😴 Подбати про сон під час війни – завдання із зірочкою в умовах постійного стресу та повітряних тривог. Однак це необхідний мінімум турботи про себе, адже розлади сну безпосередньо впливають на якість нашого життя та здоров’я.

🎙 Про те, як налагодити сон в умовах сьогодення, – інтерв’ю з доктором медичних наук і психотерапевтом Олегом Чабаном. Його співрозмовниця – медична експертка ЮНІСЕФ Катерина Булавінова.

Як готуватися до сну вдень та чи можна компенсувати недосип, про мелатонін та снодійні, про наслідки розладів сну та до кого з цим звертатися – певна, більшість із нас знайдуть у цьому інтерв’ю корисне для себе.

📴 Перша порада пана Чабана, актуальна для кожної сучасної людини, – просто на деякий час відкласти телефон.

💭 «Ми всі живемо в екрані, у нас дуже багато екранного часу! А екранний час автоматично порушує сон. Тому потрібно регулярно давати собі спокій від гаджетів. Також допомагають прогулянки, помірна фізична активність. І головне – це спілкування. Родини, де люди спілкуються одне з одним, стають дефіцитом. Розмовляйте, вислухайте іншого: розмову теж можна назвати психотерапевтичною розрядкою. Коли ми допомагаємо іншим, кожному з нас стає легше».

🏆 Перший український «Оскар» – за документальний фільм «20 днів у Маріуполі».

Надважлива перемога для всієї країни – бо перемогла насамперед правда. Якраз кілька днів тому минуло два роки, як росіяни скинули авіабомбу на пологовий у Маріуполі. Два роки, як вони намагаються замаскувати страшний злочин, який скоїли проти цілого міста. Проти людства.

Дякую вам, Мстиславе Чернов, Євгене Малолєтка, Василисо Степаненко, за те, що розповіли всьому світові правду. Ми заплатили страшну ціну за цю нагороду. Однак сьогодні кожен і кожна в Україні пишаються вами! 🇺🇦

Всі ми нині «плетемо сітки». Хтось – буквально, створюючи маскувальний захист для ЗСУ, хтось – віртуально, створюючи нові зв’язки, об’єднуючись на новому місці чи навіть у нових країнах, щоб допомагати одне одному та батьківщині.

🇺🇦 Проєкт, який Україна представить на цьогорічному бієнале у Венеції, так і називається: «Плетіння сіток».

🎭 А тема всього Венеційського бієнале, до речі вже 60-го, – Foreigners Everywhere («Іноземці скрізь»). Українцям, розсіяним через російське вторгнення по світу, є що сказати із цього приводу: як це – опинитися на новому місці, у геть інших обставинах не за власним бажанням, але пробувати зібрати себе по частинах, інтегруватись і бути корисним своїй країні.

Саме про особистий досвід переживання війни та її подолання розповідатиме цьогорічний український павільйон:

📍зокрема, робота Comfort Work Андрія Достлєва та Лії Достлєвої іронічно досліджуватиме стереотипи й очікування, які пов’язують із біженцями у Європі. У проєкті взяли участь спільноти українців у Польщі, Німеччині та Сполученому Королівстві;

📍робота «Цивільні. Вторгнення» Андрія Рачинського та Даніїла Ревковського, створена з відео, які зняли мирні жителі під час російського вторгнення, транслюватиме досвід різних людей і водночас слугуватиме доказом злочинів російської армії;

📍а в проєкті «Щирі вітання» Каті Бучацької вперше в історії участі України у Венеційському бієнале будуть представлені роботи нейровідмінних митців – людей з аутизмом та синдромом Дауна. І не лише – 15 художників і художниць з інклюзивних мистецьких майстерень особисто поїдуть до Венеції. Не як жертви війни (хоча таким людям нині особливо тяжко), а як автори зі своїми творами.

Сьогодні про всі ці проєкти та плани дізналася від самих художників, відвідавши в Києві Художню майстерню «Ательєнормально», яка є творчим домом для нейровідмінних художників. Поспілкувалася з кураторами Станіславом Туріним і Катериною Лібкінд, художницею Катериною Бучацькою та іншими авторами.

Із російським вторгненням наш світ змінився, а подекуди й зруйнувався. Але всі ми на своєму місці можемо плести cітки взаємодопомоги, робити свою справу, підтримувати й надихати. І всі наші щирі побажання обов’язково здійсняться.