👩‍💼 Наші жінки служать у війську. Жінки є основою волонтерського руху. Жінки виконують евакуаційну місію. Жінки складають більшість наших медиків, освітян, соцпрацівників. Що зараз витримують ці сфери, розповідати не треба. Якщо здається, що на жінках багато чого тримається, – то не здається, а так і є.

Виглядає як рівність і навіть більше? Лише з одного боку. З боку обов’язків. Бо разом з тим жінки стали ще більш вразливими, втрачаючи роботу, бізнес, можливості. Залишається і розрив в оплаті праці з чоловіками – не на користь жінок.

🗓 Ще у 2020 році Україна приєдналася до «Партнерства Біарриц». Воно передбачає багато різних викликів зі створення рівності в країні, і один із них – це якраз зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків. На той момент він у нашій країні складав у середньому 20,4 %. І впродовж наступного року його трохи, але вдалося скоротити – до 18,6 %. На жаль, широкомасштабне російське вторгнення поставило всі наші починання, розвиток цілої країни, на паузу. Але тепер держава має продовжити розпочате.

📍Взяла участь в обговоренні Національної стратегії щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року. Одна із цінностей, за які воює Україна, – рівність можливостей. Це якраз про гендерну рівність.

🤝 Щоб наші героїчні жінки, на всіх фронтах, відчули рівність не лише в обов’язках і відповідальності – а ще й в можливостях і справедливості. Щоб кожна жінка, питаючи себе «чи зможу я отримувати за свою роботу справедливу і гідну винагороду?» – завжди могла впевнено відповісти собі «звісно, зможеш!»

Це обов’язок держави не лише юридичний, а й моральний – щоб бути найкращою країною для кожної нашої людини.🇺🇦

Нещодавно Україна та світ могли спостерігати за коронацією Їх Величностей Короля Чарльза ІІІ та Королеви Каміли у Вестмінстерському абатстві, а незабаром у цій історичній святині, де з 1066 року коронуються всі монархи Великої Британії, з’явиться український аудіогід 🇬🇧. Меморандум про це був підписаний одразу після мого візиту до Лондона.

Тим часом у День Європи, який тепер відзначаємо в Україні 9 травня, наші закордонні дипломатичні установи та місцеві організатори офіційно запустили українськомовний аудіогід у трьох нових музеях: Галереї Боргезе в Римі 🇮🇹, яка є одним із найвідоміших художніх музеїв Італії, Комплексі королівських музеїв Турина 🇮🇹 та Нордичному музеї – музеї етнографії та культури в Стокгольмі, Швеція 🇸🇪.

🎧Загалом маємо вже 63 аудіогіди в провідних пам’ятках світу.

Навіть у найскладніші часи (і тим більше в найскладніші!) українська продовжує поєднувати країни й народи та говорити до співвітчизників. Хоч би де ви були, там буде і наша мова.🇺🇦

Тринадцятирічна Аня разом із батьками в липні 2022-го потрапила під обстріл у містечку Сергіївка на Одещині та на власні очі бачила, як вони загинули. Батьки намагалися її вберегти, сховавши між двома стінами, і це спрацювало: дівчинка вціліла.

Нині Аня фактично «оживає» після пережитого. Завдяки зусиллям фахівців із ментального відновлення вона згадала, як любила танцювати до війни. Аня – одна з учасниць дитячого табору Gen.Camp, що реабілітує дітей, які зазнали глибоких психологічних травм через війну. Дітей, чиї історії за межею зла.

📍Gen.Camp – ініціатива громадської організації Gen.Ukrainian, що реалізується за підтримки моєї Фундації. Нині триває вже третя зміна табору, що розташувався в Карпатах, а дві перші працювали торік в Іспанії.

Увесь цей час психологи відновлюють психіку маленьких українців за власними унікальними методиками, що стануть частиною масштабного напрацювання, важливого для всієї країни. Бо, поки триває війна, наші діти щодня стикаються із жахом, якого просто не мало б існувати в цивілізованому світі.

Цьогоріч для 200 дітей якісна реабілітація стане реальністю за сприяння Фундації. Дитяча психіка гнучка та здатна до відновлення майже на 100%, якщо їй допомогти, кажуть фахівці табору. Тож наше завдання – докласти максимум зусиль, щоб у цих дітей з’явилася нова реальність – світліша, щасливіша, якою вона й має бути для кожної дитини у світі.

На плечі українських мам випало забагато. Хтось чекає з фронту чоловіка, сина чи дочку. Чекає щовечора бодай голосу в телефоні.

Інша українська мама навчилася жити в чужій країні, знайшла садочок і школу, вивчила мову, щоб розуміти дитячого лікаря. Знайшла в собі сили вкладати спати малих, обіцяючи їм завтра хороший день.

Іще одна українська мама навчилась посеред ночі вдягати дитину й бігти у сховище – так, щоб малюк на ранок навіть не пам‘ятав, що спав не в своєму ліжечку. Вона теж робить усе, аби дитина не пам’ятала війни.

Не одна – мільйони українських мам другий рік поспіль роблять неймовірне. З Днем матері кожну з вас – тих, що під час війни бережуть дитинство своїх дітей 💙💛

Фото: Костянтин і Влада Ліберови, Wolfgang Schwan, Serhii Hudak, Chris McGrath.