У цей день три роки тому я презентувала свою Фундацію. Вона стала відповіддю на гуманітарні виклики, що постали перед Україною внаслідок повномасштабної російської агресії.

🌍 Ми прагнули обʼєднати іноземних партнерів, які готові допомогти, та українців, що потребують підтримки, ставши між ними надійним містком. І сьогодні разом із партнерами з понад 30 країн світу — меценатами, філантропами, великими корпораціями, урядовими агентствами — продовжуємо цю роботу.

🇺🇦 З перших днів ми надавали допомогу тим, кому вона була найбільше потрібна: передавали швидкі медикам, відновлювали та оснащували медичні заклади сучасним обладнанням, а також підтримували гуманітарною допомогою — від побутової техніки до будівельних матеріалів.

👧👦 Але щоразу поверталися до головного – потреб дітей. Саме вони сьогодні у фокусі роботи Фундації. Ми прагнемо, щоб попри втрати й тривоги українські діти мали дитинство: могли навчатися, розвиватися, досліджувати світ, мріяти й планувати майбутнє.

💫 Підтримка має бути не точковою, а сталою та системною. І ми працюємо над цим у трьох ключових напрямах:

– підтримка сімейних форм виховання;
– доступ до навчання та позашкільної освіти;
– психосоціальна підтримка.

📊 І за три роки ми вже маємо вагомі результати та плани в цих напрямах:

– звели 17 будинків для великих прийомних родин, ще 20 — у процесі будівництва;
– передали гуманітарну допомогу кожній другій великій прийомній родині в Україні;
– відновили 30 укриттів у школах та дитячих садочках, плануємо ще щонайменше 50;
– понад 65 тис. девайсів для навчання отримали від Фундації учні та вчителі;
– профінансували створення 12 нових Шкіл Супергероїв при дитячих лікарнях, у планах на наступний рік — створення та запуск іще шести таких просторів;
– реалізували понад 10 змін таборів психосоціальної підтримки для дітей та молоді;
– уже цього року запускаємо новий проєкт — молодіжні простори психосоціальної підтримки підлітків та молоді «12–21».

✨ Три роки — це тільки початок. Попереду ще багато роботи, але головна мета незмінна: щоб діти мали всі можливості для навчання та розвитку в Україні.

🤝 Дякую партнерам, які підтримують нас щодня на цьому шляху!

🤝 Жестова мова об’єднує людей і дає кожному й кожній змогу бути почутими. Для понад сотень тисяч людей в Україні це не просто спосіб спілкування, а можливість здобувати освіту, інформацію, працювати та розкривати себе в суспільстві.

💬 Коли знаєш жестову мову, можеш подякувати водієві таксі за комфортну поїздку, познайомитись із цікавою людиною на заході та дізнатися її досвід, вільно спілкуватися будь-де й будь з ким.

Ці прості моменти є важливою частиною безбар’єрного суспільства, у якому всі можуть висловити свої думки й почуття.

🔍 На картках розповідаємо докладніше про важливість жестової мови й те, як опанувати її самостійно.

👧 Десятимісячну Маргариту Прокопенко з Херсонського будинку дитини окупанти вивезли до Москви, де її незаконно удочерив російський депутат – близький соратник Путіна. Дівчинці видали нове, російське, свідоцтво про народження – з новим ім’ям Марина Миронова та місцем народження вже в Росії. Тобто повністю змінили її особистість.

👫 Брат і сестра Олександр і Христина жили в прийомній родині в Херсоні, коли російські окупанти вилучили їх і вивезли в Росію. До того ж розділили – віддали в різні сім’ї, відібравши в хлопця український паспорт. У січні 2024 року Олександр скоїв самогубство. Його поховали в Росії, не повідомивши Україну.

🗣 Ці історії викрадених Росією українських дітей тяжко навіть розповідати. Накриває почуття безсилля та гніву. Але я мусила їх озвучити на засіданні Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, яке відбулося сьогодні на полях 80-ї сесії Генасамблеї ООН.

Щоб міжнародна спільнота розуміла: вивезені в Росію діти не просто «переїхали». Вони репресовані. Їм змінюють ідентичність. Їх розлучають. Позбавляють зв’язку. Їм брешуть. Їх залякують. Їх доводять до смерті…

❓Що це, як не геноцид, який Росія втілює на найбільш беззахисних?

🌐 Закликала світ діяти спільно – у межах коаліції наші об’єднані сили зможуть зробити більше, ніж хтось один. Завдяки спільним зусиллям нині повернуто на батьківщину 1625 дітей. За кожним ім’ям – місяці пошуків, переговорів та ризику і для дитини, і для перемовників. Але треба діяти швидше, бо дитинство, як і життя, одне.

Запросила міжнародних партнерів спільно діяти і для адаптації вже повернених дітей.

Це значить:

📍створювати житлові та матеріальні умови для збільшення кількості великих прийомних родин (як це робить моя Фундація в проєкті «Адреса дитинства»);

📍розбудовувати психологічну допомогу й реабілітацію (теж ведемо цей напрям у Фундації);

📍облаштовувати самостійне проживання для тих, хто втратив в Україні житло та соціальні зв’язки, і розвивати мережу соціальних помічників і квартир для дітей з інвалідністю.

Шановний вільний світе! Повернення українських дітей – це не політика. Це тест на людяність. А коли йдеться про людяність, не можна бути нейтральним.