🥐 Затишне кафе з українськими, італійськими, нідерландськими стравами та свіжою випічкою з власної пекарні. Усміхнені та приємні працівники.
Cafe 21.3 у Броварах працює з 2021 року, і постійні клієнти давно знають, що означає його назва: третя хромосома у 21-й парі, генетична аномалія, яка спричиняє синдром Дауна. З яким, однак, можна вчитися, жити й працювати за умови вчасної підтримки та розвитку. Що доводять працівники кафе та «Голландської пекарні 21.3», серед яких, зокрема, і люди із цим синдромом.
🧑🍳 Щоб дати їм можливість вчитися, працювати та реалізовувати себе, благодійна організація «Перспектива 21.3» створила кафе й пекарню. Засновники організації – українсько-нідерландське подружжя Андрія та Аренди Василенків – батьки сина із синдромом Дауна. Коли 22 роки тому він народився, підтримки й розвитку для таких дітей бракувало по всій Україні, тому Аренда та Андрій почали створювати їх самі.
🏫 За їхнього сприяння ще у 2010-му на базі спецшколи-інтернату № 26 у Києві відкрився перший експериментальний клас для дітей із синдромом Дауна.
А нині підопічні «Перспективи 21.3» – уже дорослі люди – успішно проходять практику у великих супермаркетах, готельних мережах і на інших підприємствах, можуть інтегруватися та реалізовуватися.
Програма й далі успішно втілюється, зокрема й у тісній співпраці з ВБО «Даун Синдром». Так із родинної історії виросло велике починання, яке зігріло десятки й сотні інших життів.
🗓 Сьогодні, у Всесвітній день поширення знань про синдром Дауна, побувала в кафе, пекарні та центрі соціально-трудової адаптації «Перспектива 21.3» з відчуттям того, що обізнаність, вчасна допомога, небайдужість і людяність (надто зараз, у важкий для країни час) обов’язково змінюють не лише конкретні долі, а й усе наше суспільство на краще.
Cafe 21.3 у Броварах працює з 2021 року, і постійні клієнти давно знають, що означає його назва: третя хромосома у 21-й парі, генетична аномалія, яка спричиняє синдром Дауна. З яким, однак, можна вчитися, жити й працювати за умови вчасної підтримки та розвитку. Що доводять працівники кафе та «Голландської пекарні 21.3», серед яких, зокрема, і люди із цим синдромом.
🧑🍳 Щоб дати їм можливість вчитися, працювати та реалізовувати себе, благодійна організація «Перспектива 21.3» створила кафе й пекарню. Засновники організації – українсько-нідерландське подружжя Андрія та Аренди Василенків – батьки сина із синдромом Дауна. Коли 22 роки тому він народився, підтримки й розвитку для таких дітей бракувало по всій Україні, тому Аренда та Андрій почали створювати їх самі.
🏫 За їхнього сприяння ще у 2010-му на базі спецшколи-інтернату № 26 у Києві відкрився перший експериментальний клас для дітей із синдромом Дауна.
А нині підопічні «Перспективи 21.3» – уже дорослі люди – успішно проходять практику у великих супермаркетах, готельних мережах і на інших підприємствах, можуть інтегруватися та реалізовуватися.
Програма й далі успішно втілюється, зокрема й у тісній співпраці з ВБО «Даун Синдром». Так із родинної історії виросло велике починання, яке зігріло десятки й сотні інших життів.
🗓 Сьогодні, у Всесвітній день поширення знань про синдром Дауна, побувала в кафе, пекарні та центрі соціально-трудової адаптації «Перспектива 21.3» з відчуттям того, що обізнаність, вчасна допомога, небайдужість і людяність (надто зараз, у важкий для країни час) обов’язково змінюють не лише конкретні долі, а й усе наше суспільство на краще.
❤329👍40😢5
📢 Втрутитися з непроханими порадами та зауваженнями щодо галасу або надмірної активності в громадському місці – чи не найгірше, що можна зробити у взаємодії з будь-якими мамами й татами. А тим паче, коли йдеться про батьків дітей з інвалідністю: ви не можете знати напевно, проявом чого є така поведінка.
📒 Як коректно спілкуватися з різними людьми, зокрема з батьками, які виховують дітей з інвалідністю, розповідає оновлений розділ «Довідника безбар’єрності».
👉 Тож найперше фахівці радять ніколи не ставити під сумнів дії батьків, які зі своєю дитиною 24/7.
🫂 Але й бажання підтримати треба висловлювати дуже обережно. Рекомендують не драматизувати ситуацію, не жаліти родину та не розглядати з надмірною цікавістю. І звичайно, не вживати висловів на зразок: «Яка ж це кара небесна!», «Хрест на все життя», «Ви мало робите для дитини».
Інвалідність дитини – це складно, так. Однак це стан, у якому вона живе, і любити та піклуватися про дитину природно для батьків. Водночас чи не найважче – боротись із соціальними бар’єрами та стигмою.
🦻 Тому так важливо не сторонитися дітей, якщо вони не схожі на ваших. Краще спитати в батьків, як можна взаємодіяти, щоб усім було комфортно, а потім пояснити це своїй дитині. Наприклад: «Твій новий знайомий погано чує, і дуже важливо не пошкодити його слуховий апарат. Хочеш покликати – обережно торкнися плеча».
🤝 Пропонувати допомогу варто лише тоді, коли ви справді можете її надати. І знову не соромимося питати: що саме потрібно? Можливо, зменшити гучність музики або приглушити світло в закладі? І діємо відповідно до запиту.
Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії.
📒 Як коректно спілкуватися з різними людьми, зокрема з батьками, які виховують дітей з інвалідністю, розповідає оновлений розділ «Довідника безбар’єрності».
👉 Тож найперше фахівці радять ніколи не ставити під сумнів дії батьків, які зі своєю дитиною 24/7.
🫂 Але й бажання підтримати треба висловлювати дуже обережно. Рекомендують не драматизувати ситуацію, не жаліти родину та не розглядати з надмірною цікавістю. І звичайно, не вживати висловів на зразок: «Яка ж це кара небесна!», «Хрест на все життя», «Ви мало робите для дитини».
Інвалідність дитини – це складно, так. Однак це стан, у якому вона живе, і любити та піклуватися про дитину природно для батьків. Водночас чи не найважче – боротись із соціальними бар’єрами та стигмою.
🦻 Тому так важливо не сторонитися дітей, якщо вони не схожі на ваших. Краще спитати в батьків, як можна взаємодіяти, щоб усім було комфортно, а потім пояснити це своїй дитині. Наприклад: «Твій новий знайомий погано чує, і дуже важливо не пошкодити його слуховий апарат. Хочеш покликати – обережно торкнися плеча».
🤝 Пропонувати допомогу варто лише тоді, коли ви справді можете її надати. І знову не соромимося питати: що саме потрібно? Можливо, зменшити гучність музики або приглушити світло в закладі? І діємо відповідно до запиту.
Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії.
❤250👍28😢1
👩⚕️Спитати в реєстратурі, коли приймає психолог? Ніби звичайна річ, але для багатьох, особливо в маленьких громадах, перепона для психологічної допомоги. Бо «Що, як сусіди почують? Що подумають? Незручно».
Десятиліття стигматизації проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям, коли діяв принцип «Справляйся сам або мовчи», даються взнаки. Але нині, коли вся країна живе в стресі й тривозі, мусимо нарешті позбутися стереотипів, які псують і так непросте життя.
📊 Як свідчить дослідження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», за роки оборони проти повномасштабного російського вторгнення частота запитів на психологічну підтримку зросла в Україні із 41 % до 71 %.
📍Як зробити цю допомогу максимально зручною та комфортною, обговорили на робочій зустрічі з регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
🫂 Останні пів року консультанти налагоджували у своїх громадах маршрути ментального здоров’я, щоб місцеві мешканці могли швидко знайти необхідну підтримку. Зіткнулися з багатьма викликами (один із них згадала на початку цього допису), але й знайшли рішення, якими сьогодні ділилися.
👉 Наприклад, довелося долати стереотип: понад третина українців досі вважає, що психологічна допомога – це дорого. Тож окрема частина роботи – пояснювати, що послуги терапевтів і в держклініках, і в центрах життєстійкості, що відкриваються по всій країні, безплатні.
📲 Тим часом забезпечити анонімність допомагають гарячі лінії та окремі входи до кабінетів психологів.
Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» не ставить за мету змусити всіх ходити до психолога. Мета – створити для всіх можливість підтримки. Доступної, близької, зрозумілої. Бо саме обізнаність і можливості роблять людей вільними, свідомими себе і світу, роблять стійкими.
Десятиліття стигматизації проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям, коли діяв принцип «Справляйся сам або мовчи», даються взнаки. Але нині, коли вся країна живе в стресі й тривозі, мусимо нарешті позбутися стереотипів, які псують і так непросте життя.
📊 Як свідчить дослідження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», за роки оборони проти повномасштабного російського вторгнення частота запитів на психологічну підтримку зросла в Україні із 41 % до 71 %.
📍Як зробити цю допомогу максимально зручною та комфортною, обговорили на робочій зустрічі з регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
🫂 Останні пів року консультанти налагоджували у своїх громадах маршрути ментального здоров’я, щоб місцеві мешканці могли швидко знайти необхідну підтримку. Зіткнулися з багатьма викликами (один із них згадала на початку цього допису), але й знайшли рішення, якими сьогодні ділилися.
👉 Наприклад, довелося долати стереотип: понад третина українців досі вважає, що психологічна допомога – це дорого. Тож окрема частина роботи – пояснювати, що послуги терапевтів і в держклініках, і в центрах життєстійкості, що відкриваються по всій країні, безплатні.
📲 Тим часом забезпечити анонімність допомагають гарячі лінії та окремі входи до кабінетів психологів.
Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» не ставить за мету змусити всіх ходити до психолога. Мета – створити для всіх можливість підтримки. Доступної, близької, зрозумілої. Бо саме обізнаність і можливості роблять людей вільними, свідомими себе і світу, роблять стійкими.
❤238👍30😢3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Людина, яка потребує допомоги, має знати, де, як і коли її отримати. Саме для цього в 132 пілотних громадах України створили путівники (маршрути) послуг із ментального здоров’я.
📑 Їх, зокрема, обговорювали сьогодні на робочій зустрічі разом із регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?».
Це кропітка робота. Непросто зібрати в одному документі всіх надавачів послуг із різних секторів, а ще й: 👇🏼
📍 перезнайомити їх між собою, щоб Центр життєстійкості дізнався про можливості ветеранського простору та гурток арттерапії в бібліотеці, бо спільнодія робить усіх ефективнішими;
📍 самим пройти маршрутом отримувача послуги і там, де треба, добудувати містки між різними секторами, щоб людина в жодному разі не «загубилася», шукаючи підтримки.
Тепер кожен житель цих громад може легко знайти допомогу – психологічну, соціальну, медичну, – а також ті неформальні послуги, які вже стали ефективними: арттерапію, спортивні заняття тощо.
🧑⚕️ А якщо сімейний лікар бачить, що пацієнтові буде корисна додаткова активність, він може одразу знайти потрібний контакт і скерувати відвідувача далі. Жодна людина не залишиться поза увагою.
Доступність і зрозумілість – запорука того, що кожен, хто потребує допомоги, її отримає. І досвід пілотних громад лише початок масштабування успішної моделі на всю країну.
📑 Їх, зокрема, обговорювали сьогодні на робочій зустрічі разом із регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?».
Це кропітка робота. Непросто зібрати в одному документі всіх надавачів послуг із різних секторів, а ще й: 👇🏼
📍 перезнайомити їх між собою, щоб Центр життєстійкості дізнався про можливості ветеранського простору та гурток арттерапії в бібліотеці, бо спільнодія робить усіх ефективнішими;
📍 самим пройти маршрутом отримувача послуги і там, де треба, добудувати містки між різними секторами, щоб людина в жодному разі не «загубилася», шукаючи підтримки.
Тепер кожен житель цих громад може легко знайти допомогу – психологічну, соціальну, медичну, – а також ті неформальні послуги, які вже стали ефективними: арттерапію, спортивні заняття тощо.
🧑⚕️ А якщо сімейний лікар бачить, що пацієнтові буде корисна додаткова активність, він може одразу знайти потрібний контакт і скерувати відвідувача далі. Жодна людина не залишиться поза увагою.
Доступність і зрозумілість – запорука того, що кожен, хто потребує допомоги, її отримає. І досвід пілотних громад лише початок масштабування успішної моделі на всю країну.
❤254👍41😢1