Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
❓Як змінив російський напад життя українських дітей? У новини потрапляють найбільш драматичні історії – загибель, поранення, викрадення, і це справедливо. Про це треба свідчити на весь світ. Але є й більш «тихі» зміни в якості життя дітей. У тому, на що вони мають право й що натомість отримують. Війна відбирає в них можливості та створює додаткові перешкоди на шляху. Як і що ми, дорослі, можемо з цим зробити?
📑 Я й мої колеги з Фундації Олени Зеленської також ставили перед собою це питання, тож ініціювали дослідження «Індекс майбутнього», щоб оцінити добробут українських дітей. Думаю, не треба пояснювати його назву. Від того, що відбувається з дітьми зараз, залежить, що буде з ними – і з нами! – у майбутньому.
📈 Результати пілотного дослідження презентували сьогодні на полях виставки «Ательє мрій», яку організував ЮНІСЕФ.
Що ми дізналися? Найнижчі показники добробуту дітей – у трьох сферах: здоров’я, освіта та система інституційного догляду. Тобто речі, найважливіші для розвитку.
👉 Ось цифри, що стривожили особисто мене:
📍впали показники вакцинації. За два роки повномасштабної війни частка дітей, вакцинованих проти дифтерії, правця та кашлюку, а також поліомієліту зменшилася на 16% і 22% відповідно;
📍майже половина дітей в Україні – 44% – мають ознаки потенційного ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). А це означає, що їм важко концентруватися (35% опитаних), вони легко засмучуються або вступають у бійки (30% опитаних), почуваються самотніми (27% опитаних), мають проблеми зі сном (23% опитаних);
📍40% дітей стикається з булінгом щонайменше раз на місяць. Щотижня із цькуванням стикаються 12% дітей.
Ці цифри хочеться підсумувати чимось обнадійливим. І такі дані є:
📍86% дітей виявляють емпатію, тобто співчуття, їх хвилює, що відбувається з іншими людьми.
📍80% полюбляють бути вдома з родиною.
📍86% дітей мають друзів.
🤝 Я вдячна представникам Київської школи економіки, які працювали над дослідженням. А також Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні – за те, що із самого початку підтримали цю ініціативу. Вірю, що дорослі можуть і мають вплинути на те, щоб цей «Індекс майбутнього» став для наших дітей оптимістичнішим.
📑 Я й мої колеги з Фундації Олени Зеленської також ставили перед собою це питання, тож ініціювали дослідження «Індекс майбутнього», щоб оцінити добробут українських дітей. Думаю, не треба пояснювати його назву. Від того, що відбувається з дітьми зараз, залежить, що буде з ними – і з нами! – у майбутньому.
📈 Результати пілотного дослідження презентували сьогодні на полях виставки «Ательє мрій», яку організував ЮНІСЕФ.
Що ми дізналися? Найнижчі показники добробуту дітей – у трьох сферах: здоров’я, освіта та система інституційного догляду. Тобто речі, найважливіші для розвитку.
👉 Ось цифри, що стривожили особисто мене:
📍впали показники вакцинації. За два роки повномасштабної війни частка дітей, вакцинованих проти дифтерії, правця та кашлюку, а також поліомієліту зменшилася на 16% і 22% відповідно;
📍майже половина дітей в Україні – 44% – мають ознаки потенційного ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). А це означає, що їм важко концентруватися (35% опитаних), вони легко засмучуються або вступають у бійки (30% опитаних), почуваються самотніми (27% опитаних), мають проблеми зі сном (23% опитаних);
📍40% дітей стикається з булінгом щонайменше раз на місяць. Щотижня із цькуванням стикаються 12% дітей.
Ці цифри хочеться підсумувати чимось обнадійливим. І такі дані є:
📍86% дітей виявляють емпатію, тобто співчуття, їх хвилює, що відбувається з іншими людьми.
📍80% полюбляють бути вдома з родиною.
📍86% дітей мають друзів.
🤝 Я вдячна представникам Київської школи економіки, які працювали над дослідженням. А також Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні – за те, що із самого початку підтримали цю ініціативу. Вірю, що дорослі можуть і мають вплинути на те, щоб цей «Індекс майбутнього» став для наших дітей оптимістичнішим.
❤209👍16😢3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
📈 Презентували сьогодні дослідження «Індекс майбутнього». Воно про те, як війна змінює життя українських дітей і яким буде їхнє майбутнє.
Добробут наших дітей наразі погіршився. Із цифр ми побачили, що війна травмує не лише прямо, а й опосередковано. Приміром, частина дітей не змогла вакцинуватися через бойові дії, ще частина – через батьківський стрес та невизначеність, спричинені війною.
Та попри всі негаразди є обнадійлива цифра: загалом 71% дітей вважають себе щасливими.
Сьогодні багато відповідальних дорослих – представників державного та громадського секторів – почули цю цифру разом з іншими, менш обнадійливими даними. Я переконана, що всі вони визначають нашу спільну мету: зробити так, аби війна, що є в житті наших дітей, їх не зламала. А залишилася тільки складним епізодом на шляху до щасливого майбутнього.
Добробут наших дітей наразі погіршився. Із цифр ми побачили, що війна травмує не лише прямо, а й опосередковано. Приміром, частина дітей не змогла вакцинуватися через бойові дії, ще частина – через батьківський стрес та невизначеність, спричинені війною.
Та попри всі негаразди є обнадійлива цифра: загалом 71% дітей вважають себе щасливими.
Сьогодні багато відповідальних дорослих – представників державного та громадського секторів – почули цю цифру разом з іншими, менш обнадійливими даними. Я переконана, що всі вони визначають нашу спільну мету: зробити так, аби війна, що є в житті наших дітей, їх не зламала. А залишилася тільки складним епізодом на шляху до щасливого майбутнього.
❤264👍7
🗓 В ці дні люди по всій Україні згадували, як змінилося, зламалося їхнє життя два роки тому через повномасштабне вороже вторгнення. Але для жителів Криму воно змінилося 10 років тому, коли туди прийшов загарбник і його злочини. І багато відважних кримчан почали свій шлях спротиву.
Сьогодні в Представництві Президента України в АР Крим/Офісі Кримської платформи відкрилася виставка «Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму». Вона розповідає саме про жіноче обличчя цієї боротьби за свободу й за себе.
⛓За 10 років війни та окупації в Криму з’явилися не лише дружини політв’язнів, але й жінки- політв’язні. Вже 217 жінок притягнені окупантами до так званої адмінвідповідальності за «злочини» на кшталт вдягання вишиванки чи проведення українських вечорів. Кримські журналістки свідчать про те, що відбувається з їхньою батьківщиною, щодня чекаючи арешту, адвокатки стають єдиним захистом для несправедливо засуджених.
Квінтесенція того, що довелося й доводиться переживати кримчанкам – життя Веджіє Кашки, ветеранки кримськотатарського руху. Дитиною вона пережила сталінську депортацію свого народу, повернулася на батьківщину. А у 2017-му померла після затримання російськими силовиками на мітингу. Все життя – у боротьбі. За право бути собою та на своїй землі.
👉 Тут важливо сказати про невипадкову назву виставки. Ломикамінь – квітка, оспівана Лесею Українкою. Вона побачила цю рослину саме в улюбленому Криму, на Ай-Петрі, і увічнила рядком: «Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг».
Мені здається, у цій історії є надзвичайний символізм. Бо такою квіткою була Леся. Пізніше її навіть називали ломикаменем української культури – за те, що розвивала прогресивні суспільні ідеї, була борчинею.
🇺🇦 Такою квіткою є кожна із жінок, про яких сьогодні мовиться на виставці. Кожна із жінок не лише кримського спротиву – всеукраїнського. І кожна із цих квіток здатна прорости крізь камінь будь-якого терору. Вірю в це.
Сьогодні в Представництві Президента України в АР Крим/Офісі Кримської платформи відкрилася виставка «Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму». Вона розповідає саме про жіноче обличчя цієї боротьби за свободу й за себе.
⛓За 10 років війни та окупації в Криму з’явилися не лише дружини політв’язнів, але й жінки- політв’язні. Вже 217 жінок притягнені окупантами до так званої адмінвідповідальності за «злочини» на кшталт вдягання вишиванки чи проведення українських вечорів. Кримські журналістки свідчать про те, що відбувається з їхньою батьківщиною, щодня чекаючи арешту, адвокатки стають єдиним захистом для несправедливо засуджених.
Квінтесенція того, що довелося й доводиться переживати кримчанкам – життя Веджіє Кашки, ветеранки кримськотатарського руху. Дитиною вона пережила сталінську депортацію свого народу, повернулася на батьківщину. А у 2017-му померла після затримання російськими силовиками на мітингу. Все життя – у боротьбі. За право бути собою та на своїй землі.
👉 Тут важливо сказати про невипадкову назву виставки. Ломикамінь – квітка, оспівана Лесею Українкою. Вона побачила цю рослину саме в улюбленому Криму, на Ай-Петрі, і увічнила рядком: «Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг».
Мені здається, у цій історії є надзвичайний символізм. Бо такою квіткою була Леся. Пізніше її навіть називали ломикаменем української культури – за те, що розвивала прогресивні суспільні ідеї, була борчинею.
🇺🇦 Такою квіткою є кожна із жінок, про яких сьогодні мовиться на виставці. Кожна із жінок не лише кримського спротиву – всеукраїнського. І кожна із цих квіток здатна прорости крізь камінь будь-якого терору. Вірю в це.
❤245👍16