Здравствуйте! Я из Казахстана. В одном из своих видео Вы предлагали нарисовать рисунки к эпизодам из сказки Чуковского «Одолеем Бармалея». Я нарисовала эпизод к первой части, где старуха лягуха везёт воробья, а из окна ёжик спрашивает куда же она направляется.

Я понимаю, что нахожусь в совершенно другой ситуации чем дети в Украине, но решила также направить Вам рисунок.

Доброго дня Лікарю. Із сльозами на очах слухала історію при жінку із травмою хребта. Так в нашій країні бути Інвалідом, це потрапити в пекло. Я уже одного листа вони писала і розповідала як під вибухи і бронетехнікою забирала сина із школи. У мирний час було тяжко, а зараз ще гірше діти аутисти нервові і більшість заспокійливих технік на них не діє. В нашій країні бути Інвалідом означає стати вигнанцем. Добитися пенсію практично неможливо, це справжні 7 кругів пекла. Я оформляла інвалідність в Балаклеї Харківської області. У мого сина родова травма( часткова асфіксія) і його мучали мігрені. В результаті порушення поведінки і мовлення. Мене ганяли з кабінету а кабінет три роки. Всі ліки які призначали недопомогали, а деякі робили гірше. 70% моїх знайомих переконували мене, що я зібсую все життя синові якщо оформлю інвалідність. В якийсь момент я не витримала і поїхала в МОЗ( саме та будівля на площі свободи, яку розгатили окупанти і водні тепер не підлягає відновленню) там була приємна жіночка, зам головного по медицини всієї по Харківській обл. Вона поглянула на сина, на виписки і дуже здивувалася, чого це місцеві лікарі переконують мене, що на інвалідність у сина нема симптомів. І ця людина нарешті направила мене у потрібне русло. Сина обстежили, призначили потрібні ліки. ,І сину стало краще. От тільки пенсія все ще була попереду. Тепер я була навчина, коли мені намагалися сказати, що воно мені не треба, нема причин і так далі. Я дивилася і казала: " я поїду в МОЗ і спитаю в них". Так в сумі я добивалася пенсії сину більше трьох років. І тут почалося інше. В селі є шкода, але в ній не навчають таких дітей. Вози його за 25 км. Заздрощі, що я не працюю, а сиджу з сином вдома,і гроші всеодно мені капають. Я багатий отримую. Пенсія і соціальна допомога не заслужені і як я взагалі посміла її оформити. Водії маршруток побачивши пенсійне посвідчення кидалися на мене як собаки. Постійні претензії. Косі погляди. Фиркання. У моєї сестри аналогічна історія, але її син гірший він підгузочник і взагалі не говорить, навіть жестами не спілкується.( Мій син поганенько говорить, але себе обслуговує). Коли вона прийшла робити пенсію в Балаклеї їїспівали теж, що й мені. Але щойно бачили виписку із Київського ОХМАДЕТУ всі питання було вичерпано. Оформила одночасно зі мною, і зіткнулася з тою самою реакцією соціуму, що і я. Племінника навіть у дитячий садок не взяли в сусідньому селі, а за чинним законодавством кожна дитина( не зважаючи на стан здоров'ю) повинна отримувати освіту. Тож племінника прийняли тільки в Харькове( дякую що не п Київі). І в результаті сестра з племінником Харькове, син в Балаклії, а племіниця в Савинцях( 4,5 км від дому) лише за два роки до війни відкрили дитячий садок в селі. Я на господарстві. За цілий день ніколи було навіть поїсти. Та й удома була 1 чи 2 дні в тиждень. Проведи сестру з племіником. Відвезти сина до школи. Відвезти племіницю в дитячий садок. Постійна дорога, постійно хворі діти( лікарі кричать, що ви їм робите, ви погані батьки. Коли нагадували при пристосування до нового середовища, погрожували опікою), а ще ж треба гарно одягнутися, бо навчальний рік в основному в холодні пори року( як ота спеціально знущаються) треба щось їсти. І це все на пенсію 2300 кожній. Так пізніше дякуючи реформам започаткованим Зеленський я уже отримувала стабільну соціальну допомогу, та колиж це сталося. Ви можете, що 4600 в наших умовах ( в яке нас поставила влада ісоціум). На 5 чоловік.На їжу не вистачало, тому я навчилася самотужки вирощувати і виробляти продукти, а купувати мінімум. Пізніше сестра добилася аліментів і ми почали робити ремонт. Підлога була у жахливому стані і ми пішли до Балаклійського депутата хочап піску попросити. Нам в приймальні відповіли, що ремонт це розкіш, і культурно випровадили. Просили підгузки пдемінику - вам не положено. І це за свій рахунок. Рухнула груба і зимували без отоплення просили інше житло нас проігнорували. Зробили нову грубу і пішли міняти підлогу. Ремонт ішов повільно бо фінанси не дозволяли. Робили із битого кафелю( збирали по дорогам і смітникам, старим будівсям.

(окончание)
В хідішли побиті чашки і тарілки). Бо племіник обтерав стіни, а коли переклине малював калом по стінах. Коли пів кімнати було зврвато підлогу, і покладено кафель народній половині інша лишалися дерев,яні ( під деревом земля) а посередині виразний рів. Прийшла балаклійська опіка і горлопанила три години бігаючи по хаті. Сварили, що ремонт не дороблений, що мало підгускі, що дітей заберуть,що оштрафують посадять. постіль погана, і так далі. Вибачте я ж зверталася до їхнього начальника за допомогою. А тепер мені претензія, що я фактично знаходячись в дорозі постійно дуже повільно роблю ремонт. Я пісок тягала тачкою або відрами недалеко від свого городу. Всі руки обірвала. Практично всі три години я чула одну і ту ж фраз " я працюю, а ти ні. Ти неблагополучна. Ти не маєш права навіть бачити свою дитину". Після цього я дітей лікувала три місяці, з яких мене контролювала опіка два. Я не витримала і пішла в кабінет, до їхньої начальниці і це цкувагя закінчилося. Але через школу опіка приходила раз на рік. Та більше не барзелі. Заходили лише зі свідками, і відеозйомку. Бо крики мені не потрібні. Ви лікар в знаєте яка це реагують діти аутисти. Ми робили далі ремонт. 12 лютого зробили кімнату пдемінику і це врятувало життя. Кафель утримав стіни і вони не впали і сестра з дітьми благополучно вийшли із будинку коли в нього потрапив снаряд. Я була на вулиці мене огріло об забор, мене контузило і вже два тижні не дозволяють вставати з ліжка. Дому нема. Худоба уже здичавіло. Город посаджений. Ми з сестрою агрономам тож ми посадили всі городи по вулиці. А доглядати нікому. Ми досягли такого рівня, що в магазині продукти купували дуже рідко, все своє. Тепер немає нічого. Їмо гуматітарке( дуже занеї дякую). В окупації зі своїх запасів годувала 5 сімей.( Хто звертався) тепер я не маю нічого ні дому, ні їжі, ні улюбленого котика і козочки, ні одягу, ні взуття. І тепер я задумуюся чи взагалі я хочу повертатися жити в село ( між Балаклеєю і Ізюмом). Де мені було неможливо жити в мирний час. І де мені заздрили через пенсію. Постійно сварилися і намагалися будь- яким чином ( позичити, вкрасти, обманути роботою) витягти. Я не знаю чи хочу я назад. Там де трішки прохудали двері вибивають з ноги. Навіть в хату нам вибивали, дуже швидко міняли. Після заходу сонця страшно виходити в туалет, можеш отримати по голові. До війни уже думали перебиратися на Західну. А війна стала останньою краплею. І я сумніваюся, що я тепер повернуся в село. Яке доречі на даний момент на 70% знищене окупантами. Сльози течуть при згадці минулого. Коли ми відгородилися від всіх і жили як нам треба, а за забором в нас летіли прокльона але нам було все одно. Слава Україні.

Здравствуйте, Евгений Олегович. Высылаю рисунок дочки Насти, 9 лет. Спасибо Вам большое! Все буде Україна!

Здравствуйте Евгений Олегович, читатели!
Давно не писал, все темы вроде облизаны, а лощеным дуракам врядли что докажешь. Про людей, которые ставят эмодзи под рисунками детей младшего возраста я промолчу, такое ощущение, что все минимум художественную школу закончили.
Я с вашего позволения немного за фашизм.
Фашизм — это идеология и практика, утверждающая превосходство и исключительность определённой нации или расы и направленная на разжигание национальной нетерпимости, обоснование дискриминации в отношении представителей иных народов; отрицание демократии, установление культа вождя; применение насилия и террора для подавления политических противников и любых форм инакомыслия; оправдание войны как средства решения межгосударственных проблем. В более широком смысле это агрессивная нетерпимость, к тому, кто отличается от "идеала".
А теперь зададим себе несколько вопросов:
1. Из чьих уст мы слышим, что мы окружены врагами?
2. От кого мы слышим, что Украины не существует?
3. Кто пользуется своим "исключительным" правом освободителя?
4. Где процветает агрессивный традиционализм?
5. Кто обвиняет в своих проблемах всех кроме себя?
6. Кого "избрал" бог?
7. Где личность = государство?
Список можно продолжать и продолжать....
Ну что, задали и какой ответ получился?

Мирного утра!!

Война. День 102. Реактив не тот

Ничего не ясно -
Лихорадка? Жар? -
В нашем государстве
Начался пожар.

Как пред Богом нагие,
Жизнь свою кляня,
Вышли бедолаги
В всполохах огня.

"Не было пожарища,
Не курили в Дом", -
Только как на капище
Дым стоит столбом.

Джентльмены, леди
Сели у костра.
Добрые соседи,
Брат или сестра.

Шовинизма стопка
В пламя ворвалась,
Штык на изготовке -
Отравилась власть.

Жидкость та прозрачная
Души нам сожжет.
Будущее мрачное -
Реактив не тот.

05.06.2022

Автор - @voina_fm

Здравствуйте, Доктор и читатели! Вчера посмотрела Ваш ролик про Святогорск и почитала комментарии. Хочу попросить Вас, чтобы Вы обратились через Ютуб к зрителям, чтобы не вступали в дискуссии с существами, в лексиконе которых присутствуют фразы "нацики", " армия рф вас освободит" и т. д. Не надо помогать им деньги зарабатывать и пытаться кого-то переубедить. Пусть горят себе в аду.

Здоровенькі були! Спасибо Ирине (Жытомир/Гамбург) за ответ и доброе напутствие.Держимся как можем,к сожалению безмозглых рашыстов лечить поздно,тут у нас на работе особый клинический случай,но есть надежда,что других можно потихоньку направлять в нужное " адекватное русло".Что на данный момент раздражает, то высказывание немецких сослуживцев:" я на нейтральной стороне" и против войны",эти все " нейтральщики" теперь для меня перешли в категорию " безхребетные" и потеряли для меня статус " коллеги по работе", теперь они для меня больше не коллеги,а просто номер. Теперь следующий кандидат при разговоре о нейтралитете( слава богу пару случаев до сих пор),будет отправляться за русским кораблём, естественно сначала без оскорбления,короче в зад...у. К сожалению до сих пор мало писем из Германии,наверное у ватников нет аргументов,а адекватные не смотрят доктора и не читаю в телеграмм канале,а наш доктор естественно уважаемый и толковый человек,поэтому я рекомендовал тут двум (так между прочим),так сказать " бехребетным",да сказали,конечно посмотрю,но знаю,что нет их в телеграмм канале,что и следовало ожидать,без хребта,а теперь и с мозгами напряг,да ладно бог им судья. А так пока тишина,немцы молчат в основном,иностранцы тоже,правда есть одна особа из Греции,нужно будем провести " профилактическую беседу", передали мне о том, как она говорила,о причине и почему так произошло? " Война в информационном пространстве" продолжается,думаю таких кандидатов можно подлечить.Всем адекватным,умным,толковым, большой привет из Германии ( Ганновер). Ми переможемо і дуже горді за наших захисників! Слава Україні!

Вітаю, Євгене Олеговичу.

Не відповідати ще важко, але я бачу що трошки такі легше. Не хочеться знов щось доводити людям з «вищою освітою», «матері трьох дітей» та іншим «правдолюбцям».

А «харошіє русскіє» хай самі доводять, що вони гідні мого спілкування. І я маю на це право. Після 100го дня війни я, українка, маю право «всєх под одну гребьонку». І це вже не моя проблема. Гідний/гідна - доведи.

Тепер мені не хочеться ставити питання до них. Я тепер ставлю питання до себе: як жити? Де жити? Як виховати дітей? Як навчити жити в такому дурному світі, де агресор «нє такой однозначній»?
Навіщо все це хуйлу? Ну є ж у нього якась мета… ну можливо я цю логіку не розумію, але ж воно хоч і хуйло, але ж не тупе. Воно ж людина, прости господи… і в нього, як в людини, є почуття, розум, і якісь бляха бажання. Яке бажання керує ним, коли воно все це задумало і почало реалізовувати?
Я поки шо бачу єдине - повихвалятися. Не знаю перед ким, але ж це так по-чоловічому, правда? Довести усім самцям цього світу, що в нього велики яйця. І що воно може робити це це і це і ще те, і ніфіга йому за це не буде. Бо воно показало усім що воно круте.

І якщо я права, то це мене просто приголомшує. Після другої світової, після створення антибіотиків, після загальнолюдської вакцинації, після спроб усього світу подолати голод - отака хуйня від хуйла. Це на голову не налазить. Напевно я цього не зрозумію ніколи. Навіщо зараз, коли стільки засобів є, щоб зберегти та полегшити людьське життя, вести війни, в яких вмирають люди та діти?…. Заради его і що скажуть люди?…. Це ж тупо, чи не так?….

Ольга.

Война. День 90. Подряд

Сдаём предмет "Империи-изгои",
Билеты выдал пожилой доцент.
Мне повезло - задание простое:
"Как до войны довёл ресентимент?"

Отвечу сразу и без подготовки:
"Свернул в тупик истории экспресс,
За шагом шаг - вранье и подтасовки
Закономерно принесли регресс.

Но поначалу - солнечно и ясно:
Бюджет растёт на газовых дрожжах,
Долги раздали, мизер несогласных -
Ни дать, ни взять - Нигерия в снегах.

Но годы шли, и множились обиды,
Он раскусил политиков изъян:
При свете камер - ценностей эгиды,
По факту - цены - просто балаган.

И потянулся легион экспатов
Из канцлеров, премьеров всех мастей.
На всех хватало взяток и откатов…"
Доцент прервал: "А можно побыстрей?"

Отвечу: "Сроки. Слово всё решило.
Так написали, и Верховный рад.
Большой Закон в подстилку превратило
Обычное: "Не больше двух - подряд".

24.05.2022

Война. День 91. Помечтать

Тесней ряды, чем к кассе в день зарплаты,
Здесь ближний круг, и ближе - точно нет.
Повис вопрос, и в тишине палаты
Судьбу решает важный пациент.

"Нет, вы скажите, это неотложно?
Вот это всё могло бы подождать?
Мне на минуту отлучиться сложно,
А тут - наркоз, и кнопку отдавать".

Лизнул румянец щёки гостевые,
Огонь в глазах, ладошки чуть мокрей.
Прижал к груди бумаги деловые
Премьерный Миша: "Хоть бы поскорей".

- Пройдёт все сразу, как наркоз отпустит.
- Минутку, Дима. Вдруг я не проснусь?
- Так даже лучше, то есть… Кто допустит?!.. -
А сам подумал: "Может… Я вернусь?"

Больной вспылил: "Я вызову охрану!
Я жив ещё! Всем ясно, вашу мать?!"
А те в ответ: "Да все идёт по плану.
А что до нас?.. Ну, можно помечтать?"

В пустынный холл с косой вошла старуха,
Она все знает лучше докторов -
Её клиент - больная развалюха,
Хотя с экрана - бодр и здоров.

25.05.2022

@voina_fm

Доброго дня, Євгене Олеговичу.
Почули про даний пророчий твір з Ваших відеозвернень. Нас здивував і нажахав збіг героїв з нашим сьогоденням. Ми часто читаємо книжки, виключно українською мовою і діти з задоволенням все слухають (діти двоє по 6 років і один 11 років), але коли ми читали "Одолеем Бармалея" діти з якимось величезним нетерпінням чекали продовження цього поетичного бойовика. Це чесно кажучи лякає, але це досить не поганий і достатньо м'який спосіб пояснити дітям хто є хто у нашому теперішньому жахливому сьогоденні.
Окремо дякуємо за Ваші відео, з одного боку душевні, а з іншого такі, що сподіваюсь, відкривають очі на багато питань і проблем, з якими ми стикаємося.
Вони нас дуже підтримують.

Добрий вечір , висилаю третю частину Подолає Бармалея
Подолаєм Бармалея

Третя частина

1

І ось Перемога !
Та ворог вцілів
Стоїть за рікою
Посеред полів
Стоїть і плюється
На землю святу
Гадючою слиною
Палить траву
Навкруг нього змії
І ящірки в'ються
Вилизують слину
Шиплять і сміються
Стоїть він з своїми удавами
З вовками своїми кривавими
Навкруг павіани погані
В траві розвалилися п'яні
Стоїть над веселими селами
Над полями стоїть він веселими
І бурмоче безтямним голосом :
- Знищить , розстрілять ,
Розбомбить ,розтерзать
Всіх людей , всіх дітей
На шматки розірвать .
А за ним крокодили з горилами
З кабанами його тупорилими
Завивають , від злоби тремтять :
- Всіх убити ! Піймать ! Розірвать !

Довго лікар наш міркує
За розбійником слідкує
- Видно , нічого робить ,
Треба гадину убить!
Бо інакше все живе
Від страховища помре
І нікого з людей не залишиться !
Лише тигри та акули зубатії
2

Аж ось прилетіли сміливі дрозди
Що мирно жили у одному гнізді
Вони заспівали :
- Рятуйся ! Біда !
Скоріше тікайте у сховища !
Й відразу у тьмі
Мов чотири гудки
Замукали гучно чотири бики :
- Тривого ! Тривога ! Тривога !
І дивиться лікар
У небо з вікна
А в небі картина
Сумна і страшна
Ворожий літак понад містом летить
І злий бегемот в літакові сидить
І свій кулемет він ладнає
Поцілити в діток бажає

Строчить звір із кулемету
По маленьким дітлахам
По зайчатам , пташенятам
І по мирним їжакам
Мчать дівчата і хлоп'ята
Білочки і їжачки
В кожну шпарку залізають
Білки , мишки і жуки
А літак летить до неба
В'ється чорним клубом дим
Він скидає бомби , бомби
Нищить все живе під ним

І сумує , і зітхає
Добрий лікар Айболить
- Хто , о хто нас порятує ?
Хто могутній нас почує !
Злий літак з небес зіб'є
Плаче серденько моє !
- Я - цвірінькнув горобець
Буде літаку кінець !
Може згину я в бою
Але я літак зіб'ю !
3

Крізь ворожі батареї
Стрімко лине Горобець
Журавлів , лелек скликає
- Всі за мною ! Навпростець!
Довжелезними носами
Журавлі звірюку б'ють
Нищать , ріжуть кулемета
Колють , штрикають , клюють.
Бегемот вищить від ляку
Труситься з останніх сил
- А навіщо ж ти , проклятий
Стільки діточок убив ?
Ось катюзі , по заслузі !
Хай тебе , пірат , трясе !
Щоб відчув ти біль та муки
Розплатився за усе !
Ворога літак підбито
Запалав , аж гуркотить !
Бегемот розбився лютий
Спалахнув вогнем умить .
- О дякую вам !
Журавлі молодці
Сміливі й відважні
Небесні бійці !
Говорить їм лікар
З поклоном , сідий
На щастя ви всі
Прилетіли сюди !
Спасибі , горобчик ,
За службу твою
Відвагу і подвиг
В страшному бою !
Птахи закричали
- Служить тобі раді !
Скоріше б загинули
Лютії гади !

————————————-
Переклад -
Інна Кривенко

Доброго вечора , думала що другу частину вірша вислала , але мабуть ні , вибачте . Висилаю другу частину
Друга частина казки
ПОДОЛАЄМ БАРМАЛЕЯ .

1

І ось Війна ! Війна страшна
Навкруг зубата звірина
В саду - моржі
А на дорозі
Гієни , тигри , носороги
- Гей , Лікарю ! Виходь до бою
Тепер поборемось з тобою !
І поставили злодюги
Дев'ятнадцять батарей
І стоїть біля одної
Сам розбійник Бармалей
Він стоїть , не ворухнеться
Цілиться - не промахнеться,
(На узліссі - сто гармат )
Ніж кривий і автомат
Він з гієною стоїть
І регоче , і кричить :
- Ось тепер тебе я вб'ю !
І хатину - розбомблю !
Добрий лікар
Мовить тихо
- Почекай но , звір лихий !
І гукає добрий лікар
Всіх помічників у бій .
- Гей , ви , стрибунці веселі !
Ви розвідники швидкі
Побіжіть в поля і села
В гори й урвища стрімкі
Розпитайте ви скоріше
У сорок і снігурів
Де піхота Бегемота ?
Біля річки чи болота ?
Щоб лелеки й журавлі
Розбомбили вщент її
-Ставте швидко біля тину
Далекобійниє машини
Щоб на наші , на зенітки
Їх десант нарвався швидко
Щоб пагані диверсанти
Згинули разом з десантом !
Кулеметнице , Жабуня ,
Заховайся за кущі !
Щоб кулемета твого сила
Вражих звірів покосила !
Ви , Орлиці партизанки !
Збийте всі ворожі танки !
Під укіс , з гори пустіть
Бармалея потяг - вмить !
Ти ж Горобчик , веселіше !
В поле полети скоріше
Розшукай Бджолу мохнату
Добру , сильну , волохату .
Щоб Бджола сюди летіла
Бармалея порішила
2

Злісно регочуть акули й вовки
- Не допоможуть вам мирні бджілки !
Ми заберемо у тебе твій дім
І заживемо навіки у нім !
Загуділо , задзищало
Навкруги , з усіх шпарин
Рій бджолиний налітає
На наляканих тварин !
Бджоли , бджоли , бджоли , бджоли
Рій летить , не зупинить
Бджоли , бджоли жалом колять !
Аж повітря дзеленчить !
Жала гострі , як кинжали
Злісна армія тремтить
Бегемота закусали
Носорога рій жалить
Носоріг побіг дорогою
З переляку , в болота
Проколов своїм рожищнм
Бегемоту живота
Бджоли хмарою летять
Звірів нищать і жалять
А на гілочці горобчик
Заливається , співа:
- Ох і бджоли !
Диво - бджоли!
Наша Армія нова !
Звірів всіх вони сильніше
Сміливіше , розумніше !
І веселі пташенята
Позліталися малята
І співають для бджоли
Своїм щебетом - хвали
- О хвала тобі !
Хвала !
Трудова і бойова
Вірна подруга - Бджола !

Переклад -
Інна Кривенко

Здравствуйте, дорогой Евгений Олегович!
Увидела в соц.сетях Молитву и слова не выходят из моей головы…
как же точно и красиво выразил автор наши мысли, молитвы всех украинцев собрал в одном Обращении к Богу!........
Имя автора найти не смогла…
Говорят, что коллективная молитва сильнее, ведь мы все молимся за одно и то же, миллионы людей молят небо об одном и том же, просто разными словами…. Значит Бог услышит!


Стою на колінах, вмиваюсь сльозами
не можу молитву сказати словами,
та Ти наперед усе, Господи, знаєш,

і кожну сльозу із очей витираєш.



Мій Боже! Молитва моя не за себе,

не прагну даремно тривожити небо,

усе, що потрібно, я, Господи, маю.

За інших людей тебе нині благаю!



За тих, хто сьогодні в підвалах ночують,

хто в день і в ночі страшні вибухи чують,

хто вже позабув запах свіжого хліба,

у кого від дому немає вже й сліду,



за тих матерів і батьків що ніколи

не будуть вести своїх діток до школи,

за доньку і сина, що плачуть ночами,

бо вже не побачать ні тата, ні мами...



Сьогодні, мій Боже, до тебе молюся

за діда старого, за сиву бабусю,

що дні доживають в холодній квартирі,

тікати стареньким від горя не сила.



Молюся й за тих, хто, покинув родину,

пішов захищати свою Батьківщину,

за тих, хто людей від поранень лікують,

за тих, хто з вогню кожну душу рятують...



Молитву оцю я щодня в серці ношу,

і милості, милості, Господи, прошу!

Помилуй, утіш, підкріпи кожне серце,

спаси й збережи від тенет злої смерті…



зміцни, звесели в кого руки охляли,

і тих, хто про Тебе ніколи не знали,

поклич за собою, дай справжнє прозріння,

хай кожному явиться, Боже, спасіння!..



благаю Тебе, щоб серця не стверділи!

Щоб вміли прощати й любити уміли!

Нехай душа кожна впаде на коліна

й пізнає, що в Тебе є поміч і сила!…….


fb.watch/dssAkIlQuh/

Здравствуйте дорогой доктор и дорогие украинцы.

Каждый день читаю ваши и наши письма в телеграмме. Жутко больно за Украину, жутко стыдно за Россию. Хотелось бы высказать пару мыслей.
Первое - в России нет поддержки войны в размере заявленном кремлём, максимум процентов 20 закомплексованные неудачников и тех кто на этом зарабатывает нашивки и свои кровавые деньги. Как это подтвердить? А вы посмотрите количество росгвардии в РФ. Как уже доказали украинские патриоты эти "вояки" абсолютно не пригодны в боях с реальным противником. Это аналог царских жандармов, что избивали крестьян, рабочих, т.е. безоружный народ. Для чего такая армия жандармов сейчас если поддержка президента 85%? Если столько же поддерживает "спецоперацию"? Да, есть оголтелые агрессивные уроды, и я понимаю что вам отнюдь не легче от того что не все россияне такие. И да, остальные неподдерживающие войну в основной массе пассивны и ничего не делают чтобы это всё прекратить.
Но есть и те кто что то делают. Есть Лев Шлоссберг, Илья Яшин, есть такие как я, которые пытаются с каждым встречным завести разговор о преступности этой войны и переубедить, хотя бы заставить задуматься. Попадаются и те кто говорит мол я в политику не лезу, попадаются и те кто требует разбомбить всю Украину. Говоришь с последними и думаешь - что я делаю в этой стране?
Тут мы подходим к другому вопросу. Часто здесь в письмах звучит тема, мол есть желающие когда закончится война переехать в Украину, мол не нужны вы здесь, мол когда мы отстаивали свою страну где вы были. Я полностью согласен с вами. Но что делать с такими как я? Я хочу приехать в Украину сейчас. Это не первое мое письмо здесь. Я ещё в марте писал что хочу приехать прямо сейчас, чтобы с вами вместе спасать Украину. Я несколько раз писал в посольство вашей страны. В ответ тишина. Да, я понимаю что сейчас война, но почитайте мировую историю - войска противника охотно принимали бойцов перешедших на их сторону. А я и моя семья уже давно душой с вами, осталось только преодолеть формальности и физически оказаться в Украине.
Тем более что Украина тоже многонациональное государство. У вас живут и защищают страну те же этнические русские. А во мне как минимум треть украинской крови и фамилия. Единственно что я не могу подтвердить документально что мои предки переехали в Сибирь во время Столыпинской реформы, они переехали за свободной землёй, но потеряли свободу которая всегда была в Украине. И нам, их потомкам теперь всё это расхлёбывать.
В очередной раз прошу - помогите мне и моей семье перебраться в Украину. Нас не пугают опасности войны (пугают конечно, но меньше чем перспектива жить среди людоедов здесь), мы вытерпим любые неудобства, только дайте нам жить среди свободных людей, это для нас главное.
Слава Украине.

С уважением Константин В-кий

Война. День 93. Товарищ Жданов

Он вышел с речью к городу и миру:
Обзор истории и памяти о предках -
Не липнет грязь к военному мундиру,
Когда зажата пальцами гашетка.

"Верховного Совета Председатель
Ещё Советской матушки-России
Товарищ Жданов, - молвил разжигатель, -
Пришёл домой в оплот металлургии.

Освободили дом функционера,
И в целом город - от жилья и штатских.
Да, обвиняли в мифах и химерах,
Но город - мой, а не народов братских".

Глоток воды, и новый лист читает:
"Признаюсь, город - из стального теста.
Он 3 судьбы в себе переплетает:
От Ленинграда, Сталинграда, Бреста.

Бессмертен подвиг боевой дружины,
Я всю весну их жёг потоком лавы.
И в завершении: Слава Украине!.."
Запнулся, но добил: "Героям Слава!.."

Кто текст готовил, вряд ли мы узнаем -
Прямой эфир нам не покажут точно.
Дух города в войне неубиваем,
И Мариуполь в летописях - прочно.

27.05.2022

Автор @voina_fm