📍 Двадцять п’ять центрів ментального здоров’я «Повернення» заплановано відкрити по всій Україні цьогоріч. Вони створюються на базі державних медичних закладів і надаватимуть безоплатні амбулаторні послуги. Перший такий центр уже запрацював у травні в Дніпрі. Тут військові, ветерани та члени їхніх родин можуть отримати безоплатну фахову допомогу.

«Повернення» – новий проєкт, який заснували Віктор та Олена Пінчуки. Презентували його на конференції «Повернення. Шлях до ментального відновлення», до якої приєдналася як спікерка. Захід зібрав понад 200 учасників, серед яких були представники цивільних і військових закладів охорони здоров’я, які опікуються ментальним добробутом військових, ветеранів та їхніх родин, представники громадських організацій, міжнародних партнерів, Офісу Президента України, Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони України і Міністерства внутрішніх справ.

👉 Як ініціаторка Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» регулярно дивлюся, як її проєкти втілюються в регіонах (днями мала нагоду побачити їх на Волині). Але, незалежно від географії візиту, найчастіше чую, як важко людям ділитися своїм болем. Що бар’єром до звернення по допомогу досі є страх осуду – міцно вкорінена в нашому суспільстві стигма «Все, що з префіксом психо-, соромно».

❓ Тож у виступі говорила про те, якою має бути психологічна підтримка, щоб людина не соромилася, не боялася, довірилася.

Долати стигму вже допомагають сімейні лікарі й терапевти. В Україні 120 таких фахівців пройшли відповідне навчання та можуть надавати підтримку в питаннях ментального здоров’я. Зустрітись із психологом можна і в центрах життєстійкості, які вже працюють у 225 громадах України.

🤝 Цінуємо, що до цієї глобальної роботи долучаються нові сили, як-от «Повернення». Тим більше що в планах проєкту маємо впровадження освітніх програм світового рівня для фахівців сфери ментального здоров’я. Тож упевнена, він прокладе ще один маршрут до ментального здоров’я, скористатися яким зможе кожен, хто цього потребує.

Сьогодні у Ватикані разом із представниками багатьох країн і тисячами вірян з усіх частин світу на інавгураційній месі Папи Лева XIV.

Ми вдячні за особливі сьогоднішні слова на урочистій месі про необхідність справедливого миру та за увагу до України, наших людей. Кожна нація заслуговує на життя у спокої та безпеці.

Вітаємо з початком такої особливої місії. І хай будуть почуті молитви про справедливий мир і достойне життя для всіх людей.

Після завершення інавгураційної меси зустрілися з Папою Римським Левом XIV. Вдячні Його Святості за аудієнцію.

Для мільйонів людей у світі Понтифік є символом надії на мир. І авторитет та голос Святого Престолу можуть відіграти важливу роль у завершенні цієї війни.

Дякуємо Ватикану за готовність стати майданчиком для прямих переговорів між Україною та Росією. Ми готові до діалогу в будь-якому форматі заради реальних результатів. Дякуємо за підтримку України й за чіткий голос на захист справедливого й тривалого миру.

Для багатьох народів образ матері з дитиною – це символ життя, яке має бути захищеним. Сьогодні ми передали Папі Римському Леву XIV особливу ікону – «Божу Матір з немовлям», написану на фрагменті ящика з-під важких артилерійських озброєнь, привезеного з-під Ізюма. Вона – про наших дітей. Про тих, хто постраждав від війни, кого навмисно викрала й депортувала Росія і кого дуже чекають удома, в Україні.

Ми молимося за життя всіх наших депортованих дітей і сподіваємося на підтримку Ватикану в цьому питанні, щоб усі – і діти, і українські полонені – повернулись додому.

🗞 Майже в половині публікацій, сюжетів українські медіа використовують некоректну термінологію щодо безбар’єрності.

Але це в жодному разі не звинувачення, а нагода для професійної рефлексії. Бо всі працюємо в екстремальному режимі, і часто наша мова не встигає за реальністю, яка швидко змінюється.

♿️ Війна зробила видимими багато важливих реалій життя. І насамперед – інвалідність. Над нами всіма – ще й важкий спадок стигматизації інвалідності. Той, іще радянський, коли слово «інвалід» вживали як образу.

Визначення «інвалід» із царини соціального захисту Україна усунула на законодавчому рівні у 2018 році. Але нам знадобляться ще роки, щоб прибрати ярлики та стигми з колективної підсвідомості та з побутової мови.
Це справді важка робота, яку можна зробити разом, усім суспільством, із медіа, блогерами, лідерами думок.

📍Говорила про це сьогодні на спеціальній події для представників медіа «Коли можеш розправити крила» з нагоди початку тижня безбар’єрності. До дискусії долучилися представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища, ветеранської спільноти.

Як комунікувати коректно? Лайфгак, який допомагає: пам’ятати, що завжди спочатку – людина, а вже потім – її досвід. Саме тому кажемо: «людина з інвалідністю», «людина, звільнена з полону».

🎬 Докладно про це йшлося в підготовленій до заходу відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів». Вона створена на основі «Довідника безбар’єрності» для тих, хто працює зі словом: представників медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів, а також узагалі для всіх, хто прагне зробити своє спілкування більш етичним.

Адже наша мова, те, що і як говоримо, значною мірою «програмує» нашу дійсність. Тож, якщо хочемо рівних можливостей та інклюзії, мусимо включити їх насамперед у спілкування.

🤝 Дякую партнерам із громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за цю нову можливість усунути бар’єри та перешкоди – як із мови, так і зі шляху українців.