Чотирирічний Дмитрик із села Миролюбівка на Житомирщині саме проходив черговий курс хіміотерапії в онковідділенні, коли 8 липня Росія обстріляла «Охматдит». Хлопчик і його мама були серед тих дітей і батьків, фото яких облетіли світ і які того страшного дня мусили рятуватися не лише від хвороби, а й від нападника, що свідомо нищить дитячі лікарні.

Але свої життєво важливі ліки хлопчик таки отримав – уже в лікарняному бомбосховищі. І нині він, як і сотні дітей з усієї України, продовжує лікування в «Охматдиті», бо, попри всі втрати й пошкодження, одна з найважливіших дитячих лікарень країни працює.

📍Сьогодні побували тут разом із Президентом. У День медичного працівника віддали шану загиблій лікарці Світлані Лук’янчик та її пораненим колегам.

Через російську атаку «Охматдит» втратив токсикологічний корпус, іще чотири постраждали. Але план відновлення вже готовий і втілюється.

Завдання амбітне: не лише відновити пошкоджене, а й модернізувати клініку, щоб рятувати більше життів.

Тим часом Фундація Олени Зеленської взяла на себе відновлення «Школи супергероїв» – навчальних класів при медичному закладі для тих маленьких пацієнтів, які лікуються довго й стараються не відставати від шкільної програми. Таких осередків уже 17 у лікарнях країни, але той, що був в «Охматдиті», також знищила російська ракета. Та нова «Школа» буде. І теж буде ще кращою.

Насправді супергерої – всі дорослі та діти в цій клініці. Бо щодня здобувають перемогу для життя. «Охматдит» переможе. Вже переміг. 🇺🇦

📑 Лише третина українських військових у різних опитуваннях каже, що звернулася б до психолога. У відповідях захисників простежується загальноукраїнська тенденція: упередження, що психологічна допомога – «прояв слабкості». І завдання всього суспільства – подолати цю стигму, пояснити (і самому усвідомити), що вміння приймати допомогу, навпаки, є проявом сили.

Ми часто говоримо, що Україна боронить від нападника свої цінності. Серед них не лише життя людей, а і його якість, його гідність, його можливості. Саме тому наше «дякую» військовим має виражатися в конкретних діях, які теж поліпшать якість їхнього життя та здоров’я – і фізичного, і ментального.

📍 Як це зробити, медики, експерти, громадські активісти й державні діячі обговорювали сьогодні на першому міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров'я «Воїн: життя, здоров’я, боєздатність», який організувало Міноборони.

Говорили, наприклад, про те, що найбільше військові довіряють психологам із бойовим досвідом – за принципом «рівний рівному». Отже, таких фахівців має ставати більше.

🧑‍🧑‍🧒‍🧒 Іще один виклик – комплексність: разом із військовим психологічна підтримка повинна охоплювати його близьких. Мобілізація однієї людини фактично означає «мобілізацію» всієї його чи її родини. Кожен воїн – це не просто частина війська. Це батько, чоловік, мама, дочка... Тому важливо, щоб родини опанували навички самодопомоги й дізналися, як підтримати близьку людину, яка захищає країну на фронті.

Як завжди, необов’язково вигадувати рішення з нуля. Багато корисного вже є у світі. І наші партнери готові не просто ділитися досвідом – а й активно допомагати нам розбудовувати якісні сервіси.

🫂 Ми всі знаємо, що стійкість однієї людини значною мірою підживлюється стійкістю інших. Тому плекаймо стійкість одне одного. Дбаймо про ментальний добробут наших захисників і захисниць. Адже від того, наскільки стійкими є наші військові, залежить, наскільки стійкою є й буде Україна. Кожен із нас.