Знову мова...

Оце так-так... Оце дивина - в Україні розмовляють українською мовою та й ще в україномовному регіоні , та ще й відмовляються переходити на мову країни, яка знищує Україну... Тридцять років тому мама Вікторії була дорослою освіченою людиною. Вона ніколи не чула українську? За тридцять років вона не змогла запам'ятати стандартний набір фраз держустанов - українською? А я відповім - ні. Принципово не хотіла. Більше того - ставилася з презирством до української мови. В мене живий приклад- свекор, родом з Волгоградської обл., але з малечку проживає в Україні. Мови не знає, не балакає, але розуміє. Воно то так і хай би, але ж для нього українська дуже кумедна і якась "неправильная". Вислів "маєш рацію" - це вершина його презирливого насміхання. Ви, скажите - так , ви, ж з Донбасу! І так, будете праві. А зараз барабанний дріб.......... Вибух у деяких мізках...... В нас "притесняли"......українську мову! Не очікували?
Бабуся моя родом з заходу України. Під час другої світової війни з батьками, братиками й сестричками шукала порятунок від німців, тікали на одещину. Після війни переїхала на Донбас. Все життя пропрацювала на заводі. Сама підіймала двох діток. Все життя балакала на суржику, намагалася відповідати оточенню. Викорінювала з себе рідну мову. Та марно. Все одно розпізнавали й "бандеркою" була неодноразово. Мабуть, треба подякувати Богові, що не дожила вона до 2022 року. Та в 2014 році я в неї питала, щодо "днр". " Яка днр?" - відповідала - "Тільки Україна."
Я пішла в школу ще при СРСР. Українська мова за розкладом - два рази на тиждень, " ...Гагарин в космос летал - Бога не видел.." і т.д
2014 рік. В мене більша частина плейлиста у телефоні українською - звісно ж - "бандерка"! Дитина у школі на свята у вишиванці - теж саме. ЧОМУ??? Чому, ви , не спитали у тих сотень тисяч мешканців донеччини та луганщини, Криму, які не змогли протистояти "вежливым людям", а мовчки виїхали в не окуповану Україну?
Перебуваючи у Латвії півтора року я вивчала розмовну латиську, сдала на А1 іспит, хоча там всі історично вимушено розуміють російську і половина населення ще й досі спілкуються нею ( а деякі там також кажуть - "путин - прийди! нас притесняют!) Вчила з поваги до латишів, з вдячності. Я не хотіла з ними спілкуватися російською. І я бачила їхнє захоплення від цього й вдячність.
Пані, Вікторія, на якій мові ви спілкуєтеся з поляками? В польських держустановах? А в Німеччині, Австрії, Чехії?
Світлана., вже не з Донбасу.

субсидії в Україні

Доброго дня, шановні учасники чату і Євгене Олеговичу!
Коротко спробую по піднятим Вікторією питанням .
Ввела запит у гуглі: "як дізнатись чому немає субсидії".
Найперша відповідь у списку посилань з сайту ПФУ:
"Міністерство соціальної політики України відкрило доступ до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій. За адресою subsidii.ioc.gov.ua українці мають змогу ввести свою поштову адресу і дізнатися, чи призначено їм субсидію та який її розмір за опалювальний й неопалювальний сезони."
У Вашому листі ні слова про те, що цей портал Вам не зміг допомогти, тому ділюся з Вами цією інформацією, сподіваюся буде корисно.
На тому ж ресурсі є найпоширеніші питання:
1. Коли не призначається субсидія:
Субсидія не призначається, якщо загальна площа квартири перевищує 130 кв. м та 230 кв. м у будинках. Допомогу не можна буде отримати, якщо будь-який член сім'ї домогосподарства, що претендує на субсидію протягом року перед призначенням субсидії здійснив купівлю або продаж товару на суму понад 50 тис."
2. Куди дзвонити якщо не прийшла субсидія?
Отримати відповідь, роз'яснення чи довідкову інформацію можна, звернувшись на урядову «гарячу лінію» за номером телефону 1545 у цілодобовому режимі та безкоштовно з мережі фіксованого зв'язку Укртелекому, телефонів мобільних операторів Київстар, Vodafone Україна, LifecelI.
З власного досвіду скажу, що дзвонила на цей номер (не за субсидію), 15 хв. знадобилося всього для з'єднання, оператор вислуховує на будь-якій мові. Отримаєте відповідь ще й з підписом посадової особи.

3. Хто не має права на субсидію:

В отриманні субсидії можуть відмовити у таких випадках: Наявність заборгованості за комунальні послуги терміном 3 місяці і більше. Наявність хоча б одного повнолітнього члена домогосподарства, який не навчається, не працює і не стоїть на обліку як безробітний.

Не буду все сюди копіювати, там ще багато іншої інформації, сподіваюсь знайдете відповіді.
Не можу пройти повз решту Вашої риторики, дзвонити по телефону 2 міс для отримання роз'яснень - це вже якось не сучасно.
Ну і якщо Ви вже винесли цю Вашу проблему у публічну площину, то дозвольте нескромне питання: а чому коли Ваша мама ридала і просила ій допомогти, Ви не взяли трубку і не попросили чиновницю зі Львову вести себе гідно, чому Ви дозволили таке знущання, не взяли на себе вирішення цього питання? Ви теж не володієте зовсім українською? Моя бабуся народилася у Полтавській області у звичайній селянській родині, в 33-у році, коли було зовсім нічого їсти, її батьки вирішили влаштуватися в Харкові на завод, бо там було легше вижити. Зібрали дітей і пішли пішки в Харків. У 33-му бабусі було 11 років, достатньо, щоб добре пам'ятати ці часи. В Харкові школа в бабусі була україномовною, після закінчення школи бабуся вступила на фельдшера у харківський медичний, нині університет, там також викладання предметів було на той час українською. У 1941-му бабуся фашисти захопили Харків і бабусю відправили на роботу на ферму в Німеччині, до чого я це все: в період з 1933-го по 1941-й проблеми незнання української мови в Харкові не було. Вікторіє, а Ви українську в школі не вчили зовсім? Не володієте нею на рівні двох запитань?
Мій батько, наприклад, 1958 р.н., вчився в школі в Ізмаїлі Одеської області (ще десь приблизно 1965-1975 рр.), всі предмети викладалися українською, а в інституті в нього вже все було російською.
Я навчалася у школі в Бучі з 1991 по 2001 рр., в нас з 6 класу навіть окремого предмету російська мова і література не було, все тільки українською. З 18 шкіл у регіоні, лише одна була російською, але там був предмет українська мова, і його вивчали на достатньо поглибленому рівні, адже всі здавали українську мову як обов'язковий іспит.
З якого року в Харкові перестали викладати українську взагалі? Люди справді не можуть на побутовому рівні задати питання?

(окончание)

Прошу звернути увагу, що це моє питання жодним чином не схвалює окремі випадки хамського ставлення до людей, які не спілкуються українською. Я просто реально хочу зрозуміти оце Ваше останнє висловлювання про путіна - це просто емоційний зрив від того, що Ви ну прям зовсім ніяк не можете вирішити питання? чи ... навіть не хочу думати про ...

З повагою,
Альона, м. Буча

Відверто здивував цей допис (https://news.1rj.ru/str/Hello_Doc/11416).

«В связи с выше изложенным хочу спросить у общества :как мне убедить маму и ещё миллионы таких же обездоленных и брошенных своей страной стариков любить эту страну, и не думать на тему « Путин прийди нас спаси»? заранее Спасибо за ответ!!»

Оце так!

То рашка два роки як намагається роздерти Україну на шматки, щоб… вирішити питання непризначеної субсидії?!!!

То саме через це рашистські людожери вбивають, катують, ґвалтують українців?!!!

Отак це працює?

Люди, то шо ми сидимо?! Швиденько давайте дані, кому й що треба призначити! Закидаємо листами Львівське ПФУ!

Головне, щоб отримувачі не забули відписати путіну: все попризначали, хай забирає вже своїх вбивць і повертає наші території.

І на тому війні кінець!???

О! І фінам обов’язково перекажіть, хай швиденько перевіряють, чи надали пенсіонерам все належне. Бо та кремлівська істота вже націлилася Фінляндію «врятувать» від соціальних проблем. За принципом: найкращий засіб від нежиті – гільйотина.

Олена, Київська область

Я ожидала гневное опять «про мову» и как вы разговариваете в разных странах!! Вообще не про мову!! Рассказав мытарства 87 летнего человека в своей стране!! я частично ответила на свой же вопрос о будущем Украины!! Об отношении к людям, о невозможности решить вопрос и получить необходимую помощь да ещё и в таких диких условиях.
Как страна пласт за пластом на глазах теряет свой электорат!!
Как на ровном месте возникает не понимание и вражда!!
К слову о Польше. мне не 87 лет, но со мной, а тем более с мамой поляки во всех учреждениях в том числе и в государственных ,готовы разговаривать на любом языке включая язык агрессора, понимая, что на нём я разговариваю лучше всего, и даже языком жестов, чтобы помочь и поддержать.
В основных госучреждениях в первые месяцы сидели переводчики и с русского и с украинского. В электронных версиях банков, почт, зусов.. есть предложение о выборе языка. Только бы обратившийся за помощью получил эту самую помощь!!
Я просто задаю вопрос зачем мы так делаем???? точнее не делаем??? Мы решили воспитывать стариков и отыграться на них за все наши беды ???? Вообще не в мові речь 3 раза!!! На мой взгляд ,уходить в петлю хамства уже на государственном уровне футболя по любым вопросам тех, кто вообще не может себя защитить, не красит государство, а только вредит его народу разбросанному по всему миру и нуждающемуся в помощи не только принявших их государств, но и своего собственного !!
Виктория - Харьков/ Харків

Світлана не із Донбасу
Люба Світлана ми вас розуміємо. Ми пригранична із Донецькою і Луганською областю. Кількість булінгу який пережили ми із сестрами не перерахувати. Моя бабуся бачила як ми страждали і із сльозами на очах казала " гірше ніж вам були лише репресованими, на примусових роботах і в полоні і німців. За що?". Я довго не розуміла, намагалося пристосуватися. А тоді зрозуміла
Ми дуже волелюбні, талановиті і україномовні дівчата. Ті хто нас ображав діти п'яниць і без інтересів. Талановиті діти були зайняті і нас не чіпали. Нас вважали чужими бо наші дід і баба із Полтавщини, говорили українською - бендери. Дід по батьковій лінії ніколи не працював у колгоспі. Був ковалем і всі бігали за порадою, або різними прибамбасами - ледащо. Що ми не робили, як не рвали жили ми завжди ліниві бендеревці. Чим ближче до 2000 тим менше талановитих дітей лишалося у містечку, ти нестерпнішим ставало наше життя. Нас цькували за мову, за те що нас в родині троє дітей, псували наші роботи і висміювали наші роботи. Цькували, що я і найстарша сестра повні, середню сестру цькували, що вона худа. Це було нестерпно. Коли я перейшла в іншу школу, мене дуже здивувало, що там не цькують за мову. Але до 2014 і там уже ми були клятими западенцями. Але є позитивна сторона. Все, що відбувалося на Ізюмщині нас так загартувало, що тепер уже нічого не страшно.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район

P. S.
В 2008 році моя сестра Ліда працювала два тижні в командировці охоронцем на стажировці, на м'ясокомбінаті в Донецьку. Їй казали " Мовчи, щоб не чули твого українського суржику, бо уб'ють на місці". Постійно поряд був напарник чоловік. Щоб жінок обгядала жінка, а чоловіків - чоловік. Ліда при цьому лише кивала і мугикала.

Так,знову мова.

Цікаво,хтось знає,як пояснити Вікторії,де ,географічно, знаходится Харьків? Ви,взагалі,знаєте,що це Україна? Для Вас дивина,що в Україні існує державна мова?тридцять років було замало для Вашої мами вивчити хоча б ази?я теж маю маму,якій вісімдесят чотирі роки.на даний час,вона хвора,не ходить і має проблеми з ментальним здоров'ям.але, раніше, вільно володіла обома мовами.хоча,вона дочка і дружина війскових,в Україні майже не жила,навчалася у школах Казані, Саратова, Южносахалінська,вУкраїні - російська школа.вищу освіту здобувала у колишньому Ленінграді.остаточно оселилася в Україні наприкінці сімдесятих.так от,їй вистачіло часу,освоїти українську на розмовному рівні.що завадило зробити це іншим,як Ви висловились, "старікам"?це принижує їхню гідність?не панське діло вивчати "плєбєйську" мову?якщо часно,набридли ці розмови про "прітєснєнія".
Наведу один приклад.моя подруга має брата,який народився і виріс в Україні, але більшу частину життя,пропрацював на півночі росії,а на пенсії приїхав в Україну,оселився у селі,неподалік нашого міста.після чотирнадцятого року,ми всі зробились "бандерівцямі",включно з його рідними сестрами.у 2022,село окупували орки.прийняв брат подруги "гостей" у своїй хаті,кормив, поїв,а потім "гості" напилися і почали з'ясовувати стосунки.виявилось,що господар має російський паспорт.назвали його зрадником і "нациком", розвернули танк і поцілили по хаті.як думаєте,хто винен,що сім'я без житла залишилась?правильно, "бандерівці" винні.нічому життя не навчіло.
Ворог нищіть наше житло, нашу країну,наші життя, а в нас все одно " путін спасі", тому що українську несила вивчити.
Я вже писала,що проти примусової українізації,але з поваги до країни,в якій живете,яка веде таку жахливу війну,однією з причин якої і є ті самі "прітєснєнія", можна хоча б,спробувати вичити декілька слів і не обурюватися тому,що держслужбовці діють,згідно з законом про державну мову?
Чи нас потрібно,як Моісей евреїв сорок років по пустелі потягати,щоб покоління "рождьоних в ссср" вимерло?так я теж там народилась.напевне,справа у чомусь іншому.
Ірина.нескорена Сумщіна.

Хочу відповісти Вікторі про субсидії в Україні. Якщо помер Ваш батько, а він скоріш за все був отримувачів субсидії і документи на квартиру скоріш за все на нього. У мене помер чоловік тут у Польщі. І така ж ситуація. Щоб одержувати субсидію, треба переоформити квартиру на себе. А це можна зробити тільки особисто. От така ситуація. Я з Харківської області і як біженець живу зараз у Польщі зі своєю мамою 86ти років.

Это для Виктории из Харькова, которая пишет про некоторых людей,которым не хотят отвечать, когда они говорят по-русски. Пересылаю, чтобы не забывала в Польше.

У Херсоні 9 людей постраждали під час вечірнього обстрілу, зокрема діти 13, 10, 4 і 2 років, повідомив начальник Херсонської МВА Роман Мрочко.

Матір з трьома дітьми госпіталізували. У них контузія і вибухова травма. Іншим п'ятьом пораненим надали медичну допомогу на місці.

И хочу Виктории заметить,что еще 45 лет назад,когда я девочкой была во Львове, там говорили на украинском языке и не приветствовали русский. Они не приветствовали русскоязычных тогда,а тем более сейчас. Виктория вините путиногитлера во всех ваших и вашей мамы бедах. И не только в ваших бедах,но и бедах всех людей,разных национальностей, живущих в Украине. Киевлянка.

П. С. Доктор ,я знаю, ваше мнение по поводу того,что вам не нравится, что кто-то Вам указывает на каком языке любить Украину. Мне это тоже не нравится,но -такова жизнь. И нам ничего не остается,как принять данную ситуацию.

Здравствуйте, доктор, и остальные участники чата!!
Спасибо за начало конструктивного диалога!!
Сначала про субсидии, потом про путина.
Все что есть на сайте ПФУ мы прошли. Те люди, кот выехали из Украины и перевели пенсии за границу, лишаются своего личного кабинета на сайте пфу. Не могут они туда войти. Не позволяют технические возможности системы. По всем вопросам пенсий связываться нужно с Львовским ПФ по телефону, кот я опубликовала. Дозвониться в Харьковский ПФ не представляется возможным. Они просто не берут трубку. Звоним с 6 телефонов ,в том числе и зарубежных, оплачивая роуминг 2 мес и слушая музыку в трубке по цене минуты в сети. Львовяне тоже не всегда отвечают, но всё таки отвечают. Результат ответа я изложила.
Я всё это рассказала не потому, что возмущена и обескуражена не решённой частной проблемой или личным унижением родного мне человека, кот закончилось гипертоническим кризом. А тем, что государственные чиновники, прикрываясь якобы праведными лозунгами с одобрения , а то и с прямого указания их начальства наносят непоправимый вред этому же государству. Львовский ПФУ — единственная инстанция ,работающая со всеми пенсионерами пересёкшими границу Украины, так что это —государственный уровень, а не частности, кот можно не замечать или списать на индивидуальный идиотизм и хамство отдельного клерка!!
Старики, даже те кто остались, в большинстве своём, не могут пользоваться никакими компьютерными «удобствами». Даже если эти « удобства» доступны. В нашем случае не доступны. Мама за границей и не в базе ПФУ. Эти несчастные старики звонят или идут. Если им посчастливилось дозвониться или встретиться с чиновником, отстояв часа 3 в очереди, с молчаливого, а то и нет одобрения «великих» ,их ( стариков) « посылают» потому что —« идите учите мову» —просто самый надежный, безотказный и модный вариант.
Что делает пенсионер? Он перестаёт платить вообще!!! нанося огромный ущерб и без того страдающей экономике. Он ( пенсионер) думает « провалитесь вы все под землю с вашей мовой, войной, Европой!!! Мне было так хорошо при « великом и могучем». Я работал, говорил на привычном мне языке, мне не на всё хватало, но я не бедствовал и бомбы на меня не падали ну и тд. Отсюда и посыл про путина не в моей ,заметьте, голове, а в головах у стариков от 70 ти и старше. Я работаю в волонтёрском центре в Польше именно со стариками и слышу, что они говорили в начале войны и что говорят сейчас!! Им нечего терять и они ничего не боятся, а вот то ,что они говорят ,очень не понятно полякам, кот уже почти всё понимают по русски, не говоря уже о тех, кот в детстве его учили. А сколько их таких- советских стариков? По данным 2021 — 10 млн украинцев старше 60 лет. Пусть половина живет на Востоке. Они не виноваты в том ,что получили образование в советских школах !! Не подпольное, а вполне государственное , и мова далеко не их конёк, ибо как правильно заметил кто-то из авторов канала украинский на востоке не был в приоритете, а сейчас этим « крепышам» далеко за 70 ,а то и за 80 !! но они отдали стране по 40 —50 лет своей жизни, работая и оплачивая все налоги. Итого — 5 млн !! с войной сократилось ? Не правильно посчитали? Пусть 3!! Но миллиона !! Считаем убытки! Двойной урон от такого «патриотизма» и материальный ( легко считается) и психологический, что тоже чревато последствиями.
Зачем???? И что дальше??
Виктория- Харьков/ Харків.

Всего доброго всем добрым людям, а остальным - по делам их.
Давно не даёт покоя мысль о том - как разумно и рационально фильтровать тот поток информации, который обрушивается сегодня на голову каждого.
Самый простой и кардинальный метод - полностью обрубить каналы информации. Проблема инфотоксикоза решается полностью, но возникает другая очевидная. Новости о рыбалке, вязании или садоводстве это конечно хорошо, но жить в полном отрыве от реалий - это крайность.
Причем крайность, полностью противоречащая одной из наиболее древних и мощных человеческих программ поведения на уровне подсознания - изучение окружающей среды.
Именно отсюда у человека - его "природное" любопытство, заглядывание в приоткрытую дверь, потребность в новостях, тяга к путешествиям и т.д. Так я лично думаю.
И именно эту, зашитую естественным отбором в человеческий BIOS, программу сегодня эксплуатируют все кому не лень.
Кто с желанием что-то продать, а кто-то с гораздо более опасными намерениями.
Евгений Олегович, проблема информационного токсикоза мне представляется крайне важной для очень многих.
Понятно, что она - меньшее из зол для тех, кому сейчас просто нужно уцелеть или тех, кто борется за свою жизнь или за жизнь и здоровье близких.
Это тысячи или десятки тысяч, а инфотоксикоз поразил десятки миллионов, если не более.
И то, в чем мы сегодня живём, во многом на совести "хранителей дум" и вещателей с экранов.
Прошу Вас - рассмотрите возможность лично или с привлечением тех специалистов, которым доверяете, подготовить курс санитарного инфоликбеза.
Я выкладывал ранее ссылку на украинских журналистов, которые много лет назад изучали вопросы манипуляции общественным сознанием и пытались достучаться до зомби. Спасибо им искреннее. Благодаря их "прививке" уцелели многие и я, надеюсь, в том числе.
Вы успешно лечите тело, а сознание и взрослых и детей сегодня находится в зоне риска. Это связано с тем, что эффективность информационного воздействия в современном обществе настолько выросла, способы воздействия настолько разнообразны и отработаны, что лично мне ситуация представляется в виде глобальной эпидемии инфотоксикоза.
Понимаю, что проблема чудовищна и глобальна. Понимаю, что скорее всего нет готовых рецептов.
Как научить отличать фальшь и манипуляцию от искренности и бескорыстия? Как выявлять скрытые нарративы? Как не дать превратить себя в зомби обычному человеку, ребенку, подростку... Ведь одним и тем же способом можно убедить массу людей что покрасить волосы в зелёный цвет, что пойти убивать соседей, потому что они не перекрасились.
Но кто-то должен...
Вас слышат, Вам доверяют. Вы можете создать масштабный тренд.
Эта напасть бьёт прежде всего по детям и подросткам, хотя и гораздо более зрелые люди тоже в опасности.
Для этого можно привлечь людей из любого сообщества, любой страны. Это - глобальная угроза, гораздо более реальная чем экологические ужасы, описываемые "зелёными".
Технический прогресс неумолим, остановить его невозможно, но, по моему мнению, рядовой человек просто не успевает адекватно приспосабливаться к изменениям, связанным с информационным пространством. В условиях информационного цунами способы воздействия становятся все более циничными и технологичными.
Последствия того, что современные возможности позволяют "достучаться" до практически любого человека на планете, при условии их использования как оружия массового поражения - мы все видим и чувствуем на себе. Байты информации легко превращаются в пули, осколки - смерть и страдания.
Если Вы, Евгений Олегович разделяете мои опасения, то можете рассчитывать на мою помощь. Это фронт интеллектуальной борьбы, на котором не нужен автомат, у которого нет границ и окопов. Но цену и важность вопроса, уверен, что Вы понимаете.
Уверен, если Вы обозначите эту угрозу, то многие как минимум прислушаются.
А многие, включая аудиторию канала - я на это надеюсь, будут готовы помочь Вам лечить мозги и души в интеллектуальном и информационном смысле. Искать решения, которых сегодня, увы, нет.

Простите за сумбур - копилось давно, сгруппировалось на основе последних событий.

И пусть у Вас получится.

Дмитрий уже не из...

Як каже мій собака, люди – такі дивні істоти…

Згодна в одному: всі нинішні українські пенсіонери вчилися в радянських школах.

Але нагадую – школа в СРСР – це не лише про планове знищення національних мов і культур. Це іще й про антивоєнне виховання!

Нинішні українські пенсіонери, щонайменше раз на рік протягом 10 років всією школою хором повторювали: ніколи знову! Малювали антивоєнні малюнки й слухали виступи ветеранів. Разом із вцілілими членами родин дивилися паради на 9 травня й раділи, що війна закінчилася, і більше ніколи…

Їхні папи гинули на фронті, їхні мами вкалували в три зміни на оборонних підприємствах, їхні старші брати в 9-12 років ставали на поточні лінії й збирали снаряди. Їхні бабусі розказували про жахи окупації, про те, як людей забирали до концтаборів, і про масові страти.

Їх виховували у розумінні, що війни не має бути.

І куди це поділося?

От виявляється, дехто вважає знищення своєї країни, сотні тисяч смертей, вбивство понад півтисячі дітей, катування, знущання, фільтраційні табори, розстріли й бомбардування міст «адекватним покаранням» країни за… чиновницьке хамство?!!!

Ну добре, не адекватним і не покаранням, а щонайбільше «супутньою обставиною», на яку можна не зважати на фоні проблем із субсидією.

Любите й цінуєте спадок СРСР? То цінуйте весь спадок! Чого ж частинами: «тут помню, тут нє помню»?

Тим більше, що антивоєнне виховання – не найгірша частина радянського спадку.

Іще одне цікаве питання. Давайте складемо до кучі: «путін, прийди, спасі», «как харашо било прі вєліком і могучєм», «правалітєсь ви всє под землю с вашей мовой, войной, Європой» і задамося питанням, чого людина чекає «путінського порятунку» аж у Польщі?

Чи не логічно було втікати в інший бік?

Бозна чи дійдуть в того путіна руки до Польщі… Нащо невідомо скільки ще мучити себе, коли от прямо за кордоном цілком вже врятована путіним рашка? І не треба було перти через всю Україну.

Могли би вже насолоджуватися спілкуванням з чемними росіянськими чиновниками, із ввічливими силовиками, мати гарні побутові умови, охорону здоров’я й соціальне забезпечення – найліпші в світі.

І жодної мови, лише «язик»! Ляпота…

Олена, Київська область

Виктории из Харькова

Здравствуйте Доктор.
Читаю канал с первых дней, пишу впервые.
Не могу пройти мимо письма Виктории из Харькова.
Вопрос к Виктории - если вы так любите и ждете путина и не удосужились выучить, как вы пишите "мову", почему в марте 22 года вы уехали за 1200км в Польшу, а не за 25км в Белгород?
Очень хотелось бы знать.
Виктория, Днепр.

Доброго дня всем!

Ожидаемо, что на письмо Виктории- Харьков/ Харків есть отклик от свідомих украинцев. Признаюсь, ждала с нетерпением. Как всегда всё по шаблону. Люди, считающие себя справедливыми, толерантными и адекватными, на щирій українській мові как под копирку пишут одно и то же: "за 30 лет можно было выучить", "а что вы хотели, а вот я в Европе выучила", "надоели разговоры про притеснения" и т.п.

Поскольку тема, скажем так, моя, позволю себе высказаться... но с другой стороны.

У моих родителей в последнее время тоже наблюдается проблема, аналогичная проблеме матери Виктории. Если маме нужно позвонить в горгаз, например, дабы не нарваться на грубость, обращается ко мне. Семейный врач у родителей, к большому счастью, за язык не травит, а пару слов и предложений на украинском, например, "дякую", "добрий день", "пакет не потрібен" они могут сказать.

Недавно у отца случилась неприятная история. Уже лет 10 папа заказывает пару мешков картошки на зиму у знакомого из района. Всегда все происходило без проблем, а в этом году, когда папа обратился к данному человеку, последовал ответ: "Я не розумію мову окупанта."
Будь я на месте папы, я бы ответила: "Да иди ты за русским кораблем со своей картошкой. Куплю у того, кто "розуміє".
Мой же простодушный папа стал оправдываться: "Да это я же, Степанович... разве Вы не помните, улица такая-то, дом такой.... я Вам ещё саженцы смородины давал"... Торговец картошки, конечно, "вспомнил", но прочитал 69-летнему отцу получасовую лекцию про важливість мови и как "за столько лет" можно было не выучить.

Об этом случае, я узнала не от папы, а от мамы. Папа, наподобие Романа из Харькова, даже после такого предпочитает отнекиваться, мол, нет у нас языковой проблемы, все это выдумки прессы, ипсо и т.п.

Всем кто писал Виктории злые отзывы, предлагаю взглянуть на ситуацию с под другим углом.
Мама Виктории, как и мои родители, как и многие другие наши соотечественники - это не понаехавшие откуда-то мигранты, а граждане нашей с вами страны, которых наша с вами страна вырастила такими.
Многие жили в русскоязычных регионах, учились исключительно в русских школах и в высших учебных заведениях, как например мой папа, которые предполагали место работы в любом уголке бывшего союза с обязательным знанием русского.

Все они когда-то были молоды, трудились, чтобы оставить что-то нам, следующим поколениям. Говоря современным языком, платили налоги, чтобы к маленькой Альоне или Світлане на дом абсолютно бесплатно мог прийти педиатр из районной поликлиники (немыслимая роскошь в наше время!), а дождались на старости лет того, что твари из пенсионного фонда стыдят и унижают их.

Вы скажете, надо знать государственный язык. А давно ли это стало надо? До недавних пор абсолютно никому не мешало, что кто-то говорит на русском. Во многих городах и до сих пор можно без проблем обратится в пенсионный, купить хлеб или записаться к врачу на русском, но это конечно же, не фортеця Львов.

Недавно я была в Киеве и заметила, что большая часть людей, в том числе молодежи и детей, на улицах или в магазинах говорят на русском. Утверждать про бОльшую не буду, это исключительно моё наблюдение. Что говорить, даже у нас, "самом сердце бандеровщины", как говорят на этом канале, до сих пор живет очень много русскоязычных. Но их участь не такая радужная.

Безусловно, украинизация нашего общества произойдет. Люди моего возраста украиноязычные наполовину, мой ребенок сохранит русский язык только на четверть для общения с нами, родителями, а вот мои внуки уже будут полностью украиноязычными.

Не нужно применять насильственные методы т.н. "лагідной украинизації". Всё будет постепенно, а людей 60+ мы, по-моему мнению, вообще должны оставить в покое.

(окончание)

Виктория, если позволите, подскажу идею. Исключительно для общения с особями из пенсионного фонда Львова подтяните разговорный английский. Мои родители, спасибо им за это, с детства водили меня к репетиторам, в надежде, что я буду учиться в престижном инязе. Судьба сложилась по-другому, но изъясниться на довольно сносном английском я и сейчас смогу. И, если не дай бог, с ними приключиться история, подобная вашей, я потребую от специалистов госструктур общаться со мной на английском. Последние новшества законодательства как никак. Английский - второй государственный, а для госслужащих - обязательный.

И тогда поглядим, кто будет искать переводчика. Кто знает, может понять русский окажется проще 😉.


Татьяна

Не ходите в военкомат.

Дорогим россиянам.
Сегодня сообщили что мужчина пострадавший при падении глыбы льда в очереди в люберецкий военкомат умер. Его жена получила травму головы. Трое (по другим данным четверо) детей остались без отца.

Сколько ещё надо знаков, что не надо ходить в военкомат. Даже если очень надо, если прямо невмоготу, все равно не ходите. Нечего там делать.

Здравствуйте, Доктор! Огромное спасибо за автоматический перевод на сайте)
Дмитрий не СПб, вижу, Вы не приняли мои извинения? Или я пропустила?
Снова на сайте тема языка.
Уф... Страдающих от наглости чиновников безусловно жалко.
И хорошо, что Виктория выложила имя и телефон. Такое нужно пресекать.
Но сама тема языка слишком, уж, триггерит украинское общество...
Я перестала поднимать языковую тему, после того, как послушала суржик. Стала страшно за украинский язык. Из-за сходства языков идет полное смешение и, поэтому, государственный язык должен быть один.
Но, защищать русскоязычных стариков - необходимо.
Иначе, украинское общество развалится. Не дайте Путину это сделать.
Лейла

Привет всем,



Спасибо Виктории из Харькова за пост, и не спасибо некоторым комментаторам за какое-то извращенное толкование сказанного. Человек поделился своей насущной проблемой, и его вместе с бабушкой и заодно с вагоном других пенсионеров отправляют в рашку, или еще дальше - в ссср 😳. Люди, вы чё? Война войной, но о своей кукухе нужно заботиться.

Я полностью поддерживаю, что сервис, особенно жизненно важный, должен быть направлен на клиента. Человек на телефонной линии должен решать проблему, а не учить языкам. Телефонных линий должно быть столько, чтобы на них можно было дозвониться. Нужны другие способы связи, чтобы и глухой/слепой/безрукий/один-во-всем-мире человек смог найти ответы. Если вы не согласны, представьте себя таким человеком, и подумайте еще.

Я вот думаю, мой папа в жизни не платил сам за коммуналку (надеюсь так и будет). Он ну просто олень в этом вопросе, еще и по-украински не разговаривает. Вот я хочу, чтобы сервис был такой, чтобы он смог. Почему это должно быть каким-то постыдным желанием?

Дело ведь не я в языке. Дело в том, что хотим как завтра, игнорируя то, что сегодня. Сегодня есть люди, которым нужна помощь. Давайте не пинать их ногами, а поддержим хотя бы словом, если не делом. Это называется эмпатия. Очень её не хватает сейчас.



Из поста одной знакомой:

Моя колега прийшла на роботу без настрою.

Мій бос:

- Що сталося?

Вона:

- Мені дуже сумно.

Він:

- Чого ти робиш інших людей сумними теж? #поганаофіціантка

——————-

Всім сумно, але якщо ти на роботі з людьми є гарна порада - fake it until make it.



Если вернуться к той женщине на телефоне, ну которая ʼтільки державноюʼ. Тут 2 варианта. Или у нее отсебятина, которой не должно быть. У людей не телефоне не должно быть отсебятины. Или у нее инструкция, тогда проблема шире. По-европейски приглашайте переводчика или делайте несколько линий по языкам: украинский, русский, английский, хз венгерский? Где тут зрада?



Я вам другой пример дам. У меня племянники из Никополя 1,5 года не могли сделать загранпаспорт. Одной исполнилось 16, и нужно было сначала сделать ID карту, прописку и инд. код. И ничего из этого они не могли получить, так как в красной зоне нет бланков, базы данных закрыты, ничего не работает. 1.5 (!!!!) года войны. Это вот об этом пишет Виктория. Просто, когда ты этим занимаешься уже на износе своего терпения, и в какой-то момент тебе прилетает ‘вчить українську біп-біп-біп-біпʼ, то это уже …



Моя позиция, в ответ на чьи-то проблемы можно предложить решения, или поддержку, или пройти мимо. Опускаться до рассуждений, почему кто-то помощи вообще-то не достоин - низко и тупо.



Ольга Н-Х-Л

С интересом прочитала в письме Татьяны,что в Украине английский это второй государственный))
А особенно порадовал способ ,,борьбы,, с украиноязычными - перейти на английский !
Вместо ненавистного украинского легче на английском изъясняться...
Хоть годы учебы с репетиторами даром не прошли))
Требовать ,требовать и ещё раз требовать!

Как всегда Татьяна с интересными идеями борьбы с украинским языком))
Лучше годами к репетиторам ходить,чем на ненавистном украинском общаться ...
Ох уж эти ,,особи,, из пенсионного фонда Львова!Чего удумали - украинский язык в Украине!- вот нЕлюди))
Ничего,к ним Татьяна скоро с требованиями прийдёт!😆😆😆😆