Повернення бійця чи бійчині з фронту – одна з найбажаніших і найщасливіших подій для родини. Нарешті близька людина буде вдома, хвилювання стане менше. Це очікування. А реальність така, що під час розлуки з усіма відбулися зміни. І є велика ймовірність, що стосунки взагалі доведеться будувати наново.
💻 Про те, як прийняти зміни в рідній людині, яка повернулася зі служби, що варто врахувати близьким, розповідає восьмий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Його можна подивитися на платформі «Дія.Освіта» або на YouTube-каналі «Ти як?».
Цей епізод звертає увагу на такі основні аспекти:
📍 Найбільший ресурс для відновлення дає сім’я. Готовність рідних створити атмосферу довіри, виявляти підтримку та безумовне прийняття вкрай важливі. Однак так само важливо не приміряти позицію жертви: спокійно реагувати, якщо партнер не підтримав запропоновану ідею щодо спільного дозвілля.
📍 Звична поведінка ветерана чи ветеранки може змінитися через бойовий досвід. Людина може гостро реагувати на гучні звуки, мати проблеми зі сном, травленням і зосередженням уваги, нервувати, скаржитися на зміни настрою, дратівливість і спалахи гніву, демонструвати надмірну пильність. Це просто треба приймати.
📍 Відновлення потребують обидві сторони: не тільки ветерани, а й їхні родини. Немає сенсу очікувати швидкої адаптації чи стрімкого зниження напруги, якщо вона раптом виникла. Для цього потрібен час: комусь – кілька тижнів, комусь – кілька місяців.
💭 «Перше: треба уважно слухати та сприймати всю інформацію, але не говорити: “Я теж це відчуваю”. Для ветерана це дуже боляче, адже ми все одно його досвід ні відчути, ні пережити не можемо. І друге: усі думки ветерана треба сприймати такими, якими вони є. Не треба шукати підтекстів – їх ніколи не буде, адже хлопці, які прийшли з фронту, говорять те, що вони справді думають», – радить дружина ветерана Тетяна Пономарь, одна з героїнь серіалу.
Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» і Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».
💻 Про те, як прийняти зміни в рідній людині, яка повернулася зі служби, що варто врахувати близьким, розповідає восьмий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Його можна подивитися на платформі «Дія.Освіта» або на YouTube-каналі «Ти як?».
Цей епізод звертає увагу на такі основні аспекти:
📍 Найбільший ресурс для відновлення дає сім’я. Готовність рідних створити атмосферу довіри, виявляти підтримку та безумовне прийняття вкрай важливі. Однак так само важливо не приміряти позицію жертви: спокійно реагувати, якщо партнер не підтримав запропоновану ідею щодо спільного дозвілля.
📍 Звична поведінка ветерана чи ветеранки може змінитися через бойовий досвід. Людина може гостро реагувати на гучні звуки, мати проблеми зі сном, травленням і зосередженням уваги, нервувати, скаржитися на зміни настрою, дратівливість і спалахи гніву, демонструвати надмірну пильність. Це просто треба приймати.
📍 Відновлення потребують обидві сторони: не тільки ветерани, а й їхні родини. Немає сенсу очікувати швидкої адаптації чи стрімкого зниження напруги, якщо вона раптом виникла. Для цього потрібен час: комусь – кілька тижнів, комусь – кілька місяців.
💭 «Перше: треба уважно слухати та сприймати всю інформацію, але не говорити: “Я теж це відчуваю”. Для ветерана це дуже боляче, адже ми все одно його досвід ні відчути, ні пережити не можемо. І друге: усі думки ветерана треба сприймати такими, якими вони є. Не треба шукати підтекстів – їх ніколи не буде, адже хлопці, які прийшли з фронту, говорять те, що вони справді думають», – радить дружина ветерана Тетяна Пономарь, одна з героїнь серіалу.
Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» і Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».
❤313👍31😢1
Історія стійкості Андрія Лозового з Одещини почалася 25 років тому. У 22 він зазнав важкої травми хребта, і життя розділилося на до та після.
📔 Цією історією Андрій поділився у «Щоденниках стійкості» – онлайн-просторі для рефлексії, створеному в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я.
💬 «Переді мною постав вибір: або пасивно приймати обставини, занурюючись у зневіру, або розпочати складний шлях боротьби за своє право на повноцінне життя. Травма мала серйозні психологічні наслідки: мене гнітило відчуття безпорадності, ізоляції, страх за майбутнє. Це був важкий період, коли я вчився приймати себе заново та будувати нову реальність», – згадує Андрій.
👉 А ще відзначає важливе: фізичні бар’єри виявилися лише частиною проблеми. Справжній виклик – це упередження, ізоляція та брак підтримки. Так Андрій став співзасновником ГО «Нездоланні» – організації, що допомагає людям з інвалідністю: через тренінги, зустрічі, розбудову безбар’єрного середовища та ментальну підтримку.
«Стійкість – це не про відсутність труднощів, а про здатність знаходити сили долати їх і рухатися далі. Я впевнений, що разом ми можемо створити суспільство, у якому кожен почуватиметься важливим і потрібним, а наша країна стане прикладом рівності та взаємодопомоги для всього світу», – підсумовує Андрій.
📚 Спецпроєкт «Щоденники стійкості» реалізується в межах комунікаційної кампанії «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров'я в партнерстві з Суспільне Мовлення та Українське радіо.
📔 Цією історією Андрій поділився у «Щоденниках стійкості» – онлайн-просторі для рефлексії, створеному в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я.
💬 «Переді мною постав вибір: або пасивно приймати обставини, занурюючись у зневіру, або розпочати складний шлях боротьби за своє право на повноцінне життя. Травма мала серйозні психологічні наслідки: мене гнітило відчуття безпорадності, ізоляції, страх за майбутнє. Це був важкий період, коли я вчився приймати себе заново та будувати нову реальність», – згадує Андрій.
👉 А ще відзначає важливе: фізичні бар’єри виявилися лише частиною проблеми. Справжній виклик – це упередження, ізоляція та брак підтримки. Так Андрій став співзасновником ГО «Нездоланні» – організації, що допомагає людям з інвалідністю: через тренінги, зустрічі, розбудову безбар’єрного середовища та ментальну підтримку.
«Стійкість – це не про відсутність труднощів, а про здатність знаходити сили долати їх і рухатися далі. Я впевнений, що разом ми можемо створити суспільство, у якому кожен почуватиметься важливим і потрібним, а наша країна стане прикладом рівності та взаємодопомоги для всього світу», – підсумовує Андрій.
📚 Спецпроєкт «Щоденники стійкості» реалізується в межах комунікаційної кампанії «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров'я в партнерстві з Суспільне Мовлення та Українське радіо.
❤265👍29😢2
🥚 Писанкарство – давня великодня традиція.
У кожному регіоні України – свої стилі, техніки та улюблені мотиви. Ця традиція – не лише про віру. Точніше, не обов’язково тільки про неї. Для сім’ї створення писанки – це чудове спільне заняття, що об’єднує покоління.
👨👩👧👦 Завітали до великої прийомної родини Яни та Віктора й напередодні Великодня створили разом із ними писанки.
Сім’я була змушена покинути рідну Макіївку через російське вторгнення ще у 2014-му. З минулого року Яна, Віктор і дев’ятеро дітей – четверо рідних і п’ятеро влаштованих у родину – живуть у новому будинку, який ми з Фундацією спорудили в межах проєкту «Адреса дитинства».
Кажуть, під час створення писанок добре загадувати бажання. Ця родина мріє, щоб на рідній Донеччині запанував мир.
Разом же ми загадуємо одне, спільне для всіх українців бажання… А ще – щоб у кожної дитини була така любляча родина, як ця. Зі своїми теплими традиціями, які ось так збиратимуть разом, приноситимуть спокій і силу створювати.
🇺🇦 З Великоднем, Україно!
Зі святом, яке нагадує: світло завжди перемагає.
У кожному регіоні України – свої стилі, техніки та улюблені мотиви. Ця традиція – не лише про віру. Точніше, не обов’язково тільки про неї. Для сім’ї створення писанки – це чудове спільне заняття, що об’єднує покоління.
👨👩👧👦 Завітали до великої прийомної родини Яни та Віктора й напередодні Великодня створили разом із ними писанки.
Сім’я була змушена покинути рідну Макіївку через російське вторгнення ще у 2014-му. З минулого року Яна, Віктор і дев’ятеро дітей – четверо рідних і п’ятеро влаштованих у родину – живуть у новому будинку, який ми з Фундацією спорудили в межах проєкту «Адреса дитинства».
Кажуть, під час створення писанок добре загадувати бажання. Ця родина мріє, щоб на рідній Донеччині запанував мир.
Разом же ми загадуємо одне, спільне для всіх українців бажання… А ще – щоб у кожної дитини була така любляча родина, як ця. Зі своїми теплими традиціями, які ось так збиратимуть разом, приноситимуть спокій і силу створювати.
🇺🇦 З Великоднем, Україно!
Зі святом, яке нагадує: світло завжди перемагає.
❤441👍35
🇺🇦 Наближаємося до 100-го україномовного аудіогіда – першої сотні українських аудіогідів, що діють у провідних пам’ятках світу – музеях, заповідниках, палацах, – у межах нашого проєкту з українізації світового спадку.
Більшість із них запрацювала в останні три роки, тобто в час оборони України від російського повномасштабного вторгнення. І в цьому є символізм: наша мова захищається разом із нами. Вона всюди, де українці.
🇹🇷 Нинішні два аудіогіди запрацювали в одній країні – Туреччині – і стали там, відповідно, 9-м і 10-м за ліком. Доступні вони в дуже цікавих місцях світового значення – Музеї Трої в місті Чанаккале та Археологічному музеї Стамбула.
Легенда про Трою жила багато століть і, можливо, так і залишилася б легендою, якби в ХІХ столітті археолог Генріх Шліман під час розкопок не довів її реальне існування. Відтоді науковцям вдалося зробити тут безліч історичних відкриттів. І зрештою тут була створена експозиція, яка тепер говорить до відвідувачів українською.
📍Археологічний музей Стамбула ввібрав у себе артефакти всіх численних культур, представники яких населяли турецьку землю, і нині також готовий розповісти їхню історію, зокрема, і нашою мовою.
Туреччина цінує мову культури та історії. І Україна цінує те саме. Це означає, що наш діалог триватиме і ми завжди почуємо одне одного.
🤝 Ще один крок до глибшого розуміння між нашими країнами, їхньою пам’яттю і сьогоденням. Бо лише ті, хто розуміють одне одного, можуть побудувати найкращі відносини і найкраще майбутнє.
@CGUinIstanbul
Більшість із них запрацювала в останні три роки, тобто в час оборони України від російського повномасштабного вторгнення. І в цьому є символізм: наша мова захищається разом із нами. Вона всюди, де українці.
🇹🇷 Нинішні два аудіогіди запрацювали в одній країні – Туреччині – і стали там, відповідно, 9-м і 10-м за ліком. Доступні вони в дуже цікавих місцях світового значення – Музеї Трої в місті Чанаккале та Археологічному музеї Стамбула.
Легенда про Трою жила багато століть і, можливо, так і залишилася б легендою, якби в ХІХ столітті археолог Генріх Шліман під час розкопок не довів її реальне існування. Відтоді науковцям вдалося зробити тут безліч історичних відкриттів. І зрештою тут була створена експозиція, яка тепер говорить до відвідувачів українською.
📍Археологічний музей Стамбула ввібрав у себе артефакти всіх численних культур, представники яких населяли турецьку землю, і нині також готовий розповісти їхню історію, зокрема, і нашою мовою.
Туреччина цінує мову культури та історії. І Україна цінує те саме. Це означає, що наш діалог триватиме і ми завжди почуємо одне одного.
🤝 Ще один крок до глибшого розуміння між нашими країнами, їхньою пам’яттю і сьогоденням. Бо лише ті, хто розуміють одне одного, можуть побудувати найкращі відносини і найкраще майбутнє.
@CGUinIstanbul
❤353👍44