Юрій Бутусов: операцією на Курщині керував Офіс Президента

«І це абсолютна операція, якою на кінцевій фазі керував Офіс президента. Ну на жаль, з такими трагічними наслідками», – заявив в інтерв'ю журналіст і військовий експерт Юрій Бутусов у відповідь на запитання про те, хто понесе відповідальність за ситуацію.

Ситуація на Курщині продовжує загострюватися. Deep State підтверджує повне взяття російськими військами Суджі та ще декількох населених пунктів. Пентагон та президент США Дональд Трамп повідомляють про оточення українських військ у цьому регіоні, однак президент Володимир Зеленський це спростовує.

👉 t.me/GOPReport

#Курщина #Бутусов #Зеленський #ОфісПрезидента #Україна #війна #ЗСУ #політика

Зміна керівництва Генштабу: Зеленський звільнив Баргилевича, призначив Гнатова
16 березня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав два укази: №169/2025 про звільнення Анатолія Баргилевича з посади начальника Генерального штабу ЗСУ та №170/2025 про призначення на цю посаду Андрія Гнатова.
Причини кадрових змін
Ці перестановки відбулися на тлі важкої ситуації на фронті, зокрема невдалого утримання українських позицій на Курщині, значних втрат серед військових і складного відходу ЗСУ.
Анатолій Баргилевич займав посаду з лютого 2024 року, його звільнення виглядає як спроба знайти винного за втрати на фронті, тоді як рішення про утримання та подальший відхід українських військ ухвалювалися не лише військовими, а й політичним керівництвом.
Андрій Гнатов – бойовий офіцер, що має досвід командування частинами на півдні України. Його призначення може свідчити або про зміну військової стратегії, або про бажання Офісу президента продемонструвати оперативну реакцію на проблеми.
Політичний контекст
• Зміна керівництва Генштабу є спробою Офісу президента уникнути критики. Провал на Курщині став серйозним ударом по репутації військово-політичного керівництва. Відставка Баргилевича формально дозволяє перекласти відповідальність на Генштаб.
• Сигнал для Заходу. Партнери України, зокрема США та НАТО, уважно стежать за ефективністю командування ЗСУ. Перепризначення може бути спробою показати, що влада реагує на військові виклики.
• Невідомо, чи зміниться ситуація на фронті. Хоча Гнатов має досвід бойового командування, кадрова перестановка навряд чи радикально виправить проблеми, пов’язані з браком ресурсів, неузгодженістю рішень і впливом політики на військові операції.
Висновки
• Зміна керівництва Генштабу є реакцією на невдачі, але не стратегічним рішенням.
• Баргилевич став «цапом-відбувайлом» за провал на Курщині, хоча відповідальність лежить і на Офісі президента.
• Призначення Гнатова може свідчити про зміну військової тактики або бути лише політичним кроком.

👉 t.me/GOPReport


#ЗСУ #Генштаб #Баргилевич #Гнатов #Зеленський #війна #Курщина #Україна #політика

Радник Трампа: Росія може зберегти Крим і отримати Донбас

Радник президента США Дональда Трампа, конгресмен Майк Уолтц заявив, що Україна може не повернути всі свої території, зокрема Донбас і Крим.

Таку думку він висловив в інтерв’ю ABC News, відповідаючи на питання журналістки Марти Раддатц про можливість передачі Донбасу Росії.

“Ми повинні запитати себе: чи це в наших національних інтересах? Чи це реалістично? Ми говорили про це з європейцями та українцями. Чи зможемо ми вибити кожного росіянина з кожного сантиметра української землі, включаючи Крим?” — сказав Уолтц.

Він розкритикував підхід адміністрації Байдена, яка підтримувала Україну за принципом “стільки, скільки потрібно”, що, за його словами, означало “нескінченну війну”, яка може призвести до Третьої світової.

Заява радника Трампа свідчить про потенційний перегляд підходу США до війни в Україні та можливу зміну пріоритетів у зовнішній політиці Вашингтона.

👉 t.me/GOPReport

#США #Трамп #Україна #Війна #Крим #Донбас #Росія

Від червоного ліхтаря до червоних ліній: як Палатний став геополітиком

Політика — це передусім жанр виживання. Коли тебе намагаються підсмажити на повільному вогні антикорупційного скандалу, варто терміново знайти ковдру з патріотизму та накритись нею з головою. Саме це зробив Артур Палатний, раптово з’явившись у жанрі стратегічних колонок про ЗСУ, хоча ще вчора його більше знали як "смотрящего" столичних забудовників, а тепер — як персонажа зі скандалу про бордель із прихованими камерами.

Отже, Палатний несподівано для всіх пише колонку у РБК-Україна, де проголошує, що головна червона лінія у переговорах — це армія, що Європа має сплачувати Україні зарплати військових, а без ЗСУ не буде не лише України, а й мирної Європи. Звучить різко і навіть змістовно. Але є одне "але" — ця тема абсолютно чужа для автора. І якщо він взявся писати про військову політику, значить, справа справді серйозна.

Якщо тебе ловлять на схемах, говори про армію

Давайте згадаємо, хто такий Артур Палатний? До недавнього часу — сірий кардинал "УДАРу", куратор партійного апарату Кличка, якого ніколи не помічали у глибоких аналітичних текстах. Його ім’я вперше голосно засвітилося не завдяки ідеологічним працям, а завдяки його коррупційним і кримінальним оборудкам - останній раз на плівках НАБУ по справі Комарницького, де Палатного називають "сусідом". Тобто, коли корупційні схеми на столичній землі почали валитися, слідчі раптом виявили поруч з Комарницьким саме цього добродія.

Якщо цього було мало, нещодавно сплив ще один пікантний момент: в будинку, де мешкає Віталій Кличко, викрили бордель. І ось тут у справу входить знайоме ім’я — кажуть, що "Тутсі" був під неофіційною опікою саме Палатного. Там знімали клієнтів на відео, продавали не тільки "розслаблення", а й цікаві речовини, а "охорону" забезпечували співробітники комунального підприємства. Ще вчора Палатний був куратором темних справ, а сьогодні — новий воєнний стратег і провідник української військової політики.

Коли захищаєш армію, рятуєш себе

Однак питання залишається відкритим: чому саме зараз? Чому цей текст не написав Кличко, який хоча б іноді згадує про війну? Чому "УДАР" так раптово заходить у військову риторику? Відповідь проста: вони шукають порятунок через державницький порядок денний.

Коли скандали навколо земельного дерибану, корупційних схем та борделю з відеозаписами стають надто гучними, залишається єдиний вихід — сховатися за священною темою, яку ніхто не критикуватиме. І тут виникає колонка Палатного: про святість ЗСУ, про необхідність фінансування армії, про "Україна — це щит Європи". Посил, безумовно, правильний, але вустами кого? Чоловіка, який ще вчора розрулював свої питання у "Тутсі"?

Патріотизм – останній бастіон негідників

Що ми маємо? "УДАР" вирішує грати в геополітичні ігри, бо внутрішні проблеми стають токсичними. Палатного заганяє в кут НАБУ, але він раптом з’являється як захисник української армії. Проблема в тому, що відсутність реального бекграунду в цій темі, корупційні справи і скандал з борделем роблять його позицію схожою на спробу перекрити ганьбу високими матерiями.

Що ж, принаймні, ми дізналися нову формулу виживання в українській політиці: коли НАБУ вже чекає з підозрою, негайно пиши колонку про військову стратегію. Головне — встигнути до арешту.

Джерело

#Палатний #УДАР #Кличко #корупція #НАБУ #Тутсі #Комарницький

У Києві не коментують заяви румунської політикині Шошоаке

В Україні поки що не коментують заяви лідерки партії S.O.S. România Діани Шошоаке, яка звернулася до президента РФ Володимира Путіна з територіальними претензіями щодо України.

Її лист, у якому вона закликає Росію врахувати румунські інтереси в переговорах про мир, вже викликав резонанс у румунському суспільстві. Центральна виборча комісія Румунії вдруге відмовила Шошоаке у реєстрації кандидатом у президенти через її антиконституційні заяви, що вказує на те, що її погляди не знаходять підтримки на державному рівні.

Наразі офіційний Бухарест не висловлював жодних претензій до України, а навпаки – продовжує підтримувати Київ як у дипломатичній, так і у військовій сфері.

Експерти зазначають, що такі заяви можуть бути використані російською пропагандою для провокування напруги між Україною та її сусідами. Водночас сам Бухарест поки що не реагував на звернення Шошоаке до Путіна, що може свідчити про її маргінальний статус у румунській політиці.

Офіційна реакція України в цьому випадку навряд чи буде доцільною, адже це лише надасть ваги заявам політикині, яка не має жодного реального впливу на румунську зовнішню політику.

👉 t.me/GOPReport

#дипломатія #Румунія #Шошоаке #пропаганда

США виходять зі слідчої групи з розслідування агресії: що це значить для України та Східної Європи?

Адміністрація Дональда Трампа вирішила вийти зі складу міжнародної слідчої групи, що розслідує причетність вищого керівництва Росії до започаткування широкомасштабної війни проти України. Це рішення стало ще одним, цього разу юридичним, сигналом щодо зміни зовнішньополітичного курсу США відносно російсько-української війни.

Зміна курсу: прагматизм замість морального лідерства
Адміністрація Джо Байдена розглядала міжнародне правосуддя як один із ключових методів тиску на Кремль. США співпрацювали з європейськими союзниками, витрачаючи ресурси на збір доказів та створення юридичної бази для судового процесу над Путіним та його оточенням.
Трамп, зі свого боку, відмовляється від цієї стратегії, роблячи ставку на пряму дипломатію та переговори. Його принцип — Америка не повинна стати "головним суддею світу".

Політичний сигнал Європі та Україні
🔹 Для України:
• Втрата юридичної підтримки у міжнародних судах з боку США.
• Посилення необхідності шукати нові механізми тиску на РФ.
🔹 Для Європи:
• Потреба самостійно розвивати правові ініціативи проти Росії.
• Посилення розколу між проукраїнськими країнами (Балтія, Польща) та прагматиками (Франція, Німеччина).
🔹 Для Росії:
• Менший ризик юридичного переслідування для її керівництва.
• Додатковий важіль у дипломатичних переговорах.
• Зменшення ризиків персональної відповідальності для військових злочинців. Кремль розуміє, що міжнародні юридичні механізми — це питання не лише тиску сьогодні, а й правової відповідальності в майбутньому. Виключення США з процесу полегшує ситуацію для Москви, але не знімає загрози остаточно.

Вихід США зі слідчої групи — це частина нової зовнішньополітичної доктрини Трампа. Америка відходить від символічних антиросійських ініціатив на користь більш гнучкої дипломатії. Це означає, що Україна повинна взяти ініціативу у свої руки, використовуючи всі доступні юридичні та дипломатичні механізми для притягнення Росії до відповідальності. Україна має можливості для реалізації міжнародно-правових ініціатив, але її успіх залежить від:
• Політичної волі та дипломатичної підтримки з боку партнерів.
• Реалістичності планів у контексті змін на міжнародній арені.
• Здатності зберегти довгостроковий тиск на Росію навіть без активної підтримки США.

👉 t.me/GOPReport

Радник Трампа Уолтц за останні два дні вже двічі сказав, що Україна в НАТО не вступить. Генсек НАТО Рютте дав зрозуміти, що обговорювати це більше не будуть. Але українські чиновники героїчно продовжують битися головою об зачинені двері.

«НАТО не може бути зняте з порядку денного. Це стратегічний вибір українського народу», – бадьоро заявляє глава МЗС України Дмитро Сибіга. Так, стратегічний. Як вибір чоловіка, який 15 років залицяється до жінки, яка постійно йому повторює: «Ти, мабуть, хороший, але ні».

Українська дипломатія – це мистецтво питати одне й те ж саме з надією, що відповідь зміниться. От тільки реальний стратегічний вибір – зрозуміти, коли час припинити питати.

👉 t.me/GOPReport

“Планова передислокація на більш вигідні рубежі оборони” – так міністр оборони Умеров назвав відступ ЗСУ з Курської області в ефірі Fox News.

Що ж, звучить красиво. Якби “Титанік” “провів заплановане занурення”, а пасажири “обрали альтернативний спосіб пересування Атлантикою”.

Головне – правильне формулювання. Вчора ЗСУ “створювали умови для майбутнього контрнаступу”, сьогодні – “оптимізують лінію фронту”, завтра, мабуть, “розширять зону маневру до Києва”.

Втім, якщо слухати офіційні зведення, то будь-яка втрата території – це “покращення позицій”, а відступ – “наступ, але в інший бік”.

Бо головне для української влади – це чесність із народом. А що може бути чеснішим, ніж щоранку пояснювати українцям, чому перемога знову виглядає як поразка?

👉 t.me/GOPReport

Легалізація свавілля

Сьогодні Верховний Суд України виніс рішення, яке можна коротко описати однією фразою: “Навіть якщо тебе мобілізували незаконно, це не означає, що ти можеш повернутися до цивільного життя”.

Що сталося?

Один військовослужбовець подав до суду, тому що його мобілізували з порушенням закону, бо його призвали без проходження медичного огляду, що прямо суперечить вимогам законодавства.

Перша інстанція визнала мобілізацію незаконною і навіть ухвалила рішення: зобов’язати військову частину звільнити позивача. Апеляційний суд це підтвердив. Здавалося б, усе логічно: якщо тебе забрали в армію з порушенням закону, то ти повинен мати право повернутися до цивільного життя.

Але потім у справу втрутився Верховний Суд , який погодився, що процедура мобілізації була порушена. Але водночас він заявив, що це не дає людині права звільнитися.

Логіка суду така:
1. Мобілізація – це незворотний процес.
Якщо тебе вже мобілізували, навіть із порушенням закону, ти все одно залишаєшся військовослужбовцем.
2. Суд не може зобов’язати армію звільнити людину.
Верховний Суд заявив, що справа стосувалася лише процедури призову, а не правового статусу позивача у військовій частині. Тобто суд визнав мобілізацію незаконною, але вважає, що це не стосується військової частини, де служить позивач.
3. Медогляд – це не доказ непридатності до служби.
Суд сказав, що навіть якщо людину мобілізували без медогляду, це не означає, що вона фізично непридатна до служби.

Але проблема набагато глибша, ніж просто медогляд

Суд узагалі не взяв до уваги ключовий момент: незаконна мобілізація – це не тільки відсутність медкомісії, це ще й свавілля працівників ТЦК.

Що відбувається зараз?
• Чоловіків хапають на вулицях, часто з застосуванням сили.
• Підробляють документи – щоб “легалізувати” тих, хто насправді не підлягає мобілізації.
• Везуть людей прямо з кафе, магазинів і транспорту – без жодних перевірок, без можливості отримати документи чи бодай зателефонувати рідним.
• Б’ють і катують – про такі історії повідомляють кожного дня.

Тепер, після цього рішення Верховного Суду, можна не сумніватися: все це тільки посилиться.

Чому? Бо тепер працівники ТЦК отримали карт-бланш на будь-які незаконні дії. Їм більше не потрібно хвилюватися, що суд когось звільнить.
Навіть якщо вони сфальсифікують документи, навіть якщо людину мобілізують без належної процедури, навіть якщо буде доведено, що призовник мав законне право на відстрочку, це вже не матиме жодного значення.

Адже Верховний Суд підтвердив: незаконна мобілізація – це все одно мобілізація.

👉 Що це означає для країни?

Тож якщо Україна хоче залишатися Україною, а не перетворюватися на країну примусової мобілізації без законів і прав, треба не просто вигравати війну на фронті. Треба ще й не програти війну всередині країни – війну за правову державу.

t.me/GOPReport

Влада Литви звинуватила російську військову розвідку ГРУ в організації підпалу складу магазину IKEA у Вільнюсі. Слідство розцінює пожежу в IKEA як теракт. Підпал організували двоє громадян України, один із яких — неповнолітній.

Без коментарів! 🤦‍♂️

👉 t.me/GOPReport

Переговори Трампа і Путіна: очікування, страхи та медійна пастка

Сьогоднішня розмова Дональда Трампа і Володимира Путіна викликає бурю емоцій у західних ЗМІ та політичних колах. Проте, якщо уважно розібрати інформаційний фон, стає очевидним, що медіа вже сформували “негативний сценарій”, у якому будь-яка стратегія Трампа буде інтерпретована як помилка.

🔹 ЄС боїться “зради” → Трамп може “розділити” Україну.
🔹 ЄС боїться ескалації → Трамп може не поступитися і розлютити Путіна.
🔹 ЄС боїться економічної кризи → Санкції проти нафти можуть вдарити по цінах.
🔹 ЄС боїться ізоляціонізму США → Трамп може залишити Європу без підтримки.
🔹 ЄС боїться надмірної активності США → Трамп може посилити тиск на НАТО.

Цей перелік страхів взаємовиключний, але саме це дозволяє ЗМІ маніпулювати настроями: що б не зробив Трамп, результат можна подати як провал.

📌 Головна мета цього медіа-тиску — дискредитувати саму ідею переговорів.
Перемир’я? Значить, Трамп “здав Україну”.
Відсутність перемир’я? Значить, Трамп “не впорався з Путіним”.
Тиск на Росію? Значить, Трамп “провокує ескалацію”.
Відмова від санкцій? Значить, Трамп “зіграв на руку Кремлю”.

Формується ситуація, у якій переговори вже програні в інформаційному полі, навіть якщо вони призведуть до реальних домовленостей.

👉 Усередині США переговори також стали політичним інструментом.
• Демократи використовують їх проти Трампа, формуючи риторику про те, що він або “друг Путіна”, або “не здатний домовлятися”.
• Частина республіканців (не трампістів) також обережні – вони побоюються, що Трамп може дестабілізувати НАТО або запропонувати надто ризиковані умови.
• Білий дім свідомо підтримує “нечіткі формулювання”, щоб не брати на себе відповідальність за підсумки.

📍 Що це означає для Європи?
• ЄС хоче уникнути домовленостей “на американських умовах”, але боїться втрати американської підтримки.
• Європейські лідери готують план “на випадок краху” НАТО, посилюючи оборону та переглядаючи військові стратегії.
• Франція і Німеччина обережно допускають можливість компромісів, тоді як Польща, країни Балтії та Фінляндія готуються до найгіршого сценарію й укріплюють оборону.
• Велика Британія, навпаки, нарощує антиросійську риторику, щоб зберегти лідерство в антиросійській коаліції.
• Франція та Велика Британія розглядають можливість миротворчої місії в Україні, навіть якщо США відмовляться брати в ній участь.

👉 Медіа-тиск створює ілюзію “безвихідної ситуації”.
• Формується атмосфера, що будь-які переговори — це поразка.
• Цей тиск впливає не тільки на Трампа, а й на Путіна та Зеленського, яким нав’язують певні сценарії поведінки.


🔻 Підписуйтесь на «Республіканець | Make Ukraine Great Again» 📲
🔥 Realpolitik. Аналітика без ілюзій.
👉 t.me/GOPReport

🇪🇺 Італія, Іспанія та Франція поки не готові підтримати 40 млрд євро для України – Reuters

Італія, Іспанія та Франція висловили стриманість щодо пропозиції ЄС виділити до 40 млрд євро військової допомоги Україні у 2025 році.

Як повідомляє Reuters, міністри закордонних справ Італії та Іспанії заявили, що ще занадто рано займати остаточну позицію щодо ініціативи глави зовнішньополітичного відомства ЄС Каї Каллас. Італія також очікує розмови між Трампом і Путіним, щоб оцінити можливі перспективи перемир’я.

📌 Франція також порушила питання щодо плану, що вказує на наявність ширшої коаліції скептиків у ЄС.

📌 Словаччина дала зрозуміти, що не буде перешкоджати ініціативі, але й не робитиме внесок.

📌 Угорщина продовжує дотримуватися своєї позиції, не надаючи Україні військової допомоги, але не зможе заблокувати пропозицію, оскільки внески будуть добровільними.

Подальше обговорення пакета допомоги очікується на зустрічі міністрів оборони ЄС 2-3 квітня у Варшаві.

👉 t.me/GOPReport

Підсумки переговорів Трампа і Путіна (версія Білого дому):

📌 Необхідність миру – обговорили припинення війни в Україні та встановлення довготривалого миру.
📌 Людські та фінансові втрати – Трамп і Путін погодилися, що ресурси країн мають йти на потреби народів, а не на війну.
📌 Перші кроки до миру – припинення ударів по енергетичній та інфраструктурній сферах, технічні переговори щодо морського перемир’я в Чорному морі.
📌 Переговори про мир починаються негайно – вони відбудуться на Близькому Сході.
📌 Близький Схід – розглядається як платформа для запобігання нових конфліктів.
📌 Іран і Ізраїль – лідери погодилися, що Іран не має загрожувати Ізраїлю.
📌 Покращення відносин США-РФ – Трамп і Путін вважають, що це може призвести до економічних вигод і стабільності після досягнення миру.

📌 Важливий момент переговорів Трампа і Путіна: Європу не запрошено

За підсумками переговорів президентів США і Росії ні у заяві Білого дому, ні у заяві Кремля немає жодної згадки про те, що Європа має бути залучена до переговорного процесу.

🇺🇸 У МОСКВІ ДЕМОНТУЮТЬ БУКВИ ZVO БІЛЯ ПОСОЛЬСТВА США

У Москві біля посольства США почали демонтаж літер ZVO, які були встановлені наприкінці листопада 2023 року.

🔄 Замість них з’явився хештег #МыВместе

Нагадаємо, що російська пропаганда активно використовувала ці символи як частину інформаційної війни та легітимізації агресії.

Що це означає?
📉 Росіяни отримують нові сигнали – у їхньому інформаційному просторі змінюються акценти.

🇷🇺 Москва. Політична пластика

Вчора Кремль демонтував літери ZVO біля посольства США – ніби готуючись до зміни риторики. А потім повернув їх назад – наче передумав.

Що це? Реальна боротьба веж чи ретельно розіграний спектакль?

📌 Варіант перший: у Кремль іде дискусія. Одна група вже готова до компромісів, інша – чіпляється за старий курс.

📌 Варіант другий: у Кремлі хоче, щоб ми так думали.

Але результат один: Кремль демонструє невизначеність.

👉 t.me/GOPReport

🇺🇦 Україна на роздоріжжі: вибір, якого можна було уникнути

Новий раунд переговорів щодо України запланований на неділю, 23 березня, у Саудівській Аравії. Про це повідомив спецпредставник президента США Дональда Трампа Стівен Уіткофф, наголосивши, що процес просувається швидше, ніж очікувалося.

Після телефонних переговорів Трампа і Путіна “коло питань звузилося”, а ключові теми вже узгоджені з Москвою. За словами Уіткоффа, вдалося домовитися про припинення вогню в енергетичному секторі та мораторій на удари в Чорному морі. Тепер головне завдання – переконати Київ прийняти ці умови.

“Я сподіваюся, що й українці погодяться”, – заявив він, додавши, що після зустрічі в Джидді розпочнеться обговорення повного припинення вогню.

Фраза Уіткоффа про те, що “до повного припинення вогню відносно недалеко”, звучить як сигнал до переведення переговорів у практичну площину.

Але головне питання – не технічні деталі, а політичний баланс.

📌 Москва отримала важливий дипломатичний успіх – Трамп вивів переговорний процес у формат прямого діалогу Вашингтон–Москва, відтіснивши Україну та ЄС на другий план.

📌 Київ опинився перед вибором – або прийняти запропонований сценарій і зберегти певні важелі впливу, або продовжувати опір, але тоді він може взагалі втратити можливість впливати на майбутнє.

📌 Європа фактично виключена з дискусії, що різко змінює конфігурацію сил.

Якщо переговори в Джидді підтвердять домовленості щодо часткового перемир’я, то Україна опиниться перед найсерйознішим викликом за всю війну: або прийняти запропоновані умови, або стати заручником подальшого геополітичного торгу між Вашингтоном і Москвою.

Але незалежно від того, яке рішення ухвалить Зеленський, українське суспільство неминуче поставить питання про підсумки політики, яку влада проводила останні 11 років. Чому Україна спочатку відмовилася виконувати Мінські угоди, а потім у 2022 році відмовилася від домовленостей у Стамбулі? Адже тепер варіантів залишилося лише два, і обидва гірші за ті можливості, які були раніше.

👉 t.me/GOPReport

Юридичний конфлікт: висновок Венеціанської комісії проти рішення Верховного Суду

Сьогодні стало відомо про висновок Венеціанської комісії, який забороняє примушувати людей носити чи використовувати зброю, якщо вони відмовляються від військової служби з переконань, ставить під сумнів попередні рішення Верховного Суду України.

📌 Що каже Венеціанська комісія?
🔹 Навіть під час війни право на відмову від військової служби з переконань не може бути скасоване.
🔹 Держава не має права примушувати людину носити чи використовувати зброю – навіть для оборони.
🔹 Це відповідає міжнародним правам людини та статті 9 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ).

📌 Що каже Верховний Суд України?
🔹 У червні 2024 року Верховний Суд ухвалив, що релігійні переконання не дають права на відстрочку від мобілізації.
🔹 Суд зазначив, що навіть якщо людину мобілізували, вона може виконувати несилові функції (ремонт техніки, будівництво, перевезення тощо).

📌 Юридична суперечність
❌ Конфлікт міжнародного та національного права – Венеціанська комісія підтверджує, що українське законодавство суперечить міжнародним зобов’язанням.
❌ Суперечливість рішень судів – з одного боку, ВСУ дозволяє мобілізованим не носити зброю, але не гарантує альтернативної служби.
❌ Відсутність законодавчого механізму – немає закону, який би чітко регулював право на альтернативну службу під час мобілізації.

Цей висновок Венеціанської комісії міг би стати важливим для реформування мобілізаційної політики України, але, найімовірніше, українська влада просто його проігнорує. Так само, як раніше ігнорували всі юридичні та правозахисні аргументи, що суперечать зручній для них логіці примусової мобілізації.

Замість того щоб визнати проблему та створити законний механізм альтернативної служби, влада, швидше за все, просто залишить це питання “на потім”, дозволивши громадянам самим розбиратися з Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ). А розбиратися доведеться, але вже через 7-10 років, коли почнуть надходити перші рішення, які зобов’яжуть Україну виплачувати компенсації рідним і спадкоємцям тих, кого незаконно мобілізували та відправили на фронт.

І це абсолютно логічно вписується у загальну політику українських судів щодо мобілізації. Лише цього тижня стало відомо про рішення Верховного Суду, який постановив, що навіть незаконна мобілізація залишається мобілізацією, а отже, людина не може повернутися в цивільне життя, навіть якщо її призвали всупереч закону.

Якщо суди вже узаконили призов без медкомісії, чому б не узаконити і примусову службу для тих, хто відмовляється воювати за переконаннями?

Тож головне питання – коли українці нарешті почнуть запитувати себе: “А нахіба нам така влада?”.

👉 t.me/GOPReport

The Hill: На жаль, Трамп має рацію щодо України

Тези статті Алана Дж. Купермана — професора Техаського університету в Остіні, де він викладає курси з військової стратегії та управління конфліктами. Ця стаття відображає позицію тієї частини Республіканської партії, яка виступає за ізоляціоністський підхід.

1. Україну і Байдена частково звинувачують у війні
• Автор стверджує, що війна в Україні — не лише провина Путіна.
• За його словами, Захід роками дезінформував свою аудиторію щодо подій в Україні.
2. Майдан та анексія Криму
• Куперман стверджує, що в 2014 році насильство розпочали «українські праві радикали», а не силовики Януковича.
• Він вважає, що «вигнання Януковича» спровокувало Росію на анексію Криму та агресію на Донбасі.
• Окупацію Криму він не виправдовує, але називає «не неспровокованою».
3. Зеленський і порушення Мінських угод
• Україна протягом 7 років не виконувала Мінські домовленості, що «спровокувало» Путіна.
• Зеленський спочатку обіцяв їх виконати, але після перемоги на виборах відмовився.
• Автор стверджує, що збільшення імпорту зброї з НАТО стало «останньою краплею» для Кремля.
• Він вважає, що Зеленський «навмисно чи ні» спровокував вторгнення РФ.
4. Байден і ескалація війни
• Автор вважає, що Байден міг змусити Зеленського виконати вимоги Путіна і уникнути війни.
• Однак Байден заявив, що рішення за Києвом, що нібито заохотило Зеленського до конфронтації.
• Якщо б президентом був Трамп, то він не дав би Україні «карт-бланш», що могло б запобігти війні.
5. Мирна угода, яку можна було укласти ще два роки тому
• Автор припускає, що Трамп і Путін вже ведуть переговори про завершення війни.
• Ймовірна угода: Крим і частина Донбасу залишаються під контролем Росії, а решта України не вступає в НАТО, отримавши гарантії безпеки від Заходу.
• Автор вважає, що така угода була можливою ще у 2022 році, але через «нерозумну політику Зеленського» війна затягнулася.


🔻 Підписуйтесь на «Республіканець | Make Ukraine Great Again» 📲
🔥 Realpolitik. Аналітика без ілюзій.
⚡ Америка – за Україну, але не за Зеленського. Україна має бути сильною.
👉 t.me/GOPReport

Брудна білизна української політики

Проклятий закон жанру: якщо ти вирішив воювати з режимом, будь готовий до того, що режим придумає тобі якесь видовищне приниження. Бажано — з нижньою білизною. Бажано — дірявою. Бо, як відомо, жодна ідеологія не здатна перемогти інстинкт: глядач швидше повірить у труси, ніж у політичну програму.

Українська влада не могла обмежитися простою дискредитацією Ігоря Мосійчука. Ні, їм обов’язково треба було довести це до трешу, перетворити кампанію на фарс. Діпфейк із трусами — це вже не боротьба з політичним опонентом, це бажання морально його каструвати. Адже, як відомо, головне в українській політиці — це хто кого зробить посміховиськом.

Ось що цікаво: діпфейк із білизною — це вже не просто атака на опонента, це підсвідоме зізнання влади у власних страхах і комплексах. По Фрейду, вони не Мосійчука виставили в трусах, а самі роздяглися перед народом, демонструючи свою невпевненість. І ось тут влада не помітила, що сама перетворилася на анекдот.

Але головне, що будь-яка цікава ідея гине від надмірності. Історія не нова. Так само Кочубей і Іскра колись писали донос на Мазепу Петру І. І що? У результаті їхній донос ніхто не сприйняв серйозно. Бо, крім головного звинувачення — що гетьман заграє зі шведським королем Карлом XII, — вони додали ще й те, що Мазепа краде сіно і пише вірші.

Те саме і з відео про Мосійчука. Бо коли показують його спіднє в дірках, додаючи при цьому, що він отримує мільйони з Росії, то виникає законне питання: а чому він не спромігся купити собі нормальні труси?

Висновок простий: якщо хочеш когось дискредитувати — не перегинай. Інакше навіть правда перетвориться на дурість. А Мосійчук може просто сказати: це Каньє Вест або Gucci.


👉 t.me/GOPReport

Телефона розмова Зеленського і Трампа, висновки та прогноз

Розмова між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським відбулася наступного дня після спілкування Трампа з Володимиром Путіним.

Версія України
Заява української сторони містить широкий перелік питань, що охоплюють не лише військові, а й гуманітарні, енергетичні та дипломатичні аспекти.
1. Припинення вогню як перший крок до миру – Україна підтримала пропозицію США про беззастережне припинення вогню на лінії фронту. Це принципова зміна позиції, оскільки раніше Київ заявляв, що припинення вогню можливе лише після виведення російських військ.
2. Припинення ударів по енергетичній інфраструктурі – Зеленський підтримав ініціативу США про взаємну відмову від атак на критично важливі об'єкти.
3. Обговорення військових і гуманітарних питань:
• Ситуація в Курській області (що натякає на можливі українські удари по території РФ).
• Звільнення військовополонених та повернення українських дітей, депортованих до Росії.
• Посилення протиповітряної оборони України.
4. Енергетична безпека – українська сторона згадує цей аспект, але не акцентує увагу на деталях контролю США над енергетичними об’єктами.
5. Продовження переговорів у Саудівській Аравії – Зеленський наголошує, що українські та американські команди активно взаємодіють, називаючи конкретних учасників процесу.
Загалом, заява Зеленського створює картину плідної співпраці України та США, акцентуючи увагу на комплексному підході до врегулювання конфлікту.

Версія США
Американська сторона озвучила значно менш детальну версію розмови, зосередившись лише на кількох ключових пунктах.
Головні акценти Білого дому:
6. Контроль США над енергетикою України – Білий дім прямо заявив, що США допомагатимуть Києву в управлінні електростанціями та об’єктами атомної енергетики. У заяві Зеленського цей аспект або згладжений, або свідомо опущений.
7. Підтримка припинення вогню – США підтверджують, що Київ погодився на перемир’я, але уникають конкретики щодо додаткових умов.
8. Питання поставок озброєння – Зеленський просив передати ракети до ЗРК Patriot, але Трамп лише "згодився розглянути це питання", що залишає Вашингтону можливість використовувати цей важіль тиску.

США перехоплюють контроль над процесом мирного врегулювання, обмежуючи самостійність України та переводячи ключові переговори в Саудівську Аравію. Ймовірне припинення вогню фактично закріпить нинішні лінії фронту, а передача американського контролю над енергетичною інфраструктурою посилить залежність Києва від Вашингтона. Європа витіснена з процесу ухвалення рішень, а Росія може використати паузу для зміцнення своїх позицій. У підсумку США нав’язують Україні власний формат мирного врегулювання, залишаючи за собою головні важелі впливу на майбутнє конфлікту. В такій ситуації у Зеленського залишається лише можливість затягувати час та, можливо, вдаватися до певних провокацій, щоб змінити переговорну позицію.

👉 t.me/GOPReport