Львів?

Не для того себе величав паладином, —
Не для того ж і ти посміхалася мені,
Щоби тільки ридать над потухлим каміном,
Щоб лише танцювати при мертвім огні!

Може, щастя і справді швидке та минуче?
Може, я вже ослаб і зістарився теж?
Ні, ще бродять у попелі іскри жагучі,
Є вогонь для майбутніх пожеж

Петрович

Кабіка ловити я не хочу:
він — квітка неба,
хай летить собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
щоб радісно було мені й тобі!
І на пелюстку лісову не стану наступати,
свою ногу додому я не понесу,
бо вдома так мені не пострибати
і не попити на поляні ревасу!
І ні офіцера, командира чи частину
я не ображу:
це — страшенний гріх!
Бо в кожному з них
живе тремка живинка,
що світиться довірою до всіх...

Молодість

Постмодерн

Усміхнись

Брат

Ліхтар

Вікно

!

Ведемо спостереження

Тусуються