ВСІХ ЗІ СВЯТОМ ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
У цей день православні християни згадують дві події. Як говорить Святе Передання, Хрест був знайдений в 326 році в Єрусалимі. Сталося це близько гори Голгофи, де був розіпнутий Спаситель.
І друга подія — повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті його повернув до Єрусалиму грецький імператор Іраклій. Обидві події об'єднує в назві свята те, що набутий Хрест перед народом Воздвигали, тобто піднімали.
Свято Воздвиження, присвячене Хресту Христовому, висловлює літургійний (богослужбовий) аспект шанування християнами голгофського Хреста як знаряддя порятунку людства.
Назва вказує на урочисте підняття Хреста вгору ( «воздвиження») після виявлення його в землі. Це єдине двонадесяте свято (тобто одне з дванадцяти найбільших свят річного циклу), історичною основою якого стали не тільки новозавітні події, а й більш пізні — з галузі церковної історії.
Народження Богоматері, що святкували шістьма днями раніше, — переддень таємниці втілення Бога на землі, а Хрест сповіщає про Його майбутню жертву. Тому свято Хреста теж стоїть на початку індикту (церковного року) (14/27 вересня).
Тропар, глас 1: Спаси, Господи, людей Твоїх * і благослови насліддя Твоє, * перемоги благовірному народові на супротивників даруй * і хрестом Твоїм * охорони люд Твій.
Кондак, глас 4: Вознісся Ти на хрест волею Своєю. * Новому людові Твоєму, що Твоє ім’я носить, * даруй щедроти Твої, Христе Боже. * Возвесели силою Твоєю благовірний народ, * перемоги на супротивників дай йому, * що за посібник має Твоє оружжя миру, непоборну перемогу.
Спаси, Господи, люди Твоя/ и благослови достояние Твое,/ победы на сопротивныя даруя// и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.
Вознесыйся на Крест волею,/ тезоименитому Твоему новому жительству/ щедроты Твоя даруй, Христе Боже,/ возвесели нас силою Твоею,/ победы дая нам на сопостаты,/ пособие имущим Твое оружие мира,// непобедимую победу.
@EdYurchenko🎓
У цей день православні християни згадують дві події. Як говорить Святе Передання, Хрест був знайдений в 326 році в Єрусалимі. Сталося це близько гори Голгофи, де був розіпнутий Спаситель.
І друга подія — повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті його повернув до Єрусалиму грецький імператор Іраклій. Обидві події об'єднує в назві свята те, що набутий Хрест перед народом Воздвигали, тобто піднімали.
Свято Воздвиження, присвячене Хресту Христовому, висловлює літургійний (богослужбовий) аспект шанування християнами голгофського Хреста як знаряддя порятунку людства.
Назва вказує на урочисте підняття Хреста вгору ( «воздвиження») після виявлення його в землі. Це єдине двонадесяте свято (тобто одне з дванадцяти найбільших свят річного циклу), історичною основою якого стали не тільки новозавітні події, а й більш пізні — з галузі церковної історії.
Народження Богоматері, що святкували шістьма днями раніше, — переддень таємниці втілення Бога на землі, а Хрест сповіщає про Його майбутню жертву. Тому свято Хреста теж стоїть на початку індикту (церковного року) (14/27 вересня).
Тропар, глас 1: Спаси, Господи, людей Твоїх * і благослови насліддя Твоє, * перемоги благовірному народові на супротивників даруй * і хрестом Твоїм * охорони люд Твій.
Кондак, глас 4: Вознісся Ти на хрест волею Своєю. * Новому людові Твоєму, що Твоє ім’я носить, * даруй щедроти Твої, Христе Боже. * Возвесели силою Твоєю благовірний народ, * перемоги на супротивників дай йому, * що за посібник має Твоє оружжя миру, непоборну перемогу.
Спаси, Господи, люди Твоя/ и благослови достояние Твое,/ победы на сопротивныя даруя// и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.
Вознесыйся на Крест волею,/ тезоименитому Твоему новому жительству/ щедроты Твоя даруй, Христе Боже,/ возвесели нас силою Твоею,/ победы дая нам на сопостаты,/ пособие имущим Твое оружие мира,// непобедимую победу.
@EdYurchenko🎓
Тільки побачив. Дякую лівакам, приємно.
Тільки не пов‘язуйте мене з Дугіним, будь ласка. Він для мене занадто лівий, ще й інтернаціоналіст
http://www.reportingradicalism.org/ua/dovidky/fizychni-osoby/44-eduard-yurchenko-lider-ordenu-universytetskyi-vykladach-ta-tradytsionalist
Тільки не пов‘язуйте мене з Дугіним, будь ласка. Він для мене занадто лівий, ще й інтернаціоналіст
http://www.reportingradicalism.org/ua/dovidky/fizychni-osoby/44-eduard-yurchenko-lider-ordenu-universytetskyi-vykladach-ta-tradytsionalist
www.reportingradicalism.org
Едуард Юрченко - лідер Ордену, університетський викладач та "традиціоналіст" — Reporting Radicalism in Ukraine
Eläköön kuningas! Хай живе король!
Фрідріха Карла Гессен-Кассельського 9 жовтня 1918 року було обрано королем Фінляндії. Консервативні сили, які врятували країну від більшовизму в кривавій громадянській війні, взяли твердий курс на встановлення монархії і досягли перемоги.
Але долю фіннів вирішили без їх участі: після поразки в Першій світовій війні кайзера та його союзників, демократії Антанти розгорнули кампанію шантажу та примусу проти молодої країни, яка все ще була під загрозою з боку червоної Москви. Новообраний король відмовився ставити під загрозу народ, який йому довірився, і не став наполягати на своїх правах. Фінни були вимушені змиритись.
Приблизно тоді ж поразка наших німецьких союзників призвела до катастрофи української державності. Фіннам, звісно, пощастило в рази більше, але загибель консервативних режимів "центральних держав" проклала шлях до загальноєвропейської кризи, яка триває досі.
@EdYurchenko🎓
Фрідріха Карла Гессен-Кассельського 9 жовтня 1918 року було обрано королем Фінляндії. Консервативні сили, які врятували країну від більшовизму в кривавій громадянській війні, взяли твердий курс на встановлення монархії і досягли перемоги.
Але долю фіннів вирішили без їх участі: після поразки в Першій світовій війні кайзера та його союзників, демократії Антанти розгорнули кампанію шантажу та примусу проти молодої країни, яка все ще була під загрозою з боку червоної Москви. Новообраний король відмовився ставити під загрозу народ, який йому довірився, і не став наполягати на своїх правах. Фінни були вимушені змиритись.
Приблизно тоді ж поразка наших німецьких союзників призвела до катастрофи української державності. Фіннам, звісно, пощастило в рази більше, але загибель консервативних режимів "центральних держав" проклала шлях до загальноєвропейської кризи, яка триває досі.
@EdYurchenko🎓
Республіка Вірменія та Азербайджанська Республіка домовились про припинення вогню
За посередництва РФ.
Україна, як завжди, проґавила можливість вплинути на регіон, від якого напряму залежить наша геополітична безпека, в той час як країна-агресор блискуче скористалась моментом. Наші грузинські союзники одразу запропонували свою територію як нейтральну площадку для перемовин. Якби ми виступили з ними тандемом, то ситуація могла б скластись саме таким чином і ми отримали б реальний важель впливу та ускладнили б втручання Росії.
А поки ми програли майже "всуху". Азербайджан декларує ПОКРАЩЄННЯ в стосунках з РФ (своїм офіційним стратегічним партнером між іншим, зокрема в військовій сфері). Вірменія попала під значно більший вплив Москви.
А агресивно про-азербайджанська інфохвиля в нашому секторі мережі і незрозуміла заява нашого МЗС (яка ніяк не покращила ставлення до нас Азербайджану, стосунки в нас і так непогані, а сваритись з росіянами вони не планують) була використана російською пропагандою для роздмухування українофобії серед вірменів.
Грузія ж отримала економічну шкоду та внутрішньополітичні ускладнення через радикалізацію вірменської та азербайджанської діаспор (біля 10% населення, між іншим). Ну й зростання впливу Москви в регіоні.
P.S. Окремо варто звернути увагу на зростання амбіцій Ердоганівської Туреччини. Відчуваю, що трансформація, хоч і проблемного але партнера, в потенційну загрозу може відбутись швидше ніж очікувалось.
@EdYurchenko🎓
За посередництва РФ.
Україна, як завжди, проґавила можливість вплинути на регіон, від якого напряму залежить наша геополітична безпека, в той час як країна-агресор блискуче скористалась моментом. Наші грузинські союзники одразу запропонували свою територію як нейтральну площадку для перемовин. Якби ми виступили з ними тандемом, то ситуація могла б скластись саме таким чином і ми отримали б реальний важель впливу та ускладнили б втручання Росії.
А поки ми програли майже "всуху". Азербайджан декларує ПОКРАЩЄННЯ в стосунках з РФ (своїм офіційним стратегічним партнером між іншим, зокрема в військовій сфері). Вірменія попала під значно більший вплив Москви.
А агресивно про-азербайджанська інфохвиля в нашому секторі мережі і незрозуміла заява нашого МЗС (яка ніяк не покращила ставлення до нас Азербайджану, стосунки в нас і так непогані, а сваритись з росіянами вони не планують) була використана російською пропагандою для роздмухування українофобії серед вірменів.
Грузія ж отримала економічну шкоду та внутрішньополітичні ускладнення через радикалізацію вірменської та азербайджанської діаспор (біля 10% населення, між іншим). Ну й зростання впливу Москви в регіоні.
P.S. Окремо варто звернути увагу на зростання амбіцій Ердоганівської Туреччини. Відчуваю, що трансформація, хоч і проблемного але партнера, в потенційну загрозу може відбутись швидше ніж очікувалось.
@EdYurchenko🎓
Мав радість прийняти участь в панельній дискусії на тему «Сімя – основа державотворення», в славному місті Чернігові. Чудовий захід, в якому варто відзначити декілька моментів.
По-перше, надзвичайно високий рівень дискусії і обміну фаховими і науковими знаннями.
По-друге, широка залученість представників громадскості та педагогів регіону.
По-третє, сприяння міської влади, яка проявила високий рівень зацікавлення в підтримці української родини.
Після заходу мав можливість відвідати історичний центр і славетні церкви міста. Особливо хочу відзначити памятник св. Благовірному князю Ігорю Чернігівському та можливість побувати поруч із мощами св. Феодосія Чернігівського (память якого вшановується в мій день народження).
Особливо хочу подякувати Анжелі Садовській, фахівцю зі статевого виховання, координатору події в Чернігові (і кандидату в міську раду) та Михайлу Шевченку, директору «Асоціації сексологів та сексотерапевтів України».
Впевнен це початок великого шляху.
@EdYurchenko🎓
По-перше, надзвичайно високий рівень дискусії і обміну фаховими і науковими знаннями.
По-друге, широка залученість представників громадскості та педагогів регіону.
По-третє, сприяння міської влади, яка проявила високий рівень зацікавлення в підтримці української родини.
Після заходу мав можливість відвідати історичний центр і славетні церкви міста. Особливо хочу відзначити памятник св. Благовірному князю Ігорю Чернігівському та можливість побувати поруч із мощами св. Феодосія Чернігівського (память якого вшановується в мій день народження).
Особливо хочу подякувати Анжелі Садовській, фахівцю зі статевого виховання, координатору події в Чернігові (і кандидату в міську раду) та Михайлу Шевченку, директору «Асоціації сексологів та сексотерапевтів України».
Впевнен це початок великого шляху.
@EdYurchenko🎓
16 жовтня – трагічний день, коли банда дегенератів (в прямому, біологічному розумінні цього слова) закатувала одну з найкрасивіших жінок тогочасної Європи, матір чотирьох дітей, людину виключного милосердя та доброти
Все життя вороги зводили на неї наклеп, і навіть зараз вся ця наволоч не може заспокоїтись. Її звинувачували в розпусництві – історики це давно спростували, але ця брехня досі розповсюджується, в діапазоні від шкіл до популярних фільмів. Їй приписували фразу: "Якщо в народу нема хліба – хай їдять тістечка", – але це теж брехня: фраза була взята з літературного твору і використана в революційній пропаганді, це добре досліджене питання. Тим не менш, ця брехня теж розповсюджується, притому, масово.
Таке враження, що Королева ще жива і погрожує окупаційній анти-європейській системі самим фактом свого існування.
Як не дивно, але так і є. Режим поневолення і геноциду, встановлений на землях колись вільних націй Європи, базується на ідеях "французької" революції, "священних ідеях 1789 року" на жаргоні цих недолюдків. Маленький сірник може викликати лісове багаття – викриття злочинів архітекторів сучасного світопорядку здатне пробудити нації, приречені ними на рабство та геноцид. Тому і поливають брудом імена мучнів Європи, тому і прославляють їх вбивць.
«Хто контролює минуле – контролює майбутнє, хто контролює майбутнє, той контролює сьогодення.»
Цікаво, що Королеву було вбито 16 жовтня, а 15 жовтня народився Фрідріх Ніцше – людина, яку можна сміло вважати одним з головних могильників бридких побрехеньок 1789 року про "свободу, рівність, братерство".
Найкращою помстою за Королеву-мучницю буде тотальна руйнація спадщини 1789 року. Хай її вбивці, які зараз підсмажуються на пекельних пательнях, побачать, як все те, через що вони попали в гєєну, руйнується та піддається нарузі. А на очищеному від бруду місці постає нова, відродивша Традиції, вільна, археофутуристична Європа.
Я якості реквієму за прекрасною Королевою та, водночас, заклику до боротьби з нащадками її вбивць, пропоную чудові слова Ніцше. Слова, спрямовані проти "священної корови" 1789 року. Проти рівності.
«Дивись, ось яма тарантула!
А ось і сам він вилазить: привіт тобі, тарантуле! На спині в тебе – чорний трикутник, прикмета твоя; знаю я також і те, що в душі твоїй: помста.
З такою приказкою звертаюсь я до вас, проповідники рівності! Для мене ви – тарантули і приховані месники.
Але ваше таємне хочу я зробити явним: і тому розриваю ваші тенета, щоб лють вирвала вас з ями брехні і жага помсти проявилася за словами про справедливість.
Хай буде людина позбавлена помсти: ось міст, що веде до надії, і веселкове небо після довгої негоди.
Та іншого, звісно, хочуть тарантули. "Справедливість у тому, щоби весь світ наповнився бурями нашої помсти", – так говорять вони між собою.
"Віддамо на помсту і наругу всіх, хто не рівний нам", – так клянуться серця тарантулів.
Ви, проповідники рівності! Безсила шаленість тирану волає в вас про "рівність": так ховається жага тиранії за словами про доброчесність.
Знуджена пиха, прихована заздрість, а можливо, – пиха і заздрість батьків ваших – ось що проривається в вас шаленим пломінем помсти.
Заздрість веде їх, і ось ознака цієї заздрості: у ній завжди вони заходять так далеко, що кінець кінцем змушені без сил засинати на снігу.
В їхньому наріканні чується помста, в кожній похвалі їхній прихована зневага; і бути суддями здається їм найвищою насолодою.
Але я закликаю вас, друзі мої: не довіряйте нікому, хто дуже хоче карати!
Це люди поганої породи: в обличчі їхньому видно ката і нишпорку.
Не довіряйте й тим, хто багато говорить про справедливість. Воістину, душам їхнім бракує тільки меду.
І коли вони називають себе "добрими і праведними", не забувайте: щоб зробитися фарисеями, їм не вистачає тільки одного – ВЛАДИ!
......
Так казав Заратустра.»
@EdYurchenko🎓
Все життя вороги зводили на неї наклеп, і навіть зараз вся ця наволоч не може заспокоїтись. Її звинувачували в розпусництві – історики це давно спростували, але ця брехня досі розповсюджується, в діапазоні від шкіл до популярних фільмів. Їй приписували фразу: "Якщо в народу нема хліба – хай їдять тістечка", – але це теж брехня: фраза була взята з літературного твору і використана в революційній пропаганді, це добре досліджене питання. Тим не менш, ця брехня теж розповсюджується, притому, масово.
Таке враження, що Королева ще жива і погрожує окупаційній анти-європейській системі самим фактом свого існування.
Як не дивно, але так і є. Режим поневолення і геноциду, встановлений на землях колись вільних націй Європи, базується на ідеях "французької" революції, "священних ідеях 1789 року" на жаргоні цих недолюдків. Маленький сірник може викликати лісове багаття – викриття злочинів архітекторів сучасного світопорядку здатне пробудити нації, приречені ними на рабство та геноцид. Тому і поливають брудом імена мучнів Європи, тому і прославляють їх вбивць.
«Хто контролює минуле – контролює майбутнє, хто контролює майбутнє, той контролює сьогодення.»
Цікаво, що Королеву було вбито 16 жовтня, а 15 жовтня народився Фрідріх Ніцше – людина, яку можна сміло вважати одним з головних могильників бридких побрехеньок 1789 року про "свободу, рівність, братерство".
Найкращою помстою за Королеву-мучницю буде тотальна руйнація спадщини 1789 року. Хай її вбивці, які зараз підсмажуються на пекельних пательнях, побачать, як все те, через що вони попали в гєєну, руйнується та піддається нарузі. А на очищеному від бруду місці постає нова, відродивша Традиції, вільна, археофутуристична Європа.
Я якості реквієму за прекрасною Королевою та, водночас, заклику до боротьби з нащадками її вбивць, пропоную чудові слова Ніцше. Слова, спрямовані проти "священної корови" 1789 року. Проти рівності.
«Дивись, ось яма тарантула!
А ось і сам він вилазить: привіт тобі, тарантуле! На спині в тебе – чорний трикутник, прикмета твоя; знаю я також і те, що в душі твоїй: помста.
З такою приказкою звертаюсь я до вас, проповідники рівності! Для мене ви – тарантули і приховані месники.
Але ваше таємне хочу я зробити явним: і тому розриваю ваші тенета, щоб лють вирвала вас з ями брехні і жага помсти проявилася за словами про справедливість.
Хай буде людина позбавлена помсти: ось міст, що веде до надії, і веселкове небо після довгої негоди.
Та іншого, звісно, хочуть тарантули. "Справедливість у тому, щоби весь світ наповнився бурями нашої помсти", – так говорять вони між собою.
"Віддамо на помсту і наругу всіх, хто не рівний нам", – так клянуться серця тарантулів.
Ви, проповідники рівності! Безсила шаленість тирану волає в вас про "рівність": так ховається жага тиранії за словами про доброчесність.
Знуджена пиха, прихована заздрість, а можливо, – пиха і заздрість батьків ваших – ось що проривається в вас шаленим пломінем помсти.
Заздрість веде їх, і ось ознака цієї заздрості: у ній завжди вони заходять так далеко, що кінець кінцем змушені без сил засинати на снігу.
В їхньому наріканні чується помста, в кожній похвалі їхній прихована зневага; і бути суддями здається їм найвищою насолодою.
Але я закликаю вас, друзі мої: не довіряйте нікому, хто дуже хоче карати!
Це люди поганої породи: в обличчі їхньому видно ката і нишпорку.
Не довіряйте й тим, хто багато говорить про справедливість. Воістину, душам їхнім бракує тільки меду.
І коли вони називають себе "добрими і праведними", не забувайте: щоб зробитися фарисеями, їм не вистачає тільки одного – ВЛАДИ!
......
Так казав Заратустра.»
@EdYurchenko🎓
Провів заняття на модулі "Школи сексології". Пари були присвячені соціально-філософському аспекту стосунків між статями та засад традиційної родини. Враження чудові.
В такі моменти відчуваєш віру в справу, яку робиш.
@EdYurchenko🎓
В такі моменти відчуваєш віру в справу, яку робиш.
@EdYurchenko🎓
КАВКАЗ – НЕ БАЛКАНИ
(трохи про відмінність в накалі міжетнічного протистояння під час двох війн)
Конфлікт, який зараз розгортається на Південному Кавказі, не адекватно порівнювати з конфліктом на Сході України. Наша війна не має ознак міжетнічного протистояння і носить національно-політичний характер. Тим не менш, сербо-хорватський конфлікт нагадує (на перший погляд) вірмено-азербайджанський досить суттєво. Але лише на перший.
В сучасній Хорватії проживають біля 200 тис. сербів. Вони є найбільшою національною мешиною в Хорватії і складають біля 4 відсотків населення. Серби мають свої організації, політичну партію, депутатів в парламенті і структури Сербської православної церкви.
Звісно, їх кількість знизилась приблизно втричі від початку конфлікту. Від 12% в 1991 до 4% в 2010-х. Тим не менш вони є помітною частиною хорватського суспільства.
Хорватів в Сербії дещо менше, приблизно 58000 або 0.8% від населення країни. Але їх завжди було в Сербії не багато і напередодні конфлікту їх відсоток серед населення не перевищував 1,2 (приблизно 97000). Тобто кількість хорватського населення зменшилась лише в півтори рази. Як і серби, в Хорватії вони мають свої національні організації, ЗМІ тощо.
А що ж з вірмено-азербайджанським конфліктом?
В 7-мільйонному Азербайджані радянської доби проживало біля 390 тис. вірменів, тобто трохи менше 6%. Зараз можна зустріти офіційну інформацію про більш ніж 100 тис. вірменського населення. Проблема полягає в тому, що азербайджанська влада зараховує туди мешканців невизнаної НКР. Населення ж теренів підконтрольних Азербайджану нараховувало 163 особи вірменської національності в 2009 році. Повторюю – 163 (!), і за даними соціологів та етнологів, більшість з них складали престарілі жінки зі змішаних родин.
Між іншим, в НКР теж існує азербайджанська меншина. Принаймні в 2005 році вона існувала в складі 6 (!) осіб. Пізніші данні не відомі...
Вірменія на початку конфлікту мала більше 3 млн. населення, в тому числі приблизно 85000 азербайджанців (2,6%). Зараз кількість азербайджанців в Вірменії невідома. Офіційні джерела відсутні, а правозахисники вважають, що мова йде про декілька десятків осіб. Скорш за все маємо дзеркальну ситуацію з азербайджанською.
Таким чином ми можемо бачити, що конфлікт в колишній Югославії мав в собі змішані риси війни етнічної та міждержавної. Наша війна несе в собі риси національно-культурної та міждержавної. Етнічний вимір в ній відсутній (інакше ватажок сепаратистів з прізвищєм Захарченко був би неможливим в принципі).
Міжетнічні конфлікти мають свою сувору логіку, яка може суттєво відрізнятись від законів звичного нам політичного світу. Небажання її враховувати може призвести до повного нерозуміння ситуації, яка відбувається в геополітичному регіоні, від якого напряму залежить безпека України.
@EdYurchenko🎓
(трохи про відмінність в накалі міжетнічного протистояння під час двох війн)
Конфлікт, який зараз розгортається на Південному Кавказі, не адекватно порівнювати з конфліктом на Сході України. Наша війна не має ознак міжетнічного протистояння і носить національно-політичний характер. Тим не менш, сербо-хорватський конфлікт нагадує (на перший погляд) вірмено-азербайджанський досить суттєво. Але лише на перший.
В сучасній Хорватії проживають біля 200 тис. сербів. Вони є найбільшою національною мешиною в Хорватії і складають біля 4 відсотків населення. Серби мають свої організації, політичну партію, депутатів в парламенті і структури Сербської православної церкви.
Звісно, їх кількість знизилась приблизно втричі від початку конфлікту. Від 12% в 1991 до 4% в 2010-х. Тим не менш вони є помітною частиною хорватського суспільства.
Хорватів в Сербії дещо менше, приблизно 58000 або 0.8% від населення країни. Але їх завжди було в Сербії не багато і напередодні конфлікту їх відсоток серед населення не перевищував 1,2 (приблизно 97000). Тобто кількість хорватського населення зменшилась лише в півтори рази. Як і серби, в Хорватії вони мають свої національні організації, ЗМІ тощо.
А що ж з вірмено-азербайджанським конфліктом?
В 7-мільйонному Азербайджані радянської доби проживало біля 390 тис. вірменів, тобто трохи менше 6%. Зараз можна зустріти офіційну інформацію про більш ніж 100 тис. вірменського населення. Проблема полягає в тому, що азербайджанська влада зараховує туди мешканців невизнаної НКР. Населення ж теренів підконтрольних Азербайджану нараховувало 163 особи вірменської національності в 2009 році. Повторюю – 163 (!), і за даними соціологів та етнологів, більшість з них складали престарілі жінки зі змішаних родин.
Між іншим, в НКР теж існує азербайджанська меншина. Принаймні в 2005 році вона існувала в складі 6 (!) осіб. Пізніші данні не відомі...
Вірменія на початку конфлікту мала більше 3 млн. населення, в тому числі приблизно 85000 азербайджанців (2,6%). Зараз кількість азербайджанців в Вірменії невідома. Офіційні джерела відсутні, а правозахисники вважають, що мова йде про декілька десятків осіб. Скорш за все маємо дзеркальну ситуацію з азербайджанською.
Таким чином ми можемо бачити, що конфлікт в колишній Югославії мав в собі змішані риси війни етнічної та міждержавної. Наша війна несе в собі риси національно-культурної та міждержавної. Етнічний вимір в ній відсутній (інакше ватажок сепаратистів з прізвищєм Захарченко був би неможливим в принципі).
Міжетнічні конфлікти мають свою сувору логіку, яка може суттєво відрізнятись від законів звичного нам політичного світу. Небажання її враховувати може призвести до повного нерозуміння ситуації, яка відбувається в геополітичному регіоні, від якого напряму залежить безпека України.
@EdYurchenko🎓
👍1
“Він (Байден) продавав подушки і простирадла. Я продав протитанкову амуніцію Україні."
© Дональд Фредович Трамп під час останніх дебатів
@EdYurchenko🎓
© Дональд Фредович Трамп під час останніх дебатів
@EdYurchenko🎓
Сьогодні День народження короля Англії, Шотландії та Ірландії Яківа ІІ Стюарта
Чоловік трагічної та романтичної долі, він був останнім католиком на британському столі і останнім монархом, який царював на підставі Божественного права королів, а не сумнівного політичного консенсусу.
Його прихильники, якобіти (від імені Яків) продовжували активну боротьбу до смерті його старшого онука — «молодого претендента» Чарльза Едуарда Стюарта. За цей час Британія пережила декілька масштабних повстань і безліч якобітських заколотів. Десятки років династія зберігала симпатії найширших верств британців.
Якобітізм став свого роду правим рухом до появи терміну "правий".
Вони виступали за Божественне право королів проти примату парламенту, за національну самобутність проти денаціоналізуючої централізації (що привернуло до них шотландських патріотів), за традиційні права й вільності проти бюрократії та за релігійний мир між католиками та протестантами проти перетворення церкви в «державний департамент культу».
Характерно, що сучасні прихильники неореакції та «Темного просвітництва» бачать в якобітах свої попередників і першопочатківців «правизни» в англо-американському контексті. Непогана відповідь тим, хто вважає якобітів "консервативним недорозумінням".
Основний принцип якобітізма чудово пояснено в тексті невеличкої нео-якобітської листівки початку минулого сторіччя:
«Сенс існування для партії якобітів сьогодні є забезпеченням принципу спадкового, на відміну від парламентського, права на трон цих королівств.
Представник старшої лінії все ще живе, і кожен день все ясніше і ясніше показує, як тепер, коли соціалістичні і революційні доктрини загрожують повалити весь закон і порядок — Суверенові необхідно мати більш високий титул на трон, ніж просто паперовий, який в будь-який момент можна розірвати на шматки.
Це робиться для того, щоб навчити націю, де шукати Володаря, чиї претензії на правління виходять від одного тільки Бога, і прищепити в уми людей трохи того духу вірності і лицарства, який надихнув серця стількох хороших і хоробрих чоловіків і жінок в минулому, щоб протистояти помилковим і непрактичним ідеям «свободи» і рівності... Партія якобітів існує сьогодні!»
@EdYurchenko🎓
Чоловік трагічної та романтичної долі, він був останнім католиком на британському столі і останнім монархом, який царював на підставі Божественного права королів, а не сумнівного політичного консенсусу.
Його прихильники, якобіти (від імені Яків) продовжували активну боротьбу до смерті його старшого онука — «молодого претендента» Чарльза Едуарда Стюарта. За цей час Британія пережила декілька масштабних повстань і безліч якобітських заколотів. Десятки років династія зберігала симпатії найширших верств британців.
Якобітізм став свого роду правим рухом до появи терміну "правий".
Вони виступали за Божественне право королів проти примату парламенту, за національну самобутність проти денаціоналізуючої централізації (що привернуло до них шотландських патріотів), за традиційні права й вільності проти бюрократії та за релігійний мир між католиками та протестантами проти перетворення церкви в «державний департамент культу».
Характерно, що сучасні прихильники неореакції та «Темного просвітництва» бачать в якобітах свої попередників і першопочатківців «правизни» в англо-американському контексті. Непогана відповідь тим, хто вважає якобітів "консервативним недорозумінням".
Основний принцип якобітізма чудово пояснено в тексті невеличкої нео-якобітської листівки початку минулого сторіччя:
«Сенс існування для партії якобітів сьогодні є забезпеченням принципу спадкового, на відміну від парламентського, права на трон цих королівств.
Представник старшої лінії все ще живе, і кожен день все ясніше і ясніше показує, як тепер, коли соціалістичні і революційні доктрини загрожують повалити весь закон і порядок — Суверенові необхідно мати більш високий титул на трон, ніж просто паперовий, який в будь-який момент можна розірвати на шматки.
Це робиться для того, щоб навчити націю, де шукати Володаря, чиї претензії на правління виходять від одного тільки Бога, і прищепити в уми людей трохи того духу вірності і лицарства, який надихнув серця стількох хороших і хоробрих чоловіків і жінок в минулому, щоб протистояти помилковим і непрактичним ідеям «свободи» і рівності... Партія якобітів існує сьогодні!»
@EdYurchenko🎓
Forwarded from Орден
У п‘ятницю, 30 жовтня, у барі «Smoke on the water» відбудеться презентація збірки наукових робіт очільника «Ордену» Едуарда Юрченка «Вогонь Традиції».
Крім того, також буде презентовано збірку античних джерел «Давньоскіфська філософія».
Всіх поціновувачів мудрості – запрошуємо!
Ще раз: п‘ятниця, 30 жовтня, 19:00, вул. Басейна, 5б. Київ.
Крім того, також буде презентовано збірку античних джерел «Давньоскіфська філософія».
Всіх поціновувачів мудрості – запрошуємо!
Ще раз: п‘ятниця, 30 жовтня, 19:00, вул. Басейна, 5б. Київ.
В Інтернеті з'явилося відео з ноутбука Хантера Байдена (син Джо Байдена). У них він вживає велику кількість наркотиків та займається сексом зі своєю племінницею Natalie Biden, а на момент зйомки їй було 14 років.
Разом з фото і відео на ноутбуці також знайшли електронні листи і листування, в яких Хантер Байден продавав зустрічі зі своїм батьком Джо і зізнавався в тому, що батько вимагає половину його заробітку. Також, якщо вірити листам, китайці і ВПК буквально купили Джо Байдена і він їх маріонетка.
Але найцікавіше, що інфу скоріш за все злили китайці. Мається на увазі не влада, а якась жорстка опозиційна організація.
Щє цікаво, що твіттер моментально блокує. Хоча якби це було наклепом, логічніше було підняти скандал і публічно обуритись.
@EdYurchenko🎓
Разом з фото і відео на ноутбуці також знайшли електронні листи і листування, в яких Хантер Байден продавав зустрічі зі своїм батьком Джо і зізнавався в тому, що батько вимагає половину його заробітку. Також, якщо вірити листам, китайці і ВПК буквально купили Джо Байдена і він їх маріонетка.
Але найцікавіше, що інфу скоріш за все злили китайці. Мається на увазі не влада, а якась жорстка опозиційна організація.
Щє цікаво, що твіттер моментально блокує. Хоча якби це було наклепом, логічніше було підняти скандал і публічно обуритись.
@EdYurchenko🎓
Свято демократії навіяло...
"За Короля! Без умов і голосувань, бо долю народу на голосування не ставлять.
Ніколи, скільки себе пам'ятаю, не могли ми собі уявити державу без Короля. Коли був у нас Король, була і держава. Коли не було у нас Його, ми були рабами. З темряви рабства дивилися ми на лики своїх монархів, і пам'ять про них світила в ночі рабства нашого, а надія, що ще буде у нас Король, була подібна до надії, яку людина довгої холодної взимку покладає на весну, коли і землю, і його самого зігріють теплі промені сонця.
Наш народ – господар по укладу і по розуму. Немає справи без господаря. Можуть бути роботи і праця, а справи бути не може. Бо одне - праця, робота, а інше - справа. Праця - це зусилля і підпорядкування собі матерії, а справа - благословення і радість творчості. Робота - як квітка, а справа - як плід. Скільки праці і роботи без плоду! Тому-то господарський народ не б'ється в екстазі перед працею, але насолоджується справою.
Тому народ – і за Короля в державі. Не за тирана, не за маріонетку, а за Господаря. Не доведете ви своїми міркуваннями, що боїться він Короля і Його влади, тому що найбільше він боїться людської спільноти взагалі без влади, або, що ще гірше, з багатовладдям, багатоначальність. Народ за єдиноначальність, бо по-хазяйськи він дивиться на державу. "
© Дмітріє Льотіч
@EdYurchenko🎓
"За Короля! Без умов і голосувань, бо долю народу на голосування не ставлять.
Ніколи, скільки себе пам'ятаю, не могли ми собі уявити державу без Короля. Коли був у нас Король, була і держава. Коли не було у нас Його, ми були рабами. З темряви рабства дивилися ми на лики своїх монархів, і пам'ять про них світила в ночі рабства нашого, а надія, що ще буде у нас Король, була подібна до надії, яку людина довгої холодної взимку покладає на весну, коли і землю, і його самого зігріють теплі промені сонця.
Наш народ – господар по укладу і по розуму. Немає справи без господаря. Можуть бути роботи і праця, а справи бути не може. Бо одне - праця, робота, а інше - справа. Праця - це зусилля і підпорядкування собі матерії, а справа - благословення і радість творчості. Робота - як квітка, а справа - як плід. Скільки праці і роботи без плоду! Тому-то господарський народ не б'ється в екстазі перед працею, але насолоджується справою.
Тому народ – і за Короля в державі. Не за тирана, не за маріонетку, а за Господаря. Не доведете ви своїми міркуваннями, що боїться він Короля і Його влади, тому що найбільше він боїться людської спільноти взагалі без влади, або, що ще гірше, з багатовладдям, багатоначальність. Народ за єдиноначальність, бо по-хазяйськи він дивиться на державу. "
© Дмітріє Льотіч
@EdYurchenko🎓
ЕРДОГАН — "ГЕНІЙ" ДИПЛОМАТІЇ
Після заяви Ердогана про "психічну ненормальність" Франція відкликає посла, поки формально "для консультацій".
Країни ЄС масово висловлюють підтримку французам та обурення діями Ердогана.
Виділити треба ФРН та Литву. Першу через те, що її позиція фактично знаменує те, що Ердоган тепер посварився з ЄС в цілому. А Литва має значення конкретно для України, як надійний Східноєвропейський партнер.
Все це на фоні конфлікту з Грецією, яка жорстко і однозначно підтримує Вірменію.
Водночас вірменів твердо підтримав Трамп. На носі вибори, а два мільйона американських вірменів це голоси плюс вплив діаспори в різних сферах. Дональд Фредович дуже пишався тим, що досягнув перемир'я, але воно знову зірвалось. Сторони, звісно, звинувачують один одного, але ж всі розуміють, що мир потрібен саме вірменам. Реакції поки не було, але питання лише в ступені її жорсткості.
Водночас Іран, який майже місяць намагався уникнути прямого втягування в конфлікт, явно стає на бік Вірменії.
В арабському світі Ердогану протистоїть Саудівська Аравія, лідер монархій Перської затоки. На початку жовтня їх тривале протистояння перейшло в стадію офіційної торгової війни.
Крім того ЗМІ переповнені чутками, що саудіти неофіційно надають допомогу вірменам. Пікантність ситуації в тому, що вони не мають з Вірменією дипломатичних відносин, через солідарність з мусульманським Азербайджаном. Але накал протистояння такий, що це здається цілком вірогідним.
Я завжди з повагою ставився до Ердогана але існують певні реалії.
Протистояння в якому по один бік опинились Трамп, ЄС, Іран та Саудівська Аравія це вже просто якійсь сюрреалізм від геополітики. Для цього треба було постаратись.
@EdYurchenko🎓
Після заяви Ердогана про "психічну ненормальність" Франція відкликає посла, поки формально "для консультацій".
Країни ЄС масово висловлюють підтримку французам та обурення діями Ердогана.
Виділити треба ФРН та Литву. Першу через те, що її позиція фактично знаменує те, що Ердоган тепер посварився з ЄС в цілому. А Литва має значення конкретно для України, як надійний Східноєвропейський партнер.
Все це на фоні конфлікту з Грецією, яка жорстко і однозначно підтримує Вірменію.
Водночас вірменів твердо підтримав Трамп. На носі вибори, а два мільйона американських вірменів це голоси плюс вплив діаспори в різних сферах. Дональд Фредович дуже пишався тим, що досягнув перемир'я, але воно знову зірвалось. Сторони, звісно, звинувачують один одного, але ж всі розуміють, що мир потрібен саме вірменам. Реакції поки не було, але питання лише в ступені її жорсткості.
Водночас Іран, який майже місяць намагався уникнути прямого втягування в конфлікт, явно стає на бік Вірменії.
В арабському світі Ердогану протистоїть Саудівська Аравія, лідер монархій Перської затоки. На початку жовтня їх тривале протистояння перейшло в стадію офіційної торгової війни.
Крім того ЗМІ переповнені чутками, що саудіти неофіційно надають допомогу вірменам. Пікантність ситуації в тому, що вони не мають з Вірменією дипломатичних відносин, через солідарність з мусульманським Азербайджаном. Але накал протистояння такий, що це здається цілком вірогідним.
Я завжди з повагою ставився до Ердогана але існують певні реалії.
Протистояння в якому по один бік опинились Трамп, ЄС, Іран та Саудівська Аравія це вже просто якійсь сюрреалізм від геополітики. Для цього треба було постаратись.
@EdYurchenko🎓