Це роботи художників «ательєнормально», з якими я познайомилася на виставці «Ти як?» в «Українському домі» від його куратора, художника Стаса Туріни.
«ательєнормально» – це майстерня для художників та художниць з синдромом Дауна і без. Та насамперед це історія потужної взаємопідтримки. Приклад інклюзії, яким хочеться ділитися, аби подібні історії розвивалися в Україні.
За кілька тижнів до повномасштабного вторгення Стас розсилав батькам своїх колег брошуру: «Що робити під час війни та надзвичайних ситуацій», адже хотів попередити їх. Сам же зі своєю нареченою і колегою Катею Лібкінд вирішив залишатися в Києві, навіть за найстрашнішого сценарію – окупації міста. Вдвох вони волонтерили у Павлівській психіатричній лікарні, згодом – у Пуща-Водицькому психоневрологічному інтернаті, де відкрили художню майстерню.
Частково команда «ательєнормально» виїхала за кордон. Один із художників Женя Голубєнцев опинився у окупації в селі Вабля, що на околицях Бородянки. На щастя, вдалося вибратися, і тепер Женя працює в творчій майстерні Кельна.
Зараз митцям «ательєнормально» не так легко бачитися – графіки зустрічей переривають тривоги, та і сил не так багато. Художникам із синдромом Дауна непросто повертатися додому, всі вони живуть з батьками й потребуть підтримки.
«Ми багато волонтерили, допомагаючи і тим, в кого були знищені домівки, і друзям у війську, і людям з інвалідністю, як була потреба. Тепер, коли Київ видихає, ми думаємо знов про мистецтво, і звісно – про інклюзію», — каже Стас, наголошуючи на тому, як важливо створити у країні умови і для роботи художників майстерні, і для їх повернення додому.
Арт-брют — мистецтво людей з ментальними порушеннями, Україна з ним лише знайомиться, хоч у світі цей напрям доволі розвинений. Сподіваюся, подібні творчі проєкти із одиничних прикладів і у нашій країні стануть нормою. Бо показують нам, настільки розмаїтим може бути поняття «нормально».
«ательєнормально» – це майстерня для художників та художниць з синдромом Дауна і без. Та насамперед це історія потужної взаємопідтримки. Приклад інклюзії, яким хочеться ділитися, аби подібні історії розвивалися в Україні.
За кілька тижнів до повномасштабного вторгення Стас розсилав батькам своїх колег брошуру: «Що робити під час війни та надзвичайних ситуацій», адже хотів попередити їх. Сам же зі своєю нареченою і колегою Катею Лібкінд вирішив залишатися в Києві, навіть за найстрашнішого сценарію – окупації міста. Вдвох вони волонтерили у Павлівській психіатричній лікарні, згодом – у Пуща-Водицькому психоневрологічному інтернаті, де відкрили художню майстерню.
Частково команда «ательєнормально» виїхала за кордон. Один із художників Женя Голубєнцев опинився у окупації в селі Вабля, що на околицях Бородянки. На щастя, вдалося вибратися, і тепер Женя працює в творчій майстерні Кельна.
Зараз митцям «ательєнормально» не так легко бачитися – графіки зустрічей переривають тривоги, та і сил не так багато. Художникам із синдромом Дауна непросто повертатися додому, всі вони живуть з батьками й потребуть підтримки.
«Ми багато волонтерили, допомагаючи і тим, в кого були знищені домівки, і друзям у війську, і людям з інвалідністю, як була потреба. Тепер, коли Київ видихає, ми думаємо знов про мистецтво, і звісно – про інклюзію», — каже Стас, наголошуючи на тому, як важливо створити у країні умови і для роботи художників майстерні, і для їх повернення додому.
Арт-брют — мистецтво людей з ментальними порушеннями, Україна з ним лише знайомиться, хоч у світі цей напрям доволі розвинений. Сподіваюся, подібні творчі проєкти із одиничних прикладів і у нашій країні стануть нормою. Бо показують нам, настільки розмаїтим може бути поняття «нормально».
❤399👍49😢9
🇺🇦 Україна відстоює зараз не тільки свої життя, а й свої цінності, спільні з усім нормальним людством, право кожного жити вільним і захищеним у своїй країні.
Тим часом російське суспільство рухається в інший бік. Поки ми добивалися прийняття Стамбульської конвенції щодо захисту жінок від усіх форм насильства – росіяни свій закон на цю тему навпаки скасували. Ми йдемо до європейської толерантності щодо всіх своїх громадян. Це повільна трансформація, але вона відбувається.
🫂 Ми приймаємо, що люди – різні: в їхніх національностях, уподобаннях, ідентичностях, самовираженні, – і мають право на це. Нападник не допускає про це думки. Чи не так, власне, і стають нападниками?
🇪🇸 Поговорили про це з одною з найпопулярніших газет Іспанії El Mundo.
Я не ідеалістка. Чудово розумію, як багато роботи перед нами. Але вірю у посттравматичне зростання. Цінності, відстояні в таких умовах, зроблять нас лише сильнішими. Вже зробили.
Тим часом російське суспільство рухається в інший бік. Поки ми добивалися прийняття Стамбульської конвенції щодо захисту жінок від усіх форм насильства – росіяни свій закон на цю тему навпаки скасували. Ми йдемо до європейської толерантності щодо всіх своїх громадян. Це повільна трансформація, але вона відбувається.
🫂 Ми приймаємо, що люди – різні: в їхніх національностях, уподобаннях, ідентичностях, самовираженні, – і мають право на це. Нападник не допускає про це думки. Чи не так, власне, і стають нападниками?
🇪🇸 Поговорили про це з одною з найпопулярніших газет Іспанії El Mundo.
Я не ідеалістка. Чудово розумію, як багато роботи перед нами. Але вірю у посттравматичне зростання. Цінності, відстояні в таких умовах, зроблять нас лише сильнішими. Вже зробили.
❤330👍22😢4
Сходинки біля будинку. Висока стійка каси в магазині. Карусельні двері на вході до торгового центру. Зазвичай ми не дуже звертаємо увагу на такі речі. Поки, приміром, не беремо у руки дитячий візочок. І тоді навіть улюблені місця стають не такими гостинними.
ГО «Безбар’єрність» на своєму сайті розповідає історії реальних людей, щоб через них підсвітити різні напрями безбар’єрності. Історія Ольги та Євгена якраз така.
Коли три роки тому вони стали батьками двох хлопчиків, це повністю змінило їхню рутину. Подвійний візочок, за словами Євгена, дав змогу по-новому подивитися на інфраструктуру міста. Звичні раніше дії перетворилися на квест. Через високі бордюри та незручні тротуари кожну прогулянку треба ретельно продумувати.
Ольга каже, що відчутно поліпшити досвід людей у схожих обставинах можуть досить прості й недорогі речі – широкі двері, стопер, низький поріжок. На її думку, єдине, що потрібно, – подумати про комфорт кожного наперед.
Кожного, бо безбар’єрний простір – це зручність для усіх користувачів, не лише батьків із дітьми. Способи, як його поліпшити, є у Альбомі безбар‘єрних рішень — він рекомендує та на прикладах ілюструє, як міське середовище може бути дружнім до різних користувачів.
🔴 До слова, на сайті ГО «Безбар’єрність» під час читання вас супроводжуватиме велика червона кнопка «Прибрати барʼєри». Натисніть на неї і побачите, чого досягають суспільства, які обрали безбар’єрність вектором свого руху.
ГО «Безбар’єрність» на своєму сайті розповідає історії реальних людей, щоб через них підсвітити різні напрями безбар’єрності. Історія Ольги та Євгена якраз така.
Коли три роки тому вони стали батьками двох хлопчиків, це повністю змінило їхню рутину. Подвійний візочок, за словами Євгена, дав змогу по-новому подивитися на інфраструктуру міста. Звичні раніше дії перетворилися на квест. Через високі бордюри та незручні тротуари кожну прогулянку треба ретельно продумувати.
Ольга каже, що відчутно поліпшити досвід людей у схожих обставинах можуть досить прості й недорогі речі – широкі двері, стопер, низький поріжок. На її думку, єдине, що потрібно, – подумати про комфорт кожного наперед.
Кожного, бо безбар’єрний простір – це зручність для усіх користувачів, не лише батьків із дітьми. Способи, як його поліпшити, є у Альбомі безбар‘єрних рішень — він рекомендує та на прикладах ілюструє, як міське середовище може бути дружнім до різних користувачів.
🔴 До слова, на сайті ГО «Безбар’єрність» під час читання вас супроводжуватиме велика червона кнопка «Прибрати барʼєри». Натисніть на неї і побачите, чого досягають суспільства, які обрали безбар’єрність вектором свого руху.
👍239❤149😢1
🇺🇦🇦🇺 Українська мова – за 14 тисяч кілометрів від України. Запускаємо в Національному музеї Австралії аудіогід українською, уже 67-й у межах мого проєкту з українізації провідних пам’яток світу.
🎧Цей аудіогід розповість, зокрема, про виставку «Жіноча сила крізь віки», що вмістила понад 160 об’єктів родом із шести континентів і віком понад 5 тисяч років – із колекції іншого славетного музею, Британського.
Сам же Національний музей Австралії розповідає про непростий історичний шлях австралійської нації, частиною якої стали й українці. Вони утворили тут 60-тисячну діаспору ще після Другої світової. Додала кілька сотень вимушених переселенців з України й теперішня, розв’язана Росією війна.
Тож українська тепер звучить в Австралії по-новому: як мова спротиву, самозахисту й захисту найдорожчого – для всіх, хто хоче її (і Україну) почути. Вдячна за це Посольству Австралії в Україні. 🤝
Фото: National Museum of Australia
🎧Цей аудіогід розповість, зокрема, про виставку «Жіноча сила крізь віки», що вмістила понад 160 об’єктів родом із шести континентів і віком понад 5 тисяч років – із колекції іншого славетного музею, Британського.
Сам же Національний музей Австралії розповідає про непростий історичний шлях австралійської нації, частиною якої стали й українці. Вони утворили тут 60-тисячну діаспору ще після Другої світової. Додала кілька сотень вимушених переселенців з України й теперішня, розв’язана Росією війна.
Тож українська тепер звучить в Австралії по-новому: як мова спротиву, самозахисту й захисту найдорожчого – для всіх, хто хоче її (і Україну) почути. Вдячна за це Посольству Австралії в Україні. 🤝
Фото: National Museum of Australia
❤360👍23😢1
🧑⚕️ До сімейного лікаря ми йдемо, коли щось турбує у фізичному плані. Таким медикам ми довіряємо (у 80% українців підписані декларації), їх не соромимось. Це звично. А куди іти, коли відчуваєш, що є негаразди психологічні? Невже обов’язково одразу до психіатра чи психотерапевта?
Ні, не обов‘язково до них. Один з пріоритетів Всеукраїнської програми ментального здоров’я «ТИ ЯК?» — зробити так, аби люди без остраху та сорому зверталися за психологічною допомогою. Аби ці послуги були доступними й поширеними. Тому тепер найближчий до пацієнта медик – сімейний лікар або ж педіатр – теж допоможе із ментальним здоров‘ям.
👉 За даними МОЗ, вже понад пів тисячі поліклінік та амбулаторій сімейної медицини мають контракти з НСЗУ із супроводу пацієнтів з психічними розладами. Тобто, близько третини лікарів первинної ланки (сімейних, терапевтів та педіатрів) можуть:
📍оцінити стан і визначити, чи потребує пацієнт спеціалізованої допомоги і скерувати до вузького спеціаліста;
📍самі надавати короткострокову психологічну допомогу;
📍 «прокласти маршрут» до інших установ, де пацієнт отримає не лише лікування, а й психосоціальну підтримку.
Усі ці послуги є для пацієнта безоплатними — так само ж безкоштовно, без направлення можна звернутися до психолога, психотерапевта або психіатра у будь-якому медзакладі, що за договором з НСЗУ надає амбулаторну допомогу і має в себе відповідного спеціаліста. Крім того, ще з вересня минулого року посади психотерапевта і клінічного психолога введено в українських лікарнях.
Як знайти заклад, де працює потрібний спеціаліст?
📳 зателефонувати в контакт-центр НСЗУ за номером 16-77 або до контакт-центру МОЗ за номером 0-800-60-20-19;
💻 скористатися електронною мапою НСЗУ і знайти найближчого для себе лікаря «первинки», який працює за пакетом 51 «Супровід та лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги».
Ні, не обов‘язково до них. Один з пріоритетів Всеукраїнської програми ментального здоров’я «ТИ ЯК?» — зробити так, аби люди без остраху та сорому зверталися за психологічною допомогою. Аби ці послуги були доступними й поширеними. Тому тепер найближчий до пацієнта медик – сімейний лікар або ж педіатр – теж допоможе із ментальним здоров‘ям.
👉 За даними МОЗ, вже понад пів тисячі поліклінік та амбулаторій сімейної медицини мають контракти з НСЗУ із супроводу пацієнтів з психічними розладами. Тобто, близько третини лікарів первинної ланки (сімейних, терапевтів та педіатрів) можуть:
📍оцінити стан і визначити, чи потребує пацієнт спеціалізованої допомоги і скерувати до вузького спеціаліста;
📍самі надавати короткострокову психологічну допомогу;
📍 «прокласти маршрут» до інших установ, де пацієнт отримає не лише лікування, а й психосоціальну підтримку.
Усі ці послуги є для пацієнта безоплатними — так само ж безкоштовно, без направлення можна звернутися до психолога, психотерапевта або психіатра у будь-якому медзакладі, що за договором з НСЗУ надає амбулаторну допомогу і має в себе відповідного спеціаліста. Крім того, ще з вересня минулого року посади психотерапевта і клінічного психолога введено в українських лікарнях.
Як знайти заклад, де працює потрібний спеціаліст?
📳 зателефонувати в контакт-центр НСЗУ за номером 16-77 або до контакт-центру МОЗ за номером 0-800-60-20-19;
💻 скористатися електронною мапою НСЗУ і знайти найближчого для себе лікаря «первинки», який працює за пакетом 51 «Супровід та лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги».
👍193❤95
Якою буде наша перемога? Для мене це кілька важливих речей.
✔️Повернення всіх наших територій з 91-го року. Друге – це повернення всіх наших людей: полонених, військовополонених, наших дітей, людей, які виїхали. Третій компонент – справедливість. Без створення Міжнародного трибуналу, без роботи Міжнародного кримінального суду, щоби кожен, хто віддавав накази, хто їх виконував, дістали не тільки вирок, але й покарання, – я не відчуватиму перемоги. Думаю, кожен українець – так само.
📍Розповіла про це у великому інтерв’ю «РБК-Україна».
Іще одна складова перемоги – відновлення й підтримка для кожного українця. Особливо для наших захисників-ветеранів. Психологічна реабілітація, комфортні робочі місця, зручність відкриття бізнесів. Над тим, щоб усе це було доступним, працюють уже зараз багато установ та відомств: від Міністерства у справах ветеранів до Міністерства економіки.
Бо перемога – це не лише закінчення війни на наших умовах, це наші найкращі умови для мирного життя.🇺🇦
✔️Повернення всіх наших територій з 91-го року. Друге – це повернення всіх наших людей: полонених, військовополонених, наших дітей, людей, які виїхали. Третій компонент – справедливість. Без створення Міжнародного трибуналу, без роботи Міжнародного кримінального суду, щоби кожен, хто віддавав накази, хто їх виконував, дістали не тільки вирок, але й покарання, – я не відчуватиму перемоги. Думаю, кожен українець – так само.
📍Розповіла про це у великому інтерв’ю «РБК-Україна».
Іще одна складова перемоги – відновлення й підтримка для кожного українця. Особливо для наших захисників-ветеранів. Психологічна реабілітація, комфортні робочі місця, зручність відкриття бізнесів. Над тим, щоб усе це було доступним, працюють уже зараз багато установ та відомств: від Міністерства у справах ветеранів до Міністерства економіки.
Бо перемога – це не лише закінчення війни на наших умовах, це наші найкращі умови для мирного життя.🇺🇦
❤362👍27😢1