🧑‍🧑‍🧒‍🧒 Коли почалося російське вторгнення, велика прийомна родина Ірини та Івана Уманських мешкала в рідній Каховці. Крім чотирьох власних дітей у них був іще хлопчик під опікою.

Зрозуміли: заради безпеки дітей треба виїжджати. Тоді ж звернувся до них директор місцевого дитячого будинку з проханням узяти із собою ще двох сиріт, Софію та Алісу, щоб урятувати від ворога (як стало відомо пізніше, росія викрала з окупованих територій понад 20 тисяч маленьких українців).

Вже із сімома дітьми Уманські подолали 20 блокпостів у постійній тривозі, що дітей відберуть, що вони не зможуть їх захистити. Але прорвалися.

👉 Тим часом іще одна родина – Алли та Олександра Ярославцевих – так само, залишаючи звичне життя, мусила виїжджати з окупованої частини Запорізької області з вісьмома дітьми. Великою прийомною родиною вони стали ще у 2010 році. Мали зручний для всіх просторий будинок. І також його втратили. Зате зберегли сім’ю.

Це надзвичайні за силою духу люди. Впевнилася, коли познайомилася з ними особисто, бо обом сім’ям ми звели нові будинки в межах проєкту Фундації Олени Зеленської «Адреса дитинства» (загалом зробили це вже для 15 великих прийомних родин, які втратили житло через війну).

📍Сьогодні була рада познайомити ці чудові родини з Девідом Ламмі, міністром закордонних справ Великої Британії, який приїхав до Києва.

Обговорювали з ним розвиток сімейних форм виховання: що робимо, щоб таких родин, як Уманські та Ярославцеви, ставало більше і всі вони відчували найкращу підтримку не тільки від держави, а й від усього світу.
Тільки так назавжди подолаємо сирітство й дамо тепло кожній дитині.

Cпівчуття замість критики ментальних проблем. Бажання поступово «відкриватися» фахівцям та конструктивні методи подолання стресу. Про це — результати четвертої хвилі всеукраїнського дослідження, проведеної у грудні 2024-січні 2025 року в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

📊 Низка надважливих показників свідчить про поступове зниження в українському суспільстві стигми і упередження щодо психологічної допомоги. 

📍Частка тих опитаних, хто вже звертається до психологів або психотерапевтів, збільшилась із 7% у 2022 році до 17% на початку 2025 року.

📍Відсоток тих, хто категорично не планує звертатися за такою допомогою, зменшився з 46% у 2022 році до 22% у 2025 році — це практично удвічі!

📍Суттєво збільшився запит на психологічну підтримку — з 41% до 71%!

📍86% українців вважають, що тему ментального здоров'я слід обговорювати більше, на початку 2024 року так вважали 75%. А це показник того, як потрібна людям якісна, фахова інформація про ментальне здоров’я — і що є готовність її сприймати.

👉 Що також потрібно виділити: позитивно змінюється ставлення до людей, які мають труднощі з ментальним здоров'ям. Абсолютна більшість опитуваних висловлюють підтримку та розуміння, акцентують на важливості співчуття замість критики (92%).

Проводимо це дослідження, починаючи із 2022 року, щоб відстежувати, як змінюється ставлення українців до власного ментального здоров’я — й до проблем інших. Щоб розуміти, який з компонентів Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» посилити чи скорегувати. Яку ще інформацію додати в Аптечку самодопомоги, якщо запит на таку інформацію зростає. Як ще розширити коло людей, які вміють надавати першу психологічну допомогу. Як українському суспільству зберегти ту неймовірну стійкість, яке воно демонструє — і вийти з цієї великої війни не поколінням травми, а поколінням вцілілих.

😣 Проблеми зі сном, постійна роздратованість і навіть зміна харчових уподобань – усе це може бути симптомами емоційного вигорання, яке, зокрема через виклики війни, може спіткати будь-яку людину.

І хоч емоційне вигорання не є медичним діагнозом, воно погіршує якість життя та негативно впливає на фізичне й психічне здоров’я, кажуть фахівці Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?». На платформі програми підготували матеріал про ознаки такого вигорання, аби вчасно його ідентифікувати та звертатися по допомогу.

💻 Важливо відрізняти емоційне вигорання від професійного. Перше виникає через тривалий стрес у будь-якому аспекті життя. Натомість професійне вигорання стосується хронічного стресу, пов’язаного з роботою.

Емоційне вигорання також відрізняється від перевтоми. У першому випадку людина відчуває знесилення навіть після відпочинку. При перевтомі буде достатньо декількох вихідних, щоб набратися сил.

📊 Нагадаю, нещодавно ми отримали результати четвертої хвилі всеукраїнського дослідження щодо психічного здоров’я українців під час війни. Серед іншого, респонденти зазначали, що останнім часом найчастіше мали тривожність і напругу (58 %), погіршення сну (50 %), виснаженість (49 %), поганий настрій (49 %), емоційну нестабільність (45 %).

Тож знати ознаки такого вигорання означає вміти дослухатися до себе та своїх потреб, могти запобігти його крайній межі. Розуміти, що це OK бути не OK, – уже величезний крок на шляху самодопомоги.