікальним було і завершення його земного шляху. До явлення в світ Спасителя всі люди помирали й відправлялись в шеол (доречніший термін ніж пекло, яке асоціюється лише з певними регіонами Нижнього світу) включно з найвеличнішими праведниками.
Але Ілля був взятий на небо в плоті. Він не помер і не відправився в царство мертвих. Лише він і досить втаємничений персонаж Писання – Єнох, були обрані для цього.
Характерно, що це єдиний зі старозаповітних святих, який плотно увійшов в культуру православних націй, зокрема й в українську. Ми завжди відчували з ним певну спорідненість.
І щє варто памятати, що хоча йому частіше моляться про допомогу в справах аграрних, в першу чергу, в православній традиції, він вважається борцем за істинну віру і її чистоту.
Святий пророк Ілля моли Бога за нас!
Святого славного пророка Іллі
Тропар, глас 4:
У тілі ангел, пророків основа,* другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний,* з висоти зіслав Єлисеєві благодать* недуги відганяти і прокажених очищати.* Тому й на тих, що почитають його, зливає зціління.
Кондак, глас 2: Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий,* вістуванням твоїм Ти встановив водоточні облаки.* Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
Сьогодні ми відзначаємо день св.Іллі, одного з найбільш шанованих православних святих та найбільш близького до християн зі святих старозаповітних.
Ілля Пророк є святим унікальним з багатьох причин.
Він поєднував в собі різні дари й призвання: пророкував, здійснював священницьке служіння, чудотворив,здійснював аскетичні практики, викривав віровідступництво та знищував ворогів Господа фізично, як воїн в прямому розумінні цього слова (наприклад 450 жреців баала він вбив особисто).
Важко знайти, щось подібне в усій православній традиції. Святі зазвичай досить чітко класифіковані за суттю свого подвижництва і , наприклад, харизма проповідника рідко поєднується з воїнським подвигом, а мужність мучня з мудрістю богослова. Звісно поєднання бувають але рідко і не декілька одразу.
В якомусь сенсі Ілля Пророк був предтечею всіх християнських святих в незалежності від образу їх святості. Цікаво, що з постаттю Іоанна Предтечі його теж тісно повязують.
Унікальним було і завершення його земного шляху. До явлення в світ Спасителя всі люди помирали й відправлялись в шеол (доречніший термін ніж пекло, яке асоціюється лише з певними регіонами Нижнього світу) включно з найвеличнішими праведниками.
Але Ілля був взятий на небо в плоті. Він не помер і не відправився в царство мертвих. Лише він і досить втаємничений персонаж Писання – Єнох, були обрані для цього.
Характерно, що це єдиний зі старозаповітних святих, який плотно увійшов в культуру православних націй, зокрема й в українську. Ми завжди відчували з ним певну спорідненість.
І щє варто памятати, що хоча йому частіше моляться про допомогу в справах аграрних, в першу чергу, в православній традиції, він вважається борцем за істинну віру і її чистоту.
Святий пророк Ілля моли Бога за нас!
Святого славного пророка Іллі
Тропар, глас 4:
У тілі ангел, пророків основа,* другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний,* з висоти зіслав Єлисеєві благодать* недуги відганяти і прокажених очищати.* Тому й на тих, що почитають його, зливає зціління.
Кондак, глас 2: Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий,* вістуванням твоїм Ти встановив водоточні облаки.* Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.