Тобі 17, ти живеш у дитбудинку – втім, у рідному місті. Але приходить війна – і росіяни буквально зрівнюють це місто із землею. На твоїх руках помирає друг, який намагався врятуватися від обстрілу. А тебе самого вивозять у Росію, залякують, ловлять, коли тікаєш додому.

Чи може на долю однієї дитини випасти стільки болю? Виявляється, так. Цю історію Богдана Єрмохіна з Маріуполя знають в Україні. Проте мають знати в усьому світі, бо це злочин Росії не проти Богдана і навіть не проти України, а проти всього людства.

🇱🇻🇺🇦 Його та інші історії українських дітей, що постраждали від дій росіян, розповіла сьогодні в Латвії, на конференції «Війна Росії проти дітей». Захід є продовженням започаткованого Президентом України проєкту Bring Kids Back UA і має єдину мету: повернення додому українських дітей, яких безсоромно викрала РФ.

📍Конференцію відвідали високопосадовці Латвії, зокрема Президент Едгарс Рінкевичс, міністр закордонних справ Кріш'яніс Каріньш, експрезиденти Егілс Левітс та Вайра Віке-Фрейберга, віцепрезидент Європейського парламенту Роберт Зіле, міжнародні правозахисники та журналісти.

🤝 Я вдячна кожному за увагу до теми, адже шляхи правової допомоги Україні з боку міжнародної спільноти існують. Насамперед це спільна розробка прозорого механізму повернення дітей, що має базуватися на відповідній резолюції Генасамблеї ООН. І безпосередня участь країн у переговорах як посередниць – тому що Росія відмовляється йти на перемовини з Україною.

❕Ми боротимемося за кожну нашу викрадену дитину, хоч би скільки ресурсу для цього знадобилося. Закликала присутніх діяти разом з Україною та знайти шлях, як прискорити повернення дітей. Переконана: у дорослих немає шляхетнішого способу використати свій вплив, владу, ресурс, аніж як для порятунку дітей.

🇱🇻 Пам’ятати. Вшановувати. Нагадувати.

Ці слова є місією Музею окупації Латвії, що зображує становище країни під час окупації 1940–1991 років.
Невипадково в цьому Музеї портрети Гітлера та Сталіна висять поруч. Навпроти них на сусідній стіні – мапа Радянського Союзу з мережею таборів ГУЛАГу. Бо йдеться про два окупаційні режими: нацистський і радянський. Причому першими територію Латвії окупували саме радянські війська.

🎧 Сьогодні в межах свого візиту побувала в цьому Музеї з відповідальною місією: тут відкрився аудіогід українською мовою, 78-й у нашому проєкті. Як на мене, украй важливий гід, адже історичне минуле Латвії надзвичайно цінне для розуміння сьогодення України.

Дестабілізація всередині країни, концентрація військових сил уздовж кордону та розгортання польових шпиталів як знак повної готовності до бойових дій, а точніше – залякування. Усе це робив Радянський Союз із Латвією в 1940 році. Усе це Росія робила з Україною.

Тому Латвія нині – наш вірний союзник. Бо дуже добре розуміє наслідки ворожої окупації.

🤝Вдячна керівництву Музею окупації Латвії, його директорці Солвіті Віба, Посольству України в Латвійській Республіці, а також усім, хто розділив із нами цю важливу подію, зокрема віце-мерам Риги Едварду Ратнієксу та Лінді Озолі.

Пам’ятати, що сталося з Латвією та її народом під час панування радянського й нацистського режимів. Ушановувати пам’ять тих, хто був несправедливо засуджений та вбитий, хто втікав від окупації та розсіяний по світу. І нагадувати світові про злочини, які скоїли іноземні держави проти Латвії, її землі та народу.

👉 Ось про це йдеться в місії Музею, надзвичайно важливій і для латвійців, і для українців. Тож радію, що завдяки аудіогіду зможемо знайти ще більше точок для порозуміння.