🇺🇦 День української мови та писемності повинен відзначатися не лише раз на рік (27 жовтня) – українське слово має бути повсякчас доступне всюди, де є українці, надто нині, коли боронимо себе і своє від знищення.

🟦 Рекорд місяця: понад 20 нових українських книжкових поличок з’явилися в бібліотеках по всьому світу в межах проєкту, який патроную.

🇭🇺 П’ять поличок – в Угорщині: у Центральній бібліотеці ім. Даніеля Бержені в Сомбатхеї; у Центральній бібліотеці Бекешчаби, де запрацювали одразу дві опції – для дорослих і для юних читачів; у бібліотеці імені Аттіли Йожефа в Кунсентмартоні та в бібліотеці імені Ласло Неймета в Годмезевашаргеї. Таким чином, у цій країні вже 26 українських поличок.

🇵🇱 Ще чотири – у Польщі: у Міській публічній бібліотеці ім Лопацінського в Любліні (тут, зокрема, доступна книжка воїна Олексія Анулі, що пережив тортури в російському полоні); Воєводській публічній бібліотеці ім Лопацінського в Любліні; Міській публічній бібліотеці ім. Г. Сенкевича в Плонську та в Публічній бібліотеці в районі Середмістя м. Варшави № 7.

🇪🇨 Одразу дві – в Еквадорі: в університетах Куенки та Еспіріту Санту.

🇹🇲 У Туркменістані: у Державній бібліотеці Державного культурного центру. Поруч із пам’ятниками Тарасу Шевченку та Григорію Сковороді книжкова поличка тепер – іще один острівець України в цій країні.

🇨🇿 У Бібліотеці Їржі Магена у Брно, Чехія. Частина книг, переданих у межах проєкту, розповідає про кримських татар – корінний народ України.

🇵🇹 Три нові – у Португалії: у Муніципальній бібліотеці Браганси; Муніципальній бібліотеці Ламегу; Муніципальній бібліотеці Валонгу (яка відкрилася в день 160-річчя з дня народження класика нашої літератури Михайла Коцюбинського).

🇨🇦 Нова поличка – у Канаді: Публічна бібліотека Віндзора стала восьмим осередком у країні, де вже є книжки проєкту.

🇬🇪 Друга поличка доступна у Грузії – у стінах осередку «Пласт».

🇪🇸 Три нові – в Іспанії: у приміщенні Українського культурного центру у Валенсії; у Муніципальній бібліотеці Льорет-де-Мар; у Публічній бібліотеці Льєйди (тут з’явилося навіть інклюзивне видання – український переклад «Вінні-Пуха» шрифтом Брайля).

🇸🇰 Ще дві полички – у Словаччині: в Обласній бібліотеці ім. Павола Орсага Гвездослава в Пряшеві та в Обласній бібліотеці Юрая Фандлі в Трнаві.

🇵🇰 Перша українська книжкова поличка з’явилася в Пакистані – у Національній бібліотеці Ісламської Республіки.

🇷🇴 Ще одна поличка – у Румунії: у Повітовій бібліотеці ім. Октавіана Гоги у Клуж-Напоці.

🤝 Дякую нашим дипломатам та активістам! Уже понад 360 поличок у 63 країнах світу. Вони з’являються і працюють, щоб наблизити батьківщину до українських громад, зблизити культури й народи різних країн, примножити мову порозуміння у світі. І щоб голос України звучав для всіх, хто хоче чути правду.

🇺🇦 Часто великі зміни у сприйнятті сучасності починаються з простого уроку української історії.

Студент із Фінляндії дізнається, що Київ – це не «давня столиця Росії», а місце, де зародилася східноєвропейська державність. І що українська мова – не «діалект російської», а самобутня, одна з найстаріших і наймелодійніших слов’янських мов, яка вплинула на культуру всієї Східної Європи.

🟦 Так працює Глобальна коаліція українських студій: вона на академічному рівні відкриває й поширює правду про історію та культуру України, протидіючи дезінформації та усталеним російським наративам.

🤝 Для мене важливо підтримувати проєкт, який дає світові унікальну можливість глибше пізнати Україну. Лекції з україністики в іноземних університетах дедалі частіше переходять із розряду факультативів для зацікавлених студентів у важливу частину світового освітнього процесу.

Крім вивчення українознавства, коаліція підтримує спільні дослідження, обмін досвідом та організацію наукових заходів між університетами.

🌍 За понад рік існування коаліція об’єднала більш як 20 провідних освітніх і наукових установ з 11 країн, серед них – університети Фінляндії, Південної Африки, Чехії, Австрії, Канади, Південної Кореї, США, Естонії, Італії, Японії та Норвегії.

Водночас Глобальна коаліція українських студій – це не лише про зовнішнє визнання, а й про внутрішнє відкриття. Адже, вивчаючи себе разом зі світом, ми самі переосмислюємо, хто ми є. Ми будуємо не лише академічні мости між університетами та культурами, а й мости між нашим минулим і майбутнім усередині країни, пізнаючи власну історію та відкриваючи нові можливості для розвитку.