🇨🇿 За останнє десятиліття Чехія здійснила глибоку реформу системи ментального здоров’я, запровадивши цю допомогу на рівні громад. І за найближчі п’ять років планує створити не менш як сто центрів ментального здоров’я у громадах – якомога ближче до людей та їхніх потреб.

Це дуже перегукується із тим, що робить Україна в межах програми ментального здоров’я «Ти як?». Адже метою програми є те, щоб підтримка була там, де люди навчаються, працюють, живуть – у школах, медичних закладах, на робочих місцях, у місцевих громадах.

Тому досвід Чехії цінний для нас. Тут, наприклад, велику увагу приділяють психологічній допомозі дітям і підліткам. Діють спеціалізовані центри та сервіси підтримки для вчителів і батьків.

👉 Для України, де нове покоління переживає досвід війни, це особливо актуально. Адже прагнемо змінити саму культуру ставлення до ментального здоров’я – щоб звернення по допомогу стало проявом сили, а не стигми. І щоб усе це допомогло нашим людям – дорослим і дітям – пережити російську навалу та жити далі.

📄 Ще один крок до цього робимо сьогодні, підписуючи разом із міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком і керівницею Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ Оксаною Збітнєвою Меморандум між Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України та Національним інститутом психічного здоров’я Чехії.

З початку російського вторгнення Україна вивчає та переймає найкращі світові практики для поліпшення стану українців, але вже й сама може ділитися своїм непростим досвідом.

🤝 Що довше займаюся цією темою, то більше розумію: ментальне здоров’я стає універсальною мовою міжнародного діалогу. Через осмислення травми, плекання стійкості та пошук спільних рішень воно об’єднує науку, дипломатію та суспільства, допомагаючи не лише долати наслідки криз, а й будувати сильніші громади.

Не те що три роки – кожен день війни завдає країні, що обороняється, страшного болю і травм.

📈 За даними нашого МОЗ, 83 % людей відчувають стрес, 78 % пов’язують його безпосередньо з війною. Водночас ніхто не скасовував хвороб мирного часу: онкології, критичних станів, епідемій. Потребують уваги люди із хронічними діагнозами, які мали проблеми зі здоров’ям і до російського нападу.

Навантаження на кожного лікаря та на кожну лікарню в Україні значно, якщо не в десятки разів, більше, ніж у сусідніх із нами країнах. Можливо, найбільше у світі. Ось чому я вдячна Чехії за те, що вона поруч із нами на шляху порятунку людей.

🇨🇿🇺🇦 Сьогодні взяла участь у конференції Healthcare Initiative for Ukraine, мета якої – посилити медичну підтримку України. Дякую колезі – першій леді Чехії Єві Павловій – за запрошення, організаторам Чеського інституту медичних технологій, уряду Чеської Республіки, міністру охорони здоров’я пану Властимілу Валеку, країнам-учасницям Польщі й Данії – за системну підтримку, Європейській комісії – за створення такого унікального інструмента, як Ukraine Facility. До речі, саме Чеська Республіка стала першою країною, яка скористалася цією програмою та взяла на себе відновлення шести лікарень в українських регіонах.

📄 А сьогодні наші країни просто на полях конференції підписали меморандуми про медичне партнерство (деталі розповім у наступному дописі). Це унікальний формат співпраці, який ми запровадили два роки тому на Саміті перших леді та джентльменів у Києві. Уже діють 62 меморандуми з 22 країнами. І дякую, що Чехія буде 23-ю, бо це партнерство щодня рятує сотні життів.

Водночас воно збагачує досвідом усіх учасників: тоді як Україні допомагають міжнародні напрацювання, світові допоможуть українські.