🥗 Можливість отримувати свіжу, різноманітну та гарячу їжу у будь-якому навчальному закладі — чи то маленька сільська школа, чи то віддалений садочок — про це важливі нещодавні зміни до законодавства у реформі шкільного харчування.
🏫 Тепер школи мають змогу обирати свою модель харчування:
✔️базові кухні працюватимуть усередині навчальних закладів, як це і відбувалося раніше;
✔️опорна кухня схожа на базову — вона теж функціонує всередині школи, але тут можуть готувати страви і для навколишніх освітніх закладів, де неможливо організувати кухню або ж це економічно невигідно;
✔️фабрика-кухня — абсолютно нова для України модель організації харчування, коли для приготування страв використовують потужності окремого підприємства, і вони забезпечують їжею школи чи дитсадки цілої громади.
Ці зміни несуть за собою низку важливих переваг:
📍Рівність. У кожній школі, у кожному освітньому закладі має бути якісна, збалансована їжа — це один із наріжних принципів нашої реформи. Завдяки цим трьом моделям буде можливість доставляти свіжі обіди навіть туди, де у школі лишилося чотири класи, а в них по кілька учнів — так, у сільській місцевості такі школи теж є. І діти там мають харчуватися на рівні з усіма.
📍Оптимізація ресурсів — насамперед, електроенергії та води. Приготування у одній опорній кухні чи на фабриці-кухні дає можливість ефективно використовувати їх.
📍Контроль якості. На одну кухню легше підібрати кваліфікований персонал, забезпечити її новітнім обладнанням, проконтролювати усі процеси відповідно до технологічних карт.
👉 Нагадаю, що будівництво нашої першої в країні фабрики-кухні у квітні стартувало у Бучі. Другу таку фабрику побудують у місті Лозовій на Харківщині. І проект масштабуватиметься далі на усю країну — бо ці проекти не лише про виробництво їжі. Вони про те, що жоден ворог не спинить реформи, у яких йдеться про здоров’я й добробут наших дітей.
🏫 Тепер школи мають змогу обирати свою модель харчування:
✔️базові кухні працюватимуть усередині навчальних закладів, як це і відбувалося раніше;
✔️опорна кухня схожа на базову — вона теж функціонує всередині школи, але тут можуть готувати страви і для навколишніх освітніх закладів, де неможливо організувати кухню або ж це економічно невигідно;
✔️фабрика-кухня — абсолютно нова для України модель організації харчування, коли для приготування страв використовують потужності окремого підприємства, і вони забезпечують їжею школи чи дитсадки цілої громади.
Ці зміни несуть за собою низку важливих переваг:
📍Рівність. У кожній школі, у кожному освітньому закладі має бути якісна, збалансована їжа — це один із наріжних принципів нашої реформи. Завдяки цим трьом моделям буде можливість доставляти свіжі обіди навіть туди, де у школі лишилося чотири класи, а в них по кілька учнів — так, у сільській місцевості такі школи теж є. І діти там мають харчуватися на рівні з усіма.
📍Оптимізація ресурсів — насамперед, електроенергії та води. Приготування у одній опорній кухні чи на фабриці-кухні дає можливість ефективно використовувати їх.
📍Контроль якості. На одну кухню легше підібрати кваліфікований персонал, забезпечити її новітнім обладнанням, проконтролювати усі процеси відповідно до технологічних карт.
👉 Нагадаю, що будівництво нашої першої в країні фабрики-кухні у квітні стартувало у Бучі. Другу таку фабрику побудують у місті Лозовій на Харківщині. І проект масштабуватиметься далі на усю країну — бо ці проекти не лише про виробництво їжі. Вони про те, що жоден ворог не спинить реформи, у яких йдеться про здоров’я й добробут наших дітей.
👍198❤124
Після чергового обстрілу росіянами Одещини 7-річна Олександра Паскаль втратила ніжку. А щойно отямилася за 15 днів у лікарні – спитала маму, чи зможе займатись улюбленою справою – гімнастикою. Нині Саша тренується і бере участь у змаганнях – на протезі. В планах – представляти нашу країну на світових аренах.
12-річний Костянтин Орєхов із сестричкою були у бабусі з дідусем, коли в будинок у смт Велика Димерка влучила хвостова частина російської ракети «Ураган». Хлопець не розгубився і безпечно вивів близьких.
10-річна Нікіта Савічева із Сумщини врятувала з пожежі двох молодших братиків та сестру. А 12-річний Олександр Дем’яненко виніс зі своєї палаючої квартири у Полтаві сестричку.
Соломія Реут із Дніпра, хоч має лише 7 років, збирає гроші для ЗСУ, граючи в центрі міста на сопілці. А 14-річний Арсен Аджубей з Білої Церкви, незважаючи на власний діагноз – аутизм, для допомоги захисникам продає свої картини…
📍Мала честь познайомитись із цими – не пишу «маленькими» – справжніми героями сьогодні на зустрічі «Діти-герої». А вони у свою чергу мали можливість зустрітися зі своїми героями – дорослими військовими захисниками, які стали менторами проєкту.
Поки дорослі боряться із нападником – наші діти протистоять у свій спосіб. Не лише ті, з ким зустрічалася сьогодні, – тисячі дітей по всій країні рятують, долають, допомагають… Їм випало надто багато, але вони демонструють, як можна з цим гідно жити.
Та вони не діти війни – вони НАШІ діти. І, впевнена, скоро залишать війну позаду лише як епізод свого довгого й повноцінного життя. І житимуть переможцями.🇺🇦
12-річний Костянтин Орєхов із сестричкою були у бабусі з дідусем, коли в будинок у смт Велика Димерка влучила хвостова частина російської ракети «Ураган». Хлопець не розгубився і безпечно вивів близьких.
10-річна Нікіта Савічева із Сумщини врятувала з пожежі двох молодших братиків та сестру. А 12-річний Олександр Дем’яненко виніс зі своєї палаючої квартири у Полтаві сестричку.
Соломія Реут із Дніпра, хоч має лише 7 років, збирає гроші для ЗСУ, граючи в центрі міста на сопілці. А 14-річний Арсен Аджубей з Білої Церкви, незважаючи на власний діагноз – аутизм, для допомоги захисникам продає свої картини…
📍Мала честь познайомитись із цими – не пишу «маленькими» – справжніми героями сьогодні на зустрічі «Діти-герої». А вони у свою чергу мали можливість зустрітися зі своїми героями – дорослими військовими захисниками, які стали менторами проєкту.
Поки дорослі боряться із нападником – наші діти протистоять у свій спосіб. Не лише ті, з ким зустрічалася сьогодні, – тисячі дітей по всій країні рятують, долають, допомагають… Їм випало надто багато, але вони демонструють, як можна з цим гідно жити.
Та вони не діти війни – вони НАШІ діти. І, впевнена, скоро залишать війну позаду лише як епізод свого довгого й повноцінного життя. І житимуть переможцями.🇺🇦
❤396👍20
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Діти, що рятують своїх близьких. Діти, що завдяки своєму таланту допомагають нашим захисникам. Діти, що не здаються після страшних поранень. Це все – наші діти-герої, і зустріч із ними сьогодні була для мене неймовірним натхненням. Та водночас іще раз підтвердила: не в таких обставинах вони б мали ставати героями, не на війні. І для нас, дорослих, ця дитяча мужність є стимулом боротися ще запекліше – щоб повернути цим дітям право бути дітьми.💙💛
❤467👍27
📰 Ось лише деякі заголовки регіональних новин за останні тижні: «Чоловік до смерті побив дружину», «П’яна мати побила однорічного сина за капризи», «Убив дружину і наклав на себе руки»…
Насильство агресора проти нашої держави не привід забувати про побутове насильство в нашому суспільстві: у наших родинах, на наших вулицях, у наших домівках. Воно нікуди не поділося, бо рівень тривожних розладів, на жаль, зростає. Там, де в мирний час закінчилося б сваркою, може статися бійка та навіть загибель.
📍 Обговорили протидію цьому насильству на засіданні Урядової комісії з питань координації взаємодії органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, де представники міністерств й інших органів влади, Верховної Ради, Офісу Генпрокурора, міжнародних і громадських організацій представили результати та плани роботи в цьому напрямі.
🤝 Дякую віцепрем’єрці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ользі Стефанішиній, яка влаштовує такі важливі зустрічі.
Подолане насильство – не лише те, яке покаране, але й яке взагалі не сталося, якому ми запобігли. Важливо, щоб кожен посадовець і взагалі кожна людина на своєму місці стали такими запобіжниками.
Насильство агресора проти нашої держави не привід забувати про побутове насильство в нашому суспільстві: у наших родинах, на наших вулицях, у наших домівках. Воно нікуди не поділося, бо рівень тривожних розладів, на жаль, зростає. Там, де в мирний час закінчилося б сваркою, може статися бійка та навіть загибель.
📍 Обговорили протидію цьому насильству на засіданні Урядової комісії з питань координації взаємодії органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, де представники міністерств й інших органів влади, Верховної Ради, Офісу Генпрокурора, міжнародних і громадських організацій представили результати та плани роботи в цьому напрямі.
🤝 Дякую віцепрем’єрці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ользі Стефанішиній, яка влаштовує такі важливі зустрічі.
Подолане насильство – не лише те, яке покаране, але й яке взагалі не сталося, якому ми запобігли. Важливо, щоб кожен посадовець і взагалі кожна людина на своєму місці стали такими запобіжниками.
❤355👍31😢14