🗞 Майже в половині публікацій, сюжетів українські медіа використовують некоректну термінологію щодо безбар’єрності.
Але це в жодному разі не звинувачення, а нагода для професійної рефлексії. Бо всі працюємо в екстремальному режимі, і часто наша мова не встигає за реальністю, яка швидко змінюється.
♿️ Війна зробила видимими багато важливих реалій життя. І насамперед – інвалідність. Над нами всіма – ще й важкий спадок стигматизації інвалідності. Той, іще радянський, коли слово «інвалід» вживали як образу.
Визначення «інвалід» із царини соціального захисту Україна усунула на законодавчому рівні у 2018 році. Але нам знадобляться ще роки, щоб прибрати ярлики та стигми з колективної підсвідомості та з побутової мови.
Це справді важка робота, яку можна зробити разом, усім суспільством, із медіа, блогерами, лідерами думок.
📍Говорила про це сьогодні на спеціальній події для представників медіа «Коли можеш розправити крила» з нагоди початку тижня безбар’єрності. До дискусії долучилися представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища, ветеранської спільноти.
Як комунікувати коректно? Лайфгак, який допомагає: пам’ятати, що завжди спочатку – людина, а вже потім – її досвід. Саме тому кажемо: «людина з інвалідністю», «людина, звільнена з полону».
🎬 Докладно про це йшлося в підготовленій до заходу відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів». Вона створена на основі «Довідника безбар’єрності» для тих, хто працює зі словом: представників медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів, а також узагалі для всіх, хто прагне зробити своє спілкування більш етичним.
Адже наша мова, те, що і як говоримо, значною мірою «програмує» нашу дійсність. Тож, якщо хочемо рівних можливостей та інклюзії, мусимо включити їх насамперед у спілкування.
🤝 Дякую партнерам із громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за цю нову можливість усунути бар’єри та перешкоди – як із мови, так і зі шляху українців.
Але це в жодному разі не звинувачення, а нагода для професійної рефлексії. Бо всі працюємо в екстремальному режимі, і часто наша мова не встигає за реальністю, яка швидко змінюється.
♿️ Війна зробила видимими багато важливих реалій життя. І насамперед – інвалідність. Над нами всіма – ще й важкий спадок стигматизації інвалідності. Той, іще радянський, коли слово «інвалід» вживали як образу.
Визначення «інвалід» із царини соціального захисту Україна усунула на законодавчому рівні у 2018 році. Але нам знадобляться ще роки, щоб прибрати ярлики та стигми з колективної підсвідомості та з побутової мови.
Це справді важка робота, яку можна зробити разом, усім суспільством, із медіа, блогерами, лідерами думок.
📍Говорила про це сьогодні на спеціальній події для представників медіа «Коли можеш розправити крила» з нагоди початку тижня безбар’єрності. До дискусії долучилися представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища, ветеранської спільноти.
Як комунікувати коректно? Лайфгак, який допомагає: пам’ятати, що завжди спочатку – людина, а вже потім – її досвід. Саме тому кажемо: «людина з інвалідністю», «людина, звільнена з полону».
🎬 Докладно про це йшлося в підготовленій до заходу відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів». Вона створена на основі «Довідника безбар’єрності» для тих, хто працює зі словом: представників медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів, а також узагалі для всіх, хто прагне зробити своє спілкування більш етичним.
Адже наша мова, те, що і як говоримо, значною мірою «програмує» нашу дійсність. Тож, якщо хочемо рівних можливостей та інклюзії, мусимо включити їх насамперед у спілкування.
🤝 Дякую партнерам із громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за цю нову можливість усунути бар’єри та перешкоди – як із мови, так і зі шляху українців.
❤261👍26
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🗓 Розпочався Національний тиждень безбар’єрності – це всеукраїнська інформаційна кампанія на тему безбар’єрної комунікації.
📍Першою подією стала зустріч «Коли можеш розправити крила». Звернулася на ній до всіх, хто формує нині інформаційне поле України.
🫂 Ми намагаємося стати країною, де людина – передусім, і мова є вкрай важливим маркером цього. Мова, яка не виключає когось із комунікації, а отже – із суспільних процесів, а навпаки – інтегрує. Мова, що є чутливою до реалій війни, у яких живемо.
🤝 Запросила присутніх бути партнерами в цій суспільній трансформації, порушувати тему в медіа, моніторити дії держави та підсвічувати точки зростання. Упевнена: знайдемо правильні слова, якщо будемо говорити й чути одне одного.
📍Першою подією стала зустріч «Коли можеш розправити крила». Звернулася на ній до всіх, хто формує нині інформаційне поле України.
🫂 Ми намагаємося стати країною, де людина – передусім, і мова є вкрай важливим маркером цього. Мова, яка не виключає когось із комунікації, а отже – із суспільних процесів, а навпаки – інтегрує. Мова, що є чутливою до реалій війни, у яких живемо.
🤝 Запросила присутніх бути партнерами в цій суспільній трансформації, порушувати тему в медіа, моніторити дії держави та підсвічувати точки зростання. Упевнена: знайдемо правильні слова, якщо будемо говорити й чути одне одного.
❤290👍36😢2
🌿 Є багато досліджень про користь садівництва чи навіть просто спостережень за садом, парком, природою для ментального здоров’я.
Під час закордонних поїздок відвідую лікарні та соціальні простори країн-партнерок. Майже завжди в них є так званий терапевтичний сад, максимально дружній і комфортний для відвідування.
📍Цього року терапевтичний сад з’явиться в Києві. Задум реалізує ВДНГ разом із Міністерством у справах ветеранів у межах Національної стратегії створення безбарʼєрного простору в Україні.
Проєкт поєднає садівничу, тілесну й арттерапію, зони для індивідуального розвантаження та локацію для дітей. Передбачається, що тут фахівці працюватимуть із військовими, ветеранами та членами їхніх сімей. Простір буде безпечний, доступний і відкритий для всіх охочих.
🤝 Долучилася до презентації саду і щиро бажаю проєкту удачі й масштабування: нині всій країні – кожній людині – дуже потрібна антистресова терапія. І всім нам завжди потрібна безбар’єрність – як для пересувань, так і для дій. Сад же все це поєднає.
Під час закордонних поїздок відвідую лікарні та соціальні простори країн-партнерок. Майже завжди в них є так званий терапевтичний сад, максимально дружній і комфортний для відвідування.
📍Цього року терапевтичний сад з’явиться в Києві. Задум реалізує ВДНГ разом із Міністерством у справах ветеранів у межах Національної стратегії створення безбарʼєрного простору в Україні.
Проєкт поєднає садівничу, тілесну й арттерапію, зони для індивідуального розвантаження та локацію для дітей. Передбачається, що тут фахівці працюватимуть із військовими, ветеранами та членами їхніх сімей. Простір буде безпечний, доступний і відкритий для всіх охочих.
🤝 Долучилася до презентації саду і щиро бажаю проєкту удачі й масштабування: нині всій країні – кожній людині – дуже потрібна антистресова терапія. І всім нам завжди потрібна безбар’єрність – як для пересувань, так і для дій. Сад же все це поєднає.
❤265👍40
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌿 Побувала на презентації терапевтичного саду. Він зʼявиться в Києві для військових, ветеранів та їхніх родин.
Цей простір – про гідність. Гідність людини, яка повертається з фронту чи відновлюється після травми. Гідність нашого суспільства бути поруч, створювати умови, які допомагають. Тож, сподіваюся, він стане моделлю, яку згодом можна буде масштабувати по всій країні.
Проєкт реалізує Міністерство у справах ветеранів спільно з ВДНГ у межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні.
Цей простір – про гідність. Гідність людини, яка повертається з фронту чи відновлюється після травми. Гідність нашого суспільства бути поруч, створювати умови, які допомагають. Тож, сподіваюся, він стане моделлю, яку згодом можна буде масштабувати по всій країні.
Проєкт реалізує Міністерство у справах ветеранів спільно з ВДНГ у межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні.
❤335👍35😢1
🗓 Сьогодні, 21 травня, вперше відзначаємо День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття.
Під час війни, яку ворог намагався виправдати нібито «захистом» культур, ми довели: справжня повага – це не нав’язування, а прийняття. Національні спільноти й корінні народи не лише зберігають свої традиції – вони захищають державу пліч-о-пліч з усіма українцями.
🇪🇺 Єдність у різноманітті – спільна цінність України та Європи. Тож ця дата – і про повагу, із якою ставимося до різних культур, і про силу нашої єдності, і про наше європейське майбутнє.
Гасло цього дня: «У кожного – свій голос, та серце в нас одне». Це серце б’ється в Україні. 💛💙
Під час війни, яку ворог намагався виправдати нібито «захистом» культур, ми довели: справжня повага – це не нав’язування, а прийняття. Національні спільноти й корінні народи не лише зберігають свої традиції – вони захищають державу пліч-о-пліч з усіма українцями.
🇪🇺 Єдність у різноманітті – спільна цінність України та Європи. Тож ця дата – і про повагу, із якою ставимося до різних культур, і про силу нашої єдності, і про наше європейське майбутнє.
Гасло цього дня: «У кожного – свій голос, та серце в нас одне». Це серце б’ється в Україні. 💛💙
❤257👍18
Двадцятирічний Олександр захоплюється шахами та із задоволенням бере участь у турнірах. З 12 років – у інтернатах, має інвалідність, пов’язану з неврологічною дисфункцією.
Вісімнадцятирічний Микола любить доглядати за рослинами, має кваліфікацію флориста й озеленювача. Він сирота з п’яти років, кілька років провів у психіатричному закладі.
Романові 19. Він здобув фах у швейній справі. Теж має досвід сирітства, інтернатів та інвалідність, пов’язану з ментальним станом, мовленням і рухом.
Ці та ще четверо хлопців, більша частина життя яких пройшла в інтернатних закладах і лікарнях, нарешті знайшли власний дім і можливість самостійного життя – з допомогою уважних дорослих.
🏠 Це – будинок підтриманого проживання «Оселя родини» на Київщині, де в комфортних умовах мешкають люди з інвалідністю. Проживання підтримане, тому що допомагають мешканцям соціальні працівники, психолог, ерготерапевт, реабілітолог. Хлопці розвивають соціальні навички, власні хобі, а частина вже влаштувалася на роботу – на швейній фабриці та в галузі садівництва.
👉 Створили цю «Оселю» ГО «Родина для осіб з інвалідністю» та українсько-швейцарський проєкт «Психічне здоров’я для України» (MH4U). Але вона нині не єдина: у межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору Міністерство соціальної політики спільно з партнерами впроваджує такі помешкання по всій країні:
📍 на Львівщині вже 4 будинки та 2 квартири підтриманого проживання для 38 осіб;
📍 у Вінницькій області в будинку підтриманого проживання – 11 мешканців;
📍 ще 11 – у будинку та квартирах у Чернівецькій області;
📍 6 людей проживають і навчаються у двох квартирах у Києві;
📍 5 будинків створюють на Волині.
🗓 У межах Національного тижня безбарʼєрності рада побачити, як такі проєкти успішно працюють в Україні. Це значить, дедалі більше українців з інвалідністю отримують гідні можливості для життя, праці та розвитку. Вони більше не виключені із суспільства. Отже, і суспільство стає людянішим.
Вісімнадцятирічний Микола любить доглядати за рослинами, має кваліфікацію флориста й озеленювача. Він сирота з п’яти років, кілька років провів у психіатричному закладі.
Романові 19. Він здобув фах у швейній справі. Теж має досвід сирітства, інтернатів та інвалідність, пов’язану з ментальним станом, мовленням і рухом.
Ці та ще четверо хлопців, більша частина життя яких пройшла в інтернатних закладах і лікарнях, нарешті знайшли власний дім і можливість самостійного життя – з допомогою уважних дорослих.
🏠 Це – будинок підтриманого проживання «Оселя родини» на Київщині, де в комфортних умовах мешкають люди з інвалідністю. Проживання підтримане, тому що допомагають мешканцям соціальні працівники, психолог, ерготерапевт, реабілітолог. Хлопці розвивають соціальні навички, власні хобі, а частина вже влаштувалася на роботу – на швейній фабриці та в галузі садівництва.
👉 Створили цю «Оселю» ГО «Родина для осіб з інвалідністю» та українсько-швейцарський проєкт «Психічне здоров’я для України» (MH4U). Але вона нині не єдина: у межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору Міністерство соціальної політики спільно з партнерами впроваджує такі помешкання по всій країні:
📍 на Львівщині вже 4 будинки та 2 квартири підтриманого проживання для 38 осіб;
📍 у Вінницькій області в будинку підтриманого проживання – 11 мешканців;
📍 ще 11 – у будинку та квартирах у Чернівецькій області;
📍 6 людей проживають і навчаються у двох квартирах у Києві;
📍 5 будинків створюють на Волині.
🗓 У межах Національного тижня безбарʼєрності рада побачити, як такі проєкти успішно працюють в Україні. Це значить, дедалі більше українців з інвалідністю отримують гідні можливості для життя, праці та розвитку. Вони більше не виключені із суспільства. Отже, і суспільство стає людянішим.
❤268👍40