(окончание)
Причем давайте по чесноку. 90% всех сотрудников - текучка, и на серых зарплатах.
Я имею в виду сотрудников которые именно создают сеть. Не бабушки и малолетки в офисах сидящие. А именно люди благодаря кому сети строятся, функционируют и работают. Те. кто их отстраивает и поддерживает на физическом уровне. Кто рискует собой и так далее.
Все это может подтвердить любой человек из этой индустрии. Поэтому все знают и отношение, и зарплаты, и затраты. И от этого втройне больно от того что эти гады творят уже 9ый месяц по счету в ряд.

Я оставлю акцент для тех, кто будет читать письма войны в будущем.
На 9 месяц полномасштабной войны в Украине где за окном идет самая настоящая война, где уведомления о тревогах приходят через интернет что бы прятаться в укрытиях, где не могут сделать вшитую в каждый смартфон служебную зарезервированную программу массового оповещения. Так вот на 9ый месяц не могут дать людям получать информацию. Всем людям. Не только тем, у кого есть деньги - а всем. Это стыдно даже писать. Потому что все изобретено очень давно - но даже базовые уже созданные вещи - не работают и ими занимаются еле-еле спустя месяцы. Но я ушел в другую степь. Вернемся к доступу к беспроводному интернет.

Вместо поиска решений как помочь людям - на них у нас забивают.
Причем в сферах - где все автоматизировано и такие возможности имеются.
9 месяцев не могут и даже не планируют давать возможность и доступ к сети.
Сеть во время войны - ключевое средство получение любой информации или поиска информации и решения проблем.
Жизненно важных проблем.

Но если у тебя нет денег на счету, но при этом у провайдера есть возможность тебе помочь.
Тебе не помогут. Потому что провайдеры - это не о людях, это о деньгах.

Многое можно рассказать о внутренней кухне в сетях и влияние которое они оказывают в целом на всю страну. Но как-то больно осознавать что ты живешь с такими гадюками в одной стране.

Надеюсь это бесчеловечное руководство лично затронет война.

Доброго дня Любий Лікарю
Доповнення до горизонтів планування
Пункт 13 Гриби
Любий Лікарю скільки ж тут грибів. Під Ізюмом ми в ліс не ходили, ми їх вирощували самотужки на ділянці. Нажаль тварюки практично випалили всю ділянку і гриби теж. Але гриби справжні українці вперто ростуть і на вигиворівшій землі( синя ніжка). Яке було здивування коли сестра поряд із розбитою хатою на пеньку сливи знайшла опенька.( Зазвичай на кісточкових гриби не ростуть). За два роки до війни кум допоміг нам із лісу за хату притягти заражені вешанками пеньки. Ми з них по відру три рази на рік збирали урожай, у велику посуху. Сестра аж плакала коли розповідала, що ті пеньки обгиріли. Уявіть наше здивування коли телефонує батько і каже що об'ївся наших грибів із пеньків.
А тут люди знають лише білого гриба та опенька, шарахаються від вешанки і шампіньйони. Нам доводиться місцевих вчити їсти вешанки. Наконцервали, насушили.
А ще пропалили солому і ніжки і міцелій вешанок заклади на пророщення, в пакетики з під хліба. По всьому двору порозкидали очистки і червиві гриби( посіяли). Сестра у кожен пень в дворі запхнула міцелій вешанок. Та чому дивуватися вона дипломований грибник.
Тож на наступний рік чекаємо грибів.
Катерина Ізюмський район

https://youtu.be/5sZIhB66hdg

Как это больно...

В это страшное время хочется сказать простые вещи - здоровья Вам и долгих лет! Спасибо за Ваш труд. Спасибо всей вашей команде. Пусть ужас скорее закончится. Скорейшего возвращения всем к нормальной жизни и пусть виновные будут наказаны. Точнее виновный…
Слава Украине!
Юлия
Москва. Россия.

Война. День 255. Stand-up в Совбезе

Stand-up в Совбезе -
Доклад Небензи.
Едва ли в тезе
Найдёшь изъян.

"По данным слуха
Комар и муха
Ослабят брюхо
У россиян.

Блоха-разведчик,
Шахид-кузнечик -
Состав утечек -
На пол-листа.

Зверье и птицы -
Кроты, синицы
Вставляют спицы
Войскам Христа.

В земле и небе,
Воде и хлебе,
Не точно, May be,
Отравы рой..."

Он поднял очи,
Доклад окончен
Ещё до ночи,
Ведь зал - пустой.

Война ФМ | @voina_fm

05.11.2022

Коллекция писем от Катерины. Изюмский район

-1-

Доброго дня Любий Лікарю
Продовження листа про прапори
В згаданому листі я розповідала про активістку яка повісила прапор України на свій будинок, і окупанти щоб збити той прапор знищили три вулиці. Щойно ця людина повернулася в село причепила прапор назад. Ну зараз можна, окупанта на сусідньому березі немає, і він не несе небезпеку. Вона живе недалеко від місця дислокації старости села. І найперша отримує і розфасовує гуманітарку. Перша отримала буржуйку, годувати собачок, а моя знайома у якої хата і кухня знищені під нуль і людина живе в погребі у списку була 39,але отримала буржуйку 5 бо ми зчинили скандал. Активістка скаржиться, що жодного разу не отримала виплати ВПО, і плаче, мовляв за те що вона протикнула окупанта вилами і дражнила їх в окопі під власним забором коктейлем молотова( а всі чиновни і сусіди просили її не провокувати скажених собак), їй чомусь коли відступали із села, обстріляли з БТР по вікнам і бідолашній знищили пральну машину, лишивши при цьому цілий будинок.
В село приїхала делегація лікарів без кордонів і наряд поліції, який проводив обстеження знищеного майна. Ця жінка почала їм скаржитися, що при повернені в село її чомусь не поважають, ображають. І всі її сусіди проросійські тварюки. Особливо ті у кого вщент вигоріли хати, бо вони бачте не патріоти, як вони посміли підчас обстрілів вимагати, щоб вона зняла прапор. Щоб ви розуміли, ця людина живе в центрі села на перехресті п'яти доріг і трьох вулиць. На всіх трьох вулицях лихе одна, або дві вцілілі, всі інші знищені підчас процесу збитя пропору із будинку даної особи. Вона дуже скаржиться на односельчан, і вважає їх шпигунами Росії.
Коли це слухали поліцейські і закордоні лікарі, вони мовчали. Просто втратили дар мови.
Більше сказати нічого.

Шахраї
Довго не хотіла про це писати. Підчас обстрілів пробивався слабкий зв'язок і ми телефонували родичам. Зв'язок приривався тож розмови були типу " привіт, я живий" і все. Інколи доходили смс із зовні, ми змогли надсилати лише на через місяць обстрілів. Зв'язок ловив у певних точках. Довго говорити не дозволяв не лише поганий зв'язок, а й окупанти. Помічали, що хтось стоїть говорить і туди стріляють, взагалі, коли почалися активні обстріли спокійно, хоч і швидко іти по дорозі не можна було, пересувалися перебіжками і стояти тим паче, взагалі не можна довго бути помітним. Наші два берега річки, це два горба, тож наше село окупованому берегу було видно як на долоні.
Коли у друге підірвали міст мама втратила свідомість. Ну моя сестра яка нас витягла дозвонилася сусідці, та й сказала, що з мамою сталося, хотіла сказати, що все гаразд відкачали, але зник зв'язок. Сестра мені шле смс, хвилюється, я бачу що у мене впіймався зв'язок. Я бачу, що щоб телефонувати треба додати хоча іще 20 гривень бо й сказати нічого не встигну. Я в певній точці впіймала слабкий інет. Лягла на землю. І щось на намагаюся зробити. Заходжу в приват 24. Ні глухо. Намагаюся через гугли зайти туди ж. Ні. Тоді вспиливає віконечко дуже схоже на приват24 але воно для авторизації запросило у мене трьох значний код від картки. Можливо будь я в інших обставинах, це мене насторожило б, але там у сестри серце стає від переживань, а мама розуміючи це теж переживає, і їй стає гірше. Поповнила. Подзвонила. Все налагодилося.
Коли виїхала, на мене почалася атака всілякий дивних реклам і пропозицій. На жодне я не реагувала. Але все ж підібрали до мене ключик. Я скидувала свої відеощоденику у голоси мирних, фонду Регата Ахметова. Тож коли прийшла пропозиція від замаскованого під нього шахрая я повірила. Я заповнила антету, ну я і раніше такі заповнила, і отримувала гуманітарку. Нічого незвичного. Але потім почалося щось дивне, вичистили всьо кредитку, і навіть пенсію сина забрали. Я телефонувала в банк, щойно все почалося, щоб заблокувати картки, але нуль реакції, ні на мій ні на номер сестри. Відповіли лише після дзвінка в поліцію. Тепер ведеться розслідування і перепетії з банком. Буде точно суд. Щоб вчасно реагували. І не допускали подібних ситуацій.

-2-

Не все те сміття, що сміттям зветься
У мене не має відходів. Усе іде в діло.
Коли ми щойно перейшли в цей будинок було трохи ложок, які дала родичка і трохи тарілок і пару чашок від попередніх господарів. І щойно видана гуманітарка. 1.Перший час банки спід концев використовували і як каструльки і тарілки і чашки. Потім все з нуля закупили, тепер використовуємо як форми для випікання булочок і совочки для зачерпування муки і цукру. Також як сільнички, цукорниці, заварнички для чаю і вазочки під квіти. Стаканчик під олівці і для води підчас малювання фарбами. Іще частину віднесла місцевим жінкам які виготовляють свічки для окопів.
2.Картон, для окопних свічок потрібен картон. Старі коробки можна викортстати для посилок, або зберігання речей. А також туалет для домашніх тварин, будиночки для них, і постілі. Коли я навчалася в університеті, я із картону зробила пегородку в кімнату і письмовий стіл. Я спокійно на ньому працювала, а у зроблених із картону шухлядах я спокійно зберігала 12 кг канцтоварів. Із нього чудові годівниці.чудова мульча
3.Папір можна прописати, помалювати з обох боків, тоді використати як основу на якусь поробку чи оригами. Щось вирізати і уже повністю пошматований служить чудовою розтопкою у грубу. Також чудова мульча.
4.Пакети. Брудний і порваний пакет одразу в топку. Чисті складаються в відведене місце і використовується повторно. Щось в них назбирати, покласти в них на зберігання просушений посадковий матеріал. Упакувати одяг в дорогу. Дуже виручпли в окупацію, бо по гуманітарку треба іти із своїми пакетами. Зараз в аптеках і магазинах запитують чи є пакетик із собою. Я в пакетики складаю неорганічне сміття ( папір, дрібний пластик, підгуски в окремих щільних пакета, щільно запаковані і так далі, тільки не батарейки - вони вибухають). Щільно зав'язую і складаю в сарайчаку воно не смердить бо там немає органіки. Коли приходять холоди ці пакетики використовуються як розтопка.
5.Алюмінієві банки із під пива і напоїв вони збираються, пресуються і здається на перобку. Так отримуємо якісь невеликі але гроші.
6.Скло, бита скляна тара в ящік в недоступному місці зберігається і в подальшому використовується як будівельний матеріал ( якщо засипати склом мишачу діру, вона назад її не прогризе. В фундамент.
7.Скляні бутилки. Залежно як на них зачиняється кришечка деякі використовуються для концервування соків і соусів. В Залимані із непригодних бутилок я робила припідняті грядки і огорожі для клумб.
8.Пластикові бутилки. У мені в цьому будинку багато мишей, було спочатку і дуже сиро в даному регіоні. Тож я крупи всю сушку пакую в пластикові відра, бутилки і баночки. Головне добре вимити, щоб не було запаху і висушити, у мені буває і два тижні сушаться в перевернутому вигляди. Непиригодні можна використовувати як горшки під розсаду і квіти. В пластивих бутилках ми зберігаємо технічну воду. Не бажано соки і сироватку. Якщо обрізати велику баклашку, буде додаткова емність для збору городини і емність для води на митя підлоги. В крайньому випадку це чудова розтопка.
9.Шкаралупи горіхів, жолудів і кісточки вишень абрикос і т д. Накаляються і добре тримають тепло. Паються в пакети і вкидаються в кінці топки. Так сами діють шишки. І качани курудзи, кочерижки капусти.
10.Шкаралупи квасолі, гороху і мохорки кукурудзи чедовий корм козі як і опале листя. І солома. Поделки дітям.
11.Сухий бур'ян і солома, дрібні гілочки,кукурузиня ідеальна розтопка. Натопляє хату як і звичайні дрова. Тільки складніше. Можна фасувати в пакети, або робити топлевні брикети. Також дане сміття чудовий субстрат під гриби. На крайняк переробіть в компост. Чудова мульча
12.Старі одіяла покривала використовуємо як рядна. Ватні подрані, щоб накривати парники підчас весняних приморозків. Чудова мульча.
13.Старі коври, дорожки, ленолеум, куртки накривали ділянки дуже забур,янені і з часом він зникав.

-3-

14.Старий одяг, постіль, моя мама ріже на полосочки і в'яже крючком дорожки. Якщо зовсім негоже, або ганчір'я для прибирання, або мульча під дерева, для збереження вологи. Або перешити на новий одяг, пошити сумку, або віддати для творчості дитині. В дитинстві клаптики однотонної тканини ми з сестрою крохмалити і робили чудові квіти. Старі шкарпетки обмочуються в рідкому цементі і забиваються великі тріщини в стінах будинку і сараїв. Затуляють завеликі для піни монтажної і замалі для кирпочів дірки.
14.Взуття мале віддаємо. У нас взуття носиться доки не розсириться на фрагменти. Часто підклеюємо і ремонтуємо самотужки. Якщо порветься верх, а підошва ціла, то верх знімається і в'яжеться щось нове доки підошва не протреться, або розсиплеться. До речі при довгому зберігання взуття всихає, тріскається і буває підошва розламується на дрібні шматочки. Якщо не підлягає ремонту то використовується як міні клубочка, або подрібнюється і потроху для розтопки.
15.Банки із під фарби або збирати дощову воду, або для зберігання в майстерні дрібних елементів і інструментів.
Зубочистки спалені сірники і інші дрібні дерев'яні відходи, або в грубу, або на компост. Палички із морозива і перемішування зберігається для домашнього морозива або тістечок.
16.Пластикові в паперові стаканчики ідеальні для розсади на підвіконні
17.Пластикова плівка - парники. Забити дрібні шпарини зовні. Плівку треба класти на фундамент перез початком виганання. Стін і нема різниці, чи стара, чи нова. Також при заміні підлоги, служитиме волого ізоляцією. Зовсім роздерта - або равлики на розсади, або розтопка.
18.Битий посуд, кафель - ми цим стіни викладали, і лише завдяки цьому стіни будинку стоять ідосі після трьох прильотів.
19.Шкаралупа яєць просушується і використовується, для поделок, добрива і захисту рослин від слимаків.
20.Органічні рештки - компосна куча.
21 Недоїдки після вас можуть з'їсти собаки і коти, інші коза і качки. Деякі шкаралупи можна зварити худобі. Відвар із шелухи цибулі використавую як натуральний концервант. Огірку, яблука, груші, кабачку і т д сушаться на приправи і цукати і сушку. Шкірка банана , качани яблук і т д сушаться козі. І так далі. Якщо дуже псуються овочі краще або законцервувати, або заморозити( морква),або висушити( раня капуста, салатний огірок, цибуля, часник) все обрізане гниле і повністю зіпсоване на компосну кучу
22.Черствий хліб і булки - чудові сухарі.
23. Використані підстилки із худоби і перестаріле листя - компосна куча.
24. Вода після ванни і прання - поливати дерева і кущі. Тільки не однорічні рослини.
25. Батарейки збираються у спеціальному місці і здається в АТБ обо інших пунктах прийому.
26. Лампочки економіки після використаня і не закінчені гарантію повертається на місце покупки, звичайні використовуються на поделки.
27. Будівельне сміття. Паперове( шпалери) на топку. Пластикове на ростопку( обов'язкова пляшки із під розчинів і бензину в полоскати на дорогу, там такого вистачає, а ваша груба точно не вибухне.) Кирпичи, старий цемент і тому подібне в ями на дорозі.
Це основне. Тож єдине що я іноді виношу на смітник, це попіл і сажа. Ми давно до цього шли і вчилися. Є книга " Не купуй нічого, май усе" там є немало кориснох порад. Ми дістали її запізно на більшості порад ми набили власні шишки, але і ми почерпнули багато цікавого. Може комусь допоможе. Ми переможемо. Слава Україні.

Доповнення до листа про сміття
27 змилки мила, ми шиемо і часто використовували дані змилки для розміток викройок на тканині. Якщо уже не зручні то кладемо в коробочку і коли збирається достатня кількість перетопляємо і виливаємо нове повноцінне мило.
28. Недогарки свічок складаються у коробочку і коли збирається топляться і виливаються в невеличку формочку спід концервованого паштету в гуманітарні

-4-

29 рідке мило, миючий засіб для посуду, шампуні, пральний порошок. Купуються великими економ пачками і за потреби розфасовуєтьчя у зручні менші баночки. Так викидається менше пластику. В баночках із під ополіскувачі( маленьких, непотрібних з широким горлишком) я в дитинстві зберігала будинки, і нитки для шиття, стрічки. А вузьким горлишком, цвяхи, кнопки, гайки і т д. Такий самий принцип діє і на олію.

А кому ти поскаржився
Я вам присилала посилку- підтримку для родичів. А сьогодні дізналася, що треба до неї додати хліб. Справа в тому, що голова Савинської громади за не підтвердженими даними здав нас окупантам, доказів у мене немає. Точно знаю, що переполовинював гуманітарку, і втік із селища. Не намагався навіть домовлятися про зелені коридори для людей. Одного разу на мене вийшли представники червоного хреста, я звела із старостою мого села. Були готові вести людям під обстріли гуманітарку, тільки потрібно було добро від Матвієнко і супровід. Добро не дав. Далі односельчани гуманітарку завозили, за ініціативи старости. А голова лише кивав головою. Щойно я вирвалася із пекла, почала обривати лінії, щоб витягти із Савинець родичів. Нажаль не виходило домовитися. І жодного разу не чула якусь ініціативи Матвієнко. Викрили будинок даної особи і окупанти звідти витягли тони гуманітарки, хоча людям на руки перед цим давав по парі баночок. А староста мого села завжди старався щось людям притягти і все роздати. Підчас обстрілів двічі повертався в село і вмовляв людей виїхати, потім організовував заїзд односельчан із гуманітаркою в село в найтяжчі часи. В результаті на старосту мого села написали скаргу, що він зрадник і навіть зараз його зупиняють на кожному блокпосту коли він налагоджує логістику із селом. А Матвієнко нагородили орденом, за які заслуги не зрозуміло.
Коли деокупували сусідній берег староста села був в селі на третій день, а голова Савинської громади Матвієнко через три тижні.
Старості мого села раділи обіймали дякували. А Матвієнко жителі після 7 місячної окупації набили пику.
В Савинську громаду з Первомайськ волонтер возив хліб. Може і вчорашній, але цінний хліб. Матвієнко пошептав на, цього волонтера. І його побили, звинуватили у постачанні продовольства окупантам. Все хліб у моє село ( моєму батькові) і сусідній берег не постачають. Староста мого села не може нічого зробити без дозволу безпосереднього начальника- Матвієнко. А коли до Матвієнко приходять волонтери і пропонують зібрати списки для постачання на кожну родину коробки. Ця особа їх посилає ледь не матом. Волонтери привозять і роздають скільки вистачить і тому хто встигне. Пекти власний хліб не можуть бо занадто слабка напруга, хліб не пропікається.
Голодні люди зібралися під селищною радою, требувати відповідальності. Ця особа не вийшла, вийшов його зам. Почав розповідати, що кудись поїхав, хоча люди бачили, його на другому поверсі. Коли запитали, де хліб, гуманітарка. Зам відповів. Що від усієї гуманітарки начальник відмовляється. На запитання чому, сказав, що це помста від начальника на те як його зустріли. Люди почали сердитися. На що чиновник почав сміятися і казати" А кому ви поскаржетеся, зараз війна. До вас нема нікому діла, що хочемо те й робимо"
Як би у мене були прямі докази, я б його уже і засадила б. Але в мене на нього нічого нема. Сподіваюся, що справедливість його наздожене від його ж односельчани.

-5- (окончание)

Світло
Ситуація із світлом в країні мені нагадує ситуацію в селі, тільки більших маштабів.
У нашо селі світла не було 6 місяців. Вперше зникло на початку окупації в березні. Окупанти підірвали розподільну станцію десь в окрузі, відрізавши нас від основної електростанції. Світла не було два дні. Домовилися з окупантами і під'єднали до резервної станції, напруга слабка, користуватися можна лише одним приладом за раз. А щоб набрати воду, треба збігати до сусіда і попросити і його у себе все вимкнути. Далі перебили проводи на луках. Світла не було 1,5 тижня. Бо через луки ішли колони z і електриків не пускали, поки всі не проїхали. Світло не можна було використовувати після сумерків. У нас вікна закриті шифером і видно було лише вузеньку полосочку, верх вікна. Ми запрацювалися із вімкненим світлом і в нас поцілили мінометів. Приземлився 3 м від хати.
Потім коли відступали зірвали міст, почався період затищя. Люди виорали городи, почали садити, у уже ніби розслабилися. І тут з 9 травня почалися силюьні обстріли. Мій дядько потрапив у полон і прапор в його саду збили. І тоді почався процес збивання прапору активістки і гранатометом розбили трансформатор. З того моменту, в селі світло зв'явилося лишу на тому тижні.
За ці 2,5 місяці із слабкою напругою я так звикла економно користуватися електрикою, що зараз квитанція приходять раз у два місяці, бо 100 ват не напалюємо. А відсутність можливості після сумерків вмикати світло навчило нас так орієнтуватися в темряві, що ні на що не натикаємося. Ми ідосі, щойно стемніє стараємося вимкнути все світло
Україна зараз на першому етапі, я дуже сподіваюся, що другого не настане, і просто не допустять третього.
Слава Україні
Слава Україні

Змагання
Сестра коли мені це розповіла, я втратила дар мови.
Справа в тому, що мій сусід і чоловік із сусіднього берега влаштували змагання хто більше у окупантів вкрав снарядів, куль і зброї. На жаль мій сусід програє він не зміг зтащити гранатомет. Дуже цим засмучений. Тепер у хаті сусіда і нерозірвані снаряди і що хочеш і навіть він сам не знає де поклав. Я не здивуюся, якщо один прекрасний момент вилетить в повітря. Періодично поліція виловлює то одного, то другого із словами, я знаю у тебе є давай і ці красені но винесуть цілий ящик снарядів, то пригоршнь патронів. Тож і таке буває
Слава Україні

Вітаю, Євгене Олеговичу.
Вітаю всіх.

З вашого дозволу, даю ссилку на тг канал, де публікуються переклади статей зарубіжної преси.

https://news.1rj.ru/str/perevodika_world

Канал веде росіянка, яка живе в Британії.
Можливо комусь буде цікаво.

З приводу ваших слів, що канал потрохи затихає…
Так і є. Звинувачення та аргументи від адептів хуйла одні і ті самі. Але під різними соусами. Виправдовування та пояснення від не адептів - такі ж самі.
Відповіді українців - такі самі.

Після 24.02.22 в мене не було ніяких ілюзій, що будуть робити окупанти на території України. Я чекала на новини про мародерство, зґвалтування, катування, вбивства. Все дуже просто - вони прийшли сюди зі зброєю. А це значить, що вони будуть робити все, за що їх не покарають.

Нажаль, на превеликий жаль, до основної маси росіян нічого не дійде, поки вони будуть спокійно їсти.
Так. Просто їсти, щоб жити.

А до поки я чекаю на цей «бесчеловєчний» період життя у громадян з червоним паспортом - я не бачу сенсу казати речі, які повинні розуміти люди. На повний живіт вони сприймаються як радіо.

Знаєте, багато хто казав (і я в тому числі), що люди які втекли, вони хай би тікали, але б тільки не йшли на війну.
А потім мені прийшла думка в голову, що поки «путєшествєнікі» катаються, українці ховаються у підвалі.
Мало того, ці не голодні росіяни, які тікають, аж ніяк не висловлюють свою думку за кордоном.
А це означає, що вони вірять у свою владу, і просто перечікують «нєблагопріятній момєнт».
І якось цих ждунов дуже багато.

Дзинь. Ще одна монетка у банці про негативну репутацію росіян.

Сподіваюсь у Ельфа з’явиться більше людей, які готові і будуть силовими методами протистояти режиму хуйла.

Але судячи з того що відбувається, силові методи будуть тільки від голоду.

Я почекаю. Мені не 70 років.

Ольга.

ПиСи.
Ельфе, бажаю тобі армії. Бажаю тобі ресурсу, сил та наснаги. Тримаймося.

Декілька слів для «ображених» білорусів.

Позатикайте пельки. И приберіть пальці з клавіатури.
Не вистачає сміливості і сил, щоб знову спробувати скинути бацьку - майте повагу.
І терпіння.
Бо до поки українськи хлопці та дівчата мочать окупантів, у вас є шанс на вільне суспільство.

А будете писати про то «шо вам обідно і досить ненависті» - банка для білорусів ще пустенька.

Не робіть собі поганої репутації.

Ольга.

Война. День 256. Готовы побеждать?

"Послушай, Эрдоган,
По правде говоря,
Ведь я - не хулиган.
Зовите главаря!
Ну, признаю - финал!
Как чувствовал, как знал…

Эх, ладно, я сдаюсь,
И много не прошу -
Пусть выступит: "Боюсь!"
Я дальше подскажу,
Как сделать бледный вид.
Мол, сдался, но сердит.

Мне ж - предъявить стране,
Ведь я - не для себя.
Ему-то что? Вполне,
Народ поймёт, любя.
Пусть выйдет, прохрипит -
Корона не слетит.

Мне высылать гонца?
Так, я сдаюсь? А он?.."
Всё - повторил словца,
Подали телефон:
"Я… То есть?... Как понять -
"Готовы побеждать"?.. "

Война ФМ | @voina_fm

06.11.2022

Мира и добра всем!

Давно не писала, да и читать письма и откликаться на эмоции в них все сложнее. Постараюсь коротко)

Видела вопросы в стиле "где же вы, адекватные русские?". Понимаю, как хочется иногда упростить вещи до простых категорий "плохие" и "хорошие" русские. Я не доктор, но перевела бы эту парадигму "плохой/хороший" в диагностику психического здоровья человека. Чем более человек психически здоров и устойчив, чем выше его эмоциональный интеллект, тем он адекватнее. В какой-то момент я перестала удивляться, почему образованный, интеллигентный, обеспеченный или добрейшей души человек вдруг впадает в массовый психоз, паранойю и радуется новостям об обстрелах городов Украины. Я заметила, что это происходит не ВДРУГ, что пропаганда нашла те самые нездоровые крючки, мифологемы, слепые пятна в сознательном, на которые так успешно воздействует. А еще и то, что не только русские этому влиянию поддались.

От всех, кто не попал в этот дурман, власть пытается избавиться, и на это у нее, к огромному моему сожалению, есть пока все ресурсы. В России для этого около миллиона росгвардейцев, полицеских и прочих силовиков, готовых открыть огонь.

Война с Украиной - это не торжество патриотизма, это огромная трагедия для всего мира с миллионами жертв. Вместо того, чтобы искать врагов и мести всех "русских" под одну гребенку только за их паспорт, эффективнее было бы объединиться для победы над жизни над смертью. Никакие заборы психов не остановят, у них впредь не должно быть оружия, ресурсов и власти, только тогда вернется чувство безопасности. Так по капельке, кто, чем и как может, каждый человек вносит свою лепту в разрушение этого гнусного режима.
Спасибо всем, кто создает диалог между нами и участвует в нем.

Здравствуйте, Доктор!

Война. День 257. Осторожно спросить

Я хочу осторожно спросить -
В час мольбы о терпении свыше,
В ту минуту пожара на крыше,
И Всевышний, допустим, устышал.
Мог терпением Он одарить?
Или волей его проявить?

Я хочу осторожно спросить -
В час мольбы о семейном покое.
В ту минуту, когда где-то двое,
И задето внутри за живое.
Мог любовью Он их одарить?
Или волей её проявить?

Я хочу осторожно спросить -
В час мольбы о душе и отваге,
В ту минуту, когда в полушаге
Та, с косою, в соседнем овраге.
Мог отвагою Он одарить?
Или волей её проявить?

Я хочу осторожно спросить -
В час мольбы о свободе и Мире,
В минуту, когда будто в тире,
Пули шепчут куплеты мортире,
Мог ли Миром Он их одарить?
Или волей Победу добыть?..

Война ФМ | @voina_fm

07.11.2022

Всего доброго всем добрым людям!

В одном из своих предыдущих писем я писал про то, что есть на территории РФ люди, которые тихо и без пафоса помогают украинским беженцам.
Получил очередное сообщение, не могу удержаться, просто процитирую:
..."
Объявляем специальный сбор для Владимира Р. травма глаза после обстрела в Мариуполе. Делать будут в филиале клиники Фёдорова. Вот, сегодня составили примерную калькуляцию:
Перечень платных медицинских услуг для пациента Владимира Р.
1) Факоэмульсификация катаракты (ФЭК), монофокальная интраокулярные линзы (ИОЛ) сквозная фемтокератопластика на 1 глаз — 189 000 руб
2) полное предоперационное обследование — 7000 руб
3) тест по covid – 1250 руб.
пребывание в стационаре — 7 суток (от 2000 до 4000 руб в сутки) — от 14000 до 28000 руб
4) анестезия — 17000 руб.
5) комплекс лабораторных исследований — 2650 руб.
7) ЭКС с расшифровкой — 1000 руб.
Прием терапевта — 2650 руб.
Итого 233400 — 247000 руб.
А ещё, мы объединяем усилия с Гумскладом. Очень скоро он откроется на Курляндской 49, сегодня окончательно согласовали параметры помещения. В среду (надеюсь) начнём его готовить и к декабрю откроемся!
В общем, ничего нового, очень НУЖНА ПОМОЩЬ!!!
"...
Этот человек и его команда регулярно организационно и финансово решают подобные задачи. Параллельно тянут ворох рутинных задач.
Они действуют самостоятельно, параллельно с волонтерским чатом "Из Украины в Европу", о котором писали многие ранее.

Прошу о возможности через Евгения Олеговича обратиться к российской части аудитории канала с призывом о финансовой помощи этой группе волонтеров.

Ссылка на канал, с позволения Евгения Олеговича:
https://news.1rj.ru/str/turma_i_vera

С деньгами у "врагов народа" в РФ ожидаемо становится все хуже, каждый рубль на счету, а потребности в сборах оценить можете сами...

Катерина из Изюма - спасибо за весточку, жду продолжения дневника, с надеждой на хорошие и добрые новости.

Все ещё надеюсь на то, что найдутся среди читателей ещё и "писатели", которые откликнутся на мой призыв писать про те искорки добра и света, которые все же встречаются, несмотря ни на что.
Всего пару строк, пусть "корявых", но искренних - и я уверен, что кому-то они помогут на минуту отвлечься от угрюмой реальности и поверить в то, добро побеждает не только в сказках.

Победы и мира Украине!
Свободу и мир Беларуси!
Дмитрий СПб.

компьютерная программка 20-20-20

Уважаемый Евгений Олегович!

Не являясь Вашим подписчиком, время от времени c большим интересом смотрю Ваши ролики и интервью с Вами. Спасибо за полезную и доступно изложенную информацию.
В одном из своих недавних интервью Вы вновь затронули тему «как сберечь зрение», в ходе которого упомянули о правиле 20-20-20 и о том, что недурственно было бы создать соответствующую программку.
В связи с этим, хочу поделиться с Вами информацией о такой программке. Пользуюсь ей очень давно, уже лет 10, поскольку сам являюсь «офисным червем» и, стараясь, насколько это возможно, вести здоровый образ жизни, понимаю, как важно соблюдать гигиену зрения. Программка очнь простая, не коммерческая, есть в свободном доступе, легкая и понятная.
Называется она «EyeLeo».

Слава Украине
и
с уважением к Вам и Вашим подписчикам,


Данияр

Здравствуйте Доктор опубликуйте это мои мысли и мой сон
Мне сегодня приснился сон что я смотрю Говорит Украина и там женщина что то представляет что она крутая а мужчина ещё красивее и их жизнь очень сильно изменилась с 24 числа они бежали в убежище чтоб их не убили рашисты и страшно одновременно потому что эти люди очень умные и красивые им по 25 лет у них есть ребёнок слава Богу что с ним все хорошо потому что могут уроды убить
Покарают этого дебила которого это все сделал и мое сердце сейчас горит огнём я уважаю вашего президента он герой
Слава Украïнi 🇺🇦
Героям слава 💙💛

Здравствуйте, уважаемый Доктор! Я написала уже километры строк, но не писала как с Вами познакомилась)). В период своей первой беременности приобрела Вашу книгу, и недолгое время, искренне считала, что Вы не из Украины)), потому что уверена, что такие как Вы отстроили другую страну. Книги Ваши у меня есть и всегда подписана на Ваш Инстаграм. В первые дни войны, Вы были первый, кого я ждала в Инстаграме увидеть, очень переживала, Ваша судьба мне не безразлична. Узнала, что Вы остались в стране и начали свою информационную деятельность, согласно обстановке в Украине. Я прикипела к Вам всей душой, потому что если есть в стране такие люди, то перспективное будущее обеспечено. Ваши ценности я разделяю целиком, дети это локомотив, а не последний вагон. Таких людей пока немного, но они есть, я их здесь вижу, и медленно, но их количество будет увеличиваться. Дорогу осилит идущий! Идёмте дальше!? Детки ещё не выросли))). Может на Н.год что нибудь придумаем? Мне очень хочется рисунков в ТГ. Я не хочу отдавать любимый детский праздник плешивому. Евгений Олегович, публикация на Ваше усмотрение, а то может меня опять несёт не в ту степь))) С уважением, Надежда ❤️

Здравствуйте, Доктор!
Сегодня - околомедицинское -
36 (недель) и 6 (дней).

Война. День 258. 36 и 6

Ждать благую весть
В тридцать шесть и шесть?

Озабоченно и хмуро
Взором - в ленте новостей,
Там Отчизны пуля-дура
Из непрошенных гостей
Превратилась в дебошира,
Позабыв про честь мундира.

Всё не перечесть -
Тридцать шесть и шесть.

Здесь мирный гибнет - не болит?
Военный - не считается?
И в киловатт снаряд летит,
Кому такое нравится?!
Знать, на суде ему молчать,
Не зная, что же отвечать.

Говорю, как есть -
Тридцать шесть и шесть.

Я календарь в руках держу,
От осознания дрожу -
Нет, ненормально так, совсем,
А завтра будет - тридцать семь.
Спросить бы, плюнув на года:
"Ты что, больной?" - Ответит: "Да!"

Война ФМ | @voina_fm

08.11.2022

Доброго дня, шановний доктор!
Хочу щоб мій лист, хоч на когось міг вплинути та застерегти, особливо сім'ї з дітьми, в яких можуть привити любов до тварин, але забувають розказати про небезпеку яка може їх застати!
Шкода, що я сама доросла людина, з декількома дипломами, не мала повної картини про таку хворобу як СКАЗ!
Зара іде 17 день, я отримала вже 4 вакцини, але все одно не можу жити спокійно!
Прислухаюсь до свого тіла, а мій розум малює жахливі картини.
Сьогодні захворіло горло і піднялась невелика температура.
Я одразу подумала - сказ, і я помираю, пішла в клініку до свого сімейного доктора, яка прямим текстом сказала, що не знає такого, і перший раз бачить людину, яка вакцинується від сказу, і ще сміялсь!
Вийшла ', маючи істерику, жах і розуміння того, що я мабуть помираю, бо з такими лікарями, мені точно нічого гарного не світить.
Цей лікар, при мені в гугл вбивала, які є симптоми сказу. І читала їх мені.
Просто клас.
Що я можу сказати.
Сподіваюсь побачу програму, в якій ви прочитаєте мій лист. Я в паніці, не знаю, що зі мною, чи я просто захворіла, чи вже можна замовляти місце на цвинтарі.
Доктор розкажіть будь ласка всім і вся про цю небезпечну хворобу!
Хай люди розуміють, що гладити безпритульну кішку на вулиці, чи годувати білку з рук (як я це робила), не така вже і благородна справа, і перед цим треба 1 мільйон раз подумати, чи воно того вартує!
Мирного неба, та гарних лікарів нам.