💪 Вотан і Ісус Христос, попри відмінності в культурних контекстах, обидва втілюють архетип жертовного бога, який віддає себе заради вищої мети. Вотан, верховний бог скандинавського пантеону, добровільно приносить себе в жертву, повісившись на світовому дереві Ігґдрасіль, щоб здобути знання рун — сакральної мудрості, доступної лише через страждання. Ісус же приносить себе в жертву на хресті, спокутуючи гріхи людства й відкриваючи шлях до спасіння. Обидві жертви — акт усвідомленого самопожертвування, у якому страждання стає джерелом трансцендентної істини. Обидва герої помирають, щоб потім воскреснути або повернутись, набувши нового статусу й даруючи знання або спасіння іншим.

💪 У цих міфах простежується спільна символіка: дерево (хрест і Ігґдрасіль), шибениця або цвяхи, страждання й просвітлення. Їхній шлях — це шлях ініціатора, що проходить крізь смерть до нового життя. Вотан і Ісус — міст між світами: людським і божественним, матеріальним і духовним. Цей паралелізм свідчить про універсальність мотиву божественного страждання як шляху до вищого сенсу.

💪 І хоч християнство виникло з семітської релігійної традиції, воно увібрало в себе архетипи, близькі індоєвропейському міфологічному мисленню, а також елементи грецької філософії — зокрема ідеї Лоґосу, жертовної етики та безсмертної душі.