👥 83% українців вважають безбар’єрність новою цінністю для суспільства. Йдеться, звісно, не лише про фізичні перепони, а й про перешкоди в роботі, навчанні, дозвіллі, взагалі в повноцінному житті. Українці кажуть: щоб створити справжню доступність і комфорт для всіх, слід зосередити увагу на зміні поведінки людей (так вважають 34% опитаних),створенні адаптованого середовища (32%) та забезпеченні доступності освіти й робочих місць (22%). При цьому 24% респондентів (на 14% більше, ніж перед російським вторгненням) уже долучаються до усунення бар'єрів.

Тобто наше суспільство не лише цінує безбар’єрність, а й готове діяти для її досягнення.

📢 Такі результати опитування громадської думки, проведеного Центром соціальних змін та поведінкової економіки за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і Експертної ради з комунікацій безбарʼєрності за методологією та аналітикою Advanter Group та Gradus research. Разом із Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем та представниками міністерств, які відповідають за реалізацію заходів Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, брала участь у презентації результатів.

Тепер уже завдання посадовців усіх рівнів і міністерств – не втратити цю небайдужість суспільства, а ще краще – примножити її. Для цього треба комунікувати з людьми, пояснювати свої дії та чути потреби.

🫂 Україна у своїй обороні також відстоює цінності, як-от свобода та життя. Серед них і можливості. Можливість працювати, навчатися, бути рівним у власній країні. Все це і є безбар’єрність. І вона потрібна не лише пораненим і людям з інвалідністю. Вона потрібна кожному, щоб почуватися комфортно та вільно.

👩‍🏫 Вчитель, який проводить урок із підвалу, під обстрілами,– уже такий же символ нашої оборони, як і військовий на передовій, як рятувальник на місці обстрілу.
 
Кожна вчительська історія зараз – унікальна, драматична й заслуговує на те, щоб бути розказаною.

Як-от історія Лариси Фесенко, яка пережила 45 діб російських катівень і після деокупації повернулася до рідної школи на Харківщині. Або Івана Верещаки з Херсонщини, якого окупанти шантажували життям його власних дітей, але так і не примусили до співпраці.
 
Кажуть, учитель повинен бути прикладом. Тисячі вчителів уже є таким прикладом для своїх учнів.
 
🤝 Подякувала освітянам – учасникам найбільшого в Україні освітнього фестивалю «Вчителі майбутнього», який відбувається у Львові, не тільки як перша леді – як мама школяра, яка добре розуміє, як складно провести урок, мотивувати, підтримати, коли загарбник цілеспрямовано цьому перешкоджає.
 
Фестиваль уже вчетверте проводять ГС «Освіторія» (дякую її очільниці Зої Литвин за запрошення!) та Холдинг емоцій «!FEST». У програмі заходу – понад  100 подій, панельних дискусій, презентацій, лекцій, майстер-класів. Серед учасників та учасниць – учителі та адмінпрацівники шкіл різних форм власності, типів навчання, представники державних установ, зокрема Міністерства освіти і науки України, EdTech-підприємці, лідери громадської думки, представники українських та міжнародних громадських організацій.
 
👉 На всіх міжнародних зустрічах  наголошую, що відбудова України починається з відновлення сил і снаги кожної нашої людини. А вчителі вже це роблять щодня,відновлюючи віру дітей у майбутнє, у світ, показуючи їм перспективу. Надихають їх своєю стійкістю, а через учнів – і їхні родини, отже, і всю країну.
 
«Вчителі майбутнього» – це і є наші сьогоднішні вчителі.
Здоров’я й безпеки кожному й кожній, хто має зараз силу, сміливість і любов навчати.