🇺🇸 Джеймс Мейс – так звали американського вченого, який у 1990-ті роки переїхав працювати в Україну та першим розповів світові правду про Голодомор як геноцид українського народу. Ми назавжди вдячні цій людині й науковцю, який відкрив правду міжнародній спільноті та допоміг українцям почати говорити про це відверто.

Якщо в минулому вчинено злочин, потрібно говорити про це. Хоча б для того, щоб не давати злу шансу повторитися. Таким був урок видатного американця.

🛡 Тепер, коли ми боронимося від Росії фізично, мусимо окремо боронити ще й свою історію, культуру, правду про себе. Мусимо, як колись Мейс, розповісти світові всю правду без імперських наративів і викривлень.

🎓 Вдячна за те, що саме в США вивчення України має одну з найсильніших традицій. Український науковий інститут Гарвардського університету, Інститут Гаррімана Колумбійського університету, програми в Університеті Іллінойсу, Нотр-Дамі та Університеті штату Аризона – усе це осередки, що формують і підтримують знання про нас.

🟦 Символічно й справедливо, що саме тут, у США, ми започаткували Глобальну коаліцію українських студій. Лише за рік вона об’єднала майже 100 університетів світу, які хочуть долучитися до коаліції, а 15 з них із дев’яти країн світу вже офіційно стали її членами.

📄 В Нью-Йорку на спеціальному заході Ukrainian Studies Now: Building Global Knowledge Alliances відзначаємо першу річницю Глобальної коаліції українських студій. А також приєднання до неї нових американських учасників: відповідні меморандуми підписують Колумбійський університет, Університет Нотр-Дам, Університет штату Аризона, Манор-коледж, Наукове товариство імені Шевченка в Америці (НТШ-А). Дякую їм, нашому посольству та всім причетним до цієї співпраці.

У часи фейків і дезінформації, інформаційного «фастфуду», який оточує з усіх боків, дуже важливо дізнаватися факти не тільки із соціальних мереж, але й із першоджерел, із наукових праць, без поспіху, глибоко й ґрунтовно.

🇺🇦 Зі свого боку створюємо у світі всі можливості для вивчення правди. Крім класичного вивчення українських студій, також почав розвиватися ширший напрям Study of Ukraine – вивчення України у всій її багатогранності, від історії та культури до цифрової трансформації та стійкості суспільства.

Як і кожне знання, це збагачує всіх учасників. Ті, хто дізнаються більше про шлях України, краще розумітимуть і себе, і свою країну, і весь світ.

🛡 Київські дні та ночі очима The Times. Контраст між обстрілами та життям великого міста завжди вражає іноземних журналістів. Але українське життя в умовах оборони країни має обидва ці боки, і лише той, хто розділив цей досвід з українцями, може хоч трохи зрозуміти, як це – після чергової російської атаки йти на роботу.

🟦 Журналістка видання побувала також на 5-му Саміті перших леді та джентльменів і відзначила: попри повітряні тривоги на нього з’їхалися перші леді Німеччини, Австрії, Фінляндії, Естонії Литви, Сербії, перший джентльмен Данії та ще багато іноземних гостей, щоб обговорити освіту, яка змінює світ, і виклики, з якими вона стикається. В Україні це щоденні російські атаки. Але й у цих умовах ми стараємося дати дітям розвиток і можливості, на які вони мають право.

🏫 Розповіла виданню, який вигляд нині має навчання в українських школах – десь дистанційне, десь підземне, адже будуємо вже школи під землею. Про нашу боротьбу за повернення дітей, яких викрала Росія. У цьому контексті кожен голос має значення, і тому так важливо, що цю тему порушила у своєму відомому листі перша леді США Меланія Трамп. Що більше людей долучиться до повернення українських дітей, то швидше воно відбудеться. (Коли матеріал вийшов, ми вже зустрілися з першою леді Сполучених Штатів особисто й обговорили цю тему, про що розповіла в попередньому дописі).

Відповідаючи на традиційне запитання, чим іще може допомогти Велика Британія, акцентувала: не пускати до себе російських пропагандистів, навіть під виглядом культурних діячів – мова про нещодавній виступ у Лондоні А. Нетребко. Адже це діє як тиха індульгенція всій злочинній машині Кремля. Натомість увага до української культури та знання про неї допомагають Україні вистояти.

Окрім зрозумілої хронічної тривожності, кожен українець відчуває зараз постійну відповідальність. Також весь час відчуваю її. І водночас маю відчуття, що саме на нашій свідомій відповідальності одне за одного й за країну ми тримаємося.

🛡 Коли в 1944 році нацистські війська відступали з Латвії, вони вивезли із собою, зокрема, скарби історичного музею, що в Ризі. Але їх вдалося повернути – завдяки зусиллям музейної співробітниці Мерії Грінберги. Нині колекція Національного музею історії – гордість вільної країни.

🎨 Під час нацистської окупації Нідерландів головні музеї країни зачинилися. А полотна видатного співвітчизника – Рембрандта – нідерландці переховували від викрадення як могли: на колишніх соляних складах, у шахтах і навіть печерах.

Понад двотисячолітнє витесане у скелях місто Петру довгий час у Європі вважали втраченим, доки швейцарський мандрівник Йоган Людвіг Буркгардт не відкрив його для західного світу знову в 1812 році. Нині це національний скарб Йорданії й пам’ятка ЮНЕСКО.

Для мене ці історії світових пам’яток – передусім історії про подолання. Про віднайдення втраченого й збереження спадку попри все.

🟦 Тому дуже ціную, що Латвійський національний музей історії, Будинок-музей Рембрандта в Амстердамі та місто-музей Петра в Йорданії зможуть розповісти свої видатні історії українською – вона стає мовою місцевих аудіогідів. Вдячна за це нашим посольствам та всім причетним.

Так продовжується й розширюється наш проєкт з українізації провідних пам’яток світу, який наразі налічує 110 аудіоекскурсій у 56 країнах.

🇺🇦 Йдемо далі, щоб зберігати пам’ять, робити знання та історію більш доступними, збільшувати порозуміння між культурами. І підтримувати українську мову.

Photo credit: Museum Rembrandthuis