Здравствуйте, уважаемый Евгений Олегович,

Буду очень благодарна, если вы ещё раз опубликуете это информативное письмо и люди смогут получить информацию и поддержку в Эстонии.

В Телеграмме у нас создана группа по общим вопросам и поддержке украинских людей в Эстонии, или пересекающих нашу страну транзитом из России :
https://news.1rj.ru/str/EstoniaUkraine

Здесь можно найти информацию или задать вопросы про департаменты, документы, расписание, транспорт, и т.д. Также в группе люди общаются между собой и делятся своим опытом выезда из Украины через Россию, прохождения границы Нарва-Ивангород и пребыванием здесь. Теперь к группе подключились местные волонтеры, которые оказывают реальную помощь, помогают с организацией маршрута, билетами, ночлегом и питанием.

Огромное спасибо за ваш труд. Всем мира.

С уважением, ваша читательница

Доброго дня, Доктор и читатели!

Война. День 103. Не Каа

"Смотри и глаз не отводи,
Мой падаван, мой бандерлог.
Ценою жизни победи,
С меня - похвальный некролог.

Ты хочешь ордена на грудь?
Разжиться шелестом купюр?
Во глубине донецких руд
Не пригодится маникюр.

Ты постарайся не пропасть.
Кому мне, впрочем, отвечать -
Как долго будет моя власть,
Твою потерю замечать.

В твоих глазах я вижу страх,
Не бойся голову сложить.
В земле остаться, разве - крах?
Тебе живым страшнее быть".

За "братский мир" ушёл отряд,
Назад пришли одни гробы
"Двухсотых" ингушей, бурят.
Хотелось им такой судьбы?

Себе поверив: "Вечно прав", -
Он вьёт из душ за снопом сноп.
Ты - старый волк, а не Удав.
Акела промахнулся! Стоп!

06.06.2022

Автор - @voina_fm

Платон,8 лет,Запорожье

Добрий день , висилаю четверту частину перекладу казки , але я дещо змінила , бо після Бучі і Ірпіня і вашого рідного міста , лікарю , яке так безжально бомбили "вані " з Сходу, думаю , я зробила вірно .
Думаю автор би погодився зі мною .
Подолаєм Бармалея

Четверта частина

1

А бій , не стих
І ось уранці
В сосновім лісі
На галявці
Веселе почули ми радіо :
- Полонили ми сьогодні сточотирнадцять вовків
Узяли напередодні
Вісімнадцять літаків
Захопили десять дотів
Мотоциклів сто один
І розбили ми ворожих
Сто броньованих машин
Гарні є у нас трофеї :
Сто чотири батареї
Триста ящиків гранат
Польовий аеростат
І сто двадцять міліонів
Нерозстріляних патронів.
А коли ворожі сили
Ми погнали за кордон
В наше військо перебігли
Сто моржів і пан Бізон :
- Досить нам служить бандиту !
Ми послужим Айболиту !
А як ворог відступав -
Мирне місто підірвав
Та орлиці прилетіли
Все крилами погасили
Ми в полон взяли Горилу-
Бармалейську грізну силу.
А з зруйнованих хаток
Врятували сто діток
Але ворог все ще б'ється
Б'є вогнем , гарчить , сміється
Хоче знищить все живе
Рідний край зубами рве.
Сміло ми ідем до бою
З людожерською ордою
Пе ре мо жемо його!
Бар ма лея злобного
Знищимо страшну орду
До кін ця !
2

У лісі , на камені
сидить Айболить
Зітхає і слухає радіо
І думає лікар про тих ,
Що були
Прекрасні і сильні
І мир берегли
Бійці , що за волю загинули .
Аж ось підлітає
Загін журавлів
І радістну звістку
З далеких країв
В весь голос
Сміється , виспівує -
- Слухайте ! Слухайте ! Слухайте !
На нашій планеті
Є гарна країна
За океаном , багата і сильна
Країної волі її називають
І всі вільні люди туди поспішають
І є в тій країні герой молодий
Відважний силач ,
Богатир , хоч куди
Він серце звитяжне
І доблесне має
Дітей і звірят
Від злодюг захищає
Відважний Іванко Васильченко !
Тобі передав полум'яний привіт ,
Готовий об'їхати він цілий світ
Прийти , прилетіти
Приплисти сюди
Тебе врятувать
Від страшної біди .
Щасливий , веселий
Тепер Айболить
- У нашу країну
На поміч спішить
Поганого злодія
Вигнать і вбить
Звитяжний Іванко Васильченко !

Переклад -
Інна Кривенко
Далі буде.

Доброго дня,
Малюнок Айболіта намалювала моя доця Марія Бородай, 8 років, м. Краків.
З повагою,
мама Марусі

Рисунки на тему «Одолеем Бармалея»

Война. День 94. Четверть века

Уже четверть века тому документу,
И помним мы те времена слабовато,
Военный ГенСек руку жал Президенту,
Париж-девять-семь - слёт России и НАТО.

Еще 2-3 года - и вновь ажитация:
Новый и.о. - тот, Бориса, преемник
Вслух заявил: "Вместо ассоциации
Я бы и в НАТО вступил без истерик".

Бывший премьер, кандидат в Президенты
Запомнил надолго тот март "нулевого":
В Москву из Брюсселя не мчат референты
Вот так, по щелчку, претендента простого.

Еще пятилетка уходит в Историю:
Москва - 60 и Парад Юбилею.
На праздник в столицу прославить Викторию
Главы держав собрались к Мавзолею:

ГенСеки ООН и ЮНЕСКО приехали,
Канцлер Германии, Буш и супруга,
Франция, Англия - с общими вехами.
Киев - на месте почётного друга…

Он молча листает архивные снимки,
Уже понимая, что близок предел.
Надежды на мир растворились, как дымка,
Причина банальная - пересидел.

28.05.2022

Автор @voina_fm

Здравствуйте, дорогой доктор!
Так уж получается, что Ваш канал для многих - единственное "окно" для общения граждан "двух миров". Спасибо Вам за такую возможность.
Посмотрела на днях видео с лекцией Валерии Новодворской об истории россии. Его можно найти в Ютубе. Называется "Валерия Новодворская. История России", видео 2015 года, продолжительность полтора часа. Очень многое для меня стало понятнее. Почему большинство современных россиян больше орда, чем европейцы. Рекомендую всем думающим людям.
И еще очень важное на мой взгляд. Всех адекватных россиян, которые хотят помочь украинцам, прошу обратить внимание на то, что принудительно вывезенным на россию украинцам очень нужна ваша помощь: еда, одежда, лекарства, деньги на билеты для их возвращения в Украину, координация с волонтерами Балтии и Польши, поскольку именно через эти страны чаще всего украинцы могут вернуться в Украину. И самое сложное, но очень важное - поиск детей, принудительно вывезенных на территорию россии, которых власти планируют русифицировать путем их усыновления российскими семьями. Это очень важно, находить этих детей, сообщать о них украинским властям, чтобы в дальнейшем, я надеюсь, скором будущем, вернуть их в Украину. Конечно, данные об усыновляемом ребенке получить сложно. Но, если у вас есть доступ к такой информации, пожалуйста, помогите этим детям вернуться на родную землю. Если вам станет известно о таком ребенке, сообщите о нем хотя бы доктору Комаровскому, а он, я уверена, уже сможет передать эту информацию по назначению.
Слава Украине!
С уважением, Юлия

Доброго дня Лікарю. Дивилася ваше відео на 103 день війни. Ви праві розділення знищує нас як націю. Особливо, це стосується дітей з особливими потребами. Соціум осмислено відділяє їх, як непотріб, замість того, щоб допомогти таким дітям пристосуватися. На них ставлять хрест і відправляють в спец школі. Окреме питання із опікою. Як розповідала одна мамочка в черзі до лікаря. Коли звертаєшся до опіки і нформуєш при нелюдське ставлення до дитини, про вічно п'яних батьків, побиту дитину. То ці органи ніби ігнорують, не реагують. А якщо дитина із ДЦП або аутисти їм як медом намазано. Невідманиш. Я тоді розплакалася і сказала, що вона права і в мене вшнипилася. Про вічні претензії. Я не розумію. За що? Це що моя дитина вина? Чи я в цьому вина. Я селекціонер генетик і в університеті я вивчала ази генетики. І я можу вам сказати, що в геномі кожної людини, КОЖНОЇ знаходиться понад 30 % генетичного сміття. Тобто у генотипі кожного із нас є і ген синдрому Дауна, і раку крові, і ДЦП. Ау у КОЖНОГО. Від родоваї травми не застрахована жодна жінка і її дитина. ЖОДНА. Так чому, суспільство принижує мою родину. Так нам не пощастило. Але інвалідом може стати кожен особливо в умовах війни. Може пора переосмислити свої погляди на тих хто нормальний, а хто ні. Хто свій, а хто нищий за статусом. Я ніколи в житті Любий Лікарю не запитаю у вас чому ви не пішли в політику. Бо на мене дивилися односельчани і просили іти в старости села. Я їм відповідала цитую дослівно: " Е Ні, дурнями я керувати. Самі варіться в цьому котлі. Мені і так роботи вистачає". Щодо уколів. То я згодна, що це варварства. Моєму сину 13 років, 9 із яких він впадав у стерику при погляді на білий халат, або щось на нього схоже. Він більшість своїх болячок переріс. Але доки були загострення я посивіла. До 8 років моєму сину кололи в попу,як би я не сперечалася. Але у 8 років стався інцидент. Мій син захворів на запалення і йому хотіли колоти в маніпуляцій ну мене не впустили. Чула крики ( не тільки сина) грюкіт. Через 5 хвилин відали мені сина і відправили в аптеку за внутрівеним катером. На запитання чи зробили укол. Медсестра розсердилася. Я тоді була настільки здивована, що не помітила, як медсестра тримаеться за щоку трохи нижче ока. Я купила катетор. І цього разу як не дивно мене запустили із сином в маніпуляційну. Сину поставили катетор і після того більше ніколи в попу не кололи. Медсестра після того ходила із глибокою подряпиною під оком і фіолетовим синцем трохи нижче виска. Як мені потім пояснили мій син настільки перелякалася що почав виривалися. Огрів ногою санітарку, поранив медсестру. А лікаря який призначив уколи в попу вкусив за зап'ястя. Ну самі вині я попереджала, що син боїться уколів і лікарів в цілому. На катетор реагував спокійно розповідав, що на руці у нього літачок і його треба заправити. І з катетором уже сам біг до маніпуляційної. Що до окупованих територій. Коли знаходишся в тому пеклі ти немов в вакуумі. Ніхто не думає чи покарають чи ні кожен просто хоче вижити. Моє село практично стерте з лиця землі. Весь Ізюмський район окуповані і лише моє село не зайняте окупантами, та так обстрілюється, що з жителів села лишився 1 %. І ті хто лишився без води, світла без хліба. Коли нас вивезли перше що сказала моя сестра- О ХЛІБ. І ніхто нічого не доставить бо дуже обстрілюють. Моя сусідка уже 3 місяці не отримує пенсії. І коли окупанти були ще в селі вони ночували в приміщенні почти. Стара жінка побігла до почти бо думала, що пенсію привезли, а орКи ледве її не розстріляли. На сусідньому бугрі росіяни окопалися і окупували, людей не випускають. Дають гуманітарку. Але з громад і міст не випускають. Я уже з півмісяця питаю за зелені коридори для даного району, але чую одне і теж ми домовляємося але окупанти проти. Люди живуть в постійному страху. Окупанти забирають майно, беруть у полон, зникають люди. Вони відчувають себе господарями. Це підтверджує той факт, що новонародженим видають свідоцтва про народження завірені печаттю белгородскої області. Була одна дорога на виїзд раз у тиждень.

(окончание)
Але цього тижня зірвалося, бо саме той шлях сильно обстріляли окупанти. Шановна влада каже просто виїдьте на українську територію. Як, ну як.деякі бояться навіть потикнутися кудись. От коли забеспечеть спокійний і безпечний виїзд тоді хай і говорять. Одні родичі вирвалися пройшли фільтраційний табір. Приниження на приниженні. Через Росію в Латвію і далі в Литву. Ви, що генії їх посадите. Адже другої дороги з того пекла нема. Ви людей не витягуєте. Мовчіть. Люди рятуються як можуть. Дякую вам лікарю. За ваші відео. Велике дякую. Слава Україні.

Дорогой Евгений Олегович, добрый вечер! Прежде чем перейду к теме письма, хочу поблагодарить вас за мужество и постоянство, с которым вы записывайте и выкладываете свои видео. Как и многих, они поддерживали меня эмоционально в самые трудные, первые недели войны, да и сейчас в каждом своём обращении вы затрагиваете какие то очень острые, иногда слишком больные темы-но оттого эти выпуски ещё более ценные! Благодарю от всего сердца!
Сегодня вы прочитали очередное письмо из оккупированного Херсона, и потом очень эмоционально говорили о том, что люди чувствуют себя брошенными, покинутыми, потерянными, они не знают что можно, а что нет, что правильно, а что уже "предательство". Мне это ужасно напомнило свои ощущения 2014-15 года, когда мой родной Донецк вдруг, к моему ужасу, сначала стал символом сепаратизма, а потом перешёл под власть рф, хотя и под флагом псевдо-народной республики...Я уехала из родного Донецка в Киев уже очень давно, ещё в 2003 году, вышла тут замуж, сделала карьеру...В Донецке остался мой отец, моя двоюродная сестра - все они до сих пор искренние украинцы. Когда случился этот жуткий "референдум", отец специально пошёл туда, чтобы выразить свое мнение, что он ПРОТИВ днр, против того, чтобы отделиться от Украины-но кого на самом деле интересовало мнение людей? Папа всю жизнь работал на украинских шахтостроительных предприятиях, был ликвидатором ЧАЭС, даже стал героем документального фильма о ликвидации. И тут вдруг его, как и массу других дончан, записали в сепаратисты! Только потому, что он принял решение не уезжать из Донецка, решил ждать освобождения! Он говорил "мы верим, что нас вернут"... и вот прошло 8 лет...Я могу рассказывать часами о том, как изменилась жизнь в родном городе, как дончане нехотя меняли украинские номера на машинах, чтобы иметь возможность просто выезжать из днр в Украину, как их заставляли брать рос.паспорта, потому что иначе работы не найти (отец до сих пор не менял паспорт), как постепенно железный занавес закрывался и со временем людей просто перестали выпускать! Из днр сделали гетто! Ехать из Донецка в ближайший украинский город (тогда ещё живой Мариуполь) они были вынуждены через россию, какие то 100 км - двое суток!( Над людьми устроили какой-то дикий эксперимент и потом они рассказывают что это мы, Украина, все 8 лет издеваемся над жителями Донбасса!!! Уверена, мне начнут сейчас рассказывать о том, что они сами виноваты и нефиг было звать путина. Поверьте, я лучше многих из вас это знаю - в моей семье к сожалению и такие любители "русского мира" имеются ((( Но сейчас речь о том, что очень много людей на оккупированных территориях фактически в такой же ситуации, в которой оказался Донецк и Луганск в 2014. Они очень ждут поддержку государства. Говорят - пусть выезжают! Но вопрос - а есть ли куда выезжать?? А если пенсионеры? А если лежачие больные? А если кроме квартирки, на которую всю жизнь работал, больше ничего нет! Я верю в лучшее, верю в то, что мы победим! Но пожалуйста, давайте не забывать, что очень многие люди в оккупированных городах ни в чем не виноваты!! Ни в коем случае нельзя забывать, что они сейчас в плену врага! И они очень нуждаются в нашей поддержке!!
Дай Боже нам всем сил и терпения! Слава Украине!

С уважением,
Ирина

Война. День 95. Бюро находок

Маша-растеряша - наша с вами Russia,
И в Бюро находок - ничего.
Я составил список, он знаком и близок.
Подведём утратам "Итого"?

Первая потеря, сам себе не верю -
Вдруг страна осталась без лица.
Без друзей и близких триколор российский
После заявлений Подлеца.

Властью Самодержца Русь лишилась сердца,
За призывы к миру - автозак.
Эталон цинизма - фраза "Нет Фашизму"
Стала экстремистской, как-то как.

"Дождик" осушили, "Эхо" заглушили.
Потеряли зрение и слух.
Счёт оплачен жирный - цикл антимирный -
Пропаганде армии и слуг.

Потеряли жизни воины Отчизны.
Кто их поимённо называл?
Каждый в землю втоптан, только списки оптом -
О потерях буркнет генерал.

Веру без Надежды и Любовь, как прежде,
Потеряли граждане страны.
Близкому не веря даже в факт потери,
Все мы виноваты без вины.

29.05.2022

Автор @voina_fm

Здравствуйте, уважаемый доктор!

Это моё не первое письмо.
Вчера, посмотрев Ваш выпуск, где Вы спрашиваете о выезде с оккупированных территорий, захотелось ответить.

Я не знаю точно, как обстоят дела с выездом из Херсонской или Запорожской области, но ТОЧНО знаю, что, например, выехать в свободные города Украины с оккупированных районов на берегах Оскольского водохранилища Харьковской области НЕЛЬЗЯ. Там в заложниках путинского режима оказались люди из десятка небольших сёл и пгт. Они практически отрезаны от мобильной связи, интернета, банковской системы, от аптек, бензина и продуктовых магазинов, местам даже от электричества и воды. Там заправляют рашисты, навязывают свои порядки, законы, валюту. Не пропускают гуманитарную помощь от украинской власти (выдают "свою", краденную в соседних городах той же области, и то совсем немного).
И что самое ужасное, ОТКАЗЫВАЮТСЯ согласовать зелёный коридор для тех, кто не хочет жить под "освоболителями".
Везде военные, блокпосты, мины. Мосты разрушены. Дорог в свободную Украину практически нет, а те, что есть, охраняются.

Это не претензии к нашей власти (я верю, что делается всё, что в их силах на данный момент).
Это не обвинения в колаборационизме местных жителей (я не знаю, как определить сейчас, кто идёт на контакт с оккупантами от любви к "русскому миру", а кто по принуждению).
Это всего лишь констатация факта.

Нас так сильно и яростно "освобождают", что боятся отпустить стариков, женщин и детей, которые не желают быть "освобожденными" таким образом. Наверное, планируют "перевоспитывать"... И страшно представить каким образом..., особенно, когда там застряли твои родные и близкие...

У нас есть только один путь - победить!

Слава Україні!

Доброго ранку .
Продовження
Подолаєм Бармалея

П'ята частина
1
Вже вечір прийшов
І на тихій галяві
Танцюють радіють
Веселії пави
І лані з білками
Танцюють , співають
Зайці стрибунці гопака забивають.
А лікар сидить
На воєнній нараді
Олень і орел
Підказать йому раді
Як далі з паганцями їм воювать
Як виграти битву
Як світ врятувать
.Сидить і не знає
Шляхами таємними
Лісами , болотами
Стежками темними
Прокралась Лисиця шпигунка
Сидить під віконцем і слухає
Секрети воєнні винюхує
Щоб армія Айболита
Скоріше була розбита
Піде , розповість Бармалею секрети
За це обіцяв він Лисиці котлети
І цілий віз м'яса куриного
А лікар говорить :
- Сто тисяч бійців
Відважних і мужніх
Вояк і стрільців
Веду я у бій вирішальний
Та куль і снарядів бракує у нас
Потрібні набої
Негайно , в цей час
Щоб ворог загинув безжальний.
- Де ж взяти снаряди ?-
Орел запитав
А лікар тихенько йому проказав :
- У Синій горі є печера глибока
А біля печери , сосна одинока
Снаряди і кулі
В печері чекають
Коли вірні воїни
Їх розкопають.
- Скоріше за ними !
Гукає Олень
Вже ніч посвітліла
Й наблизився день .
І він поскакав в далину
А за ним ,
швидкі спритні лані
Путівцем нічним
Мерщій поспішають олені і лані
Печеру знайти на горі у тумані
Побігли , мов вітер
Аж ліс зашумів
А мудрий Орел
До гори - полетів
До тої гори ,
Де в печері - набої
Щоб виграли битву
Відважні герої .
І зграї орлів полетіли за ним
У зорянім небі
Розтали мов дим
І лагідно лікар
Їм в слід поглядає
- Мене перемога у битві чекає !
А хитра Лисиця
Тікає кущами
Біжить до розбійника
Болотами
І все , що почула
Лисиця злодюга
Вона Бармалею
Шепоче на вухо.
- Мій план спрацював !
Бармалей веселиться
Чудові новини
Принесла Лисиця .
- Ану ж бо , шакали !
Беріть динаміт
Біжіть до гори
Де сховав Айболит
Набої свої і снаряди !
І бомби і різні гранати !
- Печеру , негайно велю - Підірвати !
- Безумному лікарю - плани зірвати !
Шакали чкурнули.
Лисиці - медалі
Дає Бармалей
Із заліза і сталі
" За брехні , за підлість
За зраду , за хитрість
За нице шпигунство корисливе !"
А лікар чекає
Минають години
- О , хоч би , олені ,
Швидкі і невпинні
Скоріше снаряди сюди принесли !
- О , хоч би , скоріше , відважні орли
Про успіх мандрівки , сказали !
І згинули злобні шакали !

Переклад -
Інна Кривенко

Як ї чому я переходжу на українську

Шановний лікарю, Євгене Олеговичу! Я перейшла на українську мову в спілкуванні на вулиці, з чужими, в магазині, всюди. Вдома говорю російською тому що моя родина поки що не готова. Але то особисте. З дитиною на вулиці навіть між собою ми домовилися спілкуватися українською, але це було і добровільне рішенні дитини також. Відписалася від всіх російських каналів, в інсті також, в телеграм також. Від вас не відписалася, бо ви наш) Я не хочу споживати російський контент, але коли відмовилась від нього, то навіть український російською сприймається як російський. Це виходить якось само по собі. Чим більше споживаю українське, тим краще починаю говорити сама. Раніше я тараторила, а тепер говорю повільніше і думаю як і що казати. Це плюс. Я навіть думати почала українською. Але не завжди. Вчора в твітері один росіянин написав, що українці якісь дивні - чому це вони, коли відповідають, то роблять це українською, хоча очевидно, що знають російську. З його боку це смішно і не результативно, бо він же знає, що ми знаємо. Його підтримали співвітчизники с біло-голубими прапорцями і жовто-блакитними (вони чіпляють біля ніку наші прапорці на підтримку України). Оце так підтримка. як бачите. Є поважна причина, яка спонукала мене перейти на споживання виключно українського контенту. Це навіть найважливіший перший крок. Я дивилася вдудя, каца, шихман, гордєєву, я таким чином начеб-то жила в їхньому середовищі, розуміла їх "проблеми", жаліла їх. А тепер це мені навіщо? Мені не потрібно їх розуміти, жаліти, спілкуватися, бо це дуже небезпечно. Ця країна нам ворожа на довгі роки вперед. Але якщо я не змінюю мову споживання контенту і спілкування, то я потрапляю знову до їхніх джерел. Я наладила всі свої пристрої на українську. І все одно при пошуку в гуглі попадаю на російський контент. Бо їх тупо дуже дуже багато. Цікаво, а як же тоді живуть народи, які менші за Україну? Як вони відмітають цей непотрібний і недоцільний рос. інформаційний контент? Звичайно тим, що їх мова суттєво відмінна від російської і звичайно тому що вони своєю мовою продукують більше контенту, і ще більше, і ще більше. І тоді світова павутина навіть не подумає. підсунути їм російське. А як ми будемо виробляти такий контент, якщо люди не хочуть переходити на українську? Тільки зусиллями половини країни? Мене цікавить, що ви думаєте з цього приводу.

Світлана В-к

Мирного утра Вам, Доктор и всем Вашим читателям!

Война. День 96. Без визы

В огне войны цветов сгорает гамма,
На фронте не до красок и палитры.
И к западу от "ленты" боль и драма
Лишь в чёрно-белом, с запахом селитры.

Всё стало просто в стане жёлто-синем -
Где "свой-чужой" - без позывных понятно:
"Мы, умирая, с Родины откинем
Всех, кто с мечом не отступил обратно".

Но справа от границы, на Востоке,
Цвета иные в каменных застенках,
Как в мутных водах, в ядовитом стоке -
Все пятьдесят от серого оттенков.

Растерянность и злость живут бок о бок,
Но бой внутри ведут, как два атлета,
Не зло с добром, под шелест тихих кнопок
Идёт война добра с нейтралитетом.

Душа на части от противоречий:
Желая счастья и любви Отчизне,
В эфире видишь шрамы от увечий,
И триколор, забравший чьи-то жизни.

Пора уродом называть урода,
Без челобитных всей чекистской касте,
Война идёт без визы от Народа.
Проснитесь люди, мы - источник власти!

30.05.2022

Автор - @voina_fm

Добрый день, Евгений Олегович. Я с Украины. Переселенец с недавнего времени ( из Донецкой области). "Жарко" там сейчас. Последовала вашему совету и своему здравому смыслу - выжить и дождаться. Письмо моё вот о чём: очень много внутренних переселенцев у нас сейчас, им предлагают различную денежную помощь как от государства, так и от международных организаций. И всё бы хорошо, но... это такая страшно долгая бюрократия, что просто ужас. Чаты заполнены одним и тем же вопросом " Когда будут выплаты?". Люди третий месяц ждут, а государство не особо торопится ( я не буду обсуждать международные организации). Я сама зашла на сайт минсоцполитики и пыталась найти ответ на вопрос. И знаете, что там отвечают? Оказывается задержки у них потому, что не хватает человеческих ресурсов обработать все заявки вовремя!!! Из работающего персонала осталось 40%, остальные разъехались! Я к чему это всё пишу, у нас в СТРАНЕ ПЕРЕСЕЛЕНЦЫ СИДЯТ БЕЗ РАБОТЫ И ДЕНЕГ, А ИМ ( В МИНСОЦПОЛИТИКИ) НЕ ПРИХОДИТ В ГОЛОВУ НАБРАТЬ ШТАТ ИЗ ЭТИХ ВПЛ. Вы действительно правы, когда говорите про здравый смысл, логику и т.п. вещи. Надо бы как то решать проблемы, а не усугублять и создавать их на ровном месте. Хотелось бы, чтобы наши чиновники - бюрократы каждый день на свою работу ходили по таким кругам бюрократического ада, который они создают своим людям.
Вы вчера рассказывали, что есть люди, которые хотят получить наше гражданство... сомневаюсь что это будет хоть как нибудь облегчённо. Они своих то не особо торопятся хоть чем то ( ими же самими и предложенным) обеспечить. Я люблю Украину, но терпеть не могу бюрократию, которая совершенно не к месту разведена у нас.
Слава Украине! 🇺🇦
С уважением. Марина ( ВПЛ из Донецкой области).